Інформаційне право: основи теорії і практики

« інформаційне право». До таких можна віднести публікацію авторського колективу під назвою «Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні» (2006 рік), виконану на базі Інституту держави і права Національної академії наук України на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою випуску соціально значущих видань⁷⁵.

Такий методологічний підхід притаманний й окремим дослідникам російського правознавства. Зокрема, цей підхід знайшов відображення у праці А.Б.Агапова «Основьі государственного управлення в сфере информатизации в Российской Федерации» (1997 рік)⁷⁶.

Якщоподивитисяпідготовленудодрукуутомужукраїнському інституті і опубліковану фундаментальну працю «Великий енциклопедичний юридичний словник» (2007 року)⁷⁷, то на сторінці 338, можна знайти визначення й інформаційного права, зокрема у такому формулюванні Т.А.Костецької.

«Інформаційне право - сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають при збиранні, отриманні, використанні, поширенні та зберіганні інформації».

У методологічному аспекті зазначене, серед іншого, може розглядатися як те, що у середовищі різних науковців цього поважного наукового закладу України не існує єдиної думки стосовно існування інформаційного права як умовно автономного явища у юридичній науці. У поданому формулюванні також уникається й подання правознавчого статусу інформаційного права та визначається тільки регулятивна його функція через адміністративно-правові

^{7 5} Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні / За ред Ю.С.Шемшученка, І.С.Чижа. - К.: «Юридична думка», 2006. - 386 с.

⁷⁶ Агапова А.Б. Основьі государственного управлення в сфере информатизации в Российской Федерации. М.: «Юристь», 1997. - 344 с.

⁷⁷ Великий енциклопедичний юридичний словник / За заг.ред. Ю.С.Шемшученка. - К.: «Юридична думка», 2007. - 996 с.

Цимбалюк В. С.

о знаки. Такої ж позиції притримувалася у ранніх публікаціях, до 2006 року, й Г.В. Виноградова⁷⁸.

Методологія інформаційного права як підгалузі цивільного права. Такого бачення подальшого становлення інформаційного права в системі права України, зокрема, притримується О.В. Кохановська. Фундаментальні положення такого підходу були викладені нею у монографії «Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві»⁷⁹. Зробивши досить ґрунтовний науковий аналіз різних підходів до визначення сутності, змісту та місця інформаційного права в системі права, дослідниця пропонує в подальшому розвивати його в межах такої галузі публічного права, як цивільне право. Основна аргументація при цьому робиться на те, що інформаційні правовідносини за природою мають приватноправове походження. При всіх обгрунтованості щодо визначення місця інформаційного права як підгалузі в системі цивільного права О.В. Кохановська не виключає і можливість визначення інформаційного права як міжгалузевого комплексного інституту.

Тим самим автором визнається умовна автономність інформаційного права в системі публічного права України. Таким чином по суті зроблений В.О. Кохановською глибокий аналіз різних методологічних, концептуальних, доктринальних підходів у правознавстві стосовно систематизації і струк-туризації інформаційного права заклав вагому наукову базу стосовно подальшого формування інформаційного права не тільки в межах підгалузі цивільного права, але і як умовно автономної, комплексної галузі права в системі права України та відмежування його від змісту категорії «інформаційне законодавство».