Глава 14. Організаційно-економічні особливості лізингу. Факторинг

5. Суть лізингу, його форми, типи і види

6. Порядок укладення і виконання договору лізингу

7. Економічні основи лізингу

8. Факторинг

14.1. Суть лізингу, його форми, типи і види

Термін «лізинг» (від англ. To lease -орендувати, здавати в найм) увійшов у використання в останній чверті XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанія «Белл» ухвалила рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Однак, від ідеї лізингу до створення першої лізингової фірми, для якої саме операції лізингу стали предметом основної діяльності, пройшло ще багато часу. Перша незалежна лізингова компанія «Юнайтед Стейтс Лізинг корпорейшн» була створена у Сан-Франциско (США) в 1952 р.

Сьогодні лізинг є одним із способів капіталовкладень практично у всіх країнах. Щорічний обсяг інвестицій, здійснюваних за допомогою лізингу, вже давно перевершив 100 млрд. дол.; через лізинг в США здійснюється 25-30% капіталовкладень в промисловості, в Великобританії понад 20, у Франції 16-17, в ФРН - 15%. У кінці 80-х - на початку 90-х років першість за цим показником утримує Австралія, де 30-33% промислових інвестицій здійсню­ється на основі лізингу.

Лізингові операції протягом 60-80-х років відрізнялися особливою стабільністю, практично не залежачи від циклічних і кон'юнктурних коли­вань. Ставки платежів за лізинговими контрактами складали від 7,25 до 9,75% при значних коливаннях облікової ставки банківського процента. Як бачи­мо, лізингові операції є єдиною сферою прикладення капіталу, що не відчула в останні 25-30 років різких спадів.

В нашій країні розвиток лізингу і створення лізингових компаній припа­дає на початок 90-х років. У цей період лізинг трактувався як довгострокова оренда (фінансова оренда) машин і обладнання. При цьому лізингова фірма спеціально закуповувала дане обладнання для споживача (лізингоотримувача), залишаючись його власником.

До числа завдань лізингових асоціацій входять інформаційне забезпечен­ня громадськості про стан ринку і нормативно-правова підтримка розвитку лізингових відносин на рівні суб'єктів.

Лізинг - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачі його на основі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, зумовлених договором, з правом викупу майна лізингоотримувачем.

Як предмет лізингу можуть виступати будь-які речі, що використовують­ся для підприємницької діяльності, в тому числі підприємства, майнові комплекси, будівлі, спорди,обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно

Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також майно, яке чинним законодавством заборонене для вільно­го обігу.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони: лізингодавець, лізингоотримувач і продавець (постачальник).

Лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених або власних грошових коштів придбаває майно і надає його як предмет лі­зингу лізингоотримувачу за певну плату, на певний термін і на певних умо­вах в користування з переходом або без переходу до лізингоотримувача пра­ва власності на предмет лізингу.

Лізингоотримувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до до­говору лізингу приймає предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до до­говору лізингу.

Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповід­но до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що виробляється (поставляється) ним та є пред­метом лізингу. Продавець (постачальник) зобов'язаний передати предмет лі­зингу лізингодавцеві або лізингоотримувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Кожна із сторін лізингової операції може бути як резидентом, так і нерезидентом, тобто іноземною юридичною особою, що здійснює комерцій­ну діяльність в країні.

Лізингова діяльність безпосередньо здійснюється лізинговими компані­ями (фірмами), які зобов'язані отримати дозвіл (ліцензію) на здійснення та­кої діяльності.

Засновниками лізингових компаній (фірм) можуть бути юридичні і/або фізичні особи, в тому числі громадяни, зареєстровані як підприємці.

Основними формами лізингу є внутрішній лізинг і міжнародний лізинг.

При здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець, лізингоотримувач і продавець (постачальник) є резидентами країни.

При здійсненні міжнародного лізингу лізингодавець або лізингоотриму­вач є нерезидентом країни.

Якщо лізингодавцем є резидент країни, тобто предмет лізингу знаходиться. У власності резидента країни, договір міжнародного лізингу регулюється ^внутрішнім законодавством.

Якщо лізнгодавецем є нерезидент країни тобто предмет лізингу знаходиться у власності нерезидента, договір міжнародного лізингу регулюється законами в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

В залежності від терміну розрізняють три типи лізингу:

• довгостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом трьох і біль­ше років;

• середньостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом від пів­тора до трьох років;

• короткостроковий лізинг - лізинг, здійснюваний протягом менше пів­тора року.

Існують такі види лізингу: фінансовий, поворотний і оперативний.

Фінансовий лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоотримувачем майно у певного продав­ця і передати лізингоотримувачу дане майно як предмет лізингу за певну пла­ту, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування. При цьому термін, на який предмет лізингу передається лізингоотримувачу, близький за тривалістю з терміном повної амортизації предмета лізингу або перевищує його. Предмет лізингу переходить у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення за умо­ви виплати лізингоотримувачем повної суми, передбаченої договором лізин­гу, якщо інше не передбачене цим же договором.

Предмет лізингу, переданий лізингоотримувачу за договором фінансо­вого лізингу, враховується за угодою сторін на балансі лізингодавця або лі­зингоотримувача .

Поворотний лізинг - різновид фінансового лізингу, при якому продавець (постачальник) предмета лізингу одночасно виступає і як лізингоотримувач.

Оперативний лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець закуповує на свій страх і ризик майно і передає його лізингоотримувачу як предмет лізин­гу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володін­ня і користування. Термін, на який майно передається в лізинг, встановлю­ється на основі договору лізингу. Після закінчення терміну дії даного договору і за умови виплати лізингоотримувачем повної суми, передбаченої догово­ром лізингу, предмет лізингу повертається лізингодавцю, при цьому лізин­гоотримувач не має права вимагати переходу права власності на предмет лізингу. При оперативному лізингу предмет лізингу може бути переданий в лізинг неодноразово протягом повного терміну його амортизації.

При оперативному лізингу предмет лізингу враховується на балансі лі­зингодавця.

Лізингова угода може включати умови по наданню-додаткових послуг будь-якого виду, що надаються лізингодавцем як до початку користування, так і в процесі користування предметом лізингу лізингоотримувачем, а саме:

♦ придбання у третіх осіб права на інтелектуальну власність (ноу-хау, ліцензійних прав, прав на товарні знаки, марки, програмне забезпечення та ін.);

• придбання у третіх осіб товарно-матеріальних цінностей, необхідних у період проведення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт;

• здійснення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт стосовно предмета лізингу, навчання персоналу;

• післягарантійне обслуговування і ремонт предмета лізингу, в тому числі поточний, середній і капітальний ремонти;

• підготовка виробничих площ і комунікацій, роботи, пов'язані з уста­новкою (монтажем) предмета лізингу;

• інші роботи і послуги, без надання яких неможливо використати пред­мет лізингу.

Перелік, обсяг і вартість додаткових послуг повинні бути вказані в дого­ворі лізингу.