Розділ 7 короткий термінологічний словник

Абісаль, абісальна область (грец. – безодня) – зона океанічних і морських глибин від 2000 до 6000 м. Характеризується дуже слабкими рухами води, сталою низькою температурою, великим тиском (більш як 1000 атм.), абс. темрявою. Органічний світ представлений бактеріями, сапрофітними водоростями та тваринами – сліпими або із світними органами.

Абісальні відклади – відклади зони абісалі, представлені скелетами організмів й мінер, частинками, які заносяться із суші та космічного простору і нагромаджуються у вигляді органогенного мулу та червоної глини.

Абляція (лат. – знесення) – 1. Знесення продуктів руйнування г. п. льодовиками, поверхневими водами та вітром. 2. Зменшення маси льодовика від танення, випаровування та механічного руйнування.

Абсолютне знання — це повне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Абсолютне знання не може бути відкинутим або зміненим у майбутньому. На основі абсолютного знання формується базове знання.

Абсолютно сухий ґрунт — див. Сухий г.

Абстрагування — метод наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, при означеному розумовому відключенні інших властивостей, зв'язків і відносин предмета. Абстрагування дозволяє замінити в свідомості людини складний процес більш простим, який характеризує найсуттєвіші ознаки предмета або явища, що важливо для створення багатьох понять.

Агностицизм – філософська установка, згідно з якою неможливо однозначно довести відповідність поняття дійсності, а отже, побудувати істинну всеохопну систему знання.

Агробіогеоценоз – нестійка екосистема зі штучно створеним біогеоценозом, який дає сільськогосподарську продукцію.

Аксіоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії у вигляді систем постулатів і правил висновку, Що дозволяють шляхом логічної дедукції отримати підтвердження певної теорії.

Анабіоз – стан організму, при якому життєві процеси так уповільнюються, що зникають усі видомі прояви життя.

Аналіз – мислене або практичне розчленування цілого на частини.

Аналіз близькості – пошук об’єктів, що лежать на певній відстані від початкового об’єкта.

Аналогія – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме.

Антропогенез – зміна природних ландшафтів під впливом людської діяльності, що супроводжується появою на місці прродних ландшафтів антропогенних.

Антропосфера – частина біосфери,яку використовує людина.

Аутекологія – факторіальна екологія, розділ екології, який вивчає взаємовідносини окремої особини з навколишнім середовищем.

Розумовий (уявний) експеримент у даний момент набрав важливого значення в формуванні, розширенні і обґрунтуванні основних понять і принципів теоретичного характеру в природничих науках. Суть розумового експерименту полягає в тому, що за допомогою тільки уявного об'єкта дослідження розглядається в «чистому вигляді» незалежно від конкретної форми його взаємодії з навколишнім світом. Важливою перевагою уявного (розумового) експерименту перед реальним є те, що в уяві можна проводити такі уявні експерименти, проведення яких у дійсності неможливе. При розробці теорії застосовуються логічний і історичний методи. Логічний включає гіпотетично-дедуктивний і аксіоматичний методи. Історичний метод дозволяє досліджувати виникнення, формування і розвиток процесів і подій у часі. Аналіз і синтез є взаємопов'язаними процедурами і основними в наукових дослідженнях. У сучасній науці під аналізом розуміють процес роздумів від того, що потрібно довести до того, що вже доведено. Процедурою, оберненою аналізу, є синтез. Синтез - це процедура послідовних роздумів, у результаті яких із уже доведених конкретних тверджень отримують нові знання. За допомогою синтезу узагальнюють результати експерименту.

Абстрактно-логічний метод вимагає цілеспрямованого, планового та систематичного вивчення явищ, логічного розподілу на складові на основі абстракції і виділення основної категорії (поняття), в якій є всі важливі ознаки явища, яке вивчається; формування існуючих ознак основної економічної категорії; логічне об'єднання складових явища і встановлення закономірностей його розвитку. Цей метод дослідження включає спостереження за доцільністю діяльності людей, спрямованої на перетворення природи суспільства; наукову абстракцію з використанням прийомів аналізу, аналогії, індукції і дедукції; теоретичні висновки з певних понять, категорій і законів, що відображають розвиток процесу.

Агломерат (лат. – нагромадження) – пухкі скупчення різних за розмірами і формою уламків г. п. або м-лів.

Агломерація міська (від лат. agglomero – приєднання, накопичення, нагромадження) – форма розселення, під якою слід розуміти територіальне утворення.

Агрегат (лат. – приєднувати) – скупчення одного чи кількох м-лів, що утворюють г. п., руду, сфероліт, друзу та ін. А. можуть бути щільними, пухкими, землистими, зернистими, суцільними, шкаралупчастими, натічними.

Агрегати водостійкі — агрегати ґрунтові, повністю або частково зберігаються в нерухомій або текучій воді.

Агрегати ґрунтові — складні ґрунтові окремості, що утворилися з мікроагрегатів або елементарних ґрунтових часток у результаті їхнього злипання й склеювання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних процесів. По розмірах, відповідно до класифікації Н. И. Савинова, розрізняють наступні частини г.: а) глибисту (фракції крупніше 10 мм у діаметрі); б) грудкувату ( фракції 0,25-10 мм у діаметрі); в) пилувату ( фракції дрібніше 0,25 мм у діаметрі).

Агрегатний аналіз ґрунту — визначення вмісту в г. різних по величині агрегатів , що виражає в % вагу сухого г. Агрегатний аналіз може бути сухим (він же «структурний аналіз») або мокрим. У першому випадку г. на ситах просівається в повітряно-сухому стані, у другому - у воді.

Агрегація — процес утворення агрегатів під впливом як різних природних ґрунтових процесів (фізичних, хімічних й біологічних), так і механічної й хімічної обробки г.

Агресивна вода – вода, що вміщує в собі вільні кислоти і хімічно руйнує карбонатні п. і навіть бетон.

Адгезія (прилипання) — утворення на поверхні твердого або рідкого тіла тонкого шару дотичних з ним газу або рідин. А. викликається силами молекулярного зчеплення. Адгезійний шар на поверхні твердого тіла значною мірою обумовлює собою характер протікання поверхневих явищ.

Аерація ґрунту — надходження повітря з атмосфери в ґрунт. Термін часто вживається неправильно для позначення частки обсягу г., зайнятого повітрям (тобто вмісту повітря).

Аеробні організми, аероби – організми, необхідною умовою життя яких є наявність вільного кисню.

