3. Темперамент

В основі нашого характеру лежить темперамент. Віддавна вчені цікавилися цим явищем і намагалися його пояснити.

Гіппократ вважав, що темперамент залежить від специфічного поєднання рідин в організмі (порушення їх пропорцій): крові, слизу, жовтої жовчі, чорної жовчі. Від грецької назви цих рідин отримали назву темпераменти: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Специфічні особливості кожного темпераменту Гіппократ пов'язував зі способом життя і кліматичними умовами. Він описав темпераменти доволі вдало, та не знайшов їм природного наукового пояснення.

Римський лікар Гален поряд із фізіологічними властивостями виділяв психологічні та моральні властивості темпераменту.

Китайські та індійські медики за основу темпераменту брали три елементи: повітроподібна основа, жовч (іноді кров) і слиз. Відповідно виділяли декілька типів людей:

• з домінуванням жовчі (чи крові) — сильний, хоробрий, подібний до тигра;

• з переважанням повітроподібної основи — неврівноважений, рухливий, схожий до мавпи;

• з надмірною кількістю слизу — повільний, малорухливий.

Німецький філософ І.Кант вважав, що темперамент — це співвідношення почуттів особистості та її активності. Німецький анатом Я.Генле пояснював відмінності в темпераментах відмінностями тонусу нервової системи; російський антрополог Н.Зеланд — відмінністю в швидкості та рівномірності молекулярного руху в тканинах мозку; В.Вундт — співвідношенням швидкості та сили «порухів душі».

Анатом П.Лєсгафт вважав, що в основі темпераменту лежать властивості системи кровообігу. Е.Кречмер і У.Шелдон визнавали зв'язок темпераменту зі статурою особистості, хоча не довели валідність своєї теорії.

І.Павлов пов'язував темперамент з типами вищої нервової діяльності. Нервова система характеризується певною силою — запасами енергії, які допомагають підтримувати її працездатність за будь-яких навантажень.

Нервові процеси (збудження та гальмування), які постійно відбуваються в нашому організмі, перебувають у рівновазі, або один з них домінує (врівноваженість чи неврівноваженість нервових процесів).

Динамічність нервових процесів дає змогу швидко змінювати дії, перебудовувати свою поведінку в зв'язку зі зміною обставин, умов.

Індивідуальне, оригінальне поєднання сили, урівноваження та рухливості нервової системи, за вченням І.Павлова, становить чотири основних типи нервової діяльності:

• сильний, урівноважений, рухливий — сангвінік;

• сильний, неврівноважений (збудження переважає над гальмуванням), рухливий — холерик;

• сильний, урівноважений, інертний, повільний — флегматик;

• слабкий — меланхолік.

На думку Б.Теплова, в основі темпераменту лежить темп, швидкість, ритм, інтенсивність психічних процесів. Польський психолог Я.Стреляу пов'язує темперамент з енергетичним рівнем особистості, тобто реактивністю та активністю. Реактивність, на його думку, — рівень інтенсивності реакції різних людей на подразник однієї і тієї ж сили. Активність характеризує тривалість, частоту та інтенсивність діяльності людини, які виражаються у її діях і поведінці, спрямованих на досягнення певної мети. Між цими двома якостями існує обернено пропорційний зв'язок: високореактивні люди характеризуються зниженою активністю, вони менш витривалі. Низькореактивні мають високий рівень активності, велику інтенсивність дій, значну витривалість.

Один з американських психологів стверджує, що темперамент — це помітна відмінність у емоційній поведінці, відповідь на стимули та моторна активність. Як бачимо, спільних поглядів на визначення суті темпераменту немає.

За деякими теоріями темперамент передається по спадковості. Так вважають сучасні психологи М.Картні, А.Бусс, Р.Пломін та інші. На їх думку, саме гени впливають на рівень активності дитини, її реакцію на зовнішні умови.

Для з'ясування основних факторів формування темпераменту велике значення мають дослідження темпераменту близнюків. Наприклад, професори Л.Фрімен, Дж.Ньюмен і К.Холзінґер вивчали 19 пар однояйцевих близнюків, яких розлучили в ранньому дитинстві і виховували в різних сім'ях. Водночас для контролю та порівняння даних експерименту вивчали 50 пар ідентичних близнюків, які виховувалися разом в однакових умовах. За допомогою спеціального тесту визначали спільні та відмінні риси 69 пар близнюків. На подив експериментаторів поряд з відмінностями в темпераменті було виявлено дуже багато спільного (до речі, у близнюків, які виховувалися окремо, не більше відмінностей, ніж у тих, які виховувалися разом), що дало змогу вченим зробити висновок: спадковість і середовище є рівноцінними у впливі на формування темпераменту.

