Інформаційне право: основи теорії і практики

ц ьому також, в комплексі, вирішується й проблема подолання інформаційної нерівності між розвиненими державами, їх народами, етносами, націями, прошарками населення тощо.

Враховуючи інтегративні процеси України до Європейського Співтовариства пропонується звернути особливу увагу на ідейні постулати Інформаційного суспільства Європи.

Інформаційне суспільство Європи. У грудні 1993 року на засіданні Комісії Європейського Союзу (м. Брюссель) заслуханий був документ за назвою «Розвиток, Конкуренція і Зайнятість - виклики та шлях вперед у XXI сторіччя». Документ привертав увагу до того, що «нові інформаційні, телекомунікаційні технології викликали структурні зміни, порівняні з індустріальною революцією минулого. Разом із пов'язаними з ними послугами вони мають потенціал, що сприяє постійному і безперервному розвитку, збільшенню конкурентоздатності, відкриттю нових можливостей для роботи і поліпшення якості життя всіх європейців».

Комісія Європейського Союзу замовила (05.12.1993 р.) групі фахівців (на чолі з М.Бангеманом) розробити звіт з інформаційного суспільства, який повинен включати конкретні рекомендації для всіх країн-учасниць ЄС. 24-25 червня 1994 року на самміті Європейського Союзу (о. Корфу) розглянутий звіт групи М.Бангемана за назвою «Європа і всесвітнє інформаційне суспільство. Рекомендації Європейської Ради». За сутністю звіт став маніфестом конкретних дій країн-учасниць ЄС, спрямованим на їх взаємодію у становленні Інформаційного суспільства. Було прийнято рішення про створення постійно діючого координаційного органа - Ради з проблем Інформаційного суспільства. З 1995 року розпочав роботу щорічний Форум ЄС з питань Світового інформаційного суспільства.

В 1995 році відбувся Форум ЄС за назвою: «Інформаційне суспільство - досягнення Європейської Комісії». Форум

187

підбив підсумки й обговорив подальшу програму робіт -INFO 2000 (розвиток європейської індустрії мультимедійних інформаційних ресурсів)¹⁰³.

Перехідним етапом трансформації у міжнародному праві стосовно права інтелектуальної власності у нову його якість окремі дослідники вважають прийняття 22 липня 2000 року країнами «великої вісімки» (G8) Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства¹⁰⁴. Ця Хартія є результатом багаторічних досліджень науковців різних країн стосовно нових тенденцій розвитку економіки глобального суспільств, яке сегментується (стільникується) із національних інформаційних суспільств, в окремих країнах, В той же час, паралельно розвивався і другий напрямок формування міжнародного інформаційного права.

У 1998 році на Повноважній конференції Міжнародного союзу електрозв'язку було запропоновано провести самміт з питань розвитку інформаційного суспільства. Підготовка його Женевського та Туніського етапів тривала сім років¹⁰⁵. 10-12 грудня 2003 року на першому етапі Всесвітнього самміту з питань інформаційного суспільства в Женеві, чільники понад 160 країн світу, у тому числі і представники України, підписали два стратегічні міжнародні документи: Декларацію принципів та План дій.

Основна мета формування інформаційного суспільства, яка була визначена на самміти у «Декларації принципів» - це

¹⁰³ Детальніше див: Е-майбутнє та інформаційне право /Брижко В., Цимбалюк В., Швець М., Коваль М., Бабанов Ю. /за ред. М.Швеця. - К.: НДЦПІ АпрН України. -2006. -234 с.

¹⁰⁴ Минков A.M. Международная охрана интеллектуальной собственности. - Санкт-Петербург-Москва-Харьков-Минск: «Питер». 2001. - С. 8-12.

¹⁰⁵ Резолюція №73 Міжнародного телекомунікаційного Союзу (ITU). Мінеаполіс, 1998 року та Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 56/183 від 21 грудня 2001 року /Див.: Електронна торгівля (правовий аспект регулювання): Монографія /за загальною редакцією В.В. Костицького. - К.: «Леся», 2007. - С. 26.

188

загальне прагнення та рішучість його учасників побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток суспільство. Найважливішою ознакою інфор­маційного суспільства було визначена можливість кожного створити інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися та обмінюватися ними.