Аерометоди – в геології – сукупність різних методів вивчення місцевості з літака чи з вертольота (аеровізуальне знімання, аерофотознімання, аеромагнітне знімання). Застосування А. підвищує ефективність і якість геол. Знімання, як основного методу вивчення геол. будови Землі.

Аес і екологія – в останні роки вплив АЕС на навколишнє середовище викликає серйозну небезпеку. В зв’язку з недосконалістю технологічних процесів при завантаженні ядерного палива, чищенні реакторів, похованні відходів можливі випадки опромінення обслуговуючого персоналу, що викликає променеву хворобу різного рівня. АЕС потребує значної кількості води для охолодження реакторів – водосховищ, великих рік та ін. Існує можливість попадання радіоактивних речовин у воду з наступним поширенням по акваторії, в підземні води. Разом з тим АЕС є важливим виробником енергії. В світі експлуатується 307 АЕС у 41 країні світу.

Азимут магнітний – відлічується від магнітного меридіана.

Азимут простягання – в геології – кут між геогр. меридіаном, на якому лежить точка спостереження, та лінією простягання верств. Відлічується за ходом годинникової стрілки.

Аквакультура (від лат. aqua – вода і cultura – вирощування, догляд) – розведення і вирощування водяних організмів (риб. молюсків, ракоподібних, водоростей) в контрольованих умовах для підвищення продуктивності водойм.

Аксіоматико-дедуктивний метод найчастіше застосовується у точних (математика, фізика) науках. Він базується на встановленні початкового набору понять, формулюванні кількох аксіом, тобто істин, які не потребують доказів (які приймаються без доведення) і у встановленні правил, умов, висновку (звичайно, ними є правила формальної або математичної логіки)

Аксіоматичний метод — спосіб побудови наукової теорії, за яким деякі аксіоми (постулати) приймаються без доказів і потім використовуються для отримання подальших знань за певним логічним правилом.

Акумуляція (лат. – нагромадження) на поверхні суші або на дні водного басейну мінер. частинок чи органічних решток під впливом екзогенних сил: вітру, води. Розрізняють А. еолову, річкову, льодовикову, морську, вулканічну та ін.

Акчагильський ярус, акчагил – нижній ярус пліоценового відділу неогенової системи.

Алювіальні рівнини – рівнини, складені алювіальними відкладами (поширені в долинах і гирлах річок та в прогинах земної кори).

Альбедо ґрунту — кількісна характеристика відбивної здатності г. Представляє собою кількість короткохвильової сонячної радіації, відбитою поверхнею г. і виражене в частках одиниці або в % від загальної величини сонячної радіації, що досягає поверхні г.

Альбедометр — прилад для виміру альбедо.

Альфа-метод – один з радіометричних методів вивчення радіоактивності г. п. і мінералів у порошкових пробах, який ґрунтується на вимірюванні a-випромінювання.

Аморфність (грец. – безформний) – стан твердої речовини з безладним розміщенням частинок (молекул, атомів, іонів).

Аналіз — це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові.

Аналітичне дослідження пов'язане з розкриттям причин, які викликали появу того чи іншого явища й зумовили його характер, динаміку змін, гостроту суперечностей..

Аналітичному дослідженню передують розвідувальні та описові дослідження, на підставі яких формуються попередні уявлення щодо окремих сторін об'єкта і предмета, обираються оптимальні форми й методи для подальшого їх вивчення.

Анкета — система запитань, об'єднану єдиним планом дослідження для з'ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об'єкта аналізу. Анкета, як правило, має 30—40 запитань. Щоб анкета могла успішно виконати своє призначення — дати досліднику вірогідну інформацію, слід знати і дотримуватися ряду правил та принципів її конструювання і, насамперед, різних питань, з яких складається анкета. Існують й інші вимоги до складання анкет, зокрема: забезпечення можливості ухилення від відповіді, збалансованість позитивних і негативних суджень; у формулюванні питань не повинно бути явних чи прихованих підказок, вони не мають навіювати уяву про «погані» чи «гарні» варіанти відповідей.

Аномалія сили тяжіння – відхилення сили тяжіння в даній точці від нормального її значення, приведеного до умов спостереження.

Анотація — це коротка характеристика звіту або іншого друкованого документа за змістом, призначенням, формою та іншими особливостями. Анотація виконує насамперед сигнальну функцію і повинна відповідати на таке запитання: «Про що йдеться в первинному документі?» Тому анотації містять у собі переважно фрази у формі пасивного стану, де присудок виражений дієсловом у зворотній формі: («розглядається», «обговорюється», «досліджується»тощо) чи пасивною дієслівною формою («розглянутий», «досліджений», «доведений» тощо). Анотації часто містяться в звітах, а також у книгах, брошурах, тематичних планах видавництв, рекламних матеріалах, у бібліографічних посібниках і друкованих каталожних картках.

Апатит – поширений м-л класу фосфатів. Білий, блакитний, блакитно-жовтий або зеленуватий; на зломі жирний. Входить до складу магм. Використовується як сировина для виготовлення суперфосфату, фосфорної кислоти, матового скла та ін.

Аргіліт (грец. – глина) – каменеподібна глиниста порода, що не розмокає у воді. Утворюється в результаті ущільнення і цементації глин при діагенезі й епігенезі.

Ареометр — прилад для визначення щільності (питомої ваги) рідини — розчину або суспензії.

Ареометричний метод гранулометричного аналізу ґрунтів — один з методів гранулометричного аналізу г., при якому через певні проміжки часу за допомогою ареометра спеціальної конструкції по глибині його занурення визначається щільність ґрунтової суспензії, що дає можливість визначати відносний вміст часток різного розміру в аналізованому ґрунті.

Артезіанська вода – вода між двома водонепроникними верствами з однобічним або двобічним нахилом, яка утворює водонапірний басейн.

Артезіанський басейн – гідрогеологічна структура, приурочена до западин, виповнених переважно осад. верствуватими породами, що містять артезіанські води.

Архейська ера – найдавніша ера в геол. історії Землі. Її тривалість не встановлена, але, напевне, значно більша за 800 млн. років.

Аспектація наукового документа відображає логіку наукового дослідження, схему його змісту. Коректно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще композиційне рішення.

Атмосфера (грец. – повітряна сфера) – повітряна оболонка Землі, що є механічною сумішшю газів (азот – 78,08%, кисень – 20,95%, аргон – 0,93%, вуглекислота – близько 0,09%, незначна кількість водню, інертних газів, а також водяної пари).

