Цимбалюк в. С. 1 інформашйне право: основи теорії і практики

д рукованих засобів масової інформації). Порядок і форма запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту щодо надання письмової або усної інформації для друкованих засобів масової інформації, строки їх розгляду, відмова та відстрочка задоволення, порядок відшкодування витрат, пов'язаних із задоволенням запитів, а також зміст документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, визначаються Законом України "Про інформацію".

Спростування інформації є важливим аспектом можливих суспільних відносин зі ЗМІ. Стосовно до цього, громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу.

Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються.

254

Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо спростування:

1) порушує положення статті 3 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

3) є анонімним.

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо спростування:

1. стосується відомостей, які нею вже спростовано;

2. надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних відомостей. (Стаття 37 Закону).

Звільнення від відповідальності редакції та журналістів визначається статтею 42 Закону. Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або є зловживанням свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1. ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2. вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо Доступу до офіційних документів і запит щодо надання

255

Ц имбалюк В. С.

письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію";

3. вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

4. вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

У сфері телебачення і радіомовлення основні предмети правовідносин визначаються наступним чином:

телерадіомовлення (мовлення) - створення (комплектува­ння та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах;

аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприй­маються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків;

аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників;

власний продукт телерадіоорганЬацїі - програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансованітелерадіоорганізацією;

256

багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - теле­комунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечи­ти одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування;

ефірний час - проміжок часу, протягом якого відповідно до ліцензії на мовлення телерадіоорганізація здійснює трансля­цію (ретрансляцію) програм та передач;

канал телевізійний - певна смуга частот, призначена для потреб телебачення і зазначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України;

канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

канал мовлення багатоканальної телемережі - частина ресурсу багатоканальної телемережі, яка забезпечує трансля­цію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

конкурсна гарантія - встановлений Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення грошовий внесок, що підтверджує наміри та зобов'язання учасника конкурсу на отримання ліцензії;

ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлен-ВД, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;

ліцензія провайдера програмної послуги документ Державного зразка, який видається Національною радою

257

Цимбалюк В. С.

У країни з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;

ліцензійні вимоги - кваліфікаційні, організаційні, технічні, технологічні, фінансово-економічні, особливі вимоги до телерадіоорганізацій, які мають на меті отримання ліцензії на мовлення;

ліцензування мовлення - видача, продовження, пере­оформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення;

логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення програм чи передач однієї телерадіоорганізації від іншої;

мережа мовлення - сукупність визначених ліцензією на мов­лення каналів мовлення, телемереж, радіочастот, супутників, які використовуються мовником для розповсюдження теле- чи радіопрограм та передач;

національний аудіовізуальний продукт - програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України;

пакет програм - перелік телерадіопрограм, які провайдер програмної послуги пропонує абонентам на договірних засадах як цілісну інформаційну послугу;

передача (телерадіопередача) - змістовно завершена части­на програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву,

258

обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

проводова мережа - комплекс поєднаних у єдиному технологічному процесі споруд і технічних засобів, призначений для трансляції однієї чи кількох радіопрограм у штучному закритому середовищі (проводі);

програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договір­них засадах;

програмна концепція мовлення - обов'язковий додаток до ліцензії на мовлення, яким визначаються основні змістовні характознаки мовлення відповідно до вимог цього Закону;

пряма трансляція - безпосередня трансляція теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу;

ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від застосованих технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником;

розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація телерадіоорганізацій, на яку не розповсюджується авторське право, про послідовність виходу в ефір та хронометраж телерадіопередач протягом певного визначено­го відрізку часу;

сітка мовлення - документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період;

259

Цимбалюк В. С.

