2.4. Первинна обробка даних

Обробка даних агрономічних досліджень (спостережень, обліків, аналізів) включає:

– агрономічний аналіз одержаних даних;

– первинну цифрову обробку матеріалів;

– статистичну оцінку результатів досліджень.

Агрономічний аналіз заключається в співставленні фактичної методики проведення досліду з методикою, якої вимагають умови та характер досліджень і включає критичний огляд даних врожаю, співставлення їх з результатами польових спостережень, аналіз методики проведення досліду, а також звільнення первинних даних від описок та інших неточностей.

Досліди з грубими помилками не мають цінності. Їх бракують.

Первинна цифрова обробка матеріалів включає:

– перерахунок урожаїв з ділянок на врожай з 1 га;

– приведення врожаю до стандартної вологості та 100%-ної чистоти;

– складання таблиці врожаю – визначення сум по варіантах, повтореннях і загальної, розрахунок середніх урожаїв по варіантах і досліду.

Основна маса чисел повинна бути тризначною. Врожай до 100 ц/га записують з точністю до 0,1, понад 100 ц/га – до 1 ц/га. Закруглення проводять за звичайним правилом. Відновлюють дані, які випали.

Якщо необхідно порівняти продуктивність різних культур, урожаї їх переводять у співставні одиниці (кормові, зернові тощо).

В кожному числі треба зберегти стільки значащих цифр, щоб сумнівним був лише останній знак. Якщо варіюють десятки, то приймають точність до 1, одиниці – до 0,1 і т.д.

У всіх проміжних розрахунках число значащих цифр повинно бути на порядок більше, ніж їх кількість у кінцевій таблиці.

Результати польових дослідів обов’язково повинні бути оброблені статистично.

2.5. Документація та звітність по польовому досліду

Документація повинна бути повною за змістом, об’єктивною, точною, своєчасною, лаконічною й однотипною.

Первинним документом служить щоденник польових робіт і спостережень. В ньому день за днем у хронологічному порядку, за відповідними формами ведуть всі первинні записи безпосередньо в полі чи лабораторії під час виконання чи зразу після закінчення робіт і спостережень. Допоміжними первинними документами є робочі зошити, де ведуться всі необхідні перерахунки спостережень, аналізів і обліків.

Записи в щоденнику слід вести простим олівцем або авторучкою з пастою, всі поправки обов’язково пояснювати.

Зведеним документом є журнал польового досліду. Він своєчасно заповнюється темним чорнилом на основі первинних документів і зберігається в приміщенні. В журналі ведуться такі записи:

1. Назва, мета та завдання досліду.

2. Схема та план розміщення досліду в натурі.

3. Характеристика й історія дослідної ділянки (ґрунт, попередник, удобрення тощо).

4. Ґрунтова, агрохімічна, агрофізична й інші характеристики ділянки.

5. Програма та методика досліджень.

6. Перелік всіх робіт від збирання попередньої культури до збирання врожаю в досліді (із зазначенням строків, способів і якості виконання робіт).

7. Результати всіх аналізів і спостережень у вигляді таблиць, графіків і рівнянь.

8. Результати обліку врожаю: а) по ділянках; б) в переводі на гектар; в) приведені до стандартних вологості та чистоти.

9. Результати статистичної обробки врожаю й аналізів.

Без оригінальних думок не може бути наукової творчості.

Звіт, стаття, дисертація включають такі основні розділи:

1. Мета і значення досліджень.

2. Коротка історія питання.

3. Схема, методика й умови експерименту.

4. Результати експериментальної роботи.

5. Висновки.

6. Пропозиції виробництву.

7. Список використаної літератури.

Підводячи підсумки дослідної роботи, необхідно користуватися простими таблицями та діаграмами. Обов’язкова вимога до експериментальних даних – їх точність і достовірність.

РОЗДІЛ 3.

методи Агрофізичних досліджень у дослідах з обробітку й удобрення ҐРУНТІВ

(за рекомендаціями Інституту ҐРУНТОЗНАВСТВА й агрохімії ім. О.М. Соколовського)

3.1. Визначення механічного складу ґрунту

за методом Качинського

Принцип методу

Механічний склад ґрунту – це відносний вміст у ньому механічних елементів (частинок різного розміру). Він визначається по кожному генетичному горизонту, включаючи верхню частину материнської породи, перед закладанням і після закінчення досліду. Повторність – двократна.

Метод ґрунтується на тому, що через деякий час, потрібний для осідання у воді частинок ґрунту різного розміру нижче певної глибини, з цієї глибини беруть піпеткою необхідний об’єм суспензії. Для визначення розмірів частинок на основі швидкості їх опускання користуються формулою Стокса.