Атол – кораловий о-в у вигляді вузького кільцеподібного валу рифового вапняку, що замикає внутрішню лагуну і зовні круто падає в бік океану. Поширені А. в тропічних частинах океанів.

Багатоярусний рельєф – рельєф, в якому виділяється кілька східчасто розташованих рівнів розчленованого чи вирівняного рельєфу.

База даних (БД) – сукупність відповідним чином формалізованих і структурованих даних, для організації введення, збереження і доступу до яких розробояються спеціальні правила. Збереження данних у БД забезпечує централізоване керування, дотримання стандартів, безпеку і цілісність даних, скорочує надмірність і усуває суперечливість даних. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних. База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань — сукупність систематизованих основних відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. У ній видокремлюється дві відносно самостійні частини: — знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, стверджень; — конкретні, факти що описують цю галузь. База знань сприяє розвитку бази даних.

Базальний конгломерат (лат. – основний) – конгломерат, що залягає в основі трансгресивних відкладів. Галечниковий матеріал Б. к. утворюється внаслідок розмиву підстилаючих порід під час трансгресії моря.

Базис ерозії – поверхня, до рівня якої постійний або тимчасовий водотік може поглиблювати своє русло.

Базове знання - це знання структурних зв'язків та закономірностей розвитку соціальних процесів та явиш. Воно стабільне в часі і трансформується в конкретні знання залежно від змісту вирішуваних завдань. Базове знання завжди концептуальне, лежить в основі формування ключової компетентності.

Баланс водний ґрунту — сукупність всіх видів надходження вологи в г. і її витрати з г. у їхньому кількісному вираженні за певний проміжок часу для певного шару г. Виражається у формі рівняння водного балансу г.

Баланс радіаційний діяльної поверхні — різниця між приходом (поглинання) і витратою (випромінювання й відбиття) променистої енергії в одиницю часу одиницею діяльної поверхні (див.). Розмірність: кал/див² година або ккал/див²міс.

Баланс теплового ґрунту — сукупність всіх видів надходження й витрати тепла в г. у їхньому кількісному вираженні за певний проміжок часу для певного шару г. Виражається у формі рівняння теплового балансу г.

Баланс теплової діяльної поверхні — сукупність приходу й витрати потоків всіх видів енергії, що трансформують в енергію теплову й назад на границі між діяльною поверхнею і атмосферою за певний проміжок часу. Складовими Б. Т. є радіаційний баланс, транспіраційний і турбулентний теплообмін і теплообмін у г. Розмірність: кал/див²година або ккал/див²міс.

Балансовий метод як міждисциплінарний найчастіше використовується в конкретній економіці. Він визначається як група розрахункових прийомів для аналізу, прогнозування і планування розвитку динамічних систем з установленими потоками ресурсів і продукції («затрати-випуск», «виробництво—споживання», «ввезення—вивезення», а в загальному вигляді — «прибутки—витрати») і детермінованими залежностями між прибутковою і видатковою частинами.

Балансового методу, полягає у забезпеченні пропорційного розвитку всіх галузей, розподілу ресурсів. Він також використовується при аналізі для виявлення взаємозв'язків між багатьма економічними показниками. Цей метод включає: встановлення існуючих взаємозв'язків між явищами; визначення основної ланки в розвитку явищ; розробку науково обґрунтованих нормативів з урахуванням досягнень науки і розробку балансів на основі вимог економічних законів.

Балансомер - прилад для виміру радіаційного балансу діяльної поверхні.

Бакалавр – перший вчений ступень, особа, що одержала диплом про закінчення середньої освіти у ряді країн, в розумінні академичного звання ввійшов у практику з ХІІІ століття в західноєвропейських університетах. Вперше це звання було введено на богословському факультеті Паризького університету папою Григорієм ІХ (1227-1241) для визначення тих студентів, які витримали відповідний іспит та блискуче захистили диспут і, як наслідок, отримали право носити червону камилавку. З часом це звання перекинулось на інші факультети та розповсюдилось по Європі. Тепер “бакалавр” повсюдно означає перший ступень, який отримують після закінчення курсу основ наук.

Банк даних - певна сукупність програмних, організаційних, технічних засобів призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах , картотеці). Його ядром є база даних.

Барисфера (грец. – важка куля) – внутрішня частина кулі, до якої входять ядро і мантія.

Безструктурний ґрунт - г., що складається з неагрегатних елементарних часток.

Безхребетні – тварини, що не мають хребетного стовпа і хорди. Поділяються на такі типи: найпростіші, губки, кишковопорожнинні, черви, немертини, молюски, членистоногі, голкошкірі та ін. Б. становлять переважну більшість тваринного світу.

Бентоніт – глина, що утворюється з вулканічного туфу і з попелу внаслідок хімічних перетворень.

Бентос – бентонні організми, що живуть на дні морів та прісноводних водойм. Розрізняють рухомий Б. (організми рухаються по дну) і нерухомий, або сидячий (організми прикріплені до дна).

Бечівник – вузька не вкрита рослинністю смуга берега річки між заплавою й урізом води. Визначається максимальним (у повінь) і мінімальним (у межень) рівнями води у річці.

Бінарна номенклатура – метод найменувань видів органічного світу, яким користуються в палеонтології і біології. Б.н. включає назву роду і виду, прізвище дослідника, який дав назву.

Біогенез (грец. – походження життя) – вчення про походження одних живих організмів від інших.

Біогенетичний закон, Мюллер, Геккель, 1866, -- за Б. з. індивідуальний розвиток живих істот повторює основні етапи розвитку всього ряду предкових форм. Це зумовлює подібність за формою зародків різних істот на ранніх етапах розвитку.

Біогенні процеси – у мінералогії та геології – процеси утворення мінералів і порід у результаті життєдіяльності організмів або при зміні органічних решток.

Біогеохімія – галузь геохімії, що вивчає роль організмів у геохімічних процесах міграції, розподілу, розсіювання і концентрації хім. елементів у біосфері.

Біоіндикатори – група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких в тому чи іншому середовищі служать показником стану навколошнього середовища або його антропогенних змін.

Біосфера – своєрідна сфера Землі, заселена організмами, що становлять живу речовину планети. Маса Б. – 0,01% маси Землі; потужність майже 28 км.

Біоценологія – наука про біологічні угруповання або біоценози, їх склад, структуру, динаміку, походження використання та охорону.

Богхед – різновид викопного сапропелевого вугілля, що характеризується значною щільністю, в’язкістю і високим вмістом водню (12%).