с истема колективного прийому - комплекс обладнання, який забезпечує в межах одного будинку можливість прийому теле- чи радіопрограм за допомогою побутових приймальних засобів без обмеження можливості у виборі програм, без права наступного розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати;

соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми освітнього, навчального та довідкового змісту, передачі для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом, а також програми і передачі з проблем екологічного виховання;

суборенда каналу мовлення - юридично оформлена або прихована поступка визначеного ліцензією на мовлення каналом (часом) мовлення іншій юридичній або фізичній осо­бі, включаючи не передбачену умовами ліцензії (програмною концепцією мовлення) систематичну ретрансляцію програм і передач інших телерадіоорганізацій;

телебачення виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалеж­но від технічних засобів розповсюдження;

технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми і передачі доводяться до споживачів;

трансляція (телерадіотрансляція) - початкова передача, яка здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймаються населенням;

умови ліцензії визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні ознаки мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання організації-ліцензіата;

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

універсальна програмна послуга - обов'язкове забезпечен­ня абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.

Основними суб'єктами суспільних відносин у сфері телебачення і радіомовлення є:

суб'єкт інформаційної діяльності - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізації, провайдери програмної

послуги тощо);

телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/ чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення;

телерадіожурналіст - штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження;

телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за змістом своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов'язків бере участь У створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач;

студія-виробник (незалежний продюсер) - суб'єкт госпо­дарювання, який займається створенням (виготовленням) фільмів, реклами, окремих теле- та/або радіопередач чи програм;

аудіовЬуальний (електронний) засіб масової інформації -організація, яка надає для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних

261

260

Цимбалюк В. С.

с игналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв;

суспільне телебачення і радіомовлення України - організацій-но-правова форма некомерційного телебачення і радіомовлення, засади діяльності якої визначено Законом України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України»;

громадські телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, які відповідно до законодавства є неприбутковими організаціями, створеними з метою задоволення інформаційних потреб територіальних громад;

державні телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, які є державними підприємствами і засновані-органами державної влади;

комунальні телерадіоорганізації - створені органами місцевого самоврядування за участі територіальної громади у встановленому законодавством порядку телерадіоорганізації, не менше половини акцій або часток статутного фонду яких перебувають у комунальній власності;

ліцензіат (власник ліцензії) - юридична або фізична особа, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала відповідну ліцензію;

мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами;

оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт госпо­дарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України "Про теле­комунікації", без права надання програмної (інформаційної) послуги;

262

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси ба­гатоканальних телемереж.

У статті 44 Закону визначається такий спеціальний суб'єкт правовідносин, як кореспондентські пункти:

1. Телерадіоорганізації мають право у встановленому законодавством України порядку відкривати кореспондентські пункти на території України та за її межами.

2. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією) телерадіоорганізації, який створюється з метою інформаційного забезпечення телерадіоорганізації.

3. Кореспондентські пункти не мають права на самостійні мовлення та здійснення інформаційних і рекламних вставок на каналі мовлення телерадіоорганізації.

Аналіз законодавства України у сфері засобів масової інформації дозволяє визначити види за технологіями розповсюдження відомостей їх наступним чином:

- друковані засоби масової інформації (преса) у вигляді газет, журналів, друкованих бюлетенів, листівок тощо виготовлених

на папері;

- електронні засоби масової інформації у вигляді радіо- та телевізійних передач, світової електронної мережі - Інтернет.

За формою організації та власності ЗМІ поділяються на державні, комунальні, приватні, акціонерні.

За рівнем поширення інформації ЗМІ поділяються на міжнародні та національні (центральні, міжрегіональні та

місцеві).

Важливим чинником удосконалення правової основи інформа­ційного простору й інформаційних ресурсів України можна

263

Цимбалюк B.C. _1НФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

в важати завдання юридичної науки в рамках інформаційного права напрацювання універсального визначення сутності та змісту інформації, як об'єкта (предмета) правовідносин.

Усвідомлення інформації як об'єкта (предмета) сус­пільних відносин, на методологічному рівні має велике практичне значення, у тому числі відображення цього на рівні законодавства.

Дослідження історичних джерел свідчать, що у всі часи інформація, дані, відомості, знання відігравали велику роль у будь-якому суспільстві, серед людей. Щодо ролі інформації у суспільних відносинах у різних народів існували та існують вислови які мають різне формулювання, але подібну сутність. Для прикладу наведемо декілька: "хто володіє інформацією, той володіє світом"; "хто володіє інформацією той володіє всім"; "хто володіє інформацією, той володіє ринком".

