4. Емоції і мозок

Через органи чуття ми отримуємо сигнали з зовнішнього світу про позитивні та негативні події. Вони надходять у мозок у вигляді нервових імпульсів. Мозок інтерпретує ці сигнали, зважаючи на набутий досвід і стан особистості. У зв'язку з цим відбуваються певні хімічні реакції, внаслідок яких спостерігаються зміни в роботі внутрішніх органів і м'язів та серцево-судинної системи.

Емоції пов'язані з активністю автономної нервової системи. Парасимпатичні нерви відповідають за життєдіяльність організму у стані спокою, симпатичні нерви активні в екстремальних ситуаціях.

Симпатична нервова система домінує в процесі виникнення емоцій. Цим пояснюється те, що емоції супроводжуються фізіологічними змінами в організмі чи навпаки. Однак ця система координується іншими трьома: лімбічною системою, корою головного мозку (особливо правою півкулею) та певними нейротрансмітерами (ацетилхолін, серотонін). Велику роль у виникненні емоцій відіграють саме гіпоталамус і лімбічна система. При їх пошкодженні можуть настати драматичні зміни в поведінці. Наприклад, експериментально доведено, що якщо у тварини пошкоджене амігдалове тіло, то у неї виникає страх (хоча до цього така тварина була сміливою, агресивною, жорстокою).

Вчені виявили в мозку спеціальні ділянки, які відповідають за ті чи інші емоції. Так, американський фізіолог Х.Дельгадо, вживляючи електроди у певні ділянки мозку тварин, штучно викликав у них ті чи інші емоції: сум, радість, спокій, агресію. Норвезький вчений С..Якобсон, стимулюючи електрикою різні ділянки мозку людини, виявив зони переживання задоволення, страху, огиди, люті. Цінність цього методу в тому, що, застосовуючи його, можна лікувати різноманітні депресивні стани.

Існує гіпотеза, що нашими емоціями керує підкірка, глибинний розум, або підсвідомість. І.Павлов розглядав емоції як складний безумовний рефлекс. Однак емоції відображають ставлення особистості до самої себе (умовний рефлекс). І.Павлов також зазначав велику роль динамічного стереотипу у вияві почуттів. Розмірений спосіб життя, звичні умови (якщо вони позитивні) дають більшості людей задоволення, зміна цих умов спричиняє тривогу, переживання, іноді невдоволення та обурення. Якщо ж умови поліпшуються, то їх зміна приносить задоволення, радість, а піднесений емоційний стан стимулює активність особистості.

На початку 1879 р. американський професор Ґельт зробив відкриття. Він відводив повітря, яке видихав пацієнт, і конденсував його у скляній трубочці, охолодженій до мінусової температури. Якщо пацієнт перебував у стані спокою, трубочка залишалася чистою. Коли ж пацієнт сердився чи хвилювався, то через 5 хвилин на стінці трубочки з'являвся коричневий осад, який свідчив про появу в повітрі, яке видихає пацієнт, нового хімічного продукту. Цей продукт, введений людині чи тварині, провокував негативні емоції. Вчений дійшов висновку, що поганий настрій, пригнічений душевний стан спричинюють появу шкідливих продуктів в організмі, що в результаті призводить до хвороб. Особливо це стосується дітей.

Під час сміху в нашому організмі виділяється хімічна речовина ендорфім. Вона діє подібно до морфію. Зрозуміло, чому нам після сміху стає краще, легше на душі.

Емоції та почуття — це своєрідні енергетичні хвилі, які генеруються гормональною системою. Енергія цих хвиль ніби пронизує весь наш організм, надходить до всіх його клітин, а це змушує їх працювати у певному режимі. Позитивні емоції створюють в організмі сприятливі умови для функціонування усіх органів, стимулюють їх діяльність. Негативні — блокують діяльність усіх систем, таким чином зумовлюють напруження в організмі, спричинюють розлад нервової системи, що, своєю чергою, породжує хвороби тіла і душі.