За економіч-

ним змістом

об’єкта

Оподатку-вання

Рис. 6.1. Класифікація податків

• місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими

ставками тільки на певній території.

Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

За повнотою прав використання податкових надходжень податки поділяються на:

• закріплені – обов’язкові платежі. які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

регулюючі – обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів

( наприклад, акцизний збір).

За джерелом сплати податки поділяють на:

• податки, що включаються у виробничі витрати;

• податки, що включаються у виручку від продажу;

• податки, що сплачуються з прибутку або доходу;

• податки, що сплачуються із фінансового результату;

• податки, що зплачуються із заробітної плати.

6.4. Податкова система держави і принципи оподаткування

В умовах ринкової економіки податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається багатьма факторами і насамперед економічним становищем країни, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку.

Податкова система – сукупність врегульованих правовими нормами податків і зборів, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної держави, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або відміни, а також дій щодо забезпечення їх сплати, контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податкова система включає дві групи відносин: по-перше, відносини які регулюють сукупність податків і зборів; по-друге, відносини щодо встановлення, змін, відміни податків і зборів,

забезпечення їх сплати, організації контролю і відповідальності за

порушення податкового законодавства.

Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови, які розробляються виходячи із загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою. Основоположником теорії оподаткування є шотландський економіст і філософ Адам Сміт. Він розробив чотири загальних принципи оподаткування, складання і класифікації: рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна. Всі ці принципи набули особливої актуальності в даний час. Порушення їх приводить до обтяжливості податків, гальмує інвестиційні процеси, веде до серйозного розшарування суспільства.

Податкова система України встановлена Законом «Про систему оподаткування», прийнятим в 1991г. В даний час система оподаткування будується відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 19.02.1997г. і подальшими змінами і доповненнями до нього. Цим законом визначені такі принципи побудови і призначення системи оподаткування:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на Світовий ринок високотехнологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів;

• соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об`єкта оподаткування, джерела сплати податку, збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків.

Система оподаткування в Україні складається із загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки і збори складаються з чотирьох груп: прямі податки; непрямі податки; платежі за ресурси і інші обов’язкові платежі; збори до цільових фондів.

До складу цих груп входять:

а) прямі податки:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;

4. податок на нерухоме майно (закон ще не прийнятий);

5. плата (податок) за землю;

6. податок на промисел;

б) непрямі податки:

7. податок на додану вартість;

8. акцизний збір;

9. мито;

в) платежі за ресурси і інші обов’язкові платежі:

10. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

11. збір за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок Державного бюджету;

12. державне мито;

13. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (введений з червня 1999г.);

14. єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України;

15. збір за використання радіочастотного ресурсу України;

16. збір за проведення гастрольних заходів ;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

18. судовий збір;

19. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженного тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

20. фіксований сільськогосподарський податок.

г) збори до цільових фондів:

21) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

22) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

23) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

До спрощеної системи оподаткування відносяться:

• єдиний податок (для малого підприємництва);

• фіксований прибутковий податок (для оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності).

До місцевих податків і зборів відносяться:

1. податок з реклами;

2. комунальний податок;

3. збір за припаркування автотранспорту;

4. ринковий збір;

5. збір за видачу ордера на квартиру;

6. курортний збір;

7. збір за участь у бігах на іподромі;

8. збір за виграш на бігах на іподромі;

9. збір з осіб, що беруть участь в грі на тоталізаторі на іподромі;

10. збір за право використання місцевої символіки;

11. збір за право проведення кіно- і телезйомок;

12. збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

13. збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

14. збір із власників собак.