Боксит – осади хімогенних порід бобової чи оолітової структури, головним чином червоно-коричнева, багата на гідроксиди алюмінію.

Болото – надмірно зволожена ділянка суші, часто з шаром торфу, вкрита болотяною рослинністю. Розрізняють болота верхові – на вододілах (атмосферне живлення), що утворюється внаслідок заболочування вододільних просторів, та низинні – в долинах річок і на берегах озер.

Бореальна кліматична фаза – тепла, порівняно суха фаза в Пн. Європі, що змінила субарктичну. Під час Б. к. ф. серед рослин переважала сосна.

Ботометр – прилад для взяття проб води із заданих глибин з поверхневих водойм (морів, річок) та з розвідувальних і гірничих виробок.

Брила — ґрунтова грудка або агрегат крупніше 10 мм Дрібні брили — від 10 до 50 мм, середні — від 50 до 100 мм, великі — більше 100 мм.

Брошура — літературно оформлена праця науково-виробничого характеру, де всебічно висвітлюється певне питання в науково-популярній формі.

Брошура — це невеликого обсягу праця з оперативною інформацією. Серед книг і брошур важливе місце займають монографії, в яких висвітлені результати всебічного вивчення певної проблеми чи теми. Монографія може бути підготовлена як одним автором, так і колективом. Особливе місце серед книг, які використовуються в сфері наукової інформації, займають підручники і посібники — неперіодичні видання, в яких містяться систематизовані відомості наукового і прикладного характеру, викладені у доступній формі як для викладачів, так і для студентів.

Бур ґрунтовий - інструмент для узяття проб г. з різної глибини з порушенням або без порушення його будови. Звичайно складається з нижньої, робочої частини, що забирає ґрунтову пробу, штанги або декількох штанг і рукоятки.

Вага об'ємна ґрунтового агрегату — відношення ваги висушеного до постійної ваги при 105° ґрунтового агрегату до займаному їм обсягу разом з порами (г/см³),

Вага об'ємна ґрунту — син.: Вага питома гаданий г.; вага питома кістяка г.; щільність г.п. Вага в г 1 див³ г., узятої без порушення природного її додавання й висушеної при 105° до постійної ваги,

Вага питома гаданого ґрунту - див. Вага об'ємна г.

Вага питома ґрунту - див. Вага питома твердої фази г.

Вага питома кістяка ґрунту - див. Вага об'ємна г.

Вага питома твердої фази ґрунту - син.: Вага питома г. Середня питома вага ґрунтових часток.

Валунна глина – глина льодовикового походження – суміш мергелястої глини, піску і валунів. Переважно сіра або бура.

Вапнисті водорості – водорості, в яких міститься карбонат кальцію.

Вапняки – осади головним чином морського походження, що складаються з кальциту або кальцитових скелетних організмів з домішками піщано-глинистого матеріалу, кремнезему, доломіту та ін.

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх із досліджуваними об’єктами.

Варіограма (син. – структурна функція) – графік залежності напівдисперсії, або семіваріації, значень змінної в точках простору, розділенх деякою відстанню, від величини цієї відстані, побудований з використанням вибіркових даних.

Вермікуліт – слюдоподібний м-л. Бурий, жовтуватий із зеленим відтінком.

Верхові (оліготрофні) болота – болота з великою кількістю решток рослин. Розвиваються в умовах атмосферного живлення і мають трохи опуклу поверхню.

Верховодка - не цілком певний гідрогеологічний термін, що означає верхній горизонт ґрунтових вод, часто тимчасовий, різного походження.

Верховодка – тимчасове або сезонне нагромадження підземних вод у зоні аерації, в ґрунті, що залягають близько від поверхні й підстилаються лінзами чи проверстками водонепроникних чи слабопроникних ґрунтах.

Верховодка ґрунтова - син.: Води ґрунтові. Вільна гравітаційна волога, що володіє властивостями ґрунтових вод і створює тимчасовий водоносний горизонт, що цілком перебуває в ґрунтовій товщі, не зв'язаний гідравлічно з горизонтом ґрунтових вод. Водоупором для верховодки ґрунтової (відносним або абсолютним) служить ілювіальний ґрунтовий горизонт (будь-якого походження) або водонепроникний шар материнської гірської породи, що перебуває в межах ґрунтової товщі.

Вид – у біології – сукупність особин, які близькі між собою за будовою і походять від загального видового предка.

Випарник ґрунтовий - прилад для визначення витрати вологи з г. на випаровування.

Випаровуваність — син.: Випаровування потенційне. Найбільша кількість рідкої вологи, що може випаруватися з водної поверхні за певний проміжок часу в даних кліматичних і погодних умовах. Виражається в мм водного шару. Визначається експериментально за допомогою евакорометрів або випарних басейнів або обчислюється за кліматичним даними за допомогою емпіричних формул.

Випаровування потенційне - див. Випаровуваність

Випаровування сумарне - син.: Евакотранспірація . Кількість вологи, що переходить в атмосферу у вигляді пару в результату транспірації рослин і фізичного випаровування з г. і з поверхні рослин.

Випаровування фізичне — процес випаровування ґрунтової вологи і виділення її в атмосферу.

Випітний тип водного режиму ґрунту — див. Типи водного режиму г.

Висота капілярного підйому — див. Водопідйомна здатність г.

Виступ з доповіддю - це самоперевірка, самоконтроль автора через звертання за допомогою до колективного розуму. При цьому дуже корисні поради, зауваження, зроблені по доповіді. Участь у науковій дискусії вимагає від доповідача і фахівця-слухача визначеного уміння, якому слід учитися.

Витрата вологи непродуктивна - всі види витрати ґрунтової вологи й вологи атмосферних опадів на ділянці, зайнятій якою-небудь культурою, не сполучені з життєдіяльністю останньої: фізичний випар з поверхні г. і рослин, транспірація бур'янистих рослин, всі види стоку й т.д.

Витрата вологи продуктивна - витрата ґрунтової вологи й вологи атмосферних опадів якою-небудь культурою на транспірацію й біологічний синтез.

Відбивна здатність ґрунту - здатність г. відбивати поступаючи на її поверхню сумарну радіацію.

Відкрита система – система, доступна для проникнення в неї потоків речовин, енергії, інформації.

Відтавання ґрунту - син. Розмерзання г.

Візуалізація – проектування і генерація геозображень та іншої графіки на пристроях відображення (переважно на екрані дисплея) на основі вихідних цифрових даних і правил та алгоритмів їхнього перетворення.

