4.3.5. Визначення вмісту білкового азоту (за методом Барнштейна)

Принцип методу

Метод ґрунтується на розчиненні у воді при нагріванні всіх водорозчинних форм азоту та осадженні білкового азоту основною сіллю CuSO₄Cu(OH)₂. Осад відокремлюють фільтруванням і визначають у ньому вміст азоту за методом Кєльдаля чи з реактивом Несслера. Здатність білків переходити у водонерозчинний стан (осад) дає змогу відокремити їх від інших сполук. Для осадження використовують солі чи гідроксиди важких металів (ацетат свинцю, мідний купорос тощо).

Хід аналізу

Зважують на аналітичних терезах 1-2 г органічної речовини, переносять у колбу на 200-300 мл, доливають 50 мл води та нагрівають до кипіння. При високому вмісті крохмалю нагрівають при температурі 60-70 ⁰С не більше 10 хв. Для осадження білка при перемішуванні добавляють 25 мл 6-%-ного розчину мідного купоросу та, змішавши з 25 мл 1,25-%-ного розчину NaOH, дають відстоятися кілька годин або до наступного дня. Далі розчин фільтрують, осад декілька разів промивають і декантацією переносять на фільтр. Осад відмивають від аніонів сірчаної кислоти до негативної реакції промивних вод з BaCl₂. Відмитий осад разом з фільтром підсушують при температурі 50-60⁰С, переносять у колбу Кєльдаля, добавляють 20 мл концентрованої сірчаної кислоти, окислювач (хлорну кислоту, пероксид водню), каталізатор (селен, мідний купорос) і невеликий шматочок парафіну, щоб запобігти спінюванню. Визначення та обчислення вмісту білкового азоту такі ж, як - загального.

4.3.6. Визначення вмісту кальцію

Принцип методу

Трилонометричне визначення вмісту кальцію ґрунтується на утворенні в лужному середовищі комплексної сполуки кальцію з трилоном Б. Закінчення титрування встановлюють за зміною забарвлення металіндикатора флуорексону (кальцеїну).

Хід аналізу

Аліквотний об'єм аналізованого розчину (10-20мл) розбавляють дистильованою водою до 75-100 мл, добавляють 1-2 краплі 0,2-%-ного водного чи спиртового розчину малахітового зеленого (розчин забарвлюється в голубувато-зелений колір) і доливають 20-%-ний розчин КОН до знебарвлення. На кінчику ножа вносять цитрат натрію та гідроксиламін для утримання марганцю в розчині у вигляді двовалентного іона, а також індикатор флуорексон. Після добавляння кожного реактиву розчин перемішують. Він набуває жовтуватого забарвлення з інтенсивно-зеленою флуоресценцією. Розчин титрують 0,02 н. розчином трилону Б до оранжево-рожевого забарвлення при різкому зменшенні частки зеленої флуоресценції. Індикатор малахітовий зелений і, особливо, луг вносять у розчин безпосередньо перед титруванням. Як контроль використовують розчин реактивів у дистильованій воді. Вміст кальцію обчислюють за формулою:

,

де: О₁ – об'єм трилону Б, витраченого на титрування, мл;

Н – нормальність трилону Б;

О – вихідний об'єм аналізованого розчину, мл;

О₂ – об'єм розчину, взятого для титрування, мл;

М – маса наважки, г;

0,020 – еквівалент кальцію.

4.3.7. Визначення вмісту натрію

Принцип методу

Полуменево-фотометричне визначення натрію ґрунтується на залежності інтенсивності випромінювання в полум'ї збудженого елемента від концентрації його в розчині. Для натрію – це спектральна лінія 589 нм.

Хід аналізу

У пробірки набирають аліквотні об'єми вихідного розчину, розбавляють його так, щоб при фотометруванні показники аналізованого розчину не перевищували градуювання шкали. Одночасно готують розчини робочої шкали. Нуль гальванометра встановлюють за нульовим розчином шкали. Спочатку фотометрують зразкові розчини в порядку зростання концентрації, а потім – аналізовані. За результатами будують калібрувальний графік, відкладаючи на осі абсцис вміст натрію у зразкових розчинах шкали, а на осі ординат – покази гальванометра. Вміст натрію (%) обчислюють за формулою:

,

де: М – маса натрію в 1 мл аналізованого розчину, знайдена за графіком;

М₁ – маса наважки, г;

О – об'єм вихідного розчину, мл.