3. Класифікація методів.

Метод — шлях досліджень, спосіб пізнання.

Методика – сукупність прийомів виконання будь-якої роботи.

Психічні явища дуже складні, що зумовлює своєрідність застосування методів їх пізнання. Кожен метод має на меті розкриття закономірностей і механізмів психіки та поведінки людини.

У психології переважає поділ методів на групи за Б.Ананьєвим.

Очевидно, цей поділ є найбільш зручним у користуванні й найбільш правомірним.

Робота з схемою «Класифікація методів» (додаток 1).

I група — організаційні методи.

Дослідження можна проводити лонґітюдним і порівняльним шляхами. Лонгітюдний шлях — вивчення певних рецепієнтів (осіб, що беруть участь в експерименті) протягом тривалого часу в спеціально організованих чи природних умовах. Наприклад, ми можемо визначити осіб для експерименту, в період з першого до другого класу включно, спостерігати за змінами в розвитку учнів, вдосконаленням їх знань, поведінкою тощо.

Порівняльний шлях — це одночасне вивчення різних об'єктів дослідження (на основі однакових варіантів). Аналізують, порівнюють ці об'єкти за віковим принципом, педагогічними та соціальними умовами, станом здоров'я тощо.

Обравши комплексний шлях для дослідження, застосовують найрізноманітніші способи вивчення об'єкта, і участь у цьому беруть представники різних наук. При цьому з'являється можливість встановлювати зв'язки між психічними явищами та їх фізіологічною основою; визначати залежність між психічним розвитком особистості та соціальними умовами тощо.

II група — емпіричні методи: спостереження та самоспостереження, експеримент, психодіагностичні методи (методи опитування: бесіда, анкета, інтерв'ю; соціометрія, моделювання, тести), аналіз продуктів діяльності, біографічні методи.

III група — методи обробки даних, отриманих під час дослідження: кількісний та якісний аналіз.

IV група — інтерпретаційні методи: генетичний (спадковість і її роль у розвитку особистості, аналіз стадій розвитку, кризових періодів) та структурний (встановлення тісного взаємозв'язку між усіма сторонами особистості).

Як бачимо, науковці використовують чимало цікавих методів дослідження. Спробуємо деякі охарактеризувати .

4. Характеристика основних та допоміжних методів .

В психології використовуються основні методи, за допомогою яких виявляються суттєво важливі факти, закономірності й механізми психіки (спостереження та експеримент) та допоміжні методи.

Робота з схемою «Основні методи психології».

Серед емпіричних методів найбільш доступним і найпростішим є спостереження, його широко використовують в психології для вивчення багатьох психічних явищ (пам'ять, увага, мислення, характер, здібності, емоції та почуття). Основна цінність цього методу полягає в тому, що спостереження проводять у природних умовах, без втручання в перебіг психічних явищ, а значить, воно не змінює звичну поведінку рецепієнтів. Спостерігач фіксує поведінку та реакцію на зовнішні стимули в природному вигляді, що забезпечує достовірність даних. Цей метод дуже простий в користуванні.

Метод спостереження виступає в двох формах:

• зовнішнє об’єктивне спостереження;

• самоспостереження.

Залежно від мети, спостереження буває:

• суцільне;

• вибіркове.

Різновиди спостереження:

• аналіз продуктів діяльності;

• узагальнення незалежних характеристик.

Вимоги до спостереження:

• збереження природних умов діяльності людини;

• повинно бути цілеспрямованим (мета і завдання);

• системність спостереження;

• фіксація фактів у щоденнику;

• люди, за якими ведеться спостереження, не повинні знати про це;

• дослідник не повинен втручатися в діяльність обстежуваного.

Більш об'єктивні дані спостерігачі отримують, ставши членом угруповання, яке досліджують, адаптуючись до середовища (так зване включене спостереження). Іноді письменник йде таким шляхом, щоб глибше вивчити середовище, в якому живуть його герої, розкрити їх характери.

Процес спостереження занотовують у щоденник. Кожен науковець розробляє свою систему ведення щоденника, у якому можуть бути такі графи: порядковий номер, об'єкт спостереження, дата, умови, хід спостереження, висновки.

