Основні завдання фінансового контролю:

• сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів;

• забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;

• сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;

• забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів та інші.

3.5.2.Види, форми і методи фінансового контролю

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють державні органи законодавчої і виконавчої влади і спеціальні державні органи контролю. Він направлений на об’єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підлеглості. Суб’єктами загальнодержавного фінансового контролю є: ВРУ, КМУ, НБУ, Рахункова палата, МФУ, Державний департамент фінансового моніторингу, Державна податкова служба, Державна КРС, Державне казначейство України, Державна митна служба, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, а також дирекції державних цільових фондів тощо.

Затвердження правових основ місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад за вирішення місцевих справ дають підстави для виділення такого виду фінансового контролю як муніципальний. Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької і виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи.

Об’єктом муніципального контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств, відомств, концернів і інших органів управління. Його об’єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ. Функціями відомчого фінансового контролю є: перевірка законності господарських і фінансових операцій; контроль використання матеріальних і фінансових ресурсів; перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей; правильність постановки бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності; проведення перевірок на підвідомчих підприємствах і в організаціях.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій і установ (бухгалтерії, фінансові відділи, служба фінансового менеджера), а на приватних підприємствах їх власниками. Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій). У акціонерних підприємствах внутрішньогосподарський контроль здійснюють контрольно-ревізійні комісії.

Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитися групами фахівців, які створюються при комітетах Верховної Ради, комісіях рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах. Він полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи окремих груп громадян.

Незалежний(аудиторський) фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми і служби. Аудит – це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється на комерційних основах. У 1993 р. в Україні був прийнятий закон «Про аудиторську діяльність», який визначає правові основи здійснення аудиторської діяльності і направлений на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторська перевірка здійснюється незалежними особами- аудиторами або аудиторськими фірмами. Сертифікацію і ліцензування аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата. Аудит може бути обов’язковим і ініціативним.

По сферах фінансової діяльності фінансовий контроль можна умовно розділити на: бюджетний, податковий, валютний, кредитовий, страховий, інвестиційний, контроль за грошовою масою.

По формах проведення фінансовий контроль залежно від часу його здійснення поділяється на:

• попередній;

• поточний;

• наступний.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів доходів і витрат установ і організацій, проектів бюджетів, текстів договірних угод, засновницьких документів. Таким чином, він сприяє запобіганню неправильному, нераціональному витрачанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також негативних фінансових результатів в цілому. Ця форма фінансового контролю дозволяє попередити порушення законів і нормативних актів.

Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення господарсько-фінансових операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. Ця форма фінансового контролю полягає в системному факторному аналізі діяльності підприємств і організацій. Велике значення поточний фінансовий контроль має в знаходженні внутрішньогосподарчих резервів зростання накопичень. Він проводиться повсякденно фінансовими службами для виключення порушень фінансової дисципліни.

Наступний фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської фінансової звітності після закінчення звітного періоду. Призначений він для оцінки результатів господарської діяльності і ефективності здійснення фінансової стратегії. Подальший фінансовий контроль взаємопов’язаний з попереднім контролем, що базується на ньому.

По методах проведення фінансового контролю, тобто прийомах і способах його здійснення, розрізняють: перевірки, обстеженняі, ревізії, нагляд, спостереження (моніторинг).

1. Перевірка проводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і витратних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни і намічаються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.

2. Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок – по ширшому колу показників, і визначає фінансове положення суб’єктів господарювання, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводиться шляхом ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є зіставлення фактичного стану справ з нормативним.

3. Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи, дотриманням законодавства по фінансових питаннях, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, витрат, привласнень і крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії бувають:

• комплексні, які охоплюють всі сторони діяльності підприємства;

• часткові (охоплюють лише її окремі сторони);

• тематичні ревізії (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);

• планові і позапланові;

• суцільні і вибіркові ревізії (залежно від повноти залучених документів).

По характеру матеріалу, на основі якого проводяться ревізії, вони поділяються на документальні (перевірка достовірності звітних документів і записів в облікових регістрах) і фактичні (перевірка наявності грошових коштів і матеріальних цінностей в натурі).

За наслідками проведеної ревізії складається акт, на основі якого розробляються заходи, направлені на усунення виявлених недоліків.

4. Нагляд проводиться контролюючими органами за економічними суб’єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і контролюється дотримання ними встановлених правил і нормативів.

5. Моніторинг – система заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового контролю, що пов’язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень. Це, наприклад, постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики і фінансовим станом підприємства – клієнта; неефективне використання отриманої позики і зниження платоспроможності може привести до зміни умов кредитування, вимоги дострокового повернення позики.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Як ви розумієте термін «фінансова політика»?

2. Які вимоги необхідно враховувати при розробці фінансової політики?

3. Які самостійні частини фінансової політики ви знаєте?

4. Охарактеризуйте поняття: «податкова політика», «бюджетна політика», «грошово-кредитна політика».

5. Що таке «фінансова стратегія» і «фінансова тактика»?

6. Назвіть основні ланки фінансового механізму?

7. Чим відрізняється фінансове планування від фінансового прогнозування?

8. Які види фінансових планів ви знаєте?

9. Охарактеризуйте основні методи фінансового планування.

10. Назвіть об’єкти і суб’єкти управління фінансами.

11. Охарактеризуйте термін «фінансове право».

12. Які органи здійснюють стратегічне управління фінансами?

13. Хто здійснює безпосереднє управління фінансами?

14. Назвіть основні функції Міністерства фінансів України.

15. Дайте визначення фінансового контролю.

16. Які органи здійснюють фінансовий контроль в Україні?

17. Назвіть і охарактеризуйте види фінансового контролю.

18. Охарактеризуйте форми фінансового контролю.

19. Назвіть і охарактеризуйте методи фінансового контролю.