2. Можливості людського мозку.

Світ — єдине ціле. Маючи ґрунтовні відомості про особливості людського мозку, можемо зрозуміти закономірності людської психіки.

Притулком душі є мозок. Це головний центр організму. Саме звідси подаються команди, задається програма для всієї системи органів. При ушкодженні певних ділянок мозку відбуваються зміни у психічній діяльності людини. Мозок забезпечує і регулює життєдіяльність нашого організму: дихання, циркуляцію, травлення.

Вперше думку про те, що мозок є центром розумової діяльності, обґрунтував послідовник Піфагора Алкмеон (бл. 500 р. до н.е.). Він наголошував: «...мозок є тим, про що ми говоримо як про інтелект».

Без активності мозку неможливо отримати інформацію зі зовнішнього світу. Moзок генерує емоції та почуття, забезпечує процеси мислення, пам'яті тощо. Але все це відбувається не так просто, як здається, оскільки кожен з нас відображає по-своєму все, що його оточує, зовнішнє переломлюється через внутрішнє, отримує власне, особливе забарвлення.

Сьогодні вчені стверджують, що психіка, душа є не лише в мозку. Такого висновку вони дійшли на підставі проведених досліджень світовими фізіологами та психологами.

На думку академіка П.Анохіна, інформація, набута у житті, кодується в «мовчазних» генах (вчені передбачають, що 99% усіх генів є саме такими). «Мовчазні» гени, як стверджує наш сучасник А.Свєтов, — це специфічні фрагменти ДНК, що містяться поза хромосомами, вільно «плавають» і розмножуються у рідкому середовищі клітин. Ген пам’яті не забуває нічого, він дублюється в організмі сотнями тисяч ідентичних екземплярів. Усе це і дає змогу окремим науковцям стверджувати, що душа міститься не в мозку, а в «мовчазних» генах, які ще називають віроїдами чи плазмоїдами. Час і дослідження доведуть чи спростують вірогідність цієї теорії.

Мозок кожної людини абсолютно унікальний .Двох однакових мозків немає. Мозок, як імунна система, — результат природного добору нейронів, який у кожної людини відбувається по-різному.

Розрізняють три стадії формування мозку. Під час першої відбувається відбір нейронів за подібністю. У другій стадії сигнали зовнішнього світу допомагають мозку в природному доборі нейронів, при цьому важливо отримувати достатню кількість позитивних впливів ззовні. Для третьої стадії характерний розпад і знищення несуттєвих об'єднань нейронів, що пояснюється якістю генетичного коду та істотним впливом зовнішнього середовища.

Однак, як наголошує Н.Бехтерєва, мозок — це не лише нейрони. Це ще й численні зв’язки, завдяки яким з однакових елементів клітин утворюється нескінченна кількість неповторних за своєю будовою систем організму. Американським вченим вдалося виростити клітину мозку в лабораторних умовах, що дасть змогу поглибити дослідження у цьому напрямі.

При народженні дитини її мозок біологічно сформований, але функціонально недосконалий. У ньому запрограмовано такі дії, як плач, смоктання, схоплювання. Щодня у мозку фіксується все нова й нова інформація. Мозок людини має колосальний потенціал, який, на думку деяких вчених, використовується лише частково. Його 100 більйонів клітин (кожна з них пов'язана з 10000 інших ) щосекунди одночасно oбмiнюються інформацією. Щoceкyнди в головному мозку людини відбуваються майже 100000 хімічних реакцій. Швидкість поширення інформації — 100 м/с. Завдяки цьому мозок дорослої людини часто порівнюють з комп'ютером.

Комп'ютер, як і мозок, може сприймати, розуміти, запам'ятовувати, вирішувати складні завдання, видавати ідеї, відтворювати все, що є в його пам'яті, за лічені секунди. Однак відмінність між людиною та комп'ютером очевидна: людський організм, за Е.Крайлем, має одну особливість, якою не володіє машина, - здатність відновлюватись. Наприклад, після інсульту уражені клітини відновлюються, іноді їхні функції беруть на себе інші клітини мозку.

Оскільки ми потрапляємо в стресові, екстремальні ситуації, наш мозок постійно долає різні труднощі, виконує чимало найскладніших функцій, мислить. Усі ці якості не підвладні машинам.

Людині властиві інтуїція, почуття гумору, здатність виражати різноманітні почуття, своє ставлення до всього, що зафіксовано в мозку, оцінювати все — це чи не найважливіші відмінності.

Людський мозок важить в середньому 1460 г (2-3% маси тіла). Однак, незважаючи на це, щоденно забирає 20% енергії, що надходить з їжею. Стає зрозумілою важливість раціонального харчування для продуктивної роботи мозку.

Маючи однакову будову мозку, усі ми відрізняємося інтелектуальними можливостями, по-різному виявляємо їх. Деякі дослідники пояснюють цю відмінність масою мозку, хоча факти свідчать, що це не так. У І.Тургенєва мозок важив 2120, а у А.Франса – 1170 г. Очевидно, справа не у масі мозку, а у його якісних характеристиках.

Професор Каліфорнійського університету М. Даємонд досліджувала мозок Ейнштейна і виявила, що у певних ділянках, зокрема в ділянці, яка відповідає за обробку інформації, він мав на 73% більше мозкових звивин, що й пояснює його математичну геніальність.