При усій цінності методу недоліком спостереження є:

• трудомісткість і неможливість контролювати об'єкт дослідження, оскільки не можемо втрутитись у перебіг діяльності та поведінки реципієнта;

• вимагає значних затрат часу, оскільки доводиться довго чекати вияву тих чи інших психічних явищ;

• результати, отримані під час спостереження, важливо перевірити й підтвердити за допомогою інших методів, оскільки ми можемо спостерігати лише зовнішні об'єктивні факти, які не розкривають внутрішній суб'єктивний світ людини повністю.

Спостереження стає методом психології лише за умови, що воно не обмежується описом зовнішніх виявів психічних явищ, а розкриває, трактує психічну природу цих явищ. Реєстрація фактів — це лише перший етап наукового спостереження, на зміну якому приходить опис фактів поведінки й діяльності рецепієнтів, розкриття їх внутрішньої психологічної суті.

З.Фройд (1856-1939) науково довів, що безпосереднє сприймання багатьох психічних переживань ілюзорне. Люди часто не такі, якими вони хочуть здаватися, тому достовірність даних, отриманих шляхом спостереження, перевіряється іншими методами.

Основнимним методом будь-якої науки є експеримент. Перша в світі експериментальна лабораторія, як відомо, була заснована В.Вундтом, відтоді цей експеримент зазнав якісних змін.

Переваги цього методу:

• експериментатор має змогу спеціально зумовити той чи інший процес, створивши для цього певну ситуацію;

• змінюючи умови, в яких перебувають учасники експерименту, дослідник змінює перебіг психічних явищ, наприклад, досліджуючи особливості пам'яті, експериментатор застосовує різноманітні форми та методи: гра, розповідь, комп'ютерні методики, звичайне заучування тощо і визначає, за яких умов запам'ятовування буде більш ефективним, точним і надійним.

Науковці використовують два види експерименту:

- природний;

- лабораторний.

Природний експеримент поєднує природну обстановку та спеціальні умови. Започаткував його у XX ст. російський психолог О.Лазурський. Рецепієнт під час психологічного досліду поводиться як звичайно і не підозрює, що його вивчають. Щоб об'єкти досліду вели себе природно, а дані фіксувалися точно, використовують приховані магнітофон, відеокамеру (яскравим прикладом подібного експерименту є телепередачі типу «Прихована камера», «Життєві жарти», «З на 4» тощо).

Лабораторний експеримент — точний і надійний метод психологічного дослідження, який дає змогу довільно спричинити те чи інше психічне явище, вплинути на його перебіг, зареєструвати все за допомогою спеціальних приладів. Прикладом може бути застосування мнемотахістоскопу для вивчення особливостей пам'яті.

Досліджують зв'язок між двома чи кількома факторами, мають залежну (предмет дослідження) і незалежну змінні (фактор, який спеціально змінюють, щоб дослідити вплив на предмет дослідження, наприклад, залежність якості запам'ятовування від ступеня усвідомлення матеріалу). Недоліком його є можливість втручання дослідників у перебіг психічних явищ, а отже, їх певна видозміна, оскільки штучні умови змушують людину діяти не так, як у повсякденному житті. Не всі психічні явища можна вивчати за допомогою експерименту (характер, здібності). Іноді на результати досліджень впливають особисті домагання експериментатора, такі результати потребують уточнення.

Додаткові методи

Методи опитування поєднують у собі групу методів, за допомогою яких вивчають особистість (інтереси, потреби, позицію, характер, переконання, рівень знань, окремі властивості психічних процесів тощо).

Бесіда застосовується для попереднього ознайомлення з предметом дослідження, для перевірки й уточнення результатів, одержаних шляхом спостереження та експерименту. Сократ (469-399 pp. до н. е.) називав бесіду, діалог основним методом пізнання. Переваги її в тому, що вона дає змогу вивчати особливості сприймання та усвідомлення сприйнятого, логічного мислення, почуття та бажання людини тощо. Ми можемо спостерігати за поведінкою та реакцією людини, яка відповідає на запитання, і таким чином помітити, наскільки вона вірить у власні висловлювання, чи це йде від душі, чи це хизування.

Анкетування — використання серії запитань, завданням яких є отримання інформації від груп людей про їхнє ставлення до різних предметів і явищ. Письмове опитування дає змогу охопити більшу кількість людей, ніж усне. Однак ми не маємо змоги зауважити реакцію суб'єктів на запитання. Анкета передбачає запитання респондентам двох типів: відкриті (довільна відповідь) і закриті (вибір одного з кількох тверджень).

