- •Навчальний посібник
- •Розділ 1 методологія
- •1.1. Парадигми сучасної екологічної методології.
- •1.2. Методики аналізу стану компонентів навколишнього середовища
- •1.2.1. Характеристика методик аналізу
- •1.2.2. Метрологічне забезпечення контролю якості води
- •1.2.3. Метрологічне забезпечення контролю якості ґрунту
- •1.2.4. Методики та прилади контролю вмісту важких металів
- •1.2.5. Методи досліджень в агрометеорології
- •Розділ 2 Методика польового досліду (за б. О. Доспєховим)
- •2.1. Планування методики досліду
- •2.2. Планування спостережень і обліків
- •2.3. Техніка закладки та проведення польових дослідів
- •2.3.1. Розбивка дослідної ділянки
- •2.3.2. Польові роботи на дослідній ділянці
- •2.3.3. Внесення добрив
- •2.3.4. Обробіток ґрунту
- •2.3.6. Догляд за рослинами та дослідом
- •2.3.7. Облік урожаю
- •2.3.7.1. Методи поправок на зрідженість посіву
- •2.4. Первинна обробка даних
- •2.5. Документація та звітність по польовому досліду
- •Техніка визначення
- •3.2. Визначення мікроагрегатного складу ґрунту за методом Качинського Принцип методу
- •Техніка визначення
- •3.3. Визначення структурно-агрегатного складу ґрунту методом Саввінова в модифікації Ревута Принцип методу
- •3.4. Визначення здатності ґрунту до кришення під дією обробних знарядь за ост 70.4.1-74
- •3.5. Визначення об’ємної ваги ґрунту за методом Качинського
- •3.6. Визначення питомої ваги ґрунту пікнометричним методом
- •3.7. Визначення пористості та повітрозабезпеченості ґрунту розрахунковими методами
- •3.10. Визначення газообміну ґрунту з атмосферою за допомогою газоаналізатора
- •3.11. Визначення біологічної активності ґрунту за методом Макарова
- •3.12. Визначення температури грунту за методом Саввінова
- •3.13. Облік кореневих систем за методом Станкова
- •3.14. Визначення твердості ґрунту за методом Рев’якіна
- •3.15. Визначення гігроскопічної вологості ґрунту гравіметричним методом
- •3.16. Визначення максимальної гігроскопічності ґрунту за методом Ніколаєва
- •3.17. Визначення вологості зав’ядання методом вегетаційних мініатюр
- •3.18. Визначення вологості розриву капілярного зв’язку за методом Долгова-Виноградової
- •3.19. Визначення найменшої (польової) вологоємності ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.20. Визначення природної вологості ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.21. Визначення водопроникності ґрунту за методами Нестерова та Качинського
- •Техніка визначення за допомогою приладу пвн
- •Техніка визначення методом трубок
- •3.22. Визначення випаровування води з ґрунту методами Іванова, трубок, Ревута
- •Техніка визначення методом трубок
- •Техніка визначення методом Ревута
- •3.23. Способи інтерпретації результатів агрофізичних досліджень ґрунту
- •(Частинок менше 0,01 мм), %
- •(За Качинським)
- •За повітропроникністю (мл/хв) через 60 хв після зволоження
- •Розділ 4.
- •4.1. Відбір і підготовка зразків для аналізу
- •4.1.1. Відбір зразків ґрунту
- •4.1.2. Відбір проб рослин
- •4.2. Аналіз ґрунту
- •4.2.1. Визначення польової вологості ґрунту гравіметричним методом
- •4.2.2. Визначення вмісту гумусу (за методом Тюріна в модифікації цінао) Принцип методу
- •Хід аналізу
- •4.2.3. Визначення вмісту гідролізованого азоту (за методом Корнфільда)
- •Хід аналізу
- •4.2.4. Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію (за методом Кірсанова)
- •4.2.5. Визначення вмісту обмінного кальцію
- •4.2.6. Визначення вмісту обмінного магнію
- •4.2.7. Визначення вмісту рухомого алюмінію
- •4.2.8. Визначення суми ввібраних основ
- •4.2.9. Визначення гідролітичної кислотності ґрунту
- •4.2.10. Визначення рН та обмінної кислотності ґрунту
- •4.3. Аналіз рослин
- •4.3.1. Визначення вмісту абсолютно сухої речовини в свіжому рослинному матеріалі
- •4.3.2. Визначення вмісту гігроскопічної води та сухої речовини
- •4.3.3. Визначення масової частки "сирої" золи
- •4.3.4. Прискорене визначення азоту, фосфору та калію в одній наважці (за методом Гінзбурга та ін)
- •4.3.5. Визначення вмісту білкового азоту (за методом Барнштейна)
- •4.3.6. Визначення вмісту кальцію
- •4.3.7. Визначення вмісту натрію
- •4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах
- •Проба з йодом
- •Аргентометричний метод (метод Лібіха)
- •4.3.9. Визначення алкалоїдів у зеленій масі люпину
- •4.3.10. Визначення алкалоїдів у насінні люпину (за Махом і Ледерлеєм)
- •Розділ 5.
