Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці [50]

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці відповідно до Закону «Про охорону праці» (стаття 41) здій­снюють професійні спілки, їхні об’єднання в особі своїх вироб­ничих органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за дотриман­ням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і не­шкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими за­собами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози жит­тю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, хід виконання відповідних програм поліпшення гігієни і безпеки праці, зобов’язань колективного догово­ру (угоди), вносити власникові чи державному органу управління охороною праці пропозиції з питань праці та одержувати від них аргументовані відповіді.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у роз­слідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодав­цям, державним органам управління і нагляду подання з питань охо­рони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві, громад­ський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці (стаття 42) мають право безперешкодно перевіряти на підпри­ємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

He можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або притяг­нення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійсню­ється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охо­рони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу дер­жавного нагляду з охорони праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок цими органами підприємств чи виробництв фізичних осіб, які від­повідно до законодавства використовують найману працю.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до ДНАОП 0.00-4.11-93 «Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці».

Контроль буває двох видів:

–  технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструменти), тру­дові процеси;

– соціальний, якщо його об’єктом є діяльність людини.

Слід знати суть та принципи контролю за охороною праці.

Система контролю повинна формуватися на основі певних уніфіко­ваних принципів.

До таких основоположних принципів можна віднести такі:

1. Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систе­матичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, рік). При цьому чим нижчим є ранг керівника, тим частіше слід проводити контроль. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за ходом виконання робіт. Особливі випадки, які потребують з погляду забезпечення безпеки такого контролю, зазначені у відповідних правилах та інструкціях.

2. Контроль має бути повним, усебічним, об’єктивним, охоплю­вати всі сторони діяльності підприємства в галузі охорони праці, відо­бра­жати реальний стан цієї діяльності в контрольованих підрозділах, на дільницях і робочих місцях; він повинен забезпечувати одержання на кожному обліковому часовому інтервалі даних, необхідних для оцінки стану охорони праці, бути максимально об’єктивним, незалеж­ним від суб’єктивних оцінок.

3. Контроль має бути таким, що випереджає (чи запобігає), тобто мати профілактичний характер. Система контролю має бути спря­мована на запобігання порушенням, а не лише на їх констатацію. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, проф­захворюванню.

Прикладами запобіжного контролю є:

– діагностика технічного стану технологічного устаткування і ме­ханізмів, інвентарю, оснащення;

– перевірка наявності та стану засобів індивідуального захисту;

– первинний та періодичний медичний контроль працівників тощо.

4.  Система контролю повинна бути пов’язана з економічним меха­нізмом регулювання та мотивації безпечної роботи. За результатами контролю та оцінки стану охорони праці має здійснюватися заохо­чення (за роботу без травм та аварій), а також покарання (за низький рівень охорони праці) посадових осіб, окремих порушників, вироб­ничих колективів і підрозділів.

5.  Контроль має бути ефективним. Цей принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються не заради самого контролю, а для усунення виявлених недоліків з метою приведення умов праці на робочих місцях та дільницях до нормативних вимог, для зниження потенційного ризику, підвищення безпеки трудових та виробничих процесів.

Розглядаючи види контролю за охороною праці, слід визначити, що контроль буває поточним, оперативним або періодичним.

Поточний контроль проводиться щозмінно до початку і в процесі роботи. Полягає в перевірці готовності виконавців до трудової діяль­ності, відповідності та додержання умов праці та вимог безпеки на робочих місцях і дільницях під час виконання трудових і виробничих процесів. Він здійснюється керівниками дільниць, організаторами ро­біт, виконавцями.

Оперативний контроль проводиться протягом другого тижня кожного місяця. Він полягає в перевірці організаційно-технічного за­безпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам.

Періодичний контроль проводиться щоквартально протягом чет­вертого тижня і полягає в перевірці управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам. Він здійснюється в кожному підрозділі спеціалізованими комісіями на чолі з головними спеціалістами і за участі керівника під­розділу, інших спеціалістів.

На підприємствах і в організаціях широке розповсюдження отри­мав триступеневий контроль за охороною праці.

На першому ступені контроль здійснюється майстром, механіком, уповноваженим інспектором з охорони праці, які щодня на початку зміни перевіряють готовність машин до роботи.

Щотижня начальник цеху разом з представником комісії з охорони праці здійснюють другий ступінь контролю за охороною праці на своїх ділянках.

На третьому ступені контролю головний інженер, інженер з охо­рони праці, головний механік раз на місяць перевіряють стан засобів безпеки.

Всі недоліки фіксуються в спеціальному журналі.