Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Informaciine_pravo_pidruchn._1_CHASTINA.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
648 Кб
Скачать
☆

Інформаційне право: основи теорії і практики

5 3 («Інформаційний суверенітет») Закону України «Про інформацію» зазначає, що основою інформаційного суверенітету України є національні інформаційні ресурси. Відповідно до цього Закону, до інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення. Україна самостійно формує інформаційні ресурси на своїй території і вільно розпоряджається ними за винятком випадків, передбачених законами і міжнародними договорами. Важливим аспектом у міжнародних відносинах є визначення гарантій інформаційного суверенітету. Розглянемо це на прикладі законодавства України. Так, стаття 54 Закону «Про інформацію» (Гарантії інформаційного суверенітету України) визначає, що інформаційний суверенітет України забезпечується:

- виключним правом власності України на інформаційні ресурси, що формуються за рахунок коштів державного бюджету;

- створенням національних систем інформації;

- встановленням режиму доступу інших держав до інформаційних ресурсів України;

- використанням інформаційних ресурсів на основі рівно­ правного співробітництва з іншими державами.

Особливості правового регулювання окремих видів міжнародних інформаційних відносин на території України визначаються у спеціальному законодавстві.

Так, Розділ VI Закону України «Про науково-технічну інформацію» визначає міжнародне співробітництво в сфері науково-технічної інформації досить розгорнуто для спеціального законодавчого акту. За статтею 23 цього Закону (забезпечення суверенітету України в сфері науково-технічної інформації), суверенітет країни в сфері науково-технічної інформації забезпечується:

199

Цимбалюк В. С.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

о рганізацією та державною підтримкою власних інформаційних систем і наданням для них можливостей шукати, фіксувати, отримувати, оброблювати і поширювати в інтересах суспільства науково-технічну інформацію, вироблену в Україні або в інших країнах світу;

• встановленням власності держави на ресурси науково- технічної інформації, що формуються за рахунок коштів бюджету;

створенням і розвитком національної системи науково-технічної інформації;

  • організацією доступу інших держав до інформаційних ресурсів України на основі укладання угод та договорів про їх спільне використання, ліцензуванням і квотуванням науково-технічної інформації, яка може бути використана за межами України для виготовлення зброї, військової техніки, наукоємної продукції;

  • організацією належної системи охорони та зберігання інформації.

Легалізованою формою міжнародних інформаційних від­носин є обмін науково-технічною інформацією. В цьому аспектіпропонуєтьсярозглянутидляприкладу статтю 12 Закону України «Про науково-технічну інформацію». Вона зазначає, загальні засади організації надходження та використання зарубіжної науково-технічної інформації на основі товарних відносин, набуття права власності на таку інформацію. Відповідно до норми визначеній у цій статті, придбання зарубіжної науково-технічної літератури і документації, баз і банків даних, необхідних для формування державних ресурсів науково-технічної інформації, здійснюється як за безвалютним обміном, так і за рахунок інвалютних коштів органів і служб науково-технічної інформації. Для створення

ресурсів зарубіжної науково-технічної інформації державних органів і наукових організацій, що фінансуються з бюджету, валютні кошти щорічно передбачаються в державному бюджеті цільовим призначенням.

У статті 20 (Міжнародна інформаційна діяльність) цього Закону зазначається, що міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним (національним) законодавством. Тим самим декларується повний суверенітет держави стосовно зазначеного виду інформаційної діяльності.

У статті 21 Закону, що розглядається, зазначаються провідні умови та організаційні засади міждержавного обміну науково-технічною інформацією за участю суб'єктів у нашій країні у такому обсязі:

  1. Міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною.

  2. Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав - партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування.

3. Уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією.

У законодавстві України визначається і колізійна прив'язка у сфері зазначених інформаційних відносин. Так, стаття 22 Закону визначає діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні в сфері науково-технічної інформації наступним чином: іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодав­ства (тобто виключно до національних законів нашої країни).

В умовах формування глобального інформаційного суспільства, як проблему, що підлягає вирішенню у змісті

200

201

стандартизації на міжнародному рівні та у національних законодавствах можна зазначити вирішення питань спів­авторства. Ця проблема по-різному вирішується у правових системах різних країн. Наприклад, французьке право вважає творців музично-драматичного твору (композитора та лібретиста) співавторами. Проте за німецьким правом мова йде про існування взаємопов'язаних, але все ж самостійних авторських прав на два твори. Та й саме порушення авторських прав може належати в одних правових системах до інституту авторського права, в інших - до деліктних правовідносин.

Окреслює об'ємно за змістом системні ознаки міжнародного співробітництва у сфері медіа права і розділ IV Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Так, стаття 38 цього Закону зазначає, що міжнародна діяльність друкованих засобів масової інформації, інформації та співробітництво у цій сфері здійснюються комплексно: на основі міжнародних договорів, укладених Україною, Закону України «Про інформацію», цього Закону та інших актів чинного законодавства України. Конкретизуючи зміст правових засад цей Закон визначає, що редакції, журналісти та їх професійні об'єднання беруть участь у міжнародному співробітництві у сфері діяльності друкованих засобів масової інформації на основі угод з громадянами і організаціями інших держав, а також з міжнародними організаціями.

Особливості розповсюдження в Україні зарубіжних дру­кованих засобів масової інформації визначаються у статті 39 Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» наступним чином: для розповсюдження зарубіжного друкованого засобу масової інформації в Україні необхідно одержати дозвіл відповідного державного органу, якщо порядок розповсюдження не встановлено міжнародним договором. При цьому, митний збір за ввезення в Україну

202

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]