Єдиний інформаційний простір держави:

1) множина (чи сукупність) баз даних, технологій їх введення і застосування, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж:, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечують інформаційну взаємодію організацій та громадян, а також: задоволення їх інформаційних потреб;

171

2) множина (чи сукупність) визначених об'єктів, суб'єктів і зв'язків між ними, які функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів і правил забезпечення інформаційних потреб людини, суспільства і держави, а також: її представництва у міжнародному інформаційному просторі.

У практиці міжнародної інформаційної діяльності до об'єктів єдиного інформаційного простору держави відносять:

• інформаційні ресурси;

• інформаційні системи та телекомунікаційні мережі;

* засоби взаємодії операторів інформаційних систем (термінальне обладнання);

* додатки, тобто засоби вирішення прикладних задач.

До суб 'єктів єдиного інформаційного простору (ЄШ) держави відносяться:

• держава;

• автори об'єктів ЄШ;

• власники об'єктів ЄШ;

• розпорядники об'єктів ЄШ;

• виробники об'єктів ЄШ;

• постачальники інформаційних ресурсів і послуг;

• споживачі (користувач) інформаційних ресурсів і послуг. До зв'язків між об'єктами/суб'єктами ЄШ відносять:

• правові та організаційні зв'язки;

• фінансово-економічні зв'язки;

• функціонально-технологічні зв'язки із забезпечення ін­ формаційних процесів;

• топологічні зв'язки, що забезпечують взаємодію об'єк­ тів і суб'єктів ЄШ за критерієм можливості доступу до інформації;

• зв'язки інформаційної взаємодії (телекомунікації).

На національний інформаційний простір, як правило розповсюджується виключна юрисдикція держави, але

Інформаційне право: основи теорії і практики

з урахуванням потреб міжнародного співтовариства, що визначається у міждержавних угодах. Межі національного інформаційного простору визначаються з інформаційного суверенітету держави - здатності держави контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж: держави з метою додержання національних законів, прав і свобод громадян, а також: здатність держави гарантувати національну та державну інформаційну безпеку, як складових міжнародної інформаційної безпеки. Якщо держава не має зазначеної здатності, то її інформаційний суверенітет можна вважати функціонально обмеженим.

В рамках окремих міждержавний утворень може створюватися і регіональний міжнародний простір. Наприклад, в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД), за ініціативою і підтримкою Росії активно формується інформаційний простір СНД.

Інформаційний простір СНД - сукупність національних інформаційних просторів країн-учасниць СНД, які взаємоді­ють на основі відповідних міждержавних договорів із погоджених сфер діяльності та мови комунікації (російської мови спілкування).

Як регіональні інформаційні простори можна вважати і такі, як: англомовний, франкомовний, іспаномовний, арабський та інші.

Міжнародний інформаційний простір у економічній площині тісно переплітається із такою категорією, як міжнародний інформаційний ринок. Як методологічну категорію між­народний інформаційний ринок пропонується розуміти у такому змісті.

Міжнародний інформаційний ринок - система еко­номічних, організаційних і правових міжнародних відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів: технологій, продукції, послуг.

172

173

Цимбалюк В. С.

Н а міжнародному інформаційному ринку відбуваються певні інформаційні процеси. Це зумовлює визначення їх формулювання. Для цього пропонується наступне методологічне розуміння їх змісту у двох аспектах.

Інформаційні процеси:

1. процеси створення, збирання, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження, застосування або споживання інформації;

2. послідовність дій (операцій) щодо пошуку, одержання, застосування, поширення та зберігання інформації, а також: будь-яка дія або множина (сукупність) дій, здійснених через процедури (в тому числі в автоматизованій інформаційній систем) і що пов'язані із збиранням (набуттям, придбанням), створенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням, захистом і поширенням (розповсюдженням, реалізацією) інформаційних продуктів.

В епоху глобального інформаційного суспільства у практиці міжнародного права з'явилися ряд спеціальних галузевих термінів для виділення із традиційної технологічної реальності електронну. Вони були реципійовані і в праві стосовно інформаційної діяльності в Україні. Серед них, для прикладу, пропонується звернути увагу на таке, що отримало умовну назву - віртуальна реальність.