Вік геологічний абсолютний – період в історії Землі від сучасної геол. епохи до якоїсь геол. події. Вимірюється в тисячах і мільйонах років.

Вікові коливання земної кори (коливальні рухи) – тектонічні вертикальні рухи земної кори, які хвилеподібно проявляються на всій її поверхні. В.к.з.к. діють постійно і безперервно.

Віргація (лат. – розгалуження) – у тектоніці – розгалуження складок г.п. або відділення одиночних складок, що відбувається при зануренні складчастої зони і згасанні складчастості.

Вісмут (самородний) – м-л, Ві. Сріблясто-білий з червонуватим відтінком і барвистою мінливістю в свіжому зломі; бл. металічний; сп. досконала; тв. 2,5; густ. близько 10.

Вічнозелені рослини – рослини, які зберігають листя протягом року (пальми, лаври, рододендрони, брусниця, журавлина та ін.). Деякі в.р. зберігають листя по кілька років. Поступово листки відмирають і замінюються новими. В.р. найпоширеніші в зонах з тропічним кліматом.

Вміст льоду — вміст у г. льоду. Виражається в % від ваги сухого ґрунту

Вода підземна — у широкому розумінні слова — вся вода, що перебуває в земній корі в будь-якому стані або формі. У вузькому розуміння - рідка вода, що заповнює порожнини й пори в гірських породах.

Води ґрунтові — вільна гравітаційна волога, що утворює у ґрунті водоносний горизонт, що виявляє по появі дзеркала вільної води в шпарі (колодязі, шурфі), що проникає в цей горизонт.

Води ґрунтові — вільна гравітаційна волога, що утворює у ґрунтовій товщі єдиний водоносний обрій, дзеркало якого періодично перебуває в ґрунті.

Води ґрунтові — див. Поверхнево - ґрунтова вода.

Води ґрунтові атмосферні (термін запропонований А. А. Роді) – ґрунтові води, що формуються на даній ділянці території за рахунок інфільтрації вологи опадів, що випадають на його поверхню.

Води ґрунтові атмосферні (термін запропонований А. А. Роді) — ґрунтові, в утворенні яких на даній ділянці території беруть участь ґрунтові води, що притікають з боків.

Води талі — рідка волога, що утворюється в результаті танення снігу й льоду.

Водні властивості ґрунту — сукупність властивостей г., що визначають собою поводження ґрунтової вологи: водопропускна, водостримуюча, водопідйомна й гідросорбційна здатність г.

Водно-льодовикові відклади – піщано-галькові відклади талих льодовикових вод перед льодовиками або в межах льодовика.

Водовбирність – властивість г.п. вбирати воду при зануренні в неї у звичайних умовах.

Водовіддача — витікання вільної гравітаційної вологи з водоносного горизонту й капілярної облямівки при зниженні рівня ґрунтових вод. Величина В. даного горизонту вимірюється різницею запасів вологи, що відповідають його капілярній вологоємності при вихідному й кінцевому положенні рівня ґрунтових вод. Виражається в м³/га або мм водного шару. Максимальна величина В. дорівнює різниці між повною й найменшою вологоємностями. Див. Коефіцієнт водовіддачі.

Водовіддача – здатність насичених водою г.п. віддавати гравітаційну воду.

Вододіл ґрунтових вод – лінія, що сполучає найвищі точки поверхні ґрунтових вод і розмежовує потоки ґрунтових вод, які рухаються в різних напрямах.

Водомісткість ґрунту — див Вологоємність г. повна.

Водонепроникність – властивість г.п. не пропускати крізь себе воду при звичайному гідростатичному тиску. До практично водонепроникних п. належать глина, масивно-крист. порід, глинисті сланці, крист. сланці та ін.

Водоопір — див. Горизонт водотривкий.

Водопідйомна здатність ґрунтів — 1. Властивість г. як пористого тіла викликати висхідне пересування вологи, що утримується в ній, що відбувається за рахунок капілярних сил. 2. Кількісна характеристика цієї властивості - максимальна висота капілярного підйому вологи, що одночасно дорівнює потужності капілярної облямівки при рівноважному стані в ній вологи.

Водопроникність – властивість г.п. пропускати крізь себе воду через тріщини, пори та інші пустоти. До водопроникних г.п. належать галечники, гравій, пісок, суглинок та ін.

Водопроникність ґрунту — кількісна характеристика водопропускної здатності г., що виражає: а) потужністю шару води, що надходить у г. в одиницю часу (найбільше часто в мм/хв, мм/годину, м/добу й ін.) і б) кривої водопроникності, що зображує її зміну в часі.

Водопроникність ґрунту провальна - водопроникність, властива г. сильно тріщинуватого або дуже грубого механічного складу, коли вода, що надійшла на поверхню г., навіть у значній кількості, відразу рухається («провалюється») у її товщу.

Водопропускна здатність ґрунту — здатність г. як пористого тіла фільтрувати через себе рідку вологу.

Водорості – одноклітинні і багатоклітинні рослини, що належать до групи нижчих рослин, в яких немає диференціації на листя, стебло, корінь. В. живуть як у прісній, так і в солоній воді. Розрізняють В. синьо-зелені, джгутикові, зелені та ін.

Водостійкість агрегатів — здатність агрегатів г. протистояти дії, що розмиває, води.

Водостримуюча здатність ґрунту - властивість г. утримувати в собі від стікання дією капілярних і сорбційних сил або інша кількість вологи. Кількісно характеризується вологоємністю г. (див.).

Волога адсорбована - див. Волога зв'язана.

Волога вільна — частина ґрунтової вологи, що не перебуває під впливом сорбційних сил, що виходять від поверхні часток г.

Волога внутрішньоклітинна — волога, що утримується усередині клітин рослинних залишків. Зустрічається в лісових підстилках, торф'яних горизонтах різних г. і торфах.

Волога гігроскопічна — волога, поглинена твердою частиною г. з повітря, що містить водяний пар (див. Гігроскопічність г.).

Волога гравітаційна — вільна волога, що пересувається або здатна до пересування в г. під впливом сили ваги (волога що просочується, волога водоносного шару й волога капілярної облямівки).

Волога ґрунтова — вода, що втримується в г. (рідка фаза г.), що може бути відділена від твердих часток за допомогою висушування при 105°С

Волога доступна (для рослин) - син.: Волога засвоювана. Частина ґрунтової вологи, що може бути засвоєна рослинами як у процесі їхньої нормальної життєдіяльності, так і в процесі їх в`янення. Нижньою межею вмісту В. Д. є вологість нижча ніж вологість в’янення рослин, близька до максимального гігроскопічності.

