16. Технічні засоби профілактики

Технічні засоби профілактики розробляються на під­ставі вивчення та узагальнення слідчої, оперативно-розшукової та експертної практики, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів. Відмінність технічних засобів профілактики від інших криміналістичних засобів полягає в тому, що вони застосо­вуються до виникнення злочинного діяння. Розвиток технічних засобів попередження злочинів має такі головні напрями:

1) удосконалення захисту документів від підробок; 2) розробка профілактичних приладів і пристроїв

До на­уково-технічних засобів попередження злочинів віднося­ться також засоби фіксації правопорушника на місці вчи­нення злочину. Це, насамперед, різного роду хімічні паст­ки — спеціальні хімічні сполуки, що використовуються в профілактичній і оперативно-розшуковій діяльності для штучного слідоутворення. Технічні засоби профілактики тісно пов'язані з орга­нізаційними заходами запобіжного характеру. Це стосу­ється порядку реєстрації документів, процедури видачі дозволів, існування спеціальних правил обліку певних ви­дів документів (наприклад, нотаріальних), певного поряд­ку продажу вогнепальної чи холодної мисливської зброї та її обліку тощо.

17. Поняття судової фотографії та її значення

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дозволяє з великою точністю зафіксувати об'єкт, йо­го стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фото­знімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих і неви­димих деталей, слідів, ознак.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукуп­ність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Судово-дослідницька фотографія — це система спе­ціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових екс­пертиз.

18. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по­слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототех­нічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність ме­тодів і способів (прийомів) зйомки відносно особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим ви­дом зйомки є фотозйомка місця події.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію пев­ного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред­метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загаль­ного вигляду місця події без оточуючих предметів. Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочи­ну. Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, пред­метів, деталей обстановки місця події, її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою.

Фотографічна зйомка трупа

Фотозйомка слідів рук на місці події

Упізнавальна фотозйомка застосовується для фікса­ції зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та іденти­фікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих.

Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомка.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідов­ному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Розрізняють лінійну, кругову і яру­сну панораму.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фо­тознімків, за якими можна визначити розміри сфотогра­фованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною ліній­кою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дозволяє повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утво­рюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для від­творення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). У про­цесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освіт­лювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити паралель­ність взаємного розташування негативного матеріалу і об'єкта; в) оптична вісь об'єктива повинна проходити че­рез центр об'єкта.