4. Прийоми творчої уяви

Наведемо найбільш поширені прийоми творчої уяви.

Аглютинація — створення нових образів шляхом поєднання окремих частин, наявних у нашій свідомості образів та уявлень.

У художній творчості існує чимало персонажів, створених подібним шляхом: грецький сфінкс (голова і груди людини, тулуб собаки, лапи лева), русалка (голова та тулуб дівчини, нижня частина тіла — риби), кентавр (верхня частина тіла — від людини, нижня — від коня), Пегас (крилатий кінь), хатинка на курячих ніжках, мінотавр (напівбик, напівлюдина).

У технічній творчості цей спосіб теж знайшов своє відображення: акордеон (поєднання фортепіано та баяна), тролейбус (трамвай та автобус), аеросани (аероплан і сани) тощо.

Акцентування — створення нових образів шляхом підкреслення певних рис. Таким чином створюються дружні шаржі, карикатури, гумористичні та сатиричні твори.

Гіперболізація — перебільшення певної ознаки чи якості предмета або явища з метою підсилення художнього враження.

Прикладом такого перебільшення є Гулівер, створений Дж.Свіфтом; велетень, дванадцятиголовий змій, триока дівчина та багато інших персонажів усної народної творчості, багаторука богиня в індійській міфології тощо. Гіперболізація характерна для поетики епічного фольклору, для поезії романтизму та жанру сатири.

Протилежним до прийому гіперболи є літота — художній прийом применшення ознак предмета чи явища. Завдяки літоті створено образи Хлопчика-мізинчика, Дюймовочки, Котигорошка тощо.

Типізація — виділення істотного, збірного й втілення в окремому образі. Використовують цей прийом у літературі, скульптурі, живописі (образи Наталки Полтавки Котляревського, Катерини з поеми та полотна Шевченка).

Аналогія — створення нових образів за схожістю з іншими, наявними. Наприклад, локатор — подібний за будовою до вуха кажана, літаючі апарати — до птахів тощо.

Порівняння — зіставлення у нашій уяві явищ чи предметів для надання їм більшої виразності, яскравості:

Уявіть собі: весь світ —

Величезний книш плескатий,

Зверху сонце — як цибуля,

Місяць — як чеснок лукатий.

І. Франко

Схематизація — реконструкція образу за певною ознакою, «домислення» (ребуси, контурне зображення предмета тощо).

Для діяльності творчої уяви потрібні великі запаси спостережень, здібності, натхнення, мрія.

ІІІ. ТЕМИ ДЛЯ ДИСКУСІЙ

1. Подискутуйте з даного приводу: фантазія краще розвинена у дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях. Чим це можна пояснити?

2. Як на вашу думку, чому діти розповідають історії-жахи?

3. Що мав на увазі О.Олесь, коли писав:

Натхнення час — то час святий!

В той час душа моя літає.

Вгорі в блаженному розмаї

І слуха голос неземний?

ІV. Підсумок заняття. Домашнє завдання.

Література:

Дрозденко К.С. «Загальна психологія в таблицях і схемах» с.138-144.

Дубравська Д.М. «Основи психології» с.152-161.

Скрипченко О.В. «Загальна психологія» с.204-214.

Цимбалюк І.М. «Загальна психологія» с.134-148.

Тема. Психічний процес увага.

Мета: продовжити формування знань з теми «Психічні процеси»; дати поняття про увагу; охарактеризувати природу уваги, види уваги, властивості уваги; дослідити властивості уваги студентів.

Обладнання: схема «Види уваги», схема «Форми уваги», таблиці для психологічного дослідження.

Хід заняття

І. Організаційна частина

1. Перевірка присутності студентів на занятті.

2. Фронтальне опитування попереднього матеріалу та самостійної роботи.

ІІ. Основний зміст заняття

План

1. Поняття про увагу.

2. Види уваги.

3. Психологічне дослідження по вивченню властивостей уваги.

Лекція