Цимбалюк в. С.

н анівець. Це свідчить про суб'єктивний аспект правосвідомості, правозастосування та правової освіти у суспільстві. В історії держави і права відомі факти, коли суспільства окремих країн робили прорив в економічному розвитку в першу чергу через наявність високо кваліфікованого менеджменту, патріотизму національної політичної, наукової та економічної еліти, амбіції якої були спрямовані не на персональне виокремлення, збагачення, а на згуртування навколо себе широкого загалу науковців і практиків для вирішення нагальних проблем людини, суспільства, держави.

У цьому контексті пропонується звернути увагу на те, що сучасні комп'ютерні інформаційні технології дозволяють подолати тільки інформаційний бар'єр, який існував у правознавстві на рівні його галузевих наук, але вони не можуть подолати суб'єктивні недоліки тих, хто вважає себе елітою суспільства.

Через різноманітні, комп'ютерні системи інформаційно-аналітичного забезпечення правовою інформацією створено умови доступу до великих обсягів наукової інформації широкого кола людей. Проте це не збудило масового руху суспільства за права людини в нашій країні.

Інтегративна складова методології правової інформатики, як джерело методології інформаційного права, дозволяє досліджувати право про інформацію на рівні великої, складної системи - гіперсистеми, складові підсистеми якої утворюють множину елементів, які у єдності утворюють нову якість не притаманну окремим складовим.

Можливо тому розвиток методології інформаційного права, як системи знань тісно переплітається із розвитком методології правової інформатики, як науки про системну інформатизацію правотворчості правозастосування та правової освіти.

Важливим джерелом методології інформаційного права можна вважати і методологію теорії держави і права у історичній

84

Інформаційне право: основи теорії і практики

р етроспективі. Так чи інакше при розкритті сутності та змісту інформаційного права досліднику потрібно звертатися до положень цієї науки, зокрема для того, щоб його розвідки були зрозумілі широкому загалу людей. Теорія держави і права є тим містком, який об'єднує теорію і практику на понятійному рівні.

Визначаючи джерела інформаційного права не можна звернути увагу і на наукові новації. Серед них важливе місце займає методологія такої, досить нової науки як безпекологія. Основний постулат цієї науки полягає у тому, що всі суспільні відносини повинні бути прогнозовано безпечними для їх учасників, забезпеченими у комплексі всіх складових. Не виняток з цього і суспільні відносини щодо інформації.

У рамках інформаційного права інформаційна безпека людини, суспільства, держави, міжнародного співтовариства може розглядатися у контексті правових аспектів формування, розвитку, охорони та захисту інформаційних ресурсів єдиного інформаційного простору.

При цьому право розглядається як засіб підтримки безпеки, а також як засіб забезпечення інформаційних правовідносин та їх розвитку. Стосовно останнього звертає увагу те, що право може стримувати не тільки небажані для учасників інформаційні правовідносини, але і бажані. Завдання науки - вчасно виявляти проблеми практики та пропонувати шлях, засоби їх вирішення.

Як свідчать дослідження історичних джерел розвитку індустрії інформаційного суспільства, можна говорити вже впевнено, що через недосконалість правового забезпечення у минулому у нашій країни загинула власна виробнича база комп'ютерної техніки та наукова база її продукування на рівні інновацій. Під загрозою знищення в Україні знаходиться і економіка комп'ютерного програмування для масового застосування, як в українському суспільстві так і у аспекті його зовнішньоекономічного потенціалу.

85

Цимбалюк В. С.

В Україні, на рівні впровадження нових наукових знань через освіту у виробництво, інтелектуальний капітал науки, поки що переважно відірваний від навчання. За роки незалежності утворився великий розрив поколінь у вузівській науці. Нині знову серед інтелектуально недалеких практиків лунають слова про те, що теорія і практика не сумісні. Стосовно цього можна сказати, що теорія, яка відірвана від практики, то лжетеорія, а практика без розвитку науки веде до занепаду і деградації суспільства. Можливо тому у кінці XX - початку XXI століть у суспільствознавстві відродилася ідея стосовно формування нового суспільства знань, заснованого на комп'ютерних інформаційних технологіях.