- •5.1. Завдання математичної статистики. Сукупність і вибірка
- •5.2. Статистична обробка варіаційного ряду
- •5.4. Дисперсійний аналіз даних багатофакторних польових дослідів
- •5.4.1. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.4.2. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом розщеплених ділянок
- •5.4.3. Дисперсійний аналіз даних трифакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.7. Дисперсійний аналіз даних спостережень і обліків у польовому досліді
- •5.8. Кореляція, регресія та коваріація
- •5.8.1. Прямолінійні кореляція та регресія
- •5.8.2. Криволінійні кореляція та регресія
- •5.9. Кореляція якісних ознак
- •Розділ 6 Радіологічний моніторинг
- •6.1. Методика відбору проб ґрунту для спектрального аналізу (за розробкою Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології)
- •6.2. Відбір проб рослин
- •6.3. Відбір проб кормових культур
- •6.5. Відбір проб в особистих підсобних господарствах
- •6.6. Відбір проб продукції тваринництва
- •6.4. Відбір проб плодоовочевої продукції
- •6.4.1. Висушування томатів, буряків та інших овочів, які містять в собі велику кількість води
- •6.7. Відбір проб води
- •6.8. Підготовка проб до вимірювання (визначення) радіоактивності
- •Розділ 7 короткий термінологічний словник
- •Додатки
- •Список використаних та рекомендованих літературних джерел
- •Словник – довідник методологія наукових досліджень
- •Для нотаток
6.4. Відбір проб плодоовочевої продукції
Проби овочів, городньої зелені, баштанних культур, фруктів, ягід відбирають в сховищах господарств. Середня проба кожного виду об’єкта масою 2-3 кг, а для зелені 0,3 кг, складається з декількох зразків, відібраних з різних партій. Від кожної партії тієї чи іншої продукції відбираються зразки в 2-3 різних місцях, а при зберіганні в буртах, контейнерах, ящиках та іншій тарі - з поверхні і глибини ємкості.
Таблиця 6.1. Строки відбору проб рослин
Культура |
Орган, частина рослини |
Строк відбору |
Сіно природних сіножатей |
Надземна частина |
В період заготівлі сіна |
Люцерна, конюшина |
Надземна частина |
В період масового цвітіння |
Кукурудза на силос |
Зелена маса |
В період збирання |
Кукурудза на зерно |
Зерно |
В період збирання |
Пшениця |
Зерно, солома |
В період збирання |
Ячмінь |
Зерно, солома |
В період збирання |
Жито |
Зерно, солома |
В період збирання |
Картопля |
Бульби, бадилля |
Технічна стиглість |
Капуста |
Качан без криючих листків |
В період збирання |
Морква |
Коренеплід, морквиння |
Технічна стиглість |
Буряк |
Коренеплід, гичка |
Технічна стиглість |
Цибуля |
Перо, цибулина |
В період збирання |
Огірки |
Плід (до 14 см), бадилля |
Масове збирання |
Помідори |
Плід, бадилля |
Масове збирання |
Горох |
Зерно, боби, вегетативна частина |
Технічна стиглість |
Зелень(кріп, петрушка) |
Вегетативна частина |
Масове збирання |
6.4.1. Висушування томатів, буряків та інших овочів, які містять в собі велику кількість води
Томати: беруть бурі плоди, ріжуть на 4-5 частин вздовж і кладуть шкіркою вниз.
Огірки: ріжуть вздовж на 4-5 частин і кладуть шкіркою вниз.
Капуста, буряки, морква: подрібнюють на тертушці і розстеляють тонким шаром.
Овочі сушать в кюветах з крафт-паперу чи піддонах. Краще сушити в теплиці або в сушильній камері при температурі не більше 400С (щоб уникнути втрат радіоцезію) до повітряно-сухого стану.
Відбір проб зернових культур і картоплі здійснюють по аналогії з відбором проб концентрованих кормів.
6.5. Відбір проб в особистих підсобних господарствах
В населеному пункті відбираються в 10-ти подвір’ях села з рівномірним розкидом (бульби і коренеплоди по 0,5 кг, овочі по 1 кг, сіно по 0,5 кг, ягоди і фрукти по 0,5 кг). Кожен вид продукції з 10 дворів з’єднують і складають одну пробу вагою 5 - 10 кг, в якій визначають радіонукліди.
