6. Розв'язання логічних задач

Життя людини — постійне подолання протиріч. Для розв'язання тієї чи іншої проблеми велике значення має її ідентифікація. Це перший етап розв'язання задачі. Англійський фізик Дж.Бернал стверджував, що проблему зазвичай важче сформулювати, ніж її вирішити. Існує думка, що чим більше у людини знань, тим більше вона бачить проблем.

Другим етапом розв'язання проблеми є побудова гіпотези, моделювання. Гіпотеза — наукове припущення, істинність якого не доведена і потребує експериментальної перевірки. Доведена гіпотеза стає істиною. Г.Сковорода наголошував: «Більше думай, а тоді вирішуй». Але, на жаль, часто вирішення тих чи інших проблем відбувається на найнижчому рівні — шляхом спроб і помилок. Людина при цьому не усвідомлює задачу повністю, не будує гіпотезу, тобто не роздумує над проблемою.

Чим більше висловлених думок щодо гіпотези, тим правильніше рішення. Для відшукування правильного рішення є цінними протилежні погляди. Гегель стверджував: «Протиріччя є критерієм істини, відсутність протиріч — критерій хибних думок».

Вміння вирішувати проблеми, приймати рішення — важлива якість кожної особистості, особливо політиків, урядовців, дипломатів, бізнесменів, оскільки їхні рішення іноді можуть впливати на життя мільйонів людей.

Доволі часто ми вирішуємо проблеми шляхом інсайту. Інсайт — це можливість подивитися по-новому на стару проблему, побачити її в новому ракурсі. Це моментальне «Еврика!» приходить з раптовим усвідомленням можливості розв'язання важкої проблеми, над якою ми довго, безрезультатно роздумували. В основі інтелектуального прозріння, інсайту часто лежить сильна емоція (торжество або сум). Інсайт є важливим елементом розв'язання задач, однак маловідомим. Психологи неспроможні дати пояснення: чому одні люди більш прозорливі, ніж інші; чому ми більш прозорливі до специфічних проблем, а не до усіх тощо.

Окремі проблеми вирішуються шляхом інсайту, коли людина раптово перекомбіновує шлях сприйняття ситуації. Однак подекуди вони вимагають цілої стратегії (наприклад, гра в шахи — потрібно «бачити» різні комбінації аж до закінчення гри, моделювати кілька ситуацій). У цьому випадку існують дві головні стратегії вирішення проблеми: алгоритм та евристика.

Алгоритм — це процедура, в якій виконавець продумує усі важливі варіанти вирішення проблеми. Швидка та інтуїтивна чутливість розуму, що дає змогу прийняти рішення, називається евристикою. Цей термін започаткував ще Арістотель. Опис евристичної діяльності є у відомого французького математика А.Пуанкаре. Здебільшого евристична діяльність відбувається шляхом відшукування стереотипів — тобто типовості та очевидності, дійсної наявності фактів. Іноді спостерігається таке явище, як запізніла очевидність: ми здогадуємося пізніше, виконавши певні дії, прийнявши рішення, здійснивши вчинок.

А.Пуанкаре вважав, що за допомогою логіки доводять, аргументують, а за допомогою інтуїції винаходять, відкривають. Інтуїція, очевидно, пов'язана з ймовірним прогнозуванням і ґрунтується на попередньому досвіді. Вона — привілей тих, хто вміє думати, спостерігати, аналізувати, людей ерудованих, кмітливих, працьовитих. Ось хоча б один з прикладів такої інтуїції, яка ґрунтувалася на багаторічному досвіді. Чимало талановитих скрипалів закінчили в Одесі музичну школу, яку очолював П.Столярський. Серед плеяди прекрасних митців, яких він виростив, відомі світові Д.Ойстрах, С.Фурер. Столярський володів безцінним даром: до нього приводили п'ятирічних хлопчиків, і він, прослухавши їхню гру, безпомилково визначав, з кого буде скрипаль, а з кого ні. При цьому сам він був пересічним музикантом, але умів розгледіти талант і передбачити майбутнє своїх вихованців.

Передбачення — погляд в майбутнє. Воно має давню історію. У всі віки люди вірили в пророцтво. Прикладів чимало — богиня Фрея (у вікінгів), Нострадамус, Ванга тощо. Серед сучасних пророків можна назвати українця за походженням, відомого канадського художника В. Курилика, який у 1971 р. написав картину «Атомна мадонна», на якій жінка в чорному годує грудьми немовля... У 1986 р. цей твір надрукували на листівці з написом «Чорнобильська Мати Божа».

