2.Методологія історії економіки та економічної думки

Сучасний стан вивчення реального процесу руху наукового знання характеризується множинністю моделей, кожна з яких має певні пізнавальні можливості для аналізу процесу еволюції економічної теорії (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Моделі розвитку науки

На думку вченого Т. Куна, будь-яка наука у своєму розвитку проходить три періоди: допарадигмальний, парадигмальний і постпарадигмальний. Ці періоди або фази можуть бути також інтерпретовані як генезис науки, нормальна наука і криза науки. Не заперечуючи того, що накопичення знань відіграє певну роль у розвитку тих чи інших теорій в рамках панівної парадигми, вчений стверджував, що найважливіші зміни в науці відбуваються під час наукових революцій, які є ірраціональними "стрибками в невідомість", покликаними замінити одну парадигму іншою. Відтак, за Т. Куном, наука розвивається не кумулятивно (поступово-неперервно), а переривчасто — шляхом катастроф та зміни наукових побудов, які виявилися малопродуктивними.

Своєрідність предмета історії економічних учень накладає відбиток на загальнонаукові та специфічні методи, які застосовуються у цій сфері наукового пізнання.

Історико-генетичний метод дослідження дає змогу виявити історичні умови виникнення та розвитку економічних ідей, їх спадкоємність, загальні закономірності та історичну специфіку у змісті та пізнавальних пріоритетах економічних теорій, взаємозв´язок економічних учень з політикою та господарською практикою.

Системно-структурний метод дослідження сприяє усвідомленню еволюції економічної науки як цілісного системного процесу у всій різноманітності його внутрішніх і зовнішніх зв´язків, структурних елементів та рівнів (розвиток економічної теорії трактується як складно структурований процес, який: має певні рівні, підсистеми, елементи та структурні взаємозв´язки; розвивається у сукупній системі знань певної епохи; відображає зростаючу взаємодію вчених різних націй та регіонів світу).

Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні сутнісні характеристики історії економічних учень на основі виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їх категоріального та понятійного апарату.

Компаративний (зіставно-типологічний, порівняльно-історичний) метод дослідження дає можливість виявити загальне й особливе у різних аспектах економічних ученнях, простежити роль традицій та революцій в історії ідей, взаємодію загального, особливого та одиничного в той чи інший період розвитку економічної науки, що сприяє впровадженню точніших критеріїв класифікації та типологізації економічних учень, виваженої оцінки їх змісту та структури.

Таким чином плюралізм та антропоцентризм сучасного економічного знання в умовах співіснування та взаємодії домінуючих наукових теорій з численними альтернативними напрямами зумовлюють визнання суперечності та багатоваріантності економічних досліджень, розвитку економічних ідей у різних напрямах, в тому числі й таких, що виключають один одного. Водночас взаємовплив і толерантне змагання ідей та пізнавальних підходів розширюють можливості бачення взаємодоповнюючих істин у суперечливих міркуваннях.