Віртуальна реальність - форма комп 'ютерного моделюва­ння, спроможна передати створену у електронно-цифровій формі, що сприймається людиною ілюзію перебування її в штучному (так званому, цифровому) середовищі.

Віртуальний, в перекладі з латинської (virtualis) -розглядається, як можливість, що може й повинна з'явитися. При цьому цей термін може розглядатися у трьох аспектах:

1) умовний, фізично відсутній, але за допомогою спеціальних методів наданий у розпорядження⁹³;

⁹³ ДСТУ 2226-93 Автоматизовані системи. Терміни та визначення. 174

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

2. відчуття уявної реальності, що знаходить вираз завдяки створенню ілюзії тривимірного простору та мобільному об'ємному озвученню (аудіо візуалізації);

2. комп 'ютерне подання якогось реального явища⁹⁴.

У зв 'язку з виділенням електронного середовища, як сфери міжнародних суспільних відносин виникли специфічні об'єкти правовідносин. Для прикладу, пропонується розглянути такі, що знайшли відображення і в національному праві України:

Віртуальний документ - сукупність даних, що оформлені у вигляді документа, зберігаються в пам'яті обчислювальної машини та призначені для сприйняття людиною за допомогою відповідних програмних та апаратних засобів⁹⁵.

Більш змістовно коректним пропонується таке форму­лювання.

Віртуальний документ - множина даних, що оформлені у вигляді документа, зберігаються в пам'яті електронно-обчислювальної машини та призначені для сприйняття людиною за допомогою відповідних комп 'ютерних програмних та апаратних засобів.

Віртуальний простір - простір, у якому координати примітивів виведення не залежать від пристроїв⁹⁶.

Інформаційне суспільство: дефініції /Брижко В.М., Кальченко О.М, Цимбалюк B.C., Орєхов О.А., Чорнобров A.M. /за заг ред. Р.А.Калюжного, М.Я.Швеця. - К.: «Інтеграл», 2000. - С. 28.

ДСТУ 2627-94 Видавничі комп'ютерні системи оброблення та друкування документів. Терміни та визначення (ISO/TR 9544:1988).

" ДСТУ 2939-94 Комп'ютерна графіка. Терміни та визначення (ISO/IEC 2382-13:1990).

175

Виходячи з того, що віртуальний простір, зокрема із застосуванням Інтернет у міжнародному співтоваристві вже визнано суспільно значимим явищев, а також те, що у цьому просторі виникли і суспільно небезпечні явища, що суперечать прийнятим у міжнародному співтоваристві норм суспільної моралі, суспільної безпеки, поступово, цей простір

Цимбалюк В. С.

с тає об'єктом міжнародного публічного права. Одним із таких прикладів можна вважати створення Інфополу (INFOPOL).

INFOPOL - це Європейська організаційно-правова структу­ра, що створена 1995 року за рекомендації Європейського Союзу, для законного моніторингу (контроль) транскордонної телекомунікації, який є обов'язковим для країн - членів ЄЄ, а також для бажаючих приєднатися до нього. При створенні Інфополу була визначена необхідність розробки відповідних законів та нормативної бази, що відповідатимуть його загальним положенням і регламентуватимуть методи й засоби законного моніторингу телекомунікацій.

Суть проблеми, яка зумовила виникнення Інфополу полягає у тому, що стало неможливо застосування локальних (зокрема національних) законів країн до глобальних явищ, через що факт існування інтернаціонального кіберпростору ставить під сумнів здатність урядів самотужки керувати режимами міжнародного інформаційного обміну на основі національної нормативно-правової бази. Практика Європейського Союзу дала приклад вирішення можливих загроз інформаційній безпеці міжнародного співтовариства зусиллями багатьох держав.

З проголошенням державної незалежності України виникло питання вибору шляху інтеграції її у сфітовий інформаційний простір. Такий шлях був визначений через євроінтеграцію. У зв'язку з цим пропонується розглянути деяки методологічні положення на цьому шляху через з'ясування засад визначення Європи у всесвітньому інформаційному суспільстві.

Європа і всесвітнє інформаційне суспільство. Таку назу мають Рекомендації Європейської Ради. У 1993 році на замовлення Комісії Європейського Союзу щодо створення звіту про Інформаційне суспільство група фахівців під керівництвом М.Бангемана запропонувала конкретні пропозиції.

176