1. Поняття про уяву

Уява — створення людиною нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду.

На відміну від відчуттів і сприймань наша уява функціонує за відсутності об'єкта. Наприклад, митець не бачить скульптуру, яку збирається виліпити, хоча уявляє її. Коли Мікеланджело запитали, як він творить свої шедеври, у відповідь пролунало: «Беру мармур і відрізаю все зайве».

Уява підвладна розуму. Недарма німецький драматург Г.Лессінг стверджував, що чим сильніше працює думка, тим більше збуджується наша уява. Однак уява залежить і від чуттєвого досвіду, тому пов'язана з пам'яттю. Створюючи ті чи інші об'єкти уяви, ми використовуємо факти, комбінуємо їх у нові образи. Письменник-фантаст Г.Уеллс у романі «Війна світів» (1898) образи жителів Марса скомбінував з елементів реальних і нереальних предметів: голова марсіанина була схожа на металевий циліндр з дзьобом птаха, ноги — на кінцівки великої комахи, вся постать його нагадувала гігантського спрута.

Існують різні думки щодо ролі знань, реальної дійсності у процесі уяви. Американський астроном Х.Шеплі зазначав, що для «вищих приматів» цінною є творча фантазія, коли факти запізнюються, тобто відсутні певні докази наявності явищ. Хоча, на думку академіка Д.Блохінцева, фактів завжди достатньо, «не вистачає лише фантазії».

Уява належить до пізнавальних процесів, притаманних людині. Вона продиктована потребами життя. Успіх діяльності (особливо творчої) значною мірою залежить від можливостей і вміння уявити собі кінцевий результат. Це і відрізняє власне людську діяльність від інстинктивної поведінки тварин. Ми здатні уявити не лише кінцевий результат, але й проміжні етапи, що допомагає зробити необхідні корективи, а отже, забезпечити якнайвищий результат діяльності. Один мудрець казав: «Душа без уяви, що обсерваторія без телескопу».

Уява — це психічна модель майбутньої діяльності, поведінки, що спонукає людину до творчої, насиченої активності. К.Юнґ вважав фантазію «найбільш яскравим вираженням специфічної активності нашої психіки».

Російський вчений П.Гуревич констатував: «Багато видатних відкриттів науки народились не з логічних суджень, а завдяки інтуїтивним стрибкам уяви». В основі будь-якої творчості лежить уява. Без уяви неможливо створити щось нове, оригінальне, знайти вихід з екстремальної ситуації. Звичайно, велику роль в цьому процесі відіграє наш досвід, зокрема сенсорний, яким ми маніпулюємо, на основі якого моделюємо. Моделювання — це завжди результат уяви (моделі космічних кораблів чи штучного інтелекту, теорія відносності Ейнштейна, таблиця Менделєєва тощо).

Люди, яким властивий високий рівень уяви, здатні відмовитися від шаблонів, вони оригінально й творчо застосовують свій досвід відповідно до умов та ситуацій, гнучкі та кмітливі. До речі, К.Ушинський стверджував, що яскрава уява притаманна великому розуму. Англійський філософ Т.Гоббс вважав, що бідність фантазії спричинює тупість. Коли ми не можемо знайти відповідь за допомогою мислення, нас виручає фантазія. У своїй уяві ми подумки виходимо за межі чуттєвого сприйняття, можемо передбачити майбутнє, глибше пізнати його.

Усі сугестивні методики ґрунтуються на силі уяви, зокрема гіпноз (наприклад, людині під час гіпнотичного сеансу пропонують уявити собі тепле сонце, шум припливу, і якщо в неї є схильність до навіювання, то вона «бачить» прекрасні краєвиди, «відчуває» запах моря так, ніби перебуває на узбережжі). Ми повинні керувати своєю уявою, своїми фантазіями. Безвільна, слабкодуха людина з сильною уявою може стати жертвою іпохондрії, галюцинацій, потрапити під вплив кримінальних елементів, наркоманів тощо.

Функції уяви:

1) моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення;

2) створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;

3) створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

4) створення образів об’єктів з опорою на схеми та описи.

Характерні риси уяви:

1. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності.

2. Процес уяви нерозривно пов’язаний з іншими пізнавальними процесами та емоційно-вольовою сферами особистості.

3. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об’єктивна дійсність.

4. Уява – складова творчості.

5. Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки людини.