6.6. Відбір проб продукції тваринництва
Відбір проб молока і молочних продуктів здійснюється на фермах, молочних пунктах, молокозаводах, базарах. Проби рідких продуктів (молока, сметани, вершків) з невеликих ємкостей (бідон, фляга тощо), відбирають після перемішування, з великих ємкостей (цистерна, чан) - з різної глибини ємкості чашкою з подовженою ручкою або спеціальним пробовідбірником (циліндрична труба діаметром 9-10 мм). Точкові проби зливають в одну ємкість, перемішують і відбирають середню пробу обсягом: для молока 5-6 л; для сметани, вершків - 0,2-1 л.
Відбір проб м’яса, органів сільськогосподарських тварин і птиці проводять на фермах господарств різних форм власності, базарах і м’ясокомбінатах. Проби м’яса (без жиру) від туш і напівтуш відбирають шматками по 0,2-0,3 кг навпроти 4-5 шийних хребців у ділянці лопатки, стегна і товстих частин м’язів. Загальна маса середньої проби 2-3 кг. Для спеціального лабораторного дослідження відбирають також кістки в кількості 0,5 кг (хребет, 2-3 ребра). Вилучення проб органів тварин здійснюють в кількостях: нирки, селезінка, легені - 1,2 кг; щитовидна залоза - весь орган. Птицю відбирають цілими тушками. Число їх залежить від кількості одиниць транспортних упакувань в партії (ДЕСТ 2679-80).
Проби жирів відбирають на м’ясокомбінатах та інших переробних підприємствах. Перед відбором з кожної партії складають вибірку упаковочних одиниць (бочки та ін.), яка складає 10% всієї партії, але не менше трьох упакувань. Проби жирів відбирають щупом на всю глибину упакування. З перемішаної об’ємної проби беруть середню пробу масою 0,3 - 0,5 кг.
Відбір проб риби проводять на рибокомбінатах, холодокомбінатах, базарах, а при масовому відлові - безпосередньо в рибгоспах. Дрібні екземпляри риб відбирають цілими тушками, з великих - середні частини. Дослідженню підлягають всі види риби. Маса середньої проби - 2-3 кг.
Проби яєць відбирають на птахофабриках, птахофермах, господарствах всіх форм власності та на базарах. Величина проби - 5-10 штук.
Таблиця 6.2. Відбір проб меду
Кількість упакувальних одиниць в партії (бочки, фляги, ящики) |
Кількість відбируваних упакувальних одиниць |
1 |
1 |
2 |
2 |
Від 3 до 20 |
3 |
21-30 |
4 |
31-40 |
5 |
41-60 |
6 |
61-80 |
8 |
81 і більше |
10 |
Проби натурального меду відбирають на пасіках господарств всіх форм власності, базарах, складах і базах господарств і споживкооперації. Перед відбором з кожної партії складають виборку упаковочних одиниць, керуючись при цьому ДЕСТом 19792-74: (табл..6.2.)
Від кожного упакування відбирають точкові проби. Зразки рідкого меду беруть трубчатим алюмінієвим пробовідбірником діаметром 10-12 мм, занурюючи його на всю глибину, якщо мед щільний - щупом для масла з різних шарів. Закристалізований мед відбирають конічним щупом, занурюючи його в мед під нахилом. При дослідженні сотового меду з однієї соторамки вирізають частину соти площею 20 см2. Якщо сотовий мед шматковий, беруть в тих же розмірах від кожного упакування. Після видалення воскових кришечок зразки вміщують на сітковий фільтр з діаметром гнізд більше 1 мм, вставлений в стакан, і ставлять у термостат при температурі 40-45 0С. Маса середньої проби - 0,2 кг залежно від величини партії і методу досліджень.
Відбір проб вовни здійснюють на фабриках первинної обробки її, безпосередньо в господарствах - при масовій стрижці овець. Перед відбором проб з кожної партії складають виборку упаковочних одиниць, в яку відбирають 10% упакувань (не менше 5) з мінімальним гамма-фоном, по якому формується партія. З кожного упакування відбирають точкові проби масою по 5-10 г по 5 проб з кожного боку упакування (папки), розміщуючи точки відбору рівномірно по площі. Проби всіх упакувань з’єднують. При необхідності дослідження кожного одиночного упакування об’єднують точкові проби з одного упакування. Об’єднану пробу розмішують руками, розкладають шаром площею 100 см х 100 см (для одиночного упакування – 50 см х 50 см). З різних місць шару відбирають точкові проби по 5-10 г, з яких складають середню пробу. Маса середньої проби - 100-200г.
Відбір проб пухо-хутряної сировини, шкір проводять на м’ясокомбінатах, холодокомбінатах і звірогосподарствах. При дослідженні пухо-хутряної сировини відбирають не менше 5-10 шкірок з партії сировини, підготовленої до відправки. Від кожної шкурки відрізають смужки по периметру або від пашин. Величина середньої проби 20-50 г залежно від виду тварин. Величина проби з шкур великих тварин (ВРХ, вівці) - 100-200 г. При експортних поставках хутра його досліджують неруйнуючим методом (гамма-спектрометрія).
