6.2. Елементи податку та їх характеристика

Теоретичну основу податків складають їх елементи. Кожен податок містить наступні основні елементи: суб'єкт (платник) податку, об'єкт податку, джерело податку, одиницю оподаткування, податкову ставку, податкову квоту, податкові пільги.

Суб’єкт податку або платник податків – фізична або юридична особа, на яку законом покладений обов’язок сплачувати податок.

Об’єкт податку – предмет, що підлягає обкладенню (дохід, майно, товари). Часто назва податку витікає з об’єкту. Наприклад, земельний податок, прибутковий податок. Об’єкт оподаткування у фінансовій термінології ще називають податковою базою

Джерело податку – дохід суб’єкта (заробітна плата, прибуток, відсоток), з якого сплачується податок.

По деяких податках (наприклад, податок на прибуток) і об’єкт, і джерело співпадають.

Одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкту оподаткування (по прибутковому податку – грошова одиниця країни; по земельному податку – гектар, акр).

Податкова ставка - це законодавчо встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування.

Залежно від способу побудови ставки податків поділяються на тверді та процентні.

Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір. Процентні ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними і змішаними.

Пропорційна ставка – процентна ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податку і не залежить від розміру об’єкта оподаткування.

Прогресивна ставка – при збільшенні об’єкта оподаткування збільшується ставка податку.

Регресивна ставка – при збільшенні об’єкта оподаткування зменшується ставка податку.

Податкова квота – частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткування і може бути як в абсолютному так і у відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Податкові пільги – повне або часткове звільнення від податків суб’єкта відповідно до чинного законодавства (знижки, вирахування і ін.).

Найважливішою податковою пільгою є неоподатковуваний мінімум – найменша частина об’єкта, звільнена від податку.

Способи стягування податку. У податковій практиці існують три способи стягування податків:

- кадастровий;

- вилучення податку до отримання доходу (у джерела);

- вилучення податку після отримання доходу (власником по декларації).

Перший спосіб оснований на використанні кадастру.

Кадастр – це реєстр, що містить перелік типових об’єктів землі, доходів, що класифікуються по зовнішніх ознаках. Він встановлює середню прибутковість об’єкта обкладення. До зовнішніх ознак відносяться, наприклад, при земельному податку розмір ділянки, кількість худоби тощо.

Вилучення податку до отримання власником доходу (у джерела) обчислюється і утримується бухгалтерією тієї юридичної особи, яка виплачує дохід суб’єктові податку. Таким шляхом стягується прибутковий податок із заробітної плати фізичних осіб.

Вилучення податку після отримання доходу (власником по декларації) передбачає подачу платником податків в податкові органи декларації про отримані доходи.