11.2. Форми державного кредиту та класифікація позик

Державних кредит є невід’ємною складовою економічної і фінансової системи держави. У теорії і на практиці його прийнято поділяти на внутрішній і міжнародний державний кредит, кожен з яких у свою чергу має свої особливості і форми вияву.

При внутрішньому державному кредиті держава зазвичай виступає позичальником грошових коштів, а її кредиторами є банківські установи, підприємства, страхові компанії, населення та ін.

Внутрішній державний кредит може виступати у таких формах:

• державні позики;

• використання частини вкладів населення в ощадних установах і перетворення їх в державні позики;

• запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду;

• грошово-речові лотереї;

• казначейські позики.

Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

Найбільш типовими формами міжнародного державного кредиту є:

• зовнішні державні позики, забезпечені випуском цінних паперів;

• позики, що надаються на підставі угод на двосторонній основі;

• позики, що надаються на підставі угод на багатосторонній основі (позики міжнародних фінансових інституцій);

• державні гарантії.

Основною формою державного кредиту є державні позики, які прийнято класифікувати за певними ознаками (табл.11.1.)

За правовим оформленням розрізняють:

• державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні). Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій і фінансових інститутів (зовнішні позики на багатосторонній основі);

• державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

За місцем розміщення позики поділяють на:

• внутрішні позики (облігації, казначейські зобов’язання), що розміщуються на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті. У процесі розміщення внутрішніх державних позик можуть брати участь резиденти і нерезиденти. Допуск нерезидентів до ринку державнитх цінних паперів розширює їх фінансові можливості;

• зовнішні позики (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.

Залежно від статусу позичальника ( точніше емітента) позики поділяють на:

• державні, що випускаються центральними органами управління ( в Україні Міністерством фінансів за рішенням Кабінету Міністрів України). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;

• місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. В Україні ці позики ще не набули достатнього поширення, як у розвинутих країнах, однак у перспективі вони можуть стати важливим фінансовим інструментом економічного розвитку.

Залежно від строків погашення державою своїх боргових зобов’язань розрізняють:

• короткострокові (поточні, термін погашення до одного року);

• середньострокові (від одного до п’яти років);

• довгострокові (понад п’ять років).

За видами дохідності державні позики поділяються на:

• відсоткові, коли виплата доходу за державними позиками

здійснюється у вигляді позикового відсотка. При цьому може встановлюватися, як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, перш за все, попиту і пропозиції на кредитному ринку;

• безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Відсотки за такою облігацією не нараховують, а дохід кредитора виникає внаслідок її погашення за ціною, вищою від ціни придбання;

• виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованого відсотка, а

виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дохід таким чином, отримують не всі кредитори, а тільки ті , чиї облігації виграли.

За характером обігу цінних паперів державні позики поділяють на:

• ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів;

• неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

Таблиця 11.1