5.4. Розрахунки в іноземній валюті

Підприємства на основі спеціального дозволу можуть здійснювати роз­рахунки в іноземній валюті. З цією метою на підприємствах створюється спе­ціальна каса. З касиром по валюті укладають договір про повну індивідуаль­ну матеріальну відповідальність. Касам встановлюють ліміти в іноземній валюті. Вони повинні бути забезпечені всіма інструкціями, контрольними і довідковими матеріалами (довідниками по іноземній валюті, зразками до­рожніх чеків і єврочеків та ін.). Касири зобов'язані суворо дотримуватися правил здійснення операцій по прийому і видачі валюти з каси. При прийомі від клієнта платіжних документів у іноземній валюті касир повинен переві­рити їх автентичність і платоспроможність по контрольних матеріалах, що є, а також повноту і правильність реквізитів документів. При відсутності у касира відповідних зразків чеків і контрольних матеріалів такі чеки до опла­ти не приймаються.

У касу приймається готівкова іноземна валюта, що не викликає сумнівів в автентичності і платоспроможності. Пошкоджені грошові знаки, ветхі, такі, що викликають сумнів у платоспроможності, касиром не приймаються. Фаль­шиві грошові знаки, а також ті, що викликають сумнів у їх автентичності, клієнту, не повертаються. їх записують в окремий реєстр і повертають в банк з поміткою «Фальшива» або «Викликає сумнів». Клієнту видається квитан­ція про те, що прийнята валюта є фальшивою або викликає сумнів, із вказа­ними в квитанції найменуванням валюти та її вартістю.

Оплату товарів і послуг дозволяється приймати в кількох видах інозем­них валют. Перерахування інших видів іноземних валют на долари здійснюється за ринковим курсом, про який касу інформує банк. Таблиця перераху­вання повинна бути доступною для клієнтів.

При розрахунках за валюту здача видається, як правило, у валюті пла­тежу. За згодою покупців здача може бути видана в іншій вільно конверто­ваній валюті. Видача здачі в національній валюті забороняється.

Організації (юридичні особи) мають право відкрити валютний рахунок в будь-якому банку, уповноваженому на проведення операцій з іноземними валютами. Як правило, банки відкривають рахунки по окремих видах інозем­них валют. Можна відкривати рахунки відразу у кількох валютах, що дозво­ляє уникнути конверсії валюти з однієї в іншу, здійснюваної за плату за дію­чим курсом міжнародного валютного ринку на день здійснення операції.

Для відкриття валютного рахунку організація зобов'язана представити в уповноважений банк наступні документи:

• довідку про постановку на облік у податковому органі;

• заяву, що містить повне і точне найменування підприємства, його юридичну адресу, номери телефонів, факсу, скріплену двома підпи­сами і печаткою. У заяві міститься зобов'язання клієнта дотримува­тися банківських правил ведення валютного рахунку. На звороті зая­ви працівник банку фіксує номер рахунку, що привласнюється клієнту, відображає дозвільні візи;

• копії установчих документів (статут, установчий договір), завірені в нотаріальній конторі або реєструючим органом;

• копії документів про реєстрацію, завірені також нотаріальною кон­торою або реєструючим органом;

• картку встановленої форми із зразками підписів і відбитком печатки, завірену нотаріально;

Спільні організації та іноземні фірми, крім того, зобов'язані представи­ти в банк свідоцтва про внесення їх в реєстр підприємств з іноземними інвес­тиціями.

Після перевірки представлених юристом і головним бухгалтером доку­ментів банк оформляє розпорядження на відкриття рахунку, копія якого (за­вірена банком) дає можливість організації здійснювати операції по валют­ному рахунку.

На основі перевірених документів банк укладає з клієнтом договір про розрахунково-касове обслуговування, в якому обумовлюються тарифи комі­сійної винагороди за послуги, що надаються банком, терміни прийняття бан­ком претензій по списанню або зарахуванню коштів на валютний рахунок та ін.

Після укладення договору банк відкриває клієнту відразу два рахунки: транзитний валютний рахунок і поточний валютний рахунок.

Ці рахунки ведуться паралельно. Валютну виручку, що надходить за експорт товару, зараховують спочатку на транзитний валютний рахунок. Після обов'язкового продажу у валютний резерв і на внутрішньому валют­ному ринку залишок валюти зараховують на поточний валютний рахунок організації.

На валютний рахунок організації можуть бути зараховані в іноземній валюті наступні суми:

♦ переведені з-за кордону через уповноважений банк в оплату експорт­них товарів (робіт, послуг) та суми, що залишилися після обов'язко­вого продажу у валютний резерв і на внутрішньому валютному рин­ку;

♦ перераховані з валютних рахунків інших власників в оплату куплених товарів;

• куплені власником рахунку на валютній біржі і на валютному аукці­оні;

♦ інші надходження з дозволу уповноваженого банку.

Суми, що знаходяться на валютних рахунках, за розпорядженням влас­ників можуть бути переведені за кордон по експортно-імпортних операціях, перераховані на рахунки зовнішньоекономічних організацій для подальшо­го переказу за кордон в оплату за імпортні товари і на валютні рахунки ін­ших організацій в оплату товарів, використані на оплату заборгованості по кредитах в іноземній валюті, витрат на відрядження, банківської комісії і по­штово-телеграфних витрат, для продажу на валютній біржі і на валютних аукціонах та на інші цілі з дозволу уповноваженого банку.

Організації незалежно від форм власності здійснюють обов'язковий про­даж валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг) на внутрішньому валютному ринку через уповноважені банки за ринковим курсом.

Обов'язковому продажу не підлягають наступні надходження від нере­зидентів:

♦ внески до статутного капіталу (фонду), а також прибутки (дивіден­ди), отримані від участі в капіталі інших підприємств;

♦ прибутки від продажу фондових цінностей (акцій, облігацій), а та­кож доходи (дивіденди) по фондових цінностях;

♦ надходження у вигляді залучених кредитів (депозитів, внесків), а та­кож суми, що надходять в погашення наданих кредитів (депозитів, внесків), включаючи нараховані проценти;

• надходження у вигляді пожертв на добродійні цілі;

• надходження від реалізації громадянам у встановленому порядку то­ варів (робіт, послуг).

Обов'язковому продажу не підлягають також платежі, що надійшли від резидентів у іноземній валюті, які проводяться за рахунок коштів, що зали­шилися після обов'язкового продажу частини експортної виручки, а також кошти в іноземній валюті, куплені на внутрішньому валютному ринку.

Обов'язковий продаж валюти здійснюється з транзитного валютного ра­хунку.

При зарахуванні валютної виручки на транзитний валютний рахунок організації уповноважений банк не пізніше наступного робочого дня повідом­ляє про це організацію з доданням виписки по транзитному валютному ра­хунку. Після отримання вказаного повідомлення організація доручає упов­новаженому банку обов'язковий продаж валюти і перерахування частини валютної виручки, що залишилася, на поточний валютний рахунок.

Обов'язковий продаж коштів у іноземній валюті у валютний резерв про­водиться за курсом, що діяв на момент представлення в уповноважений банк доручення на продаж валюти.

.