Волога засвоювана (рослинами) — див. Волога доступна.

Волога зв'язана — син. Волога сорбційна, В. плівкова (по А. Ф. Лебедєву), В. орієнтована. Частина ґрунтової вологи, що перебуває під впливом сорбційних сил, що виходять від поверхні твердих часток. Молекули, що притягають - диполі води - при цьому певним чином орієнтуються стосовно поверхні часток г. Розрізняють вологу: а) міцно зв’язану (син. - адсорбовану), що перебуває під безпосередньою дією сорбційних сил і б) рихло зв’язану (сорбційну), що закріплюється шляхом сорбції шарами адсорбованої вологи. Максимальна кількість міцно зв’язаної вологи характеризує, по П. І. Колоскову, максимальну адсорбційну вологоємність.

Волога імбіціонна — волога, що втримується в набряклих гідрофільних колоїдах.

Волога капілярна — вільна ґрунтова волога, утримувана в г. або переміщувана в ньому під впливом капілярних (меніскових) сил.

Волога капілярна відкрита - див. Волога фунікулярна.

Волога капілярна закрита - термін, запропонований Верлюі (Verluys)— волога, що утримується в нижній частині капілярної облямівки і майже цілком заповнює ґрунтові пори.

Волога капілярна підперта — вільна гравітаційна волога, що утримується в шарі ґрунту безпосередньо над дзеркалом ґрунтових і гідравлічно з ними зв'язана. Її шари утворюють собою капілярну облямівку. Містить у собі вологу капілярну закриту (див.) і вологу фунікулярну.

Волога капілярно – підвішена внутрішньоагрегатна — утворюється в структурних суглинних й глинистих г. у вигляді скупчень у системах капілярних пор, що пронизують агрегати. Утримується різницею поверхневих тисків менісків, що обмежують ці скупчення.

Волога конденсована — рідка волога, що утворюється в г. у результаті конденсації водяного пару, що утримується в ґрунтовому повітрі або надходить у г. з атмосферного повітря.

Волога конституційна — див. Волога, хімічно зв'язана.

Волога кристалізаційна — вода, що входить до складу кристалічних тіл у вигляді самостійних молекул. Наприклад, вода, що входить до складу гіпсу CaSO₄-2H₂O.

Волога кутів пор — див. Волога стикова.

Волога міцнозв’язана — див. Волога зв'язана.

Волога незамерзаюча - волога, що залишається в рідкому стані при негативній температурі. Визначається калориметрично. Її вміст перебуває у зворотній залежності від абсолютного значення негативної температури г.

Волога незасвоювана (рослинами) - див Волога, недоступна для рослин.

Волога непродуктивна — частина ґрунтової вологи, що не може бути використана рослинами на створення органічної речовини. Верхньою межею вмісту В. Н є ґрунтова вологість стійкого в’янення.

Волога орієнтована — див. Волога зв'язана волога пендулярна — див. Волога стикова.

Волога підвішена — вільна й зв'язана волога, що довгостроково втримується в г. сорбційними й менісковими силами в нерухомому або практично нерухомому стані після стікання всієї гравітаційної вологи.

Волога підвішена що насичує — утворюється у верхніх шарах піщаних г. за умови їхньої вихідної сухості. Насичує г. до повної вологоємності. Утримується різницею поверхневих тисків менісків, що утворюють нижню й верхню поверхні водного тіла. Якщо потужність промоченого шару перевищить деяку межу, тоді відбувається швидке стікання підвищеної вологи, після чого в піщаній товщі залишається лише стикова волога.

Волога підперто-підвішена — син.: Волога посаджена. Утворюється в дрібнопористому шарі г. при підстеленні його крупно пористим шаром над границею зміни цих шарів. Утримується капілярними силами. Здатна до бічного пересування при наявності градієнта гідравлічного напору й висхідному пересуванню, що компенсує витрату на випар і десукцію.

Волога плівкова (по А. Ф. Лебедєву) — див. Волога зв'язана.

Волога посаджена — див. Волога підперто-підвішена.

Волога продуктивна — частина ґрунтової вологи, засвоюючи яку рослини не тільки підтримують свою життєдіяльність, але й синтезують органічні речовини Нижньою межею В. П. є ґрунтова вологість стійкого в’янення рослин.

Волога рихлозв’язана— див. Волога зв'язана.

Волога сорбціонна — див. Волога зв'язана.

Волога сорбціонно-підвешена — утворюється в безструктурному й мікро структурному суглинковому й глинистому г. у формі плівок зв'язаної води.

Волога стикова — син.: Волога кутів пор, волога пендулярна. Волога, що утворюється у г. навколо часток дотику твердих часток г., скупчення у формі подвійно ввігнутих лінз («манжет»), які утримуються капілярними силами.

Волога фунікулярна — син. Волога капілярна відкрита. Термін запропонований Верлюі (Verluys). В. Ф. або, точніше, фунікулярним станом капілярної вологи в г. називається такий стан, при якому вологою заповнені не всі пори ґрунту. В. Ф. володіє гідростатичною суцільністю. Ф. стан вологи характерний для верхньої частини капілярної облямівки.

Волога що просочується — вільна гравітаційна волога, що пересувається в г. в спадному напрямку під дією сили ваги.

Волога, недоступна для рослин — син.: Волога незасвоювана. Частина ґрунтової вологи, що не може бути засвоєна рослинами, у тому числі й у процесі їх в’янення. Найбільший вміст у г. В. Н. називається „мертвим” запасом вологи й близька до максимальної гігроскопічності..

Волога, хімічно зв'язана — син. Волога конституційна. Вода, що входить до складу молекул даної речовини.

Вологість в’янення рослин — див. Вологість ґрунтова стійкого в’янення рослин.

Вологість ґрунтова стійкого в’янення рослин (скорочено — вологість в’янення рослин) — син.: Коефіцієнт в’янення рослин (Бриггс і Шанц). Вологість г., при якій з'являються перші ознаки зів'янення рослин з добре розвиненою кореневою системою, що не зникають при внесенні рослин на 12 годину в атмосферу, насичену водяним паром.

Вологість ґрунту — безрозмірна величина, що характеризує собою зміст у г. вологи. Виражається: а) в % від ваги сухого ґрунту (вагарна вологість або просто вологість г.); б) в % від обсягу г. (об'ємна вологість); в) в % від вмісту вологи, що відповідає тому або іншому виду вологоємності, - найчастіше повна або найменша (відносна вологість). У старих роботах кінця XIX і початку XX століття можна зустріти вираження вологості в % від ваги вологого г.., що нині іноді вживається тільки для торф'яних г.

