Інформаційне право: основи теорії і практики

т о у такому сучасному змісті міжнародна інформація може розглядатися як складова правової інформатики - науки про системну інформатизацію правотворчості, правозастосування та правової освіти. При цьому виділяється аспект участі, так званого іноземного чинника.

Особливістю міжнародної інформації, на думку С.П. Куд-рявцевої та В.В. Колоса є те, що вона розглядається як складова глобальної комунікації, мета якої - з'ясування закономірностей взаємодії суспільств⁹¹. Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами між суб'єктами щодо об'єктів міжнародного співробітництва.

Нині на міжнародному рівні усвідомлено, що інформація є основною цінністю не тільки для людини, але і суспільства, як виробничий ресурс. У цьому змісті інформація розглядається як специфічний ресурс, поряд з такими природними ресурсами як земля, її поверхня і надра, повітря, вода тощо та штучно створеними людьми ресурсами: речами, електроенергією тощо. При цьому інформаційні ресурси, поряд з іншими видами ресурсів виступає у ролі чинників забезпечення національних, державних та міжнародних інтересів і потреб.

В умовах зростання дефіциту природних ресурсів інфор­маційні ресурси виходять на перший план уваги міжнародного співтовариства, що дає підстави визначення їх змісту як об'єкта міжнародних відносин. Особливої уваги інформаційні ресурси набувають в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і прагнення розвинених країн досягти безперечного інформаційного домінування заради розв'язання своїх національних завдань. Саме тому стає необхідним ретельне дослідження теоретичних і практичних проблем забезпечення національних інтересів України, як держави, суверена в міжнародній інформаційній сфері.

^{9 1} Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація. Навч.посіб.для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «СЛОВО», 2005. - С. 15.

167

Цимбалюк В. С.

У такому контексті подається розуміння змісту категорії «міжнародні інформаційні ресури»:

• множина документованих відомостей, даних тощо у міжнародних інформаційних системах (засобах масової інформації, бібліотеках, архівах, електронних базах даних і т.п.), або національних інформаційних системах доступних широкому загалу (кожному, незалежно від національної приналежності, громадянства), або нормативно визначеному обмеженому колу суб 'єктів;

• організована множина інформаційних продуктів певного призначення, для задоволення інформаційних потреб між­ народного співтовариства (громадян різних країн, їх суспільств, держав) у певній сфері інтересів їх життя чи діяльності.

По суті, створення, застосування чи використання міжнародних інформаційних ресурсів - це є процес виробни­цтва, застосування чи використання (матеріалізації) ідей, знань, даних, досвіду тощо в певній технологічно зумовленій формі (в інформації) у інтересах міжнародного співтовариства.

Важливу роль у сучасному глобальному суспільстві відіграють інформаційні ресурси науково-технічної інфор­мації - систематизоване зібрання науково-технічної інформації (літератури і документації у формі книг, брошур, статей у періодичних виданнях, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна до­кументація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях.

Як свідчать дослідження, однією з глобальних проблем су­часного міжнародного інформаційного права нині є проблема,

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

щ о екстраполюється з інформаційного права окремих країн: це основні засади щодо формування інформаційних ресурсів суспільного (чи спільного) призначення (користування), як спільного надбання людства для кожного.

Ця проблема сягає далекого історичного минулого, протягом тисячоліть, вона була сформульована у стародавньому римському праві, як природне право стосовно невичерпності, неосяжності певного простору існування людини, забезпечення її життєдіяльності. Спочатку до основних просторів існування людини були визначені земля, вода та повітря. У міру усвідомлення людьми себе як соціуму, громади з'явився ще такий простір, як простір комунікації, спілкування між собою.

Стародавні римські юристи (Ульпіан, Цельзус) свого часу, визначили два простори суспільного існування народів: морський і повітряний, як спільне надбання. Вони кваліфікува­ли його, застосовуючи термінологію добре розвиненого у їх час римського цивільного права, як річ спільну - res communis (Ульпіан) або як річ нічию - res nullis (Цельзус), у змісті такого майна, що не може об'єктивно належати нікому у силу того, що ним можуть користуватися всі люди одночасно⁹².

В умовах формування глобального інформаційного сус­пільства, на етапі глобальної кіберцивілізації, основу якої нині складає Інтернет, а також глобальна електронно-інформаційної культури народів, проблема спільного надбання постала знову стосовно формування міжнародних інформаційних ресурсів суспільного призначення.

Міжнародні інформаційні ресурси спільного призначення (користування) - пропонується розглядати як множину інформаційних ресурсів національних, державних і громадських органів (наукової та науково-технічної інформації, баз даних, бібліотек, а також: комерційних центрів, фірм, організацій,

А нцелевич Г.О., Покрищук О.О. Міжнародне право. Підручник. - К.: «Алеута», 2003. -С. 161.

169