Якими ж особливостями характеризується той чи інший тип темпераменту? Спробу дати психологічну характеристику темпераменту зробив відомий німецький філософ XVIII ст. І.Кант. Сангвінік — це людина, яка захоплюється новими ідеями, але не довго; прагне до насолоди, що дає позитивні емоції, хоча й не тривалі; інтереси та нахили його не є постійними, довірливий у стосунках.

Енергійним і наполегливим, навіть дещо впертим є холерик, дуже пристрасний, що спонукає його до діяльності та вияву великої енергії. Рішучий, має сильну волю; багатий на почуття, мстивий, гордий і честолюбний.

Флегматик — холоднокровний, почуттям і емоціям не піддається швидко; розважливий, не приймає поквапливих рішень; терплячий, стриманий.

Сум і страждання здебільшого притаманні меланхоліку. Йому часто здається, що його недооцінюють і навіть нехтують ним.

Розглянемо узагальнені психологічні характеристики кожного з типів, які є найбільш прийнятими в психології.

Сангвінік — особистість, якій притаманна висока активність і великі запаси енергії; комунікабельність і адаптованість (легко пристосовується до нових умов чи змін); характеризується зниженою сенситивністю і емоційною вразливістю, виразністю вияву емоцій, жвавістю та рухливістю; лабільністю і високою працездатністю, винахідливістю; ініціативністю і оптимізмом; швидкістю і стійкістю вольових процесів; високою пластичністю, гнучкістю розуму; екстраверт.

Холерик — характеризується надзвичайно високим рівнем нервово-психічної активності, як наслідок, високою енергійністю; надлишок енергії зумовлює різкість рухів, високу імпульсивність. Для нього властиві стійкі інтереси та прагнення, наполегливий у досягненні цілей, запальний, дещо впертий; нестримний і задерикуватий; відзначається сильною волею, яку виявляє бурхливо; ініціативний, однак не завжди вміє доводити свої ідеї до кінця, йому подобаються зміни та швидке досягнення цілей; діє швидко не роздумуючи; подобається бути лідером, керувати, все пристосовує до себе, але не пристосовується сам, екстраверт.

Флегматик — пасивний тип, хоча має приховану енергію, яку вдало використовує в звичній обстановці, що забезпечує йому високу працездатність; стриманий і повільний, зате наполегливий і може виконувати з успіхом тривалий час навіть рутинну роботу; спокійний у рухах, мовленні, манерах; повільно адаптується, постійний у почуттях і настроях, ставленні до людей; емоції виявляє мляво, залишається спокійним навіть у неприємних ситуаціях; вольовий і мало піддається зовнішньому впливу. Дуже наполегливий, розпочату справу завжди завершує, йому важко сконцентрувати та переключити увагу, інтроверт.

Меланхолік — дуже емоційний тип, хоча емоції виражає слабо, принаймні їх важко ідентифікувати; хворобливо чутливий і боляче сприймає зауваження чи образи, настрій у нього переважно пригнічений; невпевнений в собі, тому й пасивний; міміка та рухи невиразні, моторика стримана й приглушена; вияви волі слабкі. Голос тихий і невпевнений; низькоактивний; швидко втомлюється. Мрійливий, замкнутий, постійно перебуває у своїх переживаннях і страхах, дуже сором'язливий, має занижену самооцінку, нерішучий, неенер-гійний. Любить бути у вузькому колі друзів, ригідний, інтроверт.

Усі типи темпераментів мають і позитивні, і негативні риси. Серед них немає ліпших чи гірших. Не існує також жодний тип у «чистому вигляді», здебільшого кожен з нас може відшукати в собі (залежно від обставин, умов) ознаки того чи іншого типу темпераменту. Однак певний тип все ж таки домінує. Протягом життя ми певною мірою змінюємо свій темперамент (так, через серйозну хворобу холерик може набути флегматичних рис тощо). Відомо, що І.Павлов навчив себе стримувати гарячковість, керувати своїм бурхливим темпераментом. Якщо цього вимагає наша професія, оточення, стан здоров'я, ми певною мірою змінюємо свій темперамент.

Знання типу темпераменту людей, з якими ми спілкуємося, співпрацюємо чи живемо, допомагають нам встановити з ними хороші контакти, досягнути високих результатів праці. Хоча темперамент і лежить в основі характеру, варто пам'ятати, що за певних умов (хороше середовище, сильна воля) у людей зі слабкою нервовою системою можна виробити сильний характер. І навпаки, людина, що має сильну нервову систему, за наявності тепличних умов виховання може сформуватися як слабодуха особистість.