Вологість ґрунту вагарна - див. Вологість г. Вологість ґрунту об'ємна — див. Вологість г.

Вологість ґрунту відносна - див Вологість г.

Вологість прилипання ґрунту — вологість, при якій г. починає прилипати до поверхні інших тіл. Залежить від властивостей цієї поверхні.

Вологість розриву капілярного зв'язку (термін запропонований М. М. Абрамовою) — вологість г., що лежить в інтервалі між найменшою вологістю і вологістю в’янення, при якій рухливість вологи в процесі зниження вологості г. і, отже, вологопровідність різко зменшується.

Вологість уповільнення росту рослин - вологість г., що лежить в інтервалі між найменшою вологоємністю і вологістю в’янення, починаючи з якої ріст рослин у процесі зменшення вологості г.п. швидко сповільнюється.

Вологоємність – властивість г.п. вміщувати і утримувати певну кількість води. Ця вода може міститися в пустотах г.п. (пори, тріщини) або вільно з них витікати.

Вологоємність ґрунту — величина, що кількісно характеризує собою водостримуючу здатність г. Виражається в % від ваги або обсягу г. або запасом води. Залежно від умов утримання вологи розрізняють В. Г. польову, загальну, капілярну, найменшу, повну, граничну польову, максимальну молекулярну, адсорбційну максимальну. З них основними є найменша, капілярна й повна.

Вологоємність ґрунту адсорбційна максимальна — див. Волога зв'язана.

Вологоємність ґрунту відносна (по Косовичу) — див. Вологоємність капілярна.

Вологоємність ґрунту диференціальна — кількість вологи, яку потрібно додати в г. для того, щоб змінити потенціал (тиск) ґрунтової вологи на одиницю.

Вологоємність ґрунту загальна — термін Качинського, що означає кількість вологи, що може довгостроково втримуватися г. при подачі води зверху, коли ґрунтова вода знаходиться глибоко, і при подачі води знизу, коли рівень вод високий.

Вологоємність ґрунту капілярна—син.. Вологоємність відносна (по Косовичу); вологоємність, що відповідає волозі капілярно-підперта (за Качинським). У точному значенні К. В. якого-небудь шару ґрунту називається рівноважний вміст у ньому вологи за умови його розташування в межах капілярної облямівки. К. В. даного шару виміряється вмістом вологи в ньому й змінюється з висотою положення його над рівнем ґрунтових вод.

Вологоємність ґрунту максимальна молекулярна (термін, запропонований А. Ф. Лебедєвим) — теоретично означає найбільший вміст у г. вологи ,утримуваної силами притягання, що виходять від поверхні твердих часток г. Запропоновані Лебедєвим практичні методи виміру М. М. В. (методи суперцентрифуги, високих колон і плівкової рівноваги = метод преса) дозволяють одержати лише деякі умовні величини, що відповідають водостримуючій здатності зразків г. при різних умовах виміру М. М. В., але не відповідають її теоретичному значенню.

Вологоємність ґрунту найменша (термін запропонований Майером) — син.: Вологоємність польова (у американських авторів); гранична польова вологоємність (в Уласевича); вологоємність, що відповідає волозі капілярній підвішеній (у Качинського). Найбільший вміст підвішеної вологи в даному шарі г. у її природному додаванні, при відсутності шаруватості й дії, що підпирає, ґрунтових вод, після стікання всієї гравітаційної вологи.

Вологоємність ґрунту повна — син.: Водомісткість г. Вміст вологи в г. за умови повного заповнення всіх пор водою.

Вологоємність ґрунту польова — у американських авторів («field water capacity») син. вологоємності найменшої; у Л. П. Рожева й С. І. Долгова син. вологоємності польової граничної.

Вологоємність ґрунту, що відповідає волозі капілярно-підвішеній - див. Вологоємність г. найменша.

Вологоємність ґрунту, що відповідає волозі капілярно-підпертій - див. Вологоємність г. капілярна.

Вологоємність польова гранична — по Л. П. Розову й С. І. Долгову - найбільша кількість вологи, що г. у своєму природному заляганні може утримувати в нерухомому або практично нерухомому стані після рясного природного або штучного зволоження й стікання вологи. При глибокому заляганні ґрунтових вод відповідає вологоємності найменшій, а при близькому їхньому заляганні - вологоємності капілярній. За Уласевичем - син. вологоємності найменшої. За Зайдельманом - вологоємність шарувата ґрунтової товщі (при глибокому заляганні ґрунтових вод) після надлишкового зволоження й стікання всієї гравітаційної вологи.

Вологозабезпеченість рослин (вологозабезпечувана здатність г.). Кількісно характеризується найчастіше відношенням спостереженого запасу продуктивної вологи до запасу її при найменшій вологоємності, що відповідає діапазону активної вологи, по Качинському. По інструкціях Гідрометслужби, відношення наявного в г. запасу продуктивної вологи до оптимального її запасу для даної фази розвитку культури.

Вологозарядка ґрунту — одноразове надходження в Г. значної кількості вологи, що забезпечує повністю або значною мірою потребу рослин у волозі. В. Г. може бути природною (осінні дощі, надходження талих вод) або штучною (зрошення), проведена, як правило, до посіву с. -г. культур.

Вологоміри ґрунтові — прилади, що дозволяють багаторазово вимірювати вологість г. в одній і тій же точці , де міститься робоча частина приладу (датчик). В.Г. можуть бути засновані на різних принципах (омічні, тензіометричні, нейтронні й гамаскопічні).

Вологоміри ґрунтові гамаскопічні- прилади для виміру вологості Г., у яких використовується принцип розсіювання гамма-випромінювання молекулами води. Відносна інтенсивність спрямованого пучка гамма-випромінювання, що пройшло через г., зв'язана експонентною залежністю із щільністю твердої фази г. і його вологістю.

Вологоміри ґрунтові нейтронні — прилади для виміру вологості г., у яких використовується ефект уповільнення нейтронів ядрами атомів водню, що входять до складу води. Уповільнені нейтрони вловлюються й ураховуються спеціальними пристроями. Відносна кількість уповільнених нейтронів перебуває в прямої залежності від вологості г., не утримуючих більших кількостей органічної речовини, бора й деяких інших елементів.

