12.5. Поняття страхового ринку, його структура
Страховий ринок є невід’ємним елементом ринкової економіки. Поняття страхового ринку розглядається в двох аспектах. По-перше, страховий ринок є особливою сферою економічних грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є особливий товар – страховий захист (страхові послуги) і де формується попит і пропозиція на неї. Ринок забезпечує органічний зв’язок між страховиком і страхувальником. По-друге, страховий ринок є складною, інтегрованою системою страхових і перестрахових організацій (страховиків), що здійснюють страхову діяльністю.
Таким чином, страховий ринок – це сукупність економічних відносин, в процесі якого формуються попит і пропозиція на страхові послуги, і здійснюється акт їх купівлі-продажу. Функціонування страхового ринку підкоряється закону вартості і закону попиту і пропозиції. Об’єктивною основою формування і розвитку страхового ринку є наявність суспільної потреби в страховому захисті, здатному забезпечити безперебійність відтворювального процесу шляхом відшкодування збитку і надання грошової допомоги потерпілим від непередбачених надзвичайних подій. Другою умовою розвитку страхового ринку є наявність достатньої кількості незалежних страхових компаній, здатних задовольняти все різноманіття потреб суспільства в страховому захисті.
Таким чином, учасниками страхових відносин на страховому ринку є страховики (страхові компанії), що продають страхові послуги і страхувальники (фізичні і юридичні особи), що потребують страхового захисту. В умовах ринку зростає зацікавленість потенційних страхувальників в страхуванні ризиків, пов’язаних з розширення прав у розпорядженні майна із зростанням відповідальності підприємців і працедавців перед найманими робітниками, а також ризиків, пов’язаних із забезпеченням фінансових гарантій при втраті робочих місць, банкрутстві підприємств, банків тощо.
Отже об’єктивними умовами функціонування страхового ринку є наявність:
1) потреби в страхових послугах;
2) об’єктів страхування, що мають споживчу вартість;
3) суб’єктів страхування, що здатні задовольнити потреби або їх споживати.
Поняття «страхового ринку» можна розглядати з різних позицій:
як сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист та формується попит і пропозиція на нього;
як форму організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб;
як соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь в реалізації страхових послуг;
як сукупність страхових організацій і страхових послуг;
як механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків.
Загальну організаційну структуру страхового ринку характеризують його суб’єкти та об’єкти (рис. 12.4.)
До основних суб’ктів страхового ринку належать:
страховики;
страхувальники;
страхові посередники.
Страхові компанії (страховики) за характером здійснюваних операцій поділяють на :
спеціалізовані – такі, що спеціалізуються виключно на окремих видах страхування;
універсальні, що здійснюють різні види страхування;
перестрахувальні, які здійснюють страхування великих і небезпечних ризиків.
В Україні на страховому ринку працюють переважно страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств закритого типу. Функціонують і товариства з додатковою відповідальністю, командитні товариства, товариства з повною відповідальністю. Також в Україні поширені кептивні страхові компанії, створені потужними виробничими підприємствами, корпораціями або фінансово-промисловими групами для обслуговування власних потреб. Тобто такі страхові компанії обслуговують потреби та інтереси засновників цих компаній.
Серед суб’єктів страхування виділяються і такі учасники страхових відносин:
товариства взаємного страхування;
перестрахувальні компанії;
об’єднання страховиків;
орган у справах нагляду за страховою діяльністю.
Товариства взаємного страхування (ТВС) створюються на основі добровільної угоди між об’єднаннями юридичних або фізичних осіб для страхового захисту своїх майнових інтересів (діють на безприбутковій основі). Такі товариства, окрім проведення страхової діяльності, надають фінансову підтримку його членам через інвестування коштів, видачу позик на потреби учасників товариства тощо.
На страховому ринку України функціонують об’єднання страховиків:
Ліга страхових організацій України;
Моторне страхове бюро України;
Авіаційне страхове бюро України;
Морське бюро України;
Асоціація «Українське медичне страхове бюро».
Метою створення Ліги страхових організацій України було добровільне об’єднання зусиль страховиків для формування повноцінного і дієвого страхового ринка. Основними стратегічними завданнями Ліги страхових організацій є:
перетворення страхування в ефективну складову ринкової економіки;
розробка сучасної законодавчої і нормативної бази;
створення привабливого і доступного ринку для всіх страховиків та страхувальників України;
розширення інвестиційних можливостей страховиків тощо.
Моторне страхове бюро України виконує завдання гарантування платоспроможності страховиків – членів цього бюро щодо страхових .
зобов’язань;
забезпечення розвитку страхування
цивільної відповідальності власників
транспортних засобів та організації
співпраці з страховими організаціями
інших держав у цій галузі
Авіаційне страхове бюро організоване з метою:
координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційних ризиків;
дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації;
співпраці із суб’єктами господарювання, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту;
розроблення програм та методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам тощо.
Морське страхове бюро створене для захисту і розвитку інтересів морського страхування, формування міжнародної політики страхування морської діяльності, узагальнення морського страхового законодавства.
Асоціація «Українське медичне страхове бюро» створена для сприяння розвитку медичного страхування в Україні за допомогою впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, надання необхідної допомоги страховикам у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав учасників ринку послуг медичного страхування.
Суттєву роль в функціонуванні страхового ринку відіграють такі суб’єкти ринку, як посередники, які своєю діяльністю сприяють розширенню і розвитку страхових відносин.
ОРГАН
У СПРАВАХ НАГЛЯДУ ЗА СТРАХОВОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ
Страховики
Об’єднання
страховиків
Перестрахувальні
компанії
Страхові пули
Товариства
взаємного
страхування
Спілки, асоціації
Посередники
Професійні
оцінювачі
збитків
Професійні
оцінювачі
ризиків
Страхові агенти
Аджастери
і
диспашери
Андерайтери
Страхові брокери
Аварійні
комісари
Сюрвейєри
Страхові компанії
(державні і недержавні)
Страхувальники
Ліга страхових
організацій України, страхові бюро
Юридичні особи
Фізичні особи
Рис. 12.4. Організаційна структура страхового ринку
Страхові посередники
Страхові посередники – страхові брокери чи агенти, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.
Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник.
Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені і за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, отримують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору - доручення із страховиком.
Аджастери (диспашери) – спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків між учасниками морського перевезення.
Аварійні комісари встановлюють причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час дорожньо-транспортних аварій.
Сюрвейєри - інспектори чи агенти страховика, що здійснюють огляд та оцінювання майна і визначають імовірність реалізації страхового ризику.
Андеррайти – юридичні особи, які діють від імені страховика та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й умови договорів страхування на основі норм страхового права.
Специфічним товаром на страховому ринку виступають страхові послуги, склад і структура яких в ринкових умовах істотно розширюються.
Страховий ринок також можна класифікувати за ознакою його інституціональної структури, за територіальною і галузевою ознаками.
В основу інстуціональної структури страхового ринку покладено форми власності: приватну, комбіновану, державну тощо. Тому за такою структурою розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та державні страхові компанії.
За територіальною ознакою розрізняють регіональний, національний та світовий страхові ринки.
За галузевою ознакою – страховий ринок поділяють на ринок страхування життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування.
Правове забезпечення діяльності страхового ринку здійснюється шляхом ухвалення законодавчих і нормативних актів по регулюванню страхової діяльності.
В Україні страхова діяльність регулюється:
Конституцією України;
Господарським кодексом України;
Законом України «Про страхування»;
Цивільним кодексом України і ін.