Інтерв'ю, на відміну від анкети, передбачає більшу свободу опитуваного у формулюванні відповідей. При цьому є можливість спостерігати ставлення особи до висловленого, бачити обличчя співрозмовника, відчувати, чи щирий він. Якщо людина обманює, вона говорить швидше, вищим голосом, ніж зазвичай, а також змінюється на обличчі, від надмірного хвилювання червоніє, що пояснюється припливом крові.

Опитування використовується часто з метою підтвердження справедливості гіпотези. Результати його є дійсними лише для тієї популяції, яку опитують. Опитування також залежить від поведінки, словесної відповіді респондента, його ставлення до експерименту. Важко визначити, чи відповіді є правдивими. Сталі відповіді респондента під час перевірки різними шляхами свідчать про їх щирість.

Запитання під час опитування повинні бути короткими, чіткими, зрозумілими, не містити в собі відповіді або навіювання, не викликати негативних емоцій. Довірливі, теплі стосунки з опитуваним є запорукою успіху дослідника.

Метод тестів. Тест — стандартизована діагностика психічних якостей особистості. Тести апробуються, визначається їх валідність (можливість передбачити поведінку). Вміле використання тестів за умови високої професійності психолога сприяє дослідженню того чи іншого психічного явища. Однак під час тестування фіксують, вивчають лише результати, а не перебіг психічних явищ.

Вперше тести створили французькі психологи А.Біне і Т.Сімон (XIX і XX ст., їм належить шкала, за якою визначали ментальний рівень дітей), згодом тести вдосконалювалися у вченні Л.Термена (1921) і М.Мерілла (1938). Одним з перших почав їх застосовувати німецький психолог В.Штерн.

Існують тести-питальники, тести-завдання, проективні тести (останні є дуже цікавими). Розглянемо деякі з них.

Проективні тести — відповідь суб'єкта, яка з'являється внаслідок споглядання ним нечітких або двозначних, незрозумілих стимулів. Оскільки суб'єкт змушений сам визначити і пояснити суть, значення стимулів, його відповіді відображають властиві йому підсвідомі думки, почуття. Таким чином виявляються певні риси характеру особистості. Використовують різноманітні стимули під час проективного тестування: деякі з них стимулюють абстрактну уяву (чорнильні плями), деякі відображають соціальні ситуації.

Тест чорнильних плям Роршаха є основою широко використовунаних проективних тестів особистості. Інтерпретація відповідей на серію з десяти картинок (чорнильні плями різної конфігурації) дає змогу вивчати почуття, потреби, мотиви поведінки та особистісні якості рецепієнтів. Незважаючи на невелику валідність цих тестів, їх широко використовують.

Тест ТАТ (тематичний аперцептивний тест) запропонував Г.Мері. Використовують серію з 20 картинок, на яких зображено людей у нечіткій ситуації (дівчинка стоїть біля хлопчика, який плаче; чоловік з піднятою рукою наблизився до жінки тощо). Кожна з цих картинок є стимулом для розповіді. Рецепієнту пропонують описати ситуацію: визначити, про що думає кожен з персонажів, як розвиватимуться події, тобто вийти за межі малюнка.

При інтерпретації відповідей не можна порівнювати розповіді різних людей. Аналізують лише індивідуальні відповіді конкретної особи, слід при цьому бути дуже обережними: не можна шукати те, що хочеться знайти, переносити власну теорію на інтерпретацію особистості. За результатами цього тесту неможливо передбачити поведінку самого рецепієнта, бо вона може відрізнятися від його слів.

На думку деяких психологів, зокрема А.Анастасі зі США, експерименти свідчать, що достовірність реакції рецепієнтів і валідність цих тестів здебільшого низька. Їх слід використовувати в поєднанні з іншими тестами щодо вивчення особистості.

Метод експертних оцінок широко застосовується в психології особистості. Експертами можуть бути компетентні особи, які добре знають рецепієнтів (вчителі, класні керівники, викладачі, директори, командири, тренери тощо). У вигляді кількісних оцінок експерти фіксують ступінь вираження того чи іншого психічного явища. Узагальнює ж оцінки дослідник.

Щодо компетенції тих чи інших осіб красномовно свідчить такий факт. У 1994 р. один з лондонських тижневиків провів експеримент серед представників ділових кіл. З приводу перспективи економічного розвитку країн Європейської співдружності на найближче десятиріччя було опитано чотири категорії фахівців: міністрів фінансів, директорів компаній, студентів-економістів Оксфордського університету та сміттярів. Підводячи підсумки, редакція дійшла висновку, що найближчими до істини виявилися сміттярі, на другому місці — директори компаній, на третьому — студенти, а міністри фінансів виявили себе як найбезталанніші прогнозисти.

