2. Характер і воля. Вольові риси характеру

Усі наші вчинки, поведінка здійснюються свідомо чи підсвідомо. Психічна діяльність особистості, яка виражається у свідомих і цілеспрямованих діях та вчинках, називається волею. Волевиявлення здебільшого спостерігається там, де є перепони в житті, як зовнішні (суспільство, люди), так і внутрішні (суперечливість поглядів і переконань, інтересів, бажань, почуттів).

Воля дає змогу концентрувати свої зусилля, спрямовувати їх на виконання життєво важливих завдань, досягнення релевантних цілей, керувати своєю поведінкою та стримувати чи підсилювати свої прагнення залежно від мети. Воля полягає у владі над собою.

Основне для особистості, формування її характеру — це розумна свобода волі. Римський історик Гай Крисп Саллюстій стверджував: «Кожна людина є творцем свої долі».

Будь-яка вольова дія починається з мети. Цілей у нашому житті чимало і кожна з них по-своєму важлива. Ми маємо зробити вибір залежно від їх змісту, суспільної та особистої значущості на дану мить, актуальності тощо. Тобто ми мотивуємо свої цілі.

Мотив — це те, що спонукає особистість до діяльності чи поведінки. Для справедливої оцінки вчинків, поведінки особистості важливо знати їх мотиви. В основі однієї і тієї ж дії чи поведінки можуть бути різні мотиви (як позитивні, так і негативні). За наявності кількох вагомих мотивів відбувається їхня боротьба. У цьому випадку прийняття певного рішення вимагає великих зусиль.

Найважливішим етапом є виконання рішення, бо іноді людина обмежується прийняттям рішення, а вольова дія так ніколи й не відбувається. Поки ми не виконаємо дії, відчуваємо певний дискомфорт, перебуваємо в стані невизначеності. Після того, як рішення прийнято і дію виконано, напруга спадає і ми відчуваємо певне полегшення, чи навіть задоволення.

Під час виконання вольового акту ми всю свою енергію концентруємо і спрямовуємо на певну ціль, її досягнення. Іноді певні сумніви нас не покидають навіть після виконання вольової дії. Тут важливо розумно проаналізувати свої дії, зібрати волю і перемогти себе, переконавшись у важливості та правильності виконання вольової дії. Тоді у нас з'являться позитивні емоції, які є джерелом здоров'я і душевного комфорту. Власне після цього виникають нові бажання, а отже, й нові цілі.

Вольові риси є стрижневими рисами характеру, оскільки життя кожної особистості повноцінне за наявності цілі, яку вона досягає, долаючи перешкоди, не забуваючи при цьому про інших людей.

Цілеспрямовані особистості знаходять своє щастя в житті, бо вони завжди мають орієнтир, заради якого варто жити. Відсутність орієнтиру веде до дезорганізації, розгубленості, іноді фатальних наслідків.

Американські медики дослідили, що часто люди помирають від серцевих захворювань, не маючи органічних вад цього органу. Причина — нездоланний страх перед смертю і невпевненість у завтрашньому дні. І навпаки, люди з надзвичайно складною патологією, які, згідно з висновками лікарів, мали вже померти, — живуть, іноді навіть дуже довго. Їх тримає на цьому світі віра. Над цим варто кожному з нас замислитися.

Отже, цілеспрямованість — це вміння поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. Рішучість — це вміння вчасно і без вагань прийняти конкретне рішення і діяти негайно. Однак рішучість не заперечує розсудливості. Недарма в народі кажуть: «Сім раз відміряй, а один раз відріж», «Хто спішить — той людей смішить».

Наполегливість — вміння досягти поставленої мети, долаючи перешкоди, здатність до тривалого напруження енергії. Наполегливі люди досягають цілей, але не слід плутати їх з упертими. Впертим людям властиве зашкарубле, негнучке мислення, яке виявляється при зміні умов чи ситуації. Наполегливі ж — творчі та гнучкі натури.

І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Такі люди активні, несхитні, самодисципліновані, при потребі вміють стримати себе, тобто володіють терпінням, витримкою. Саме це допомагає їм встановлювати хороші контакти з людьми, уникати помилок.

Витримка — це уміння володіти собою, вчасно стримати свій гнів, пристрасть, роздратування, лють тощо. Саме ця якість допомагає нам контролювати свої почуття за наявності перешкод. Долання труднощів і перешкод формує волю. В.Філліпс стверджував: «Труднощі породжують в людині здатність, необхідну для їх подолання». Людина, яка вміє стримати себе, оволодіти собою, є сильною, творчою натурою, вона не піддається спокусам, лінощам. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають цим людям самореалізуватися. Безвільні особи є маріонетками в руках людей з сильною волею. Ті, хто мають сильну волю, — самостійні.

Самостійність — це вміння орієнтуватися на власний досвід, знання та переконання, а не на тиск чи прохання з боку інших. Італійський психолог Ф.Альбероні вважав: «Якщо я відчуваю у чомусь потребу, задоволення якої залежить від іншого, то цей інший здобуває наді мною владу». Однак істинна самостійність відрізняється від негативізму — прагнення будь-якими силами протистояти зовнішньому впливу.