Цимбалюк в. С.

о кремих осіб, які займаються інформаційною діяльністю), призначених для відкритого доступу та використання кожному із застосуванням різноманітних транскордонних технологій комунікації (зв'язку).

У міжнародній практиці основу суспільних інформаційних ресурсів (інформаційних ресурсів суспільного призначення) становлять національні інформаційні ресурси як суспільне надбання, культурна спадщина людства що охороняється, захищається не тільки державами, але й міжнародним співтовариством за участю міжнародних організацій для задоволення культурних, духовних потреб кожного.

При цьому державні інформаційні ресурси можна розглядати у більш вузькому змісті: як інформаційні ресурсу, що включають в себе окремі документи та окремі масиви документів, документи та масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, базах даних та інших структурах) на різноманітних носіях інформації, створюваних для забезпечення діяльності органів державної влади та вироблюваних в результаті цієї діяльності, а також: ресурси, що створені недержавними організаціями за замовленням і в інтересах органів державної влади.

Стосовно таких ресурсів, для забезпечення свого сувереніте­ту, відповідно до міжнародної практики держави можуть встановлювати режим обмеженого доступу, наприклад, ви­ключно для громадян своєї держави, а стосовно обмеження доступу передачі такої інформації в інші держави, законодавче обмеження свободи пересування окремих громадян в ін­ші держави чи обмеження спілкування своїх громадян з громадянами інших держав.

Наступною категорією міжнародних інформаційних відносин є міжнародний інформаційний простір. Його пропонується розуміти у такому змісті.

170

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

М іжнародний інформаційних простір - це транскордон­ний, транснаціональний простір, у якому реалізоване міжнародне інформаційне середовище людства.

У міжнародному інформаційному просторі здійснюються і сприймаються інформаційні явища, процеси та інформаційні відносини людства щодо створення, розповсюдження (по­ширення), збирання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, охорони, захисту інформації, інформаційних продуктів, інформаційних ресурсів.

На певну частину міжнародного інформаційного простору, що знаходиться у межах територіальних кордонів окремих країн розповсюджується юрисдикція держав. Тобто у між­народному інформаційному просторі для певних суспільно значимих цілей виділяється національний інформаційний простір загального доступу.

Як національний інформаційний простір пропонується розуміти інформаційне середовище, в якому здійснюються інформаційні процеси, відносини щодо створення, збирання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, охорони, захисту й поширенню інформації, інформаційних продуктів, інформаційних ресурсів на національному рівні комунікації.

У практиці міжнародного права існує і така категорія як «єдиний інформаційний простір держави». Ця категорія може розглядатися у кількох аспектах. Для прикладу, пропонуються деякі з них.