Тобто, як свідчать дослідження, так чи інакше сподівання інтелектуальної еліти у різних країнах покладаються на нові комп'ютерні інформаційні технології, як засіб забезпечення зростання добробуту людини і суспільства. У цьому контексті розвиток-права у сфері інформації в різних країнах, міжнародного права про інформацію є важливим джерелом розвитку вітчизняного інформаційного права.

У аспекті джерел методології інформаційного права можна вести мову про нові загрози безпеці особи, суспільства, державі у інформаційному просторі, які зумовлені новими здобутками науково-технічного прогресу. Інформатика у змісті науки про комп'ютерні інформаційні технології і засоби електронної телекомунікації створила нові умови для ведення спеціальних інформаційних операцій та інформаційних війн на знищення потенціалу конкурентів, як у економічній, так і у політичних сферах життя суспільства.

Щодо зазначеного розвиток інформаційного права може відіграти подібну роль у інформаційній сфері суспільства, яку відіграло свого часу міжнародне право стосовно права ведення війни, обмеження випробувань, заборони розповсюдження

86

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики _

і застосування хімічної, біологічної, ядерної зброї масового знищення людей, протипіхотних мін і так ділі.

Ведучи мову про історичні джерела методології науки і практики інформаційного права не можна забувати і про методологію філософії, діалектичності та єдності протилежностей суспільних явищ у інформаційній сфері, їх пізнання, переходу кількісних показників у якісні. Методологія філософії права дозволяє розглядати інформаційне право у прагматичному його аспекті опираючись на науковий базис загальної філософії.

Як свідчать дослідження, у практику інформаційних правовідносин активно впроваджуються здобутки політології стосовно різних рівнів соціальної організації. Термін «політика» в Україні вже активно застосовується у нормативно-правових актах стосовно інформаційної сфери суспільних відносин: починаючи з Конституції і закінчуючи галузевими підзаконними актами. Категорія «інформаційна політика» чи «політика у інформаційній сфері» нині усвідомлена як аспект інформаційного права без якого неможливо удосконалення його на публічно-правовому рівні.

Важливим джерелом методології інформаційного права пропонується вважати культурологічний аспект суспільних інформаційних відносин, що знайшов відображення у такій категорії як інформаційна культура особи, суспільства, міжнародна регіональна та глобальна інформаційна культура. По суті інформаційна культура є тим чинником, який, інтегруючись з правовою культурою, є мірилом не тільки темпів розвитку інформаційного суспільства, але і його гуманістичності (гуманності).

Методологія інформаційного права, в свою чергу, може стати і джерелом для розвитку методологій інших галузей права. Образно висловлюючись, методологія інформаційного права,

87

89

Цимбалюк В. С.

ж ивлячись джерелами методологій інших галузей права, а також новими струмками практики суспільних інформаційних відносин, може стати у майбутній перспективі річкою, яка утворить нові русла права у сфері інформації, інформаційних ресурсів, інформаційної діяльності тощо. Вже на стадії початку формування, в спеціальній частині інформаційного права визначилися такі три його провідні русла: медіа-право; інформатизаційне право; та право інформаційної безпеки.

Будь-яке комплексування, обмеженість стосовно методо­логічних джерел інформаційного права може завдати тільки негативних наслідків. При цьому не виключається і суб' єктивізм дослідників, політиків і суспільства в цілому, що знаходить вираз у законодавстві. Але, як свідчить практика, рано чи пізно суб'єктивізм долається. Практика знаходить методи, засоби, способи обходу законодавчих актів держави, які її стримують у позитивному розвитку. При цьому можна тільки шкодувати, що через недосконалість публічного права країна, суспільство відстає від світових тенденцій, або залишилося на узбіччі історії світового прогресу тішачись, що саме на його просторі знаходяться джерела технологічних та інших глобальних цивілізацій, культур.

