10.4. Доходи місцевих бюджетів

Одним з істотних недоліків бюджетної системи попередніх років була незацікавленість місцевих органів влади в зростанні надходжень до їх бюджетів. Будь-яке збільшення надходжень до місцевих бюджетів або заходи щодо скорочення витрат, приводили до зменшення частки регулюючих податкових надходжень, що закріплюються за відповідними бюджетами, або об’ємів міжбюджетних трансфертів. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, які доводилися місцевим бюджетам, не стимулювали відповідні органи влади до збільшення надходжень до всіх бюджетів.

Розмежування доходів при формуванні місцевих бюджетів починаючи з 2002 року на доходи, які враховуються і які не враховуються при визначенні об’єму міжбюджетних трансфертів, повинно сприяти їх зростанню.

При формуванні місцевих бюджетів в період до 2002 року місцеві податки і збори зараховувалися в доходи місцевих бюджетів і прямо впливали на визначення об’єму трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам. З ухваленням Бюджетного кодексу, місцеві податки і збори виведені за межі розрахунку об’єму трансфертів. Таким чином, місцеві органи влади отримали право і відповідні стимули для нарощування цих надходжень до відповідних бюджетів.

Запропонована Бюджетним кодексом система міжбюджетного регулювання стимулює місцеві органи влади до нарощування надходжень, що сприятиме збільшенню об’ємів витрат на надання послуг, за які вони відповідають. Зокрема, органи влади зацікавлені в створенні сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу, який розвивається на відповідній території. Саме він є важливим джерелом приросту і збільшення місцевих і інших податків і зборів, що поступають до місцевих бюджетів.

В нинішній час дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів.

Перелік власних і закріплених доходів визначений у Бюджетному кодексі України на тривалу перспективу. Надходження власних доходів не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, що сприяє заінтересованості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходної бази. Закріплені доходи місцевих бюджетів становлять основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.

За економічною природою власні доходи місцевих бюджетів – доходи, які формуються внаслідок дій і рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Власними можна вважати лише доходи місцевих бюджетів, які одночасно відповідають таким вимогам: територіальна локалізованість, безпосередня залежність від діяльності місцевої влади, яка повністю їх контролює і використовує на свій розсуд.

Найбільш характерними прикладами власних доходів є:

• місцеві податки і збори;

• платежі, запроваджені органами місцевого самоврядування;

• доходи від комунального майна та підприємств комунальної власності;

• штрафи та санкції, пов’язані зі справлянням власних доходів.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або у визначеній єдиній для усіх бюджетів частині. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів. Це – податок з доходів фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії та торгові патенти тощо.

У доходи місцевих бюджетів надходять кошти з державного бюджету у вигляді дотацій і субвенцій, які призначені для фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування і проведення фінансового вирівнювання. Крім цього надання міжбюджетних трансфертів спричинено недостатністю власних і закріплених доходів для фінансування видатків органів місцевого самоврядування. У сучасній бюджетній практиці застосовуються такі види міжбюджетних трансфертів: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інші дотації.

Таким чином Бюджетним кодексом України запропонована нова схема формування доходної частини місцевих бюджетів. Тепер вона складається з доходів, які враховуються і доходів, які не враховуються при визначенні об’ємів міжбюджетних трансфертів.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, і враховується при визначенні об’ємів міжбюджетних трансфертів, відносяться наступні податки і збори (обов’язкові платежі):

1. прибутковий податок з громадян в частині, установленій статтею 65 Бюджетного кодексу;

2. державне мито в частині, належній відповідним бюджетам;

3. плата за ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності і сертифікати, що видаються виконавськими органами відповідних рад;

4. плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, стягувана виконавськими органами відповідних рад;

5. плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, стягувана виконавськими органами відповідних рад;

6. надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавськими органами відповідних рад або створеними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7. єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва в частині, належній відповідним бюджетам.

До власних доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні об’єму міжбюджетних трансфертів відносяться:

1. місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2. 100 % плати за землю – для бюджетів міст Києва і Севастополя; 75%- для бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення; 60% - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення і їх об’єднань;

3. податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4. надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5. податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6. надходження дивідендів, нарахованих на акції (долі, паї) господарських товариств, які знаходяться у власності відповідної територіальної громади;

7. плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8. кошти від відчуження майна, що знаходиться в комунальній власності;;

9. фіксований сільськогосподарський податок в частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10. плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності;

11. податок на прибуток підприємств комунальної власності тощо.

На сучасному етапі розвитку нашої держави особливого значення набувають питання зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, якого можна досягти перш за все шляхом реформування місцевого оподаткування, запровадження місцевого податку на нерухое майно, суттєвого розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування.