Функції страхування

Функція формування і використання

страхових резервів

Заощаджувальна функція

Інвестиційна функція

Ризикова функція (функція страхового захисту)

Контрольна функція

Превентивна функція

Рис. 12.1. Функції страхування

Контрольна функція страхування обумовлена цільовою спрямованістю у використанні і формуванні страхових фондів і резервів, що потребує відповідного контролю. Фінансовий контроль здійснюється за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів.

Страхування грунтується на основних принципах, тобто вихідних положеннях, що забезпечують його дію як економічного інструменту. При цьому у страхуванні виділяють загальні і конкретні принципи (рис. 12.2.).

Загальний принцип вільного вибору страховика і виду страхування означає, що всім страхувальникам надається право і можливість обирати будь-якого страховика, що має ліцензію на проведення страхування. Страховикам гарантується вільний вибір видів добровільного страхування та рівні можливості у здійсненні їх діяльності.

Страховий ризик – ймовірність настання страхової події, що виражає обсяг можливої відповідальності страховика за певним видом страхування. Конкретним проявом реалізації страхового ризику є страховий випадок, тобтго фактичне настання непередбачуваної події.

Страховий інтерес означає, що страхувальник буде укладати договір страхування тільки за наявності відповідного інтересу до організації захисту на випадок втрати майна, здоров’я чи життя. Це гарантує отримання певних доходів у разі настання спеціально обумовлених подій.

Принцип максимальної сумлінності є принципом взаємної правдивості між страховиком і страхувальником. Страхувальник повинен надати страховику всю інформацію про об’єкт страхування для оцінки ризику і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов’язаний правильно визначити збиток і виплатити страхове відшкодування.

Принцип реальності страхового захисту передбачає виплату відшкодування в розмірах реального збитку. Реалізація такого принципу вимагає створення умов, за яких досягається мета страхування, а для цього необхідно дотримуватись конкретних принципів страхування.

Принцип платності передбачає передачу ризику від страхувальника до страховика за відповідну плату.

Принцип неперервності означає, що для отримання страхової виплати, особі необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його відсутності страхова виплата здійснюватися не буде.

Принцип поворотності передбачає, що в разі настання страхового випадку, страхові платежі повертаються страхувальникові у вигляді страхового відшкодування (при ризиковому страхуванні) або страхової суми (при страхуванні життя).

Принцип диверсифікації означає можливість здійснення діяльності страхової компанії поза межами основного бізнесу. Мова йдеться про розпорошення взятих на страхування ризиків за територіальною та галузевою ознаками, а також про інестиційну діяльність страховика.

Принцип франшизи передбачає частину збитків, яка згідно з договором страхування не відшкодовується страховою компанією, тобто власну участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Такий принцип застосовується з метою уникнення виплати за невеликими збитками, створення економічної зацікавленості у страхувальників, захисту страховиків від зловживань страхувальників.

Принцип суброгації означає передачу страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги (регресне право) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Принцип контрибуції, відповідно до якого одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілу між собою виплати страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об’єкта одночасно кількома компаніями від одинакових ризиків.