Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань.

Розглянемо служби охорони праці на підприємствах, організаціях, їхні права та обов’язки [50].

Закон України «Про охорону праці» (стаття 13) зобов’язує робо­тодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав пра­цівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забез­печує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують ви­рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, правила та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

Організація служби охорони праці на підприємстві регламенту­ється Законом України «Про охорону праці» (стаття 15) та НПАОП 0.00-4.21-93 «Типове положення про службу охорони праці».

Відповідно до цього Типового положення, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50-ти осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20-ти осіб для ви­конання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єд­наннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (у невироб­ничій сфері – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спе­ціалісти.

На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

• інженерами відповідної спеціальності;

• фахівцями з питань гігієни праці;

• юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.

На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50-ти осіб (невиробничої сфери – до 100 осіб) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом.

Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.

Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з гігієни праці, використовує послуги місцевих са­нітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.

За відсутності на підприємстві юридичної служби використову­ються спеціалісти юридичної консультацій (за договором).

За наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисе­льності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника ке­рівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – залежно від структури підприємства).

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється з метою організації виконання правових, організаційно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профі­лактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Служба охорони праці вирішує такі завдання:

• забезпечує працівників засобами індивідуального та колектив­но­го захисту;

• здійснює професійну підготовку і підвищення кваліфікації пра­ців­ників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

• вибирає оптимальні режими праці і відпочинку працівників;

• здійснює професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Спеціалісти із середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

Служба охорони праці підприємства виконує такі основні функції:

• опрацьовує ефективну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структур­ного підрозділу і кожної посадової особи;

• проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охо­ро­ни праці;

• складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нор­ма­тивів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищен­ня існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також складає розділ «Охорона праці» у колективному договорі;

• проводить для працівників вступний інструктаж з питань охо­рони праці.

Організовує:

• забезпечення працюючих правилами, положеннями, інструкція­ми та іншими нормативними актами з охорони праці;

• паспортизацію робочих місць, виробничих підрозділів щодо їх відповідності вимогам охорони праці;

• облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

• підготовку статистичних звітів з питань охорони праці;

• розробку планів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

• роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду без­печних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

• допомогу комісії з питань охорони праці підприємств у опрацю­ванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

• підвищення кваліфікації та перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Бере участь:

• у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

• у формуванні фонду охорони праці підприємств і розподілі його коштів;

• у роботі комісії з питань охорони праці підприємства (див. нижче);

• у роботі комісії з уведення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

• у розробленні положень, інструкцій, інших нормативних актів підприємства про охорону праці;

• в роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці.

Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, сучасних засобів індивідуального та колективного захисту працівни­ків, захисту населення і довкілля.

Розглядає листи, заяви та скарги працівників з питань охорони праці, а також факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я людей і довкілля (у випадку відмови працівників з цих при­чин від виконання дорученої їм роботи).

Надає методичну допомогу структурним підрозділам підприємства у розробках планів з питань охорони праці.

Готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці.

Контролює:

• дотримання чинного законодавства, інших нормативних актів, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці;

• виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань профспілок і уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці; використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

• відповідність нормативним актам про охорону праці машин, устаткування, технологічних процесів, засобів протиаварійного, ко­лек­тивного та індивідуального захисту працівників; наявність техніч­ної документації на робочих місцях;

• своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної безпеки праці, а також дотри­мання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, організацією питного режиму, а також надання пра­цівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’яза­них з важкими та шкідливими умовами праці;

• використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;

• проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періо­дичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими чи небез­печними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

• виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони пра­ці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

Здійснює зв’язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їхніх рекомендацій.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці в разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли перед­бачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не ви­конують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, ус­таткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які ство­рюють загрозу для життя або здоров’я працюючих;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповіда­льності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі лік­ві­дації підприємства чи припинення використання найманої праці фі­зичною особою.

Служби охорони праці створюються не тільки на підприємствах, а й у міністерствах, державних комітетах, концернах, корпораціях та інших об’єднаннях підприємств. Служби охорони праці функціонують також у структурі обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади.

Відповідно до статті 16 Закону, на підприємстві з кількістю пра­цівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може ство­рюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспі­лок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на під­приємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персо­нальний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (ко­мітетів).

Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу.

До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних про­фесій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями Комісії є:

• захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

• підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на ви­робництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, профілактич­ної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;

• узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпе­чення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

• вироблення пропозицій щодо включення до колективного до­говору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду праці підприємства.

Комісія має право:

• звертатися до власника чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комі­тетів) з пропозиціями щодо регулю­вання відносин у сфері охорони праці;

• створювати робочі групи з членів Комісії для вироблення узгод­жених рішень з конкретних питань охорони праці, із залученням до їхнього складу на договірній основі, за погодженням сторін, відпо­відних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охоро­ною праці;

• одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для вико­нання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

• встановлювати міру провини потерпілого в порядку, що визна­чається трудовим колективом за поданням власника та профспілко­вого комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допо­моги, якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпі­лим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його провини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;

• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, за забезпе­ченням працівників засобами колективного та індивідуального захис­ту, мийними та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактич­ним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

• знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання від­повідних програм і колективних договорів;

• вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;

• делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мо­тивів небезпечної для здоров’я чи життя виробничої ситуації на під­приємстві (де відсутня профспілкова організація); в обговоренні пи­тань охорони праці з власником або з органом самоврядування тру­дового колективу (за погодженням з цим органом).

Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробля­ються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.