Страхування від нещасного випадку

Конституція України проголошує:

«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених за­коном».

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціаль­ним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підпри­ємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел со­ціального забезпечення;

Якщо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на кож­ному робочому місці – це обов’язок роботодавця (стаття 13 Закону «Про охорону праці»), то гарантії забезпечення прав застрахованим у страхуванні від нещасного випадку або професійного захворювання – це обов’язок держави.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності» саме держава (а не роботодавець) гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку).

Слід вказати, що сфера дії Закону про соціальне страхування шир­ша за Закон «Про охорону праці»: його дія поширюється не тільки на працівників (тобто на осіб, які працюють на умовах трудового дого­вору на підприємствах, в установах, організаціях, у фізичних осіб), а й на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є:

• застраховані громадяни;

• страхувальники;

• страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застра­ховані особи.

Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі – Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об’єктами страхування є життя, здоров’я та працездатність за­страхованого.

Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлює два види стра­хування:

• обов’язкове;

• добровільне.

Обов’язкове страхування від нещасного випадку

Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1. особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2. учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, ас­піранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час занять, у період проходження виробничої практики (стажування);

3. особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових за­кладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ.