1. Поняття про увагу

Напевно, не буде перебільшенням, коли ми скажемо, що будь-який психічний процес неможливий без уваги. Недарма К.Ушинськии називав її єдиними дверима, через які надходить інформація із зовнішнього світу в нашу свідомість. Деякі вчені порівнюють нашу увагу з фільтром, що вибірково пропускає сигнали в мозок. Інформація, яка не пройшла через фільтр, зникає безслідно.

Увага супроводжує кожен з психічних процесів. Увага — це форма психічної діяльності людини, завдяки якій вона спрямовує та зосереджує свідомість протягом певного часу на певному об'єкті чи явищі, одночасно абстрагуючись від інших.

Пізнання навколишнього світу дає нам змогу добре орієнтуватися в ньому. Слід при цьому пам'ятати, що пізнання світу (сприймання, відчуття, пам'ять, мислення) відбувається завдяки нашій увазі. Саме увага регулює кожен процес.

Увага виконує цілий ряд функцій.

Відбір сигналів із зовнішнього світу. Ми вибираємо об'єкти уваги, зосереджуємося на них, забуваючи про усе інше, стороннє. Нашу увагу легко привертають світлі, яскраві, великі, нові предмети, що контрастують з іншими, а також сильні звуки тощо. Об'єкти уваги — предмети та явища реального світу, або наш внутрішній світ, зокрема почуття, переживання. Ми звертаємо увагу на предмети, які мають для нас особливе значення, імпонують нашому емоційному складу.

Нашу увагу привертає все оригінальне. Філософ Г.В.Лейбніц зазначав, що саме увага диктує, що буде, а що не буде сприйнято нами. Подібні думки висловлював В.Джеймс у своїй основній праці «Принципи психології» (1890): «Кожен знає, що являє собою увага... Фокусування і концентрування свідомості є її суттю». На його думку, саме увага змушує людину сприймати, порівнювати, розрізняти, запам'ятовувати.

Аналіз отриманих сигналів. Увага активізує важливі психологічні та фізіологічні процеси, гальмує непотрібні, аналізує отримані сигнали, забезпечує орієнтувально-дослідницьку діяльність. Не кожен контроль є увагою, але будь-яка увага є контролем.

Завдяки увазі наші відчуття, сприймання, мислення стають більш точними та яскравими, ми глибше і повніше відображаємо світ, воля стає сильнішою, а почуття глибшими.

Ч.Дарвін у своїй біографії писав: «Я перевершую звичайних людей здатністю помічати речі, які легко вислизають з-під уваги, і піддавати їх детальному спостереженню».

Е.Тітченер вважав, що хоча людський досвід залежить від спрямування уваги людини, є очевидним той факт, що люди не мають повного контролю над таким зосередженням. Наприклад, є час, коли індивідуальність має труднощі з тривалим зосередженням уваги на певному завданні чи розмові, хоча має для цього бажання. В іншому випадку увагу індивіда відволікають якісь сторонні предмети, явища, думки тощо.

Як ми вже зазначали, увага супроводжує будь-який пізнавальний процес. Дж.Уотсон підкреслює роль уваги у ментальному процесі: для волі, свободи вибору, інтроспекції, свідомості. На його думку та думку багатьох біхевіористів, увага — дискримінаційна відповідь на зовнішні стимули. Таким чином вони наголошували на вибірковому характері уваги.

Український психолог М.Добринін під увагою розумів особливу характеристику будь-якої психічної діяльності, яка має спрямованість та вибірковість. Він підкреслював особистісний характер уваги, оскільки вона завжди пов'язана з проблемами активності особистості.

На думку Т.Рібо, увага (слабка чи сильна) супроводжується афективним станом та завжди ним зумовлюється. За його теорією, особливо тісний зв'язок існує між довільною увагою та емоціями. Тривалість та інтенсивність довільної уваги прямо пропорційно залежить від емоційних станів, спричинених об'єктом уваги. К.Стателавський наголошував: «...увага, поєднуючись з дією та взаємно переплітаючись, створює міцний зв'язок з об'єктом».

Чимало суперечок у науці точилося навколо питання фізіологічних основ уваги. Відколи існує психологія як наука, увагу дослідників привертав цей феномен. Оскільки увага — явище специфічне, то й фізіологічні основи його складні.

Ми часто ставимо собі запитання: «Що таке?», коли зовнішні чи внутрішні подразники привертають нашу увагу. Саме так І.Павлов сформулював вроджений рефлекс орієнтування в просторі, який властивий не лише людині, але й тварині. Однак при цьому реагуємо не на всі подразники, а лише на ті, які мають для нас значення взагалі чи у першу мить. У процесі зосередження уваги, за І.Павловим, в корі головного мозку виникає оптимальне (тобто найбільш сприятливе) вогнище збудження. Воно має середню інтенсивність. За законом взаємної індукції оптимальне вогнище збудження гальмує всі інші ділянки і за рахунок цього підсилюється, тобто є домінуючим.

Академік О.Ухтомський, вивчаючи основні закономірності процесів збудження та гальмування, створив вчення про домінанту. Цей феномен можна розглянути на такому хрестоматійному прикладі. У великому європейському місті було збудовано навчальний заклад за спеціальним проектом: без гострих форм і кутів, все було сірого кольору. Основна мета такого інтер'єру полягала в тому, щоб нічим не відволікати увагу студентів під час занять. Однак результат був протилежним: навіть на цікавих лекціях студенти засинали, були неуважними. Отже, додаткові стимули лише підсилюють увагу, концентрують її.

Німецький психолог Е.Мейман експериментально довів, що процес навчання відбувається ефективніше не в цілковитій тиші, а в аудиторіях, куди долинає незначний шум. Стає зрозумілим, чому декому із студентів подобається готуватися до семінарів, іспитів під легку музику.

Т.Рібо, який одним з перших спробував пояснити фізіологічні механізми уваги, запропонував так звану моторну теорію уваги, згідно з якою головна роль у процесі уваги належить рухам. Концентрація, підсилення та утримання уваги на об'єкті залежать саме від вибірковості та цілеспрямованої активізації рухів.

Увага властива людині й тварині, однак відмінність між ними очевидна: людина може керувати своєю увагою, надавати їй сенсу, цілеспрямованості.

Відбір зовнішніх стимулів відбувається за допомогою ретикулярної формації. Вона ж регулює рівень збудження та тонус нервової системи. Відбираючи стимули із зовнішнього світу, ретикулярна формація допомагає нам зосередитися на об'єкті. Варто пам'ятати, що на неї негативно впливають снодійне та анестезія.

Віковою практикою та експериментально доведено, що труднощі з появою та організацією уваги не виникають у тих, хто має звичку діяти, думати, концентруватися, тобто велику роль у цьому процесі відіграє динамічний стереотип.

Значення уваги:

1. Увага завжди включається в практичну діяльність і в пізнавальні процеси.

2. За допомогою уваги виражаються інтереси, спрямованість особистості.

3. Увага є необхідною умовою успішного засвоєння знань, якості й продуктивності трудової діяльності, самовираження особистості.

Отже, ви переконалися, що фізіологічні основи уваги складні й остаточно не розкриті. Безперечним є те, що це явище глибоко індивідуальне, залежить також від темпераменту, характеру, волі особистості.