Інформаційне право: основи теорії і практики

організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Україна також є членом ВОІВ.

Будь-яка держава може стати членом ВОІВ за таких умов: держава є членом Паризького або Бернського союзу; а також будь-яка інша держава, що або ж є членом ООН, або будь-якої спеціалізованої установи, пов'язаної з ООН. Членом ВОІВ можуть стати також держави - члени Міжнародного агентства з атомної енергії або такі, що є стороною Міжнародного Суду, чи запрошені Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції.

Членство ВОІВ оформляється здачею на охорону рати­фікаційної грамоти або акта про приєднання Генеральному директору ВОІВ у Женеві.

Держави, які є членами Паризького або Бернського союзів, можуть стати членами ВОІВ тільки у тому випадку, коли вони уже пов'язані, принаймні, адміністративними положеннями Стокгольмського акта (1967 р.) Паризької конвенції або Паризького акта (1971 р.) Бернської конвенції. Вони можуть стати членами ВОІВ шляхом одночасної ратифікації або приєднання до адміністративних положень одного із них.

Особливості регулювання міжнародних інформаційних відносин в умовах інформатизації. Історія цього виду інформаційної діяльності починається з 1987 року у США де був прийнятий Закон «Про захист комп'ютерної інформації». Закон стосується програми щодо комп'ютерних даних. В Національному Бюро Стандартів з метою забезпечення захисту таких даних Урядом була введена їх реєстрація. Також на це Бюро покладена і підготовка осіб, які займаються забезпеченням захисту та мають відношення до управління, операцій та використання Федеральних комп'ютерних систем.

Пізніше в інших країнах також в систему правової охорони вводяться нові інформаційні технології. Так, Федеральним

229

Законом ФРН, від 17 грудня 1990 року, «Про упровадження Федерального відомства щодо захисту інформаційних технологій» визначаються суспільні відносини щодо інфор­маційних технологій, як складової сфери федеральної інфор­маційної безпеки.

При здійсненні міжнародної інформаційної діяльності з урахуванням міжнародного права інтелектуальної власності

визначений принцип:

Принцип територіальної обмеженості і винятковості права інтелектуальної власності - він знаходить вираз втому, що законодавство будь-якої конкретної країни регулює відносини тільки цієї країни. Отже, патент, реєстрація знака чи промислового зразка мають чинність тільки у певній країні. Якщо ж володілець патенту, товарного знака чи промислового зразка бажає одержати правову охорону в кількох країнах, він, як правило, має її одержати в кожній із цих країн окремо¹⁰⁹.

Як узагальнення цього етапу (розділу) дослідження про­понується таке:

Міжнародне інформаційне право можна розглядати за сутністю у змісті таких його двох складових, як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права.

Міжнародне публічне інформаційне право визначає та регулює міжнародні відносини щодо інформації на рівні міждержавних нормативно-правових актів, у тому числі на рівні міждержавних організацій, союзів тощо.

Міжнародне приватне інформаційне право визначає приватні відносини (відносини між приватними особами) ускладнені, так званим іноземним елементом. При цьому сторони відносин самостійно визначають свій правовий статус без участі держав і при взаємній волі визначають правовий режим відносин,