13.2. Сегментація фінансового ринку

Фінансовий ринок на практиці характеризує обширну систему окремих видів фінансових ринків з різноманітними сегментами. Кожен з цих видів і сегментів обслуговує різних клієнтів, має певні зобов’язання, діє у різних регіонах та сферах господарського життя. Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має досить розгалужену фінансову інфраструктуру.

Сегментація фінансового ринку – процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів , які обертаються на ринку.

Виходячи з такого визначення, структура фінансового ринку матиме такий вигляд: кредитний ринок та ринок грошей, які можуть бути представлені як ринок позикового капіталу, ринок цінних паперів, валютний ринок, ринок дорогоцінних металів і каміння, ринок фінансових послуг. Кожен з виділених сегментів фінансового ринку, у свою чергу, можна розбити на окремі сектори (мікросегменти) залежно від критерію, покладеного в основу такого поділу.

Кожний сегмент фінансового ринку має свою характерну специфіку та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Причому один і той самий актив може бути товаром на декількох ринках. Наприклад, кредит у доларах є об’єктом діяльності грошового, кредитного і валютного ринків. Такий процес переливання фінансових ресурсів з одного виду фінансового ринку чи сегмента на інші називається сек’юритизацією.

Існує велика розгалуженість і різноманітність фінансового ринку. Це пов’язано з існуванням різних форм і методів торгівлі фінансовими активами, а також з існуванням різних видів фінансових активів. Тому існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовй ринок ( рис. 13.1). Найпоширенішими підходами до визначення структури фінансового ринку є такі.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості;
ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об’єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, державою, різними фінансовими інститутами;
валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;
ринок золота та інших дорогоцінних металів (срібла, платини тощо), на якому об’єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали;
ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання (операції оренди, страхування тощо).

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових інструментів і фінансових послуг усіх розглянутих вище фінансових ринків зі строком обертання до одного року;
ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг зі строком обертання більше одного року.

За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяють на такі види:

1. Організований (біржовий) ринок, який представлено системою фондових і валютних бірж. На ньому забезпечуються:

концентрація попиту і пропозиції в одному місці;
перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, допущених до торгів;
процедура торгів має відкритий характер;
гарантується виконання укладених угод.

2. Неорганізований (позабіржовий) ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди за якими не реєструються . Цей ринок характеризується:

вищим в порівнянні з організованим ринком рівнем фінансового ризику. Це пов’язано з відсутністю процедури перевірки на біржах багатьох фінансових інструментів і послуг, які котируються на цьому ринку;
не досить високим рівнем юридичної захищеності покупців;
низьким рівнем поточної інформованості покупців;
торгівлею цінними паперами більш низької якості.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

місцевий фінансовий ринок, який представлений в основному операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з місцевими суб’єктами господарювання і населенням;
регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками, включає систему регіональних фондових і валютних бірж;
національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, незалежно від їх видів і організаційних форм;
світовий фінансовий ринок як складову світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою

За швидкістю реалізації угод фінансовий ринок поділяють на:

ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок «спот»), на якому угоди здійснюються за короткий термін (до трьох днів, як правило.);
ринок з реалізацією угод у майбутньому (строкові ринки: ф’ючерсний, опціонний, форвардний і ринок свопів). На цьому ринку обертаються похідні цінні папери – валютні, товарні і фондові деревативи.

За умовами обігу фінансових інструментів фінансовий ринок поділяють на:

первинний ринок, який характеризує ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення;
вторинний ринок, на якому обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

Всі складові частини фінансового ринку знаходяться у тісному взаємозв’язку.