Розділ 12. Страхування та страховий ринок

12.1. Об’єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту

Наявність елементів ризику, які супроводжують суспільне виробництво, підприємницьку діяльність в умовах розвитку ринкової економіки та життя окремих громадян, створює потребу в попередженні можливих ризиків, відшкодуванні і зменшенні можливих негативних наслідків. Таку потребу можна задовільнити шляхом здійснення страхового захисту. Економічний зміст категорії «страховий захист» формують взаємовідносини між людьми з приводу забезпечення стійких гарантій захисту їх майнових інтересів.

Необхідність страхового захисту визначається такими аспектами:

• економічний аспект страхового захисту пояснюється необхідністю організації суспільних відносин, які базуються на мобілізації та використанні фінансових ресурсів на відшкодування збитків з метою забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення;

• з позиції природних інтересів людства страховий захист виник як засіб збереження матеріального добробуту в разі настання непередбачуваних ситуацій або випадків, з метою розподілу збитків, завданих окремим громадянам, між багатьма членами суспільства, задля зменшення втрат потерпілих;

• соціальна потреба страхового захисту зумовлена необхідністю вирішення соціальних питань у суспільстві для захисту особистих інтересів громадян;

• в юридичному аспекті організація страхового захисту як цивільно-правових відносин здійснюється відповідно до чинного страхового законодавства та договору страхування;

• міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавчих актах різних країн з метою забезпечення страховикам та страхувальникам достатніх фінансових гарантій.

Отже, страховий захист - це сукупність економічних відносин, пов’язаних із попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою забезпечення безперервного і безперебійного суспільного виробництва, фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту.

Як економічна категорія страховий захист має такі ознаки:

• випадковий характер настання несприятливих подій;

• нерівномірність нанесення збитку;

• вираження збитку в натуральній і грошовій формах;

• об`єктивна необхідність відшкодування збитків;

• проведення заходів для попередження і подолання наслідків несприятливих подій.

Страховий захист може бути забезпечений лише за наявності ресурсів, які зосереджуються для цих цілей у страховому фонді суспільства. Стаховий фонд як сукупність натуральних та грошових резервів, формується за рахунок валового внутрішнього продукту (ВВП), який у результаті розподілу трансформується у фонди споживання і нагромадження. Страхові фонди створюються для відшкодування збитків і належать до фондів нагромадження.

Страховий фонд використовується для відшкодування майнового збитку при настанні несприятливих надзвичайних подій і надання допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті: тимчасової або постійної втрати працездатності, досягнення повноліття, вступ до браку тощо. Крім того, кошти страхового фонду використовуються для цілей запобігання або зменшення збитку. Існують дві категорії заходів, що здійснюються: попереджувальні (превентивні), такі, що мають мету попередити можливість виникнення лиха (будівництво гребель, вогнестійке і антисейсмічне будівництво тощо) і репресивні – для обмеження руйнівної сили лиха, що вже сталося (гасіння пожеж, проведення рятувальних робіт). Частина коштів страхового фонду у вигляді тимчасових вільних страхових ресурсів може інвестуватися в різні галузі виробництва або цінні папери з метою отримання прибутку страховими компаніями.

В умовах ринкової економіки страховий фонд визначається економічною необхідністю, а страхування є обов’язковим елементом ринкової інфраструктури, економічним важелем стабілізації економіки.

Страховий фонд нерозривно пов’язаний з суспільним відтворенням, є його обов’язковим елементом і виступає як економічний метод відновлення продуктивних сил, що руйнуються стихійними силами природи або нещасними випадками.

У суспільній практиці розрізняють три основні форми організації страхового фонду:

1) фонд самострахування (або його модифікації – фонди риску);

2) централізований резервний страховий фонд;

3) страховий фонд страховика.

Під самострахуванням розуміється створення в децентралізованому порядку відособленого фонду кожним суб’єктом господарювання окремо за рахунок щорічних відрахувань чистого прибутку в розмірі, передбаченому в його статутних документах. Особливе значення мають страхові фонди для сільськогосподарського виробництва, оскільки воно тісно пов’язане з кліматичними і природними умовами і більшою мірою, чим промисловість піддається дії стихійних сил (створюється фонд в натуральній і грошовій формі).

Основними недоліками самострахування є:

• нераціональна і дорога форма страхового захисту;

• відволікання значних фінансових ресурсів із виробничого процесу для формування страхового фонду;

• потреба в забезпеченні кваліфіккованого управління резервними

фондами.

Централізований резервний страховий фонд утворюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду полягає в забезпеченні відшкодування збитків та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі великомасштабних катастроф, аварій і стихійних лих. Формується в грошовій і натуральній формі. Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду.

Централізований резервний страховий фонд містить:

• стратегічні запаси держави у вигляді продукції, палива та інших матеріальних ресурсів, які знаходяться в підпорядкуванні спеціалізованого відомства Кабінету Міністрів – Державного матеріального резерву;

• резервний фонд державного бюджету та оборотну касову готівку Державного бюджету України, які перебувають у розпорядженні уряду;

• резервні фонди місцевих бюджетів, оборотну касову готівку та вільні залишки бюджетних коштів місцевих бюджетів, які перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування .

Також держава формує фонди державного соціального страхування, як самостійної галузі страхування, з метою державного фінансового забезпечення системи соціального захисту, досягнення соціальної стабільності. Такі страхові фонди організовують шляхом мобілізації обов’язкових страхових внесків фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення їх у разі тимчасової непрацездатності, безробіття, старості, малозабезпеченості тощо.

Страхові фонди страховика формуються спеціалізованими установами – страховими компаніями і набувають особливої ваги у ринковому середовищі. Така форма створення страхового фонду як страхування,– істотно відрізняється від розглянутих вище форм. При цьому методі фонд створюється за рахунок страхових внесків учасників страхування (підприємств, установ, організацій, окремих громадян тощо) і витрачається по цільовому призначенню: на відшкодування збитків від стихійних лих і виплату страхових сум тільки учасникам страхового фонду. Також джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, тому що мобілізовані ресурси у страховому фонді страховика є суттєвим джерелом інвестицій в економіку.

Формування фонду здійснюється в грошовій формі в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески сплачуються кожним страхувальником, а виплата страхового відшкодування і страхових сум постраждалим страхувальникам здійснюється на основі певних правил, обумовлених в договорі страхування. Організація відносин між учасниками страхового фонду здійснюється страховими компаніями.