6.7. Відбір проб води

Проби води беруть з джерел, які використовуються для напування тварин: водогону або артезіанських свердловин, колодязів, річок, ставків та інших водойм.

З водойм беруть по дві проби: з поверхні та з дна, і по середньому значенню роблять висновки про радіоактивність води. Проби відбирають чистим посудом: з поверхні - квартою, банкою; з дна - батометром або пляшкою, до дна якої прив’язують вантаж, а до пробки два шнурки достатньої довжини.

З крану водогону перед початком відбору воду спускають протягом 5-10 хвилин.

Проби води з колодязів беруть відром, перед цим перемішуючи воду шляхом багаторазового його занурювання. Об’єм середньої проби - 2-3 літра.

Порядок відбору проб об’єктів ветнагляду, не наведених у даному документі, визначений у відповідних методиках з визначення їх радіоактивної забрудненості.

6.8. Підготовка проб до вимірювання (визначення) радіоактивності

Проби обробляють в лабораторних умовах в окремому приміщенні з обладнаним столом і витяжною шафою.

Для виготовлення середньої проби матеріал ретельно перемішують. Овочі та м’ясо подрібнюють ножем або на м’ясорубці, сіно і солому - ножицями. При низьких рівнях радіоактивного забруднення зразків проводять концентрування: рідкі проби випарюють, далі спалюють і озоляють. Тверді проби висушують, спалюють і озоляють.

Фарфорові тиглі і чашки, призначені для озоління проб, ретельно миють, висушують, нумерують (спеціальним розчином), витримують у муфельних печах до постійної маси, потім охолоджують в ексикаторах і зважують. У зважені тиглі чи чашки вміщують наважки необхідної маси або об’єму (молоко), попередньо випаривши до сирної маси при періодичному перемішуванні; пробу сіна спалюють в металевому бачку з отворами в стінках і при закритій кришці; проби м’яса і риби можна спалювати на металевих деках і великих сковородах. Одержаний обвуглений матеріал переносять у фарфорові чашки чи тиглі і продовжують обвуглення.

Проби спалюють на електричній плитці чи газовому пальнику, не допускаючи горінням полум’ям, щоб запобігти втратам радіоізотопів. Спалювання вважають закінченим після припинення спучування матеріалу (м’ясо, молоко) і відходження диму.

Роботи здійснюють у витяжній шафі.

Озолення проб проводять в муфельних печах при температурі 400-500 ⁰С, щоб виключити втрати радіоізотопів в результаті відгонки. Якщо пробу використовують тільки для аналізу ⁹⁰Sr, то озолення можна проводити при температурі 900-1000 ⁰С. До озолення тиглі або чашки з обвугленим матеріалом ставлять в охолоджені чи нагріті до температури не вище 300 ⁰С печі (бо при високій початковій температурі можливе спікання проб), а потім температуру в печі підвищують до 400-500 градусів. Озолення вважають закінченим, коли зола набуває білого або сірого кольору залежно від матеріалу проби, зола крові і м’яса - темно-сірого або чорного кольору.

Таблиця 6.3. Вихід золи з продукції

Назва проби	Вихід золи, %
Трава	2,0
Сіно	4,25 - 5,0
Солома	5,0 - 7,0
Коренеплоди	1,0 - 1,16
Зерно (різних видів)	3,0 - 4,0
Полова (різна)	8,9 - 11,5
М’ясо	1,0 - 1,5
Молоко	0,7 - 1,2
Кістки	35,0 - 50,0
Вода	Залежить від мінералізації

Охолоджені озолені проби переносять з муфельної печі в ексикатор, витримують до кімнатної температури та зважують. Визначають масу одержаної золи проби. Орієнтовний вихід золи деяких видів проб наведений у таблиці (6.3.).

Коефіцієнт озолення (М), який буде використаний для перерахунку радіоактивності золи на радіоактивність сирої проби, розраховують за формулами:

Для твердих проб:

,

де: m - маса сирої наважки, г;

n - маса одержаної золи, г.

Для рідких проб:

,

де: V - об’єм проби, л;

n - маса золи, г;

1000 - коефіцієнт переходу від л до мл.

Готову золу використовують для радіо- і спектрології.