8.4. Бюджетний дефіцит та шляхи його скорочення

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що не є обов’язково надзвичайним. В сучасному світі немає держави, яка б в ті або інші періоди своєї історії не стикалася з бюджетним дефіцитом.

Під дефіцитом бюджету розуміють об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету через зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит виникає внаслідок несбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

Дефіцит бюджету означає перевищення витрат над доходами і характеризує його незбалансованість.

Причинами виникнення бюджетного дефіциту та факторами, що зумовлюють його збільшення є:

• надзвичайні події;

• необхідність структурної перебудови економіки;

• кризові явища в економіці;

• недосконалість фінансового законодавства;

• скорочення обсягів ВВП унаслідок падіння ефективності виробництва;

• зростання та нераціональна структура бюджетних видатків;

• неефективне функціонування бюджетного механізму;

• нестабільність фінансового законодавства.

Бюджетний дефіцит виник як результат негативних явищ в економічному і політичному житті держави і підсилює їх у тому випадку, коли він перевищує встановлені світовим досвідом показники, в рамках яких бюджетний дефіцит, як правило, управляється в цивілізованому суспільстві. Тобто, в такому суспільстві він допускається і при чіткому управлінні може дати поштовх розвитку економіки за рахунок керованості процесів. Рівень дефіциту визначається по відношенню до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Виходячи з цього, можна виділити активні і пасивні форми дефіциту бюджету.

Активний дефіцит бюджету дає можливість підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Він характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків – соціальні трансферти, виплату заробітної плати в бюджетній сфері тощо.

Завдання полягає в тому, щоб знайти можливість за допомогою бюджетного дефіциту стимулювати економічний розвиток держави.

Отже бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання витрат, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідовувати дефіцит бюджету, якщо заходи, що стосуються стабілізації економіки і вирівнювання витрат з доходами, не будуть здійснені; під цим мається на увазі жорсткий режим економії коштів з боку всіх владних і управлінських структур.

Форми участі органів влади і управління в процесах скорочення дефіциту бюджету у кожної держави різні, але загальними для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням бюджетів всіх рівнів відповідно до економічного розвитку регіонів і чисельності населення.

Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту. До заходів, які сприяли б, з однієї сторони, збільшенню доходів бюджету, а з іншої – скороченню державних видатків слід віднести:

• створення сприятливих економічних умов для суб’єктів господарювання шляхом удосконалення податкової політики та інших складових бюджетного механізму;

• спрямування бюджетних коштів на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових технологій у виробництво;

• скорочення державного сектору економіки і, відпловідно, бюджетного фінансування;

• залучення іноземного капіталу

• зниження видатків на управління тощо.

Напрямки подолання дефіциту бюджету визначаються відповідно до загальної бюджетної політики держави. Теоретично можна визначити такі основні напрямки подолання бюджетного дефіциту:

• збільшення дохідної частини бюджету – напрямок пов’язаний з проведенням податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва та збільшення його обсягів, що має стати передумовою збільшення національного доходу – основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Результатом має стати зростання обсягів виробництва і бюджетних коштів за рахунок бюджетних відрахувань;

• скорочення видаткової частини бюджету – напрямок, пов’язаний із скороченням витрат бюджетної системи на розвиток господарства, зменшення участі держави у виробничих інвестиціях ( за винятком окремих об’єктів загальнодержавної інфраструктури, пріоритетних напрямків у структурі промислового виробництва, екологічних проектів тощо), скорочення витрат на управління, військових витрат;

• зміна структури видаткової частини бюджету - скорочення сфери державної економіки, перегляд напрямків інвестування бюджетних ресурсів та спрямування їх на розвиток галузей, що забезпечують економічне зростання держави, перегляд державних економічних пріоритетів та скорочення фінансування державних програм, що не мають загальнодержавного значення;

• здійснення внутрішніх і зовнішніх позик – напрямок, пов’язаний із пошуком джерел фінансування дефіциту, шо склався. Джерелами фінансування дефіциту бюджетних коштів в Україні відповідно до Бюджетного кодексу мають бути:

▪ державні внутрішні позики;

▪ державні зовнішні позики;

▪ внутрішні позики органів влади АРК;

▪ внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

Дефіцит бюджету приводить до збільшення державного боргу. Прийнято вважати, що якщо дефіцит державного бюджету не перевищує 5 % ВНП країни, то він допустимий. Щорічні бюджетні дефіцити в сумі утворюють державний борг.