Система органів державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України

Податкова міліція

Вища ланка

С

Державна податкова адміністрація в АР Крим

ередня ланка

Державні податкові адміністрації у містах Києві та Севастополі

Державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах

Низова ланка

Р

Державні податкові адміністрації в областях

ис.6.1. Структура органів державної податкової служби

Основна стратегічна функція державної податкової служби – контроль за правильністю і своєчасністю надходження податкових коштів, боротьба з порушниками податкового законодавства.

П ИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Ч ому податки є основним фіскальним інструментом держави?

2. Які функції виконують податки?

3. Як класифікуються податки?

4. Назвіть і охарактеризуйте основні елементи податків.

5. Дайте визначення поняттю «Податкова система».

6. Назвіть основні принципи побудови податкової системи.

7. Які податки входять в податкову систему України?

8. Охарактеризуйте основні прямі податки.

9. Охарактеризуйте порядок обчислення і сплати непрямих податків.

10. Які відрахування і збори входять до складу платежів за ресурси і інших обов’язкових платежів?

11. Назвіть внески до цільових фондів.

12. Назвіть основні місцеві податки і збори.

13. Назвіть суб’єкти та основні елементи податкової роботи.

14. Яка структура податкової служби України?

15. Які функції виконує ДПА України?

16. Які функції виконують ДПІ?

17. Яке призначення податкової міліції?

Розділ 7. Бюджет і бюджетна система

7.1. Походження бюджету і його економічна сутність

Історія свідчить, що бюджет не є інститутом, що існує в державі на всіх етапах його розвитку. Значний час держава не мала свого бюджету. Проте у всіх європейських країнах і в Росії (до складу якої входила Україна) державою формувалися доходи і здійснювалися витрати, тобто існувала заснована на юридичних нормах система доходів і витрат. Проте бюджет з’являється не тоді, коли держава здійснює витрати і формує необхідні для цього доходи, а коли вона вводить в свою фінансову діяльність плановий початок, тобто, складає кошторис доходів і витрат на певний період.

Німецький економіст К. Рау стверджував, що засновником бюджету є француз Сюллі: він першим склав в 1601 році кошториси для різних галузей управління. У Германії на початку 18-го століття Секендорф, Гассер, Юсті і Зонненфельс прагнули довести необхідність бюджету і розробили правила для його складання.

У Франції, історично вперше поняття закону про фінанси (бюджет) зустрічається в Декларації прав Людини і Громадянина від 26 серпня 1789 року, відповідно до якої всі громадяни зобов’язані, з одного боку, брати участь у витратах на утримання державної влади і адміністрації – відповідно до їх можливостей сплачувати податок, а, з іншого боку, мають право встановлювати, стежити за виконання і визначати напрями використання цього суспільного податку.

Так поступово були вироблені правила складання кошторисів, і був визначений порядок їх твердження. З’явився так званий бюджет.

У Росії перший державний бюджет був складений на самому початку

Х1Х-го століття (в 1802 р.).

Слово «бюджет» запозичене з англійської мови («budget»), яке дослівно переводиться як шкіряний мішок, сумка, гаманець. Коли палата общин в Англії в ХV1- ХV111 століттях затверджувала субсидії королю, то перед закінченням засідання канцлер казначейства (міністр фінансів) відривав портфель, в якому зберігався документ з відповідним законопроектом. Це називалося відкриттям бюджету, пізніше назва портфелю була перенесена і на сам документ. Надалі з кінця ХV111 століття термін « бюджет» був поширений і на документ, що є планом збирання доходів і здійснення витрат держави, який затверджувався парламентом.

Проте чіткого визначення терміну «бюджет» у той час не було. Впродовж Х1Х-го століття відбувалося формування цього терміну у відносно доступне для всіх поняття. Впродовж ХХ століття визначення цього поняття стали чіткішими.

Найбільш загальноприйнятим є наступне визначення бюджету:

«Бюджет – це фонд фінансових ресурсів, що знаходиться у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня і використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією».

Одним з перших планову природу бюджету відзначив німецький фінансист Шанц. Вагомий внесок у фінансову науку внесли І.Х.Озеров, С.Ю.Вітте, Д. Боголєпов, М.І. Фрідман, М.І.Туган-Барановський, І.І.Янжул, М.М. Алексєєнко і ін. Серед сучасних українських учених – це: С.Буковінський, О.Василик, В.Гєєц, В.В.Глущенко, К.Павлюк, С.Юрій і інші.

У офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення бюджету: « Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, здійснюваних органами державної влади, органами влади АРК і органами місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду».

Економічна сутність бюджету полягає в тому, що в державі виникає об’єктивна необхідність розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення і територіями з метою підвищення ефективності економіки і добробуту громадян. Ринкова модель економіки, як і всі інші моделі без виключення, не можуть існувати і розвиватися без втручання держави в процеси розподілу і перерозподілу знов створеної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави.

Бюджет як економічна категорія має наступні ознаки: історичність, плановість, юридичний характер і термін дії ( рис.7.1.)

1.	Історичність	Бюджет як категорія сформувався історично, має свої специфічні риси зародження в різних країнах, які виявляються і в сучасних умовах
2.	Плановість	Основою функціонування бджету є його плановий характер
3.	Юридичний характер	Бюджет має силу нормативного акту
4.	Термін дії	Бюджет складається і функціонує на протязі встановленого терміну

Рис. 7.1. Ознаки бюджету

З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не тільки в ринкових умовах, але і в тоталітарних, монархічних і інших системах. У нім сконцентровані інтереси держави, суб’єктів господарювання і населення. Між ними ведеться постійна боротьба за задоволення власних потреб. Об’єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрями і методи його розподілу і перерозподілу.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів. Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що з його допомогою держава надає суспільству унікальні блага і послуги, які істотно впливають на рівень добробуту і якість життя. До таких благ належать охорона держави, національна безпека і правопорядок, впорядкування, захист навколишнього природного середовища, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо.

Бюджет має ряд особливостей (див. рис. 7.2.)

Головне призначення бюджету – регулювання розподілу і перерозподілу ВВП по підрозділах виробництва, галузях економіки, адміністративно-територіальних формуваннях, верствах населення, основуючись на потребах ринкового господарства відповідно до прийнятої фінансової політики.