Інформаційне право: основи теорії і практики

О знакою європейської моделі Інформаційного суспільства є варіативність політичної спрямованості програм побудови та розвитку локальних (національних) складових об'єднаної Європи, обумовлених новою регіональною геополітикою, становленням інформаційної (інтелектуальної) економіки держав, інформаційного законодавства, різними можливостями постіндустріального розвитку. В рамках цієї моделі різними дослідниками виділяються західноєвропейська, скандинавсь­ка, центральноєвропейська, східноєвропейська стратегії.

Західноєвропейська стратегія ролі держави в роз­витку до Інформаційного суспільства викладена в Резолюції Європейського Союзу «Біла Книга. Зростання, конкурентноспроможність, зайнятість: виклики та стратегії XXI століття» (1993 рік)⁹⁸. В цій книзі серед іншого визначена важливість державного контролю в телекомунікаційній сфері (особливо над інформаційними супермагістралями). Тобто мова йде про перетворення приватних стихій ініціатив Інформаційного суспільства у нову суспільну якість, яку умовно можна визначити у категорії «кіберсуспільство» - суспільство у якому електронні телекомунікації, інформаційні взаємозв'язки визначаються, регулюються, охороняються, захищаються на рівні з інформаційними взаємозв'язками традиційних технологій. В 1996 році в Директиві Європейського Союзу «Зелена книга. Життя і працевлаштування в інформаційному суспільстві»⁹⁹ та в Рекомендаціях «Інформаційна магістраль для глобального суспільства»^ш було визначено підтверджен­ня стратегії пошуку балансу державного контролю у розвитку

^{9 8} White Paper. The Challenges and Ways Forward into the 21 Centure. - Brussels. 1993.

⁹⁹ Green Paper. Living and Working in tne Information Society: People First. European Commission. - Brussels. 1996.

¹⁰⁰ Networks for People and their Communities. Making the Most of the Inforation Sosi- ety in European Union. - Brussels. 1996.

185

Цимбалюк В. С.

І нформаційного суспільства, хоча при цьому також було визначено пріорітет у зростанні ролі приватного сектору у його побудові.

Напрямки і стратегії інформаційної політики ЄС знайшли вираз також у програмних проектах Організації стратегічних наукових досліджень: «Розвиток технологічних досліджень»; «Інформаційні технології і ринкова політика»; «Європейська стратегічна програма промислового розвитку і впровадження технологій»; «Он-лайн для урядів»; «Електронна комерція»; «Дистанційна освіта, медицина, культура та інформаційні послуги» та ряд інших¹⁰¹.

Ознакою західноєвропейської політики розвитку інфор­маційного суспільства є формування спеціального законо­давства країн адекватного національним інтересам з ура­хуванням визначених міжнародних принципів публічно-правового регулювання суспільних інформаційних відносин. Це вважається основним фактором зростання добробуту країн від потенціалу інформаційних технологій¹⁰².

Міжнародне право, як джерело інформаційного права окремих країн. Вплив міжнародного права на формування інформаційного права окремих країн дуже великий. Це пов'яза­но з рядом чинників. Найважливішим з них можна вважати те, що через міжнародне право здійснюється гармонізація інформаційного законодавства окремих країн в умовах бурхливого розвитку транскордонних засобів інформації, телекомунікації. При цьому міжнародне право виконує й інформаційну функцію: інформує уряди держав, де існують проблеми становлення та розвитку сучасних глобальних стандартів інформаційного суспільства про можливі варіанти формування їх державної інформаційної політики. При

^{1 01} Див.: Макаренко Є.О. Європейська інформаційна політика. - К.: НВЦ «Наша культура і наука», 2000. - 367 с.

¹⁰² Plan of Action. Document WSIS-03/Geneva/ DOC/5-E, 10 December, 2003. 186