На зазначених загальних наукових ідеях пропонується перейти до розгляду конкретних методологічних підходів до визначення сутності та змісту сучасного інформаційного права в умовах формування єдиного інформаційного простору суспільства.

Методологічні підходи до визначення сутності та змісту інформаційного права в умовах формування єдиного інформаційного простору суспільства

Перша проблема, що постала перед юридичною наукою при усвідомленні і дослідженні правового аспекту суспільних відносин щодо інформації, це визначення адекватної назви

88

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

н аукової дисципліни. Розвій пропозицій розміщується між категоріями „правова інформатика" та „інформаційне право". Так, у ході проведеного дослідження було виявлено близько тридцяти визначень різними дослідниками сутності та змісту наукового напрямку щодо права про інформацію. Враховуючи об'єктивні обмеження (зокрема, до обсягу викладення матеріалу дослідження), свідомо уникається подання та аналіз всіх відомих наукових точок зору щодо формулювань сутності і змісту інформаційного права. Крім того можна вважати, що розгляд різних підходів щодо визначення сутності та змісту інформаційного права у юридичній науці, зокрема у історичній ретроспективі можна вважати окремим інститутом його як галузі наукових досліджень.

В нашій країні легально (публічно, юридично), усвідомлення необхідності виділення інформаційного права, як наукового напрямку відбулося на рівні Постанови Верховної Ради України «Про підсумки парламентських слухань «Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні» (від 16.01.2003 року, №441-IV)⁷⁴*, у пункту 8, а також Постанови президії ВАК України (від 21.05.03 року, №26-11/5), якою, на виконання зазначеної Постанови Верховної Ради України, до паспорта спеціальності з юридичних наук - 12.00.07 внесені доповнення щодо інформаційного права.

По суті цими нормативно-правовими актами було ад­міністративно стимульовано формування у нашій країні спеціального напрямку наукового забезпечення реалізації Постанови Президії Верховної Ради України „Про розробку пакету проектів законів з проблем інформатизації і захисту інформації-" (від 24. 03.1992 року, № 2212-ХП).

Постановою президії ВАК України (від 21.05.03 року, №26-11/5), стосовно внесення доповнення щодо інформаційного

^{7 4} 'Тут і далі посилання на нормативно-правові акти здійснюється з еталонної комп'ютеризованої систем правової інформації Верховної Ради України - „Законодавство".

Цимбалюк В. С.

п рава до паспорта спеціальності з юридичних наук - 12.00.07, визначено інституціоналізацію змісту інформаційного права за ключовими для практики проблемами його формування наступним чином:

1. Структура, джерела і методологія інформаційного права та правової інформатики.

2. Правові аспекти формування, розвитку, охорони та захисту інформаційних ресурсів єдиного інформаційного простору України.

3. Удосконалення правової основи інформаційного простору й інформаційних ресурсів України.

4. Законодавче забезпечення формування та розвитку єдиного інформаційного простору України.

5. Правові основи організації та координації дій органів державної влади в єдиному інформаційному просторі України.

6. Проблеми міжнародного співробітництва в правовому регулюванні та розвитку глобального інформаційного про­ стору.

Розміщення інформаційного правапоряд з адміністративним правом і процесом та фінансовим правом засвідчило його основну, адміністративно-правову природу походження та пріоритети публічно-правових методів подальшого розвитку.

Для прикладу пропонується розглянути декілька, найбільш суттєвих підходів до подальшої систематизації через інституціоналізацію правовідносин щодо інформації, які знайшли відображення у публікаціях та визначення місця інформаційного права в системі права України.

Методологія інформаційного права як підгалузі адміні­стративного права. При такому підході виділяється сфера правовідносин щодо інформації без вживання категорії

90