Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лаб_практикум_ОТЧЕ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

2.2. Поводження гіромаятника

2.2.1. Мета роботи

Шляхом експериментальних досліджень на чисельній моделі вивчити головні особливості поводження гіромаятника у його вільному русі, під дією моментів сил тертя і порівняти з висновками теоретичного аналізу.

2.2.2. Сценарій роботи

  1. Вивчити теоретичну частину роботи (п. 2.2.3). Ознайомитися з програмним забезпеченням для роботи (п. 2.2.4).

  2. Увійти у програмне оточення лабораторної роботи. Провести дослідження у відповідності з завданням (п. 2.2.5)

  3. Провести зіставлення характеристик руху гіромаятника, одержаних внаслідок проведених експеріментів, з тими, що випливають з теоретичного аналізу. Зробити висновки.

  4. Підготувати відповіді на запитання п. 2.2.7.

  5. Показати викладачеві одержані результати, пояснити їх. Доповісти про зроблені висновки. Відповісти на запитання викладача.

2.2.3. Теоретична частина

Гіромаятник – це симетричний гіроскоп, центр мас якого зміщений відносно точки його підвісу вздовж головної осі. Завдяки цьому головною причиною руху такого пристрою стає момент сили тяжіння.

Кутове положення гіромаятника у системі координат, пов’язаній з Землею, можна визначити різними способами. Одним з них можуть бути кути , відображені на рис. 2.10, де віссю фігури гіроскопа є вісь , кути та характеризують кутові відхили осі фігури від вертикалі, кут - власне обертання гіроскопа навколо осі фігури. Ця послідовність кутів одержала назву кутів осциляції.

Рівняння руху гіромаятника в узагальнених координатах , та мають вигляд:

(2.30)

Рис. 2.10. Кути осциляції

Іншим способом є сукупність кутів Ейлера, які вводяться у відповідності з рис. 2.11.

Рис. 2.11. Кути Ейлера

Рівняння руху гіромаятника у кутах Ейлера є такими:

(2.31)

Кути Ейлера мають досить простий і наочний зміст. Кут нутації характеризує відхилення осі фігури гіроскопа від вертикалі, кут прецесії - поворот вертикальної площини, яка проходить через вісь фігури гіроскопа, навколо вертикалі, а кут ротації - поворот ротора гіроскопа навколо осі фігури відносно вертикальної площини, яка проходить через вісь фігури.

2.2.3.1. Вільний рух гіромаятника

Вільним прийнято називати гіромаятник, на який не діють ніякі моменти зовнішніх сил, окрім сили тяжіння.

Розглянемо вільний рух гіромаятника в околі положення вертикалі, тобто у припущенні, що головна вісь гіромаятника увесь час рухається поблизу вертикалі.

У цьому випадку найбільш раціонально використовувати для аналізу рівняння (2.30) в кутах осциляції. Припускаючи в них моменти зовнішніх сил рівними нулю, кути осциляції малими

; ,

кутові швидкості і – також малими і залишаючи у рівняннях лише члени першого порядку мализни, одержимо лінеаризовані рівняння:

(2.32)

Для відшукування розв‘язків такої системи диференційних рівнянь можна застосувати метод компресії рівнянь. Для цього зручно ввести у розгляд комплексну змінну

. (2.33)

Помножимо друге рівняння (2.32) на уявну одиницю і додамо результат до першого рівняння. Виходить одне рівняння другого порядку:

. (2.34)

Його характеристичне рівняння

має корені

. (2.35)

При маємо випадок "верхньої маятниковості", коли центр мас гіромаятника розташований вище за точку підвісу. Випадок відповідає "нижній маятниковості", при якій центр мас є нижчим за точку його підвісу.

З (2.35) випливає, що при нижній маятниковості ( ) корені характеристичного рівняння будуть обидва суто уявними. Те саме буде при верхній маятниковості (випадок дзиґи) за умови досить значного за величиною кінетичного моменту гіромаятника

. (2.36)

Якщо ж ця умова не виконується, то у коренях (2.35) виникають дійсні частини, з яких одна буде обов’язково додатною, що свідчить про нестійкість руху.

Вважаючи умову (2.36) виконаною, позначимо

; . (2.37)

Розв’язок рівняння (2.34) тепер можна подати у виді:

. (2.38)

Кожна з двох складових, з яких складається розв‘язок, відображується на зображальній комплексній площині ( – ) траєкторією зображувальної точки у вигляді кола з центром у початку координат. Рух по колу у випадку першої складової здійснюється з меншою коловою частотою, тобто з більшим періодом , а у випадку другої складової, – з більшою частотою і з меншим періодом . У цілому траєкторія, що відповідає розв’язкові (2.38) являє собою суму цих двох колових рухів, тобто спиралевидну замкнену криву (рис. 2.12) з центром у початку координат.

Рис. 2.12. Траєкторія зображальної точки гіромаятника

Неважко впевнитися, що траєкторія зображальної точки на комплексній зображальній площині у випадку гіромаятника повністю збігається з траєкторією апекса гіроскопа на картинній площині, якщо останню провести горизонтально на висоті 1 від точки підвісу (рис. 2.13). Отже, вісь фігури симетричного вільного гіромаятника здійснює складений рух у просторі, обертаючись по конусу з великою частотою навколо осі, яка у власну чергу обертається навколо вертикалі з малою частотою.

Якщо кінетичний момент гіромаятника є великим, тобто виконується умова

,

то значення частот (2.37) власних коливань гіромаятника можна обчислювати за наступними наближеними формулами:

; . (2.39)

Рис. 2.13. Траєкторія апекса гіромаятника на картинній площині

Неважко збагнути, що перша з них збігається з кутовою швидкістю вимушеної прецесії гіроскопа під дією моменту сили тяжіння, а друга – з частотою нутації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]