При розв'язанні тих чи інших проблем може бути корисним метод мозкової атаки — творчий прийом, під час якого група людей шляхом вільних асоціацій створює щось нове, приймає рішення в умовах вільних від критики та висміювання, що стимулює думку кожного. Часто при цьому поділяють проблему на частини і вивчають, досліджують ці окремі частини, що, врешті, дає змогу узагальнити інформацію, розв'язати проблему загалом, тобто таким чином прийти до беззаперечної істини.

Важливо дотримуватися певних правил під час мозкової атаки:

- не критикувати чужу думку;

- генерувати якомога більше ідей, навіть якщо вони спочатку виглядають незначними чи навіть смішними;

- намагатися бути оригінальним;

- доповнювати думки інших.

Такий спосіб розумової діяльності цінний тим, що її учасники не відчувають страху (оскільки таке розв'язання проблеми нагадує гру), що паралізує будь-який розумовий процес. Відчуття ж успіху, яке супроводжує розв'язання задачі, стимулює творче мислення, позбавляє людину стереотипів.

Кінцевим етапом процесу розв'язання розумових задач є перевірка розв'язку. Р.Декарт був переконаний, що для відкриття істини необхідно хоч би раз у житті, якщо це можливо, все поставити під сумнів.

У дослідженні процесу розв'язання розумових задач є ще багато цікавих і навіть загадкових моментів. Ми знаємо, що для розв'язання будь-якої розумової задачі потрібні знання, досвід. А як же тоді з такими фактами? З.Колберн, скромний хлопчина з Вермонта, був людиною-лічильником.У вісім років його привезли в Лондон, де він пройшов інтенсивне тестування математичних здібностей. Вчені мужі були дуже вражені, виявивши, що З.Колберн не знає правил навіть простої арифметики. Водночас він, не вагаючись, добував кубічний корінь з тризначних чисел і давав правильні відповіді, миттєво підносив число 8 до 16 степеня. Цей приклад свідчить, що людський мозок, людське мислення є ділянкою неймовірних можливостей, мало вивчених і здебільшого складних для пояснень.

ІІІ. Теми для дискусій

1. Про які особливості мислення йдеться в таких ситуаціях:

1.1. Маленький Івасик розбив настільну лампу. Мати прийшла додому, побачила скло і запитала: «Розкажи мені, як ти це зробив?». Івасик відповів: «Зараз покажу».

1.2. П'ятирічний хлопчик приїхав додому на чужому велосипеді. Батько суворо запитав: «Де ти взяв велосипед? Ти що, його украв?». Хлопчик образився і заплакав: «Я не крав, я взяв покататися». Батько тоді більш лагідно: «А де ж той хлопчик, який тобі його дав?». У відповідь пролунало: «Пішов додому плакати».

1.3. Ларрі Л., убивця-пройдисвіт, заповідав своє тіло хірургам-трансплантологам. А за законом штату Джорджія, де Ларрі здійснив злочин і був засуджений до найвищої міри покарання, смертників страчують на електричному стільці. Вбивця ж вимагає іншого покарання, щоб не пошкодити його внутрішні органи, які він «великодушно» жертвує співвітчизникам. Найцікавіше те, що таким чином він уже дев'ять років уникає кари і має шанс померти природною смертю.

2. Спробуйте перевірити. На думку Ю.Писаренко, щоб позбутися стереотипів мислення та підсилити свої творчі здібності, треба використовувати вправи, які активізують мозкові клітини і таким чином руйнують стереотипи: переставляти щоразу меблі в квартирі, носити годинник то на лівій, то на правій руці, щоразу змінювати шлях, яким ви йдете на роботу або додому.

ІV. Підсумок заняття. Домашнє завдання.

Література:

Дрозденко К.С. «Загальна психологія в таблицях і схемах» с.116-129.

Дубравська Д.М. «Основи психології» с.137-151.

Цимбалюк І.М. «Загальна психологія» с.109-122.

Скрипченко О.В. «Загальна психологія» с.139-167.

Тема. Психічний процес уява.

Мета: продовжити формування знань з теми «Психічні процеси»; дати поняття про уяву; охарактеризувати природу уяви, види уяви, прийоми творчої уяви.

Обладнання: схема «Види уяви».

Хід заняття

І. Організаційна частина

1. Перевірка присутності студентів на занятті.

2. Фронтальне опитування попереднього матеріалу та самостійної роботи.

ІІ. Основний зміст заняття

План

1. Поняття про уяву.

2. Природа уяви.

3. Види уяви.

4. Прийоми творчої уяви.

Лекція