Інформаційне право: основи теорії і практики

М етодологія інформаційного права як міжгалузевого комплексного інституту права. Квінтесенція такого підходу фундаментально викладена українським науковцем К.І. Бє-ляковим у його російськомовній монографії «Управление и право в период информатизации»⁸⁰. На сторінці 264 цієї праці автором пропонується визначення інформаційного права в основі якого покладено положення формулювання російського науковця в галузі теорії держави і права Ю.М. Батуріна⁸¹

Інформаційне право - це субінститут права, який означений системою соціальних норм і відносин, які охороняються державою, інформаційних відносин, що виникаютьу всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при отриманні, використанні, розповсюдженні і зберіганні інформації.

По суті ця фундаментальна праця підводить підсумок дискусії серед українських дослідників стосовно адміністративно-правового етапу розвитку інформаційного права в Україні та переходу до етапу подальшого формування інформаційного права як міжгалузевого комплексного інституту в системі права нашої країни.

Аналізуючи різні теоретичні підходи стосовно формування нових інституцій в системі права та їх місця серед традиційних галузей права автор дослідження заклав науковий фундамент для подальшого розвитку методології правового регулювання інформаційних правовідносин з позиції адміністративно-правової теорії і визначення на монографічному рівні місця інформаційного права України як комплексної галузі права. Зазначене знайшло відображення у наступній монографії К.І. Бєлякова - «Інформатизація в Україні: проблеми орга­нізаційного, правового та наукового забезпечення» (2008

⁷⁸ Виноградова Г.В. Правове регулювання інформаційних відносин в Україні: Навч. посіб. - К.: «Юстиніан», 2006. - 176 с.

.

" Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - 463 с.

92

⁸⁰ Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. - К.: «КВІЦ», 2001

-308 с.

⁸¹ Батурин Ю.М. Проблеми компьютерного права. - М.: «Юридическая литерату

ра», 1991.-С. 3.

93

Цимбалюк В. С.

р ік)⁸². На сторінці 146 цієї монографії автор дає розгорнуте велике визначення інформаційного права з погляду правової свідомості наступним чином.

Інформаційне право можна розглядати як сукупність доктринальних положень юридичної науки та правових норм, які утворюють самостійний масив національного законодавства, норм міжнародного права, а також стан правової свідомості суб'єктів права в галузі інформаційної діяльності і відносин, пов'язаних з інформаційними ресурсами, функціонуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, створенням та застосуванням інформаційних технологій, спрямованих на забезпечення безпечного задоволення інформаційних потреб громадян, їхніх організацій, держави та суспільства в цілому, забезпечення адекватної реакції юридичної системи на порушен­ня встановлених законодавством норм в галузі інформатизації.

Методологія інформаційного права як галузі права. Таке визначення сутності інформаційного права подається у ряді публікацій вітчизняних і зарубіжних дослідників. Стосовно останніх, найбільш широко воно застосовується у працях російських науковців і накладається (адаптується) деякими українськими дослідниками на реалії вітчизняного правового поля, інформаційної сфери. Серед вітчизняних дослідників прихильників інформаційного права, як галузі права, пропонується звернути увагу на праці О.А. Баранова та Г.В. Виноградової. При цьому системні ознаки інформаційного пра­ва подаються сукупно, а не множинно, що породжує дискусію стосовно місця його як галузі у загальній структурі права.

Так, О.А. Баранов, на монографічному рівні, у 2005 році, у процесі аналізу різних теоретичних підходів щодо визначення змісту інформаційного права запропонував наступне, своє формулювання.