5. Східний тип модернізації економіки — Японія Загальна характеристика економіки

Ще у XVIII ст. Японія була аграрною країною, 80 % населення якої становили селяни та самураї. Самурайство було основою для формування державного та військового апаратів, а також інтелігенції. З'являлися ремісники й купці.

Селяни отримували від феодалів землю на правах "вічної" оренди. Головною їх повинністю вважали натуральний оброк. Крім того, їх залучали до ремонтування доріг, мостів, каналів. У країні діяли закони, що строго регламентували побут і поведінку японського селянина.

Міське населення вважали нижчим станом, незважаючи на те, що його майнове становище було значно ліпшим. Із розвитком ремесел і торгівлі відбувалося об'єднання ремісників та купців у спілки на зразок цехів та гільдій. Допускалося підвищення рангу багатих купців до самураїв.

Однак у XVIII ст. почалася криза феодальної економіки, її головна причина полягала в розвитку товарно-грошових відносин, що проникали в господарства як феодалів, так і селян. У цих умовах збільшувалася роль міст і міських жителів.

Головні соціально-економічні й політичні перетворення

У результаті реформ відбулися такі радикальні зміни:

1) політичні перетворення — завершення процесу об'єднання держави. Сформувалася централізована держава, що стало вирішальним чинником перетворення Японії на могутню світову державу;

2) скасували феодальний устрій, феодальне право князів і самураїв. Уряд низкою указів визначив гарантії свободи особистості, надавши їх усім громадянам;

3) визнали недійсними державні обмеження на заняття і вибір професії для осіб усіх станів, ліквідували цеховий лад, гільдії, клани, надали право на вільне пересування країною, що означало ліквідацію феодальної залежності;

4) скасували станові нерівноправності в господарській діяльності;

5) уперше в історії Японії імператор і його уряд перетворилися на єдину і загальновизнану владу;

6) унаслідок подолання політичної роздробленості ліквідували всі внутрішні мита, ввели єдину грошову одиницю (ціна із золотим забезпеченням). З 1870 р. почали карбувати золоті й срібні монети — єни (кругла монета — долар із драконом), що дорівнювали за вагою і пробою доларові США, та дрібні монети — сени (центи).

Отже, незважаючи на те, що феодальні елементи вбудовувались у нові механізми управління та господарювання, в країні створювали умови для організації єдиного всеяпонського ринку, економічного об'єднання країни.

Промисловий переворот

Політичні й соціально-економічні перетворення створили передумови для промислового перевороту, здійсненого в Японії за винятково нетривалий час. Вирішуючи завдання стосовно перетворення країни на могутню військово-індустріальну, новий уряд Муцухіто (з 1867 р.), з одного боку, широко використовував західноєвропейський та північноамериканський досвід, а з іншого — враховував національні особливості.

Отже, для 70-х років XIX ст. характерне активне державне підприємництво у створенні промислового потенціалу країни. Індустріалізацію здійснювали із залученням іноземного капіталу та фахівців. Капіталів не вистачало, підприємства, котрі споруджували на приватні кошти (поміщиків, невеликої та середньої буржуазії), були невеликими, ґрунтувалися на ручній праці, спеціалізувалися на переробці сільськогосподарської сировини і виробництві текстилю. На початок 80-х років власність держави стала значною, їй належало 5 суднобудівних підприємств, 5 військових арсеналів, 10 рудників, 52 фабрики, 51 торговий корабель, 100 км залізниць, телеграфна система.