110. Криміналістична характеристика шахрайства

Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловжи­вання довірою (ст. 190 КК).

Способи вчинення злочину. залежно від спрямованості шахрайського посягання розрізняють такі основні способи шахрайства:

1) з метою заволодіння державним або колективним майном:

заволодіння матеріальними цінностями шляхом отри­мання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об'єктах з використанням упущень від­повідних службових осіб;

заволодіння грошовими коштами шляхом незаконного отримання державних пенсій або інших виплат від органів соціального захисту за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані, необхідні для от­римання пенсії;

заволодіння майном шляхом придбання тих або інших товарів в кредит за підробленими документами І ухилення від сплати решти суми;

привласнення майна, помилково відпущеного у вели­кій кількості чи кращої якості;

отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за постачання товарів з наступним ухиленням від вико­нання зобов'язань за договором;

постачання товарів у меншій кількості та нижчої якос­ті, ніж передбачено договором;

заволодіння крупними грошовими сумами в банківсь­ких установах шляхом використання у банківських розра­хунках між організаціями фальшивих кредитових авізо і різного роду чекових документів;

2) з метою заволодіння індивідуальним майном гро­мадян:

підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, що підлягають передачі контрагенту (використання шах­раями грошових і майнових «ляльок»);

продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленіс­тю, якості (продаж прикрас з міді, латуні чи бронзи як зо­лотих);

заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов'язання за договором (залишення потерпілого лід якимось приводом і зникнення через прохідний двір — «протяг»);

обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при купівлі;

підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;

обман під час азартних ігор;

проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як фор­ми обману;

позичання грошей без наміру повернути борг; шлюбні афери; збирання «пожертвувань»; продаж невідчужуваного майна.

Способи шахрайства можуть бути поділені на види за­лежно від сфери соціально-економічної діяльності:

1) соціальної допомоги (підроблення документів з ме­тою отримання пенсій чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою підвищення пен­сії та ін.);

2) побутового обслуговування (отримання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, за викра­деними чи знайденими документами);

3) страхування (завищення сум шкоди, що підлягають сплаті клієнтові в результаті обумовлених страхових подій);

4) туризму (туристичні афери);

5) вивезення робочої сили за кордон (афери зі збиран­ня грошей у бажаючих поїхати на заробітки) та ін.

Способи шахрайства поділяють залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи госпо­дарськими товариствами:

1) фіктивне представництво (використання фіктивних документів про належність до тієї чи іншої фірми з метою укладання договорів і отримання товару без оплати);

2) фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють під імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю в нього сировини, матеріалів то­що для іншого підприємства; від першого підприємства шах­рай отримує матеріальні цінності, а від другого — гроші);

3) отримання позик під фіктивні проекти {шахрай пред'являє документи, що нібито підтверджують його наміри).

Залежно від тривалості злочину можна виділити такі способи шахрайства:

1) одноразові (отримання товару в кредит без наміру наступної виплати грошей);

2) тривалі (незаконне отримання пенсії або грошової допомоги).

Залежно від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі способи:

1) спрямовані на вузьке коло жертв;

2) спрямовані на широке охоплення населення.

Місце і обстановка. Місце вчинення злочину обира­ється з урахуванням можливості реалізації обраного спо­собу злочину, предмета посягання, особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізуватися у кількох міс­цях, не пов'язаних між собою. Мова може йти й про тери­торіальне поширення будь-якого виду шахрайства. Шахрайські посягання з метою заволодіння колектив­ним майном (майном юридичних осіб) вчиняються за міс­цем знаходження власників чи зберігання їх цінностей.

Обстановка вчинення шахрайства тісно пов'язана зі способом злочину. При вчиненні шахрайства може мати місце створення злочинцем обстановки, що сприяє досяг­ненню мети заволодіння цінностями шляхом обману чи зловживання довір'ям.

Час вчинення злочину. Час є не тільки елементом криміналістичної характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати черговість, розвиток різних явищ і проце­сів у часі. Важливо з'ясувати початок і закінчення шах­райського діяння, його протяжність у часі.

Предмет посягання. Предметом посягання при шах­райстві можуть бути матеріальні цінності у всій їх різноманітності, грошові кошти, право на майно.

Особа злочинця. Шахраї можуть бути поділені на певні групи:

1) «нові» шахраї, що використовують механізми рин­кових відносин, можливості кредитно-банківських опера­цій, лжефірм, страхової, інвестиційної і довірчої діяльності;

2) шахраї-гастролери, які постійно роз'їжджають і не­гайно зникають з місць вчинення злочинних діянь;

3) шахраї-гравці, які використовують азартні ігри (кар-точні шулери, «катали», «червоні валети» та ін.);

4) шахраї, які не мають постійного місця роботи чи проживання, неодноразово судимі за шахрайство та інші злочини;

5) шахраї, які вчинили злочин вперше, за легковажніс­тю, під впливом інших осіб чи ситуацій;

6) шахраї-одинаки і шахраї, які вчиняють злочин гру­пою, в тому числі з розподілом ролей.

Особа потерпілого. Система ознак, що належать до особи потерпілого, містить:

1) демографічні відомості (стать, вік, місце проживан­ня, роботи та ін.);

2) дані про спосіб життя, риси характеру, схильності, зв'язки і стосунки;

3) відомості про віктимність.

Сліди злочину. Для злочинної діяльності в формі шах­райства взагалі не характерні сліди, залишені на місці по­дії. Може не існувати й місця події. У більшості випадків сліди злочинної діяльності зберігаються в документах та їх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Сліди можуть бути виявлені на предметах, залишених шахраєм {сліди рук, мікросліди, запахові сліди). Характе­рними слідами при шахрайстві є ідеальні сліди (ті, що збе­реглися в уявних образах).