51. Поняття і принципи планування розслідування. Техніка планування

Під плануванням розслідування розуміють визначен­ня шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з'ясуванню, а також встановлення найдоціль­ніших строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

До принципів планування належать:

1) точне, неухильне дотримання законності при роз­слідуванні злочинів;

2) обґрунтованість плану розслідування;

3) індивідуальність планування, недопустимість схе­матичності, шаблону;

4) динамічність планування.

При розслідуванні складних справ, по яких залучаєть­ся велика кількість осіб, письмовий план доцільно склада­ти за епізодами. На доповнення до плану складаються схеми, за допо­могою яких графічним шляхом систематизуються дані по справі. Графічне зображення даних справи, систематизо­ваних за певними ознаками, допомагає чітко уявити стру­ктуру і суть як справи в цілому, так і певних її обставин.

Під час розслідування використовується також мере­жеве планування, яке передбачає схематичне зображення часу провадження окремих дій на підставі прогнозування діяльності з розслідування, однак таке планування стано­вить певну складність через відсутність доказової інфор­мації.

52. Поняття криміналістичної версії, її логічна природа і значення в розслідуванні злочинів

Версія — це обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події, дії конкретних осіб і наяв­ність у цих діях складу певного злочину.

Пізнавальна функція версії полягає: а) у систематиза­ції доказового матеріалу; б) його аналізі; в) обґрунтованому висуненні припущення, яке визначає найбільш швид­кий і ефективний шлях встановлення істини.

Методами побудови версій є їхні логічні основи — ін­дуктивний чи дедуктивний метод, аналогії. Побудова слід­чих версій проходить такі етапи:

1) аналіз фактичного матеріалу;

2) висловлення припущення (саме версії);

3) виведення наслідків версії;

4)перевірка виведених наслідків (у цьому разі підт­верджується або спростовується слідча версія).

Слідча версія у її закінченому вигляді завжди є на­слідком індукції або дедукції. Індуктивні висновки — умовивід від окремого до загального — найчастіше засто­совуються у випадках, коли слідча версія випливає з ана­лізу доказів, виявлених при провадженні окремих слідчих дій.

Побудова версій дедуктивним шляхом передбачає як початковий момент загальні положення, встановлені у процесі розслідування злочину. Дедуктивний метод може мати місце при явно недостатній кількості виявлених по справі доказів. У цьому випадку при побудові версій вихо­дять не з аналізу певних доказів, а із загального припу­щення.

При схожій ситуації події злочину або окремих його обставин зі злочинами, які раніше розслідувалися, слідчі версії можуть виникати за аналогією. Джерелами аналогії при конструюванні версій можуть бути:

1) оперативні та слідчі дані щодо складу та методів вчинення розкритих злочинів;

2) оперативні та слідчі матеріали щодо однотипних нерозкритих злочинів;

3) загальні теоретичні положення, які ґрунтуються на узагальненні слідчої практики і дозволяють намітити пев­ну кількість версій щодо конкретної категорії злочинів;

4) теоретичні узагальнення та власний досвід слідчого у розкритті злочинів.

Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:

1) за обсягові понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та сутність всієї події) та окремі (поясня­ють зміст окремих фактів).

2)за сферою використання версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні.