2) Єдність об'єкта (очна ставка являє собою процес не­перервного порівняння показань двох одночасно допиту­ваних осіб);

3) єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх при­сутності протягом слідчої дії);

4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);

5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення та­ких питань: між якими особами вона буде проведена; які запитання слід поставити; які суперечності необхідно усу­нути та яким шляхом; які взаємовідносини між допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ста­вці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно за­стосувати.

Перехресний допит є специфічним видом судового до­питу. У судовому засіданні правом ставити запитання на­ділені суддя, прокурор, захисник, експерти, цивільний по­зивач, цивільний відповідач та їхні представники, а також підсудні та потерпілі. Допит є перехресним тільки тоді, ко­ли до нього включаються рівноправні учасники криміналь­ні і процесуальної діяльності. Кожний учасник судового розгляду має право ставити допитуваному додаткові запи­тання для з'ясування чи доповнення відповідей, які були й на запитання інших осіб.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу {підсудні, свідки, потерпілі, цивільні по­зивачі та цивільні відповідачі, а також експерти), які допи­туються у судовому засіданні.

68. Фіксація результатів допиту

Рекомендуються три методи одержання пока­зань: вільна розповідь, запитання — відповідь і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:

1) показання записують від першої особи і по можли­вості дослівно;

2) поставлені запитання та відповіді на них у разі необ­хідності записуються дослівно;

3) на прохання допитуваного йому надається можли­вість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4) протокол не може бути стилізованим, а повинен точ­но фіксувати вирази, які вживає допитуваний;

5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті.

Протокол допиту повинен містити:

1) відмітку про попередження допитуваного (свідка) про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;2) відмітку про роз'яснення допитуваному у вчиненні якого злочину Його підозрюють та про його право на за­хист;3)заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;4)відомості про перекладача, експерта, захисника, пе­дагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може ви­конати за власним бажанням чи за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допи­туваного і слідчого.

Методом фіксації допиту може бути звуко- і відеозапис. Згідно з КПК такий запис проводиться після поперед­нього повідомлення всіх учасників слідчої дії (статті 85^і, 85²).