Основна мета інформаційного суспільства - дати окре­мим особам, громадам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи постійному розвитку та підвищенню рівня свого життя на основі цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, у повному обсязі дотримуючись і підтримуючи Загальну декларацію прав людини.

При цьому у «Декларації принципів» звернуто увагу на те, що освіта, інформація, спілкування (комунікація) становлять основу розвитку, ініціативності й добробуту людської особистості, а та­кож на те, що сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології мають великий вплив практично на всі аспекти життя людини та суспільства. Спроможність цих технологій визначається тим, що вони послаблюють вплив багатьох традиційних перешкод, зокрема пов'язаних з часом та відстанню, а також, вперше в історії людства, дають можливість використовувати свій потенціал на благо мільйонів людей в усіх куточках Земної кулі.

Водночас підкреслюється, що інформаційно-комунікаційні технології варто розглядати як інструмент, а не як самоціль. Серед ознак інформаційного суспільства пропонується визначити окремі формулювання які визначені у «Декларації принципів», зокрема і у завданнях для досягнення зазначеної у ній мети:

• забезпечення всеобучу;

• формування глобального партнерства для розвитку більш мирного, справедливого та квітучого Світу;

189

Цимбалюк В. С.

- підвищення продуктивності, економічного росту, створення нових робочих місць і розширення можливостей працевлаштування;

- підвищення рівня життя для усіх;

• сприяння ведення діалогу між народами, країнами і цивілізаціями;

• зміну стихійності розвитку світової цивілізації на глобальний цифровий порядок, у якому міць держав визначається не кількістю чавуну і сталі, танків і снарядів, а здатністю виробляти знання й сучасні технології, вміло управляти соціально-економічними процесами та швидко здійснювати обмін інформацією і на цій основі створювати умови для благополуччя своїх громадян.

Цей міжнародний самміт вплинув і на розвиток масової суспільної думки в Україні щодо приєднання її до реалізації ідеї формування інформаційного суспільства. Рішенням Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України, від 06.04. 2005 року, було заплановано проведення 21 вересня 2005 року парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні. У цьому рішенні, серед іншого, визначено, що розвиток інформаційного суспільства становить суспільний інтерес та потребує законодавчого врегулювання, проведення аналізу і обговорення ситуації, опрацювання пропозицій стосовно визначення основ національної політики України, засад та механізмів її реалізації, а також заходів із вдосконалення законодавства у цій сфері в межах повноважень Верховної Ради України, визначених Конституцією України. Для інформаційно-аналітичного забезпечення парламентських слухань Кабінетом Міністрів України були підготовлені допоміжні матеріали з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні¹⁰⁶.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

У листопаді 2005 року, на другому етапі Всесвітнього самміту з питань інформаційного суспільства в Тунісі була прийнята Програма розвитку інформаційного суспільства¹⁰⁷. Міжнародні документи прийняті на Всесвітньому самміті з питань інформаційного суспільства можна вважати ге­нераторами подальшого розвитку цього суспільства, як на державному, так і на регіональних та глобальному рівнях. Передусім у них мова йде про визначення саме національних стратегій розвитку інформаційних суспільств в окремих країнах.

Окремі проблеми міжнародного співробітництва в пра­вовому регулюванні та розвитку глобального інформаційно­го простору. З метою регулювання інформаційних відносин між народами у багатьох країнах є відповідний напрямок, підсистема у національному праві, яку умовно пропонується назвати міжнародним інформаційним правом.

Не виняток з цього і Україна. Так, для прикладу, після проголошення незалежності, серед інших першочергових Законів у нашій країні, був прийнятий Закон України «Про інформацію» (від 02.10.1992 року). У преамбулі його було визначено, що ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, цим Законом стверджено інформаційний суверенітет України і визначено правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Розділ VI. Закону України «Про інформацію» (2.10.1992 р.) визначає загальні засади місця нашої країни у міжнародній інформаційноій діяльності, у загальній системі світових цивілізованих відносин, співробітництво держав, міжнародних організацій.

¹⁰⁶ Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань з питань роз­витку інформаційного суспільства в Україні. - К.: Міністерство транспорту і зв'язку України, 2005. - 70 с. 190

107

Підсумкові документи всесвітніх саммітів з питань інформаційного суспільства. К.: Міжнародний союз електрозв'язку, Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту і зв'язку України. 2006. - 132 с.

191