Метод моделювання. Майстром його був І.Сєченов. До речі, можна математично моделювати думку, мислення, поведінку людей. Для цього треба добре знати вищу математику та варіаційну статистику, диференційні рівняння тощо.

Різновидом цього методу є комп'ютерна психосемантична діагностика (КОПС), за допомогою якої вивчають людину на інформаційному рівні. З'явилась можливість проникати в душу, використовуючи комп'ютер.

На думку багатьох учених, людина — це згусток інформації. У хворої людини ушкоджується певна частина цієї інформації. За допомогою комп'ютерного аналізу визначають, що порушено в психіці, чому, і коригують. Корекція відбувається на основі вчення З.Фройда про психоаналіз, шляхом впливу на підсвідомість. Комп'ютерний психоаналіз допомагає визначити, чи схильна людина до кримінального вчинку, алкоголізації, наркотизації, самогубства.

Метод близнюків - вивчення й порівняння відмінностей у поведінці людей з однаковим генетичним кодом, що дає змогу виявити роль спадковості та середовища у формуванні особистості. За допомогою цього методу можна розкрити чимало таємниць людського розвитку. Наприклад, у швейцарському місті Марлі у притулку для розумово відсталих людей у віці 50 років практично водночас померли двоє близнюків, які перебували в лікарні вже понад 20 років. Хвороба вразила їх у юному віці, в один і той же час, прогресувала фактично однаково, загострилась в останні тижні перед смертю.

Метод аналізу продуктів діяльності — аналіз біографій, щоденників, творів художньої літератури, мистецтва, ручних виробів тощо. Цей метод дає змогу вивчати особистість в умовах її трудової, творчої діяльності та в повсякденному житті. З його допомогою вивчають інтереси, нахили, здібності, вольові якості, особливості творчої діяльності індивідуума.

Жити — означає пізнавати, творити себе. Пізнати себе — це адекватно оцінити, перебороти власні негативні пристрасті, зріло обміркувати свою поведінку й виробити індивідуальне бачення світу. У цьому допомагає метод самоспостереження. На думку філософа А.Тіанського, пізнати себе важко. Однак у XVIII-XIX ст. цей метод широко використовували в психології. Сьогодні популярність його зросла. Особливо він цінний при вивченні психічних станів (спокій, роздратованість, уважність, неуважність, стриманість тощо), особливостей перебігу психічних процесів. Якщо експериментатор особисто хоче перевірити відчуття, емоції, уявлення, думки, які супроводжують ту чи іншу діяльність або поведінковий акт, він застосовує самоспостереження. При цьому важливо, щоб воно не перетворилося в просте моралізування, а спонукало людину до боротьби з недоліками, самовдосконалення.

ІІІ. Теми для дискусій

1. Дайте відповідь на запитання Ж.П.Сартра: @Чи можна про людину отак одразу сказати: вона така-то, я - така-то? Хто може вичерпати людину? Хто може пізнати всі її скарби?»

2. Чи можна скласти уявлення про людину, виходячи лише з її власних характеристик про себе?

3. Як можна перевірити справедливість твердження І.Шіллера: «Я кращий, ніж моя репутація»?

ІV. Підсумок заняття. Домашнє завдання.

Література:

Дубравська Д.М. «Основи психології» с.36-47.

Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах» с.41 – 53.

Скрипченко О.В. «Загальна психологія» с.65 - 75.

Тема. Еволюція психіки тварин.

Мета: сформувати знання про стадії та рівні розвитку психіки і поведінки тварин; встановити відмінність психіки людини від психіки тварин.

Обладнання: схема «Стадії та рівні розвитку психіки і поведінки тварин», схема «Спілкування і «мова» тварин».

Хід заняття

І. Організаційна частина

1. Перевірка присутності студентів на занятті.

2. Фронтальне опитування попереднього матеріалу та самостійної роботи.

ІІ. Основний зміст заняття

План

1. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин.

2. Стадії та рівні розвитку психіки та поведінки тварин:

- стадія елементарної сенсорної психіки;

- стадія перцептивної психіки;

- стадія інтелектуальної поведінки.

3. «Мова» і спілкування тварин.

4. Відмінність психіки людини від психіки тварин.