На даному етапі дослідження пропонується розглянути коротко історію усвідомлення людством інформації як соціального феномену. Як відомо, загально прийнятим вважається, що з виникненням писемності з'явилися спеціальні літературні джерела, які дають можливість вивчення документованого відображення історії відповідного суспільно значимого явища буття. Отже, для зручності розкриття проблем щодо визначення поняття та сутності інформації пропонується історичний підхід у традиційній періодизації епох розвитку культур людства (переважно на рівні макроцивілізацій). Також у комплексі пропонується застосувати філологічний та філософсько-нормативістський підходи.

Історію суспільства, традиційно починають розглядати з епохи виникнення культури писемності в древніх аграрних цивілізаціях. Загально прийнятим у науці вважається, що саме суспільство аграрної культури відчуло обмеженість

264

усної передачі відомостей, знань. Це зумовлено обмеженнями властивостей людської пам'яті на рівні окремих індивідів і потребою кодування та фіксації знань поколінь. У малюнках на скелях у печерах, глиняних плитках, літописах тощо здійснювалася фіксація відслідковування великих проміжків часу пов'язаних з циклами закономірностей проведення сільськогосподарських робіт. З часом літописи дозволяли людям відслідковувати закономірності, які сягають періоду більшого ніж життя однієї людини чи кількох поколінь роду, племені, етносу, народу, нації. Сутність об'єктивних даних про різноманітні аспекти законів природи в аграрному суспільстві різних народів ототожнювалася з такими багатозначними поняттями, як логос (у древніх греків), дао (у народів на Далекому сході), відомостей (у древніх слов'янських народів), вед (в древніх індусів) тощо.

На Європейському просторі наукове освоєння природи інформації почалося у сфері філософії стародавніми греками як соціогуманітарного знання. Стародавні філософи відчували об'єктивну різнорідність буття. Так, літературні джерела повідомляють, що в VII-VI століттях до нашої ери філософ Геракліт Еффесський при розробці питань про першооснови буття, однією з складових його частин "триєдності", поряд з природою і вогнем виділив "логос". Логос ■- "слово", мова самої природи, це те, що притаманне всім і всьому, те, що всім і через все керується¹¹⁵.

Щодо усвідомлення значення для суспільства слів, як форми відображення буття яскраво свідчить Біблія - всесвітньо відоме писане історичне джерело древнє єврейської цивілізації (яке дійшло масово до нашого часу). Перші Заповіді (Закони суспільного співжиття) Бога людям були передані Мойсею и викарбувані на скрижалях для всенародного усвідомлення.

Мотрошилов Н.В. История философии: Запад - Россия - Восток. Кн.1. - М., ^С60)- 265

Ц имбалюк В.

С ьогодні Біблія у багатьох народів розглядається як інформаційний пам'ятник, історичне культурне надбання предків для нащадків.

Оригінальне сучасне інформаційне тлумачення зазначених Біблійних слів асоціюється з думками Станіслава Лема: "Коли інформація зникає, вона змінюється на матерію ... із інформації виник Космос!"¹¹⁶.

У історичній ретроспективі, результати прикладних, галузе­вих юридичних досліджень XX століття щодо усвідомлення суспільних відносини до інформації в нашій країні знайшли спочатку відображення в спеціальному (комплексному) законодавстві України.

Як свідчать історичні джерела зі стародавніх часів, інформація, як об'єкт суспільних відносин серед різних народів найбільшого усвідомлення набула на рівні особистого, сімейного, економічного, політичного та військового життя, через інституцію таємниці.

Не зважаючи на давність історичного походження, як об'єкт (предмет) наукового дослідження термін «інформація» всесторонньо почав розглядатися тільки у першій половині XX століття, з виникненням сучасної кібернетики - як науки про уп­равління в системах різної природи. У складі кібернетики була сформована теорія інформації на засадах якої досліджували якіс­ні та кількісні інформаційні чинники як складові багатоаспектно-го соціо-технічного та гуманітарного явища буття.

На сучасному етапі розвитку людства вже публічно усвідомлено, що інформація, поряд з речами та енергією, починає займати провідне місце для з'ясування культурних, економічних, політичних, приватних процесів у житті людей. Вона поступово стає усвідомленим важливим практичним чинником забезпечення ефективності існування людини,