2. Передумови становлення господарської сфери суспільств ранніх цивілізацій

Історія ранніх цивілізаційних суспільств є першою стадією доіндустріальної цивілізації. Ранньоцивілізаційне суспільство принципово відрізняється від первісного за такими критеріями: економіка ґрунтується на можливості отримання регулярного додаткового продукту, ремісниче виробництво виділилося в окрему сферу виробничої діяльності, суспільство поділено на стани-класи, організація влади має державно-територіальний характер, територіально-поселенську структуру характеризує поділ на міста та села, культурно-інформаційні відносини здійснюються за допомогою писемності, виникло монументальне зодчество.

Умовами реалізації процесу становлення цивілізації були:

1) зростання обсягів виробництва на основі вдосконалення організаційно-управлінської праці та адміністративно-господарських методів, що забезпечувало ефективність економіки;

2) поглиблення суспільного поділу праці, що зумовило ієрархію соціальної структури, відокремлення соціально-професійних груп, які займали різне місце у системі суспільного виробництва і мали різне відношення до засобів виробництва та розподілу додаткового продукту;

3) концентрація у руках вождя та аристократії додаткового продукту через реалізацію принципу влади-власності;

4) орієнтація суспільної свідомості на високий соціальний привілейований статус і престижне споживання. Формувалися експлуататорські відносини серед членів суспільства та окремими суспільствами.

Становлення і розвиток ранніх цивілізаційних суспільств відбувалися трьома шляхами: східним, західним і скотарсько-кочівницьким.

Ранні цивілізації Стародавнього Сходу характеризуються як ранньодержавні (ранньополітичні). Вони виникли на базі племен-вождівств як ранньокласові міста-держави (за грецькою термінологією - номи), де правляча верхівка виконувала організаційно-господарські та релігійно-культові функції (реалізувала владу-власність). Поступово номи об'єдналися у великі централізовані військово-політичні держави, що мали форму східної деспотії (повного безправ'я населення перед державою). У соціальному відношенні суспільство було становим (ранньокласовим): складалося з окремих станів, пов'язаних з виконанням певних функцій, набуло вигляду ступінчатої піраміди. Панівний стан представляла військово-адміністративно-жрецька верства, існування якої було традицією і одночасно важелем забезпечення стабільності суспільства.

Економічний розвиток ранніх (локальних, "доосьових") давньосхідних цивілізацій визначають такі характеристики:

o Техніко-технологічна еволюція господарства відбувалася на основі переходу до використання міді та бронзи. Першою сферою використання металів була військова. Як засоби праці в сільському господарстві та ремеслі бронзові вироби поширилися пізніше. Залізо почали видобувати з руди. Лише в VIII-VII ст. до н. е. залізо стало повсякденним металом (виготовляли знаряддя праці) і витіснило бронзу. Технологічний спосіб виробництва базувався на примітивній ручній інструментальній техніці. Джерелом енергії були люди, тварини.

o Утвердження експлуататорського суспільства через монополізацію знаттю адміністративно-управлінських посад і привласнення додаткового продукту в межах конкретного соціального організму. Функціонувала тоталітарна модель господарювання з розвиненою бюрократичною системою. Влада, а не власність, відігравала вирішальну роль у суспільному житті.

o Економічні відносини визначала верховна власність держави на землю, влада-власність ранньодержавної панівної верстви. Приватна власність на землю як основний засіб виробництва не сформувалася. Господарство ранніх цивілізацій характеризується поняттям "державницький спосіб виробництва", коли держава виступає провідним суб'єктом економічної діяльності, або як державно-централізована економіка. Держава регулювала і контролювала виробництво і розподіл не лише додаткового, але й необхідного продукту, поведінку та спосіб мислення громадян.

o Двосекторність економіки: державно-палацово-храмовий і державно-громадський сектори. Економічні відносини всередині територіальної сусідської землеробської громади характеризували володіння громади на землю; приватна індивідуально-трудова власність великої патріархальної сім'ї на житло, рухоме майно і присадибну земельну ділянку, користування орною землею громади та спільне користування іншими угіддями. Збереження землеробської громади як суспільного інституту та селянина як основної продуктивної сили. Консервація громади була однією з причин так званої східної стагнації.

o Панування влади-власності та редистрибуції, трансформація додаткового продукту в престижні цінності. Збільшення додаткового продукту досягалося за рахунок введення нових принципів організації праці. Еволюція редистрибутивної системи у стягування ренти-податку.

o Рабство як економічний уклад не сформувалося, існувало переважно в державній формі, матеріальне виробництво було поза рабовласницькими відносинами.

o Відбувався другий суспільний поділ праці: виокремлення промислового виробництва як самостійної галузі. Про це свідчили поява металургії та металообробки бронзи і заліза, ремісниче виготовлення засобів виробництва. Промислове виробництво існувало у таких історичних формах, як домашня промисловість та ремесло. Домашня промисловість (систематичне виробництво промислової продукції для власного споживання) поступово еволюціонувала в ремесло - виготовлення продукції на замовлення, для обміну та продажу. Професійне ремесло виникло із потреби обслуговування престижних запитів знаті, існувало як палацове та "общинне ремесло", забезпечувало воєнні, культові та престижні потреби, виконувало функцію трансформації сконцентрованого в руках знаті додаткового продукту в престижно значимі цінності.

o Розпочався третій суспільний поділ праці (виокремлення торговельного, купецького та грошового лихварського капіталу). Сформувалася економіка як складова організованого суспільного життя, її основні галузі: сільське господарство, промисловість та обіг. Приватновласницькі відносини формувалися у сфері ремесла, торгівлі та лихварства.

o Домінувало натуральне господарство, повільно розвивалися товарно-грошові відносини, переважав зовнішньоторговельний оборот над внутрішнім.