Вологоміри ґрунтові омічні — вологоміри, що дозволяють визначати вологість г. шляхом виміру електропровідності ґрунту або пористого тіла, зануреного в г., волога в якому перебуває в динамічній рівновазі з вологою в навколишньому ґрунті.

Вологонасиченість ґрунту — безрозмірна величина, що характеризує ступінь насиченості г. вологою. Визначається шляхом вираження вологості г. в % від її повної вологоємності.

Вологообіг великий земної кулі — випаровування вологи з поверхні океанів і морів, перенесення водяного пару, що утворився, на сушу, його конденсація в атмосфері й випадання на поверхню суши у формі опадів, повернення рідкої вологи в океани й моря через гідрографічну мережу, при якому частина цієї вологи проходить через ґрунтову товщу.

Вологообіг внутрішньоматериковий — фізичний випар вологи з поверхні г., рослин і водойм, транспірація її рослинами, конденсація пароподібної вологи, що утворилася, в атмосфері, випадання її у формі опадів на поверхню землі й інфільтрація її в г. Те саме кількість вологи може багаторазово брати участь у В. В. без вороття в океан.

Вологообіг ґрунтовий — сукупність всіх процесів надходження вологи в ґрунт і її витрату із ґрунту. Кількісно характеризується водним балансом ґрунту.

Вологопровідність ґрунту — здатність ґрунту проводити воду під впливом градієнтів тиску ґрунтової вологи. Кількісно характеризується коефіцієнтом вологопровідності.

Волосся Пеле (за іменем Пеле – богині вогню у стародавніх гавайців) – тонкі нитки вулканічного скла, що видувається сильним вітром з фонтанів гарячої рідкої лави. Характерне для вивержень вулканів на Гавайських островах.

Волюмометр — прилад для виміру загального обсягу твердої фази г. і обсягу окремих агрегатів.

Восьмизв’язний код Фрімана – метод опису об’єктів за допомогою набору з восьми цифер (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7), кожна з яких кодує один із восьми фіксрваних напрямків.

“Всесвітня стратегія охорони природи” – документ, розроблений Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів при підтримці Програми ООН з навколишнього середовища та сприянні Всесвітнього фонду охорони дикої природи, і спрямований на краще використання людством біосфери та екосистем.

Всмоктувальна сила ґрунту — сила (або, точніше, гідростатичний тиск), з якої г., не насичений вологою, може вбирати вологу. Величина позитивна, чисельно рівна негативному тиску, під яким утримується в г. волога. Перебуває у зворотній залежності від вологості г. У г., насиченою вологою до повної вологоємності, дорівнює нулю.

Всмоктування — початкова стадія інфільтрації вологи в г., протягом якої водопроникність г. зменшується внаслідок заповнення ґрунтових пор вологою, набрякання ґрунтових колоїдів і часткового деструктурування г.

Вспушеність ґрунту — збільшення обсягу г. при обробці. Виражається відношенням обсягу г. після обробки до обсягу тієї ж маси г. до обробки.

Вуглеводні сполуки – хім. сполуки вуглецю і водню. Утворюються в результаті розкладу орг. речовини. Трапляються у твердому, рідкому і газоподібному стані.

Вуглекислі води – води, до складу яких входить не менш як 0,25 г/л розчину вільної вуглекислоти.

В'язкість (внутрішнє тертя) — властивість рідин і газів чинити опір при переміщенні однієї частини рідини або газу щодо іншої. Виміряється в пуазах.

В'язкість ґрунту — внутрішнє тертя, що виникає при плині г. (див. Плинність), чисельно характеризується відношенням величини рушійних напруг і похідної швидкості плину по нормалі до неї (коефіцієнт в'язкості).

Газообмін ґрунтовий — переміщення газів у ґрунтовій товщі, супроводжуване обміном газів між твердою, рідкою й газоподібною фазами г., а також між г. і живими організмами, що населяють неї. Відбувається в результаті: а) дифузії газів; б) змін температури п.г.; в) коливань атмосферного тиску; г) переміщень води й змін вологості г. і д) поглинання кисню й виділення вуглекислоти ґрунтовими організмами й коріннями рослин.

Газопроникність – властивість г.п. пропускати крізь пори різні гази.

Галіт (грец. – сіль) – м-л класу хлоридів-бромідів-йодидів, NaCl. Кристалізується у вигляді безбарвних або білих кубиків, іноді забарвлених різними домішками в синій або червоний колір.

Галогеніди – мінерали, солі галоїдно-водневих кислот. Поділяються на два класи: фториди і хлориди – броміди – йодиди. До першого класу належать флюорит, кріоліт та ін.; до другого – галіт, сильвін, каналіт та ін.

Галуазит – глинистий м-л групи каолініту. Білий з різними відтінками (сірим, синім, жовтим та ін.); тв. 1-2; густ. 2,2.

Галька — див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Геліфікація – процес перетворення рослинної речовини при наявності води і недостатньому доступі повітря в гель – безструктурну колоїдну речовину. Внаслідок Г. утворюється блискуче вугілля.

Генезис (грец. – походження) – у геології – походження різноманітних геол. утворень, що виникли в певних умовах під впливом геол. процесів.

Геогнозія (грец. – пізнання Землі) – термін, що вживався у XVIII – першій половині ХІХ ст. замість сучасного терміна “геологія”.

Географічна інформаційна система (Geogrphical Information System, син. – геоінормаційна система, ГІС) – інтегрована сукупність апаратних, програмних та інформаційних засобів, що забезпечують введення, збереження, обробку, манапулювання, аналіз і відображення (подання) просторово-координатних даних.

Геодезія (грец. – землевимірювання) – наука про методи визначення форми і розмірів Землі в цілому або окремих її частин, про зображення земної поверхні на планах і картах.

Геоінформаційні технології - сукупність засобів, способів і методів автоматизованого збору, зберігання, маніпулювання, аналізу і відображення (подання) просторової інформації.

Геоїд – геометрично складна поверхня рівних значень, що збігається із спокійною поверхнею Світового океану і продовжена під континентами.

Геологія – наука про будову Землі, її походження, розвиток, склад та сучасні процеси, що відбуваються в глибинах і на поверхні Землі. Основне завдання Г. – вивчення г.п. і земної кори в цілому, закономірностей утворення і поширення корисних копалин усіма доступними методами з використанням даних астрономії, фізики, хімії, біології та інших наук.

Геоморфологія – наука, яка вивчає форми земної поверхні, їх походження, формування, зовнішній вигляд, еволюцію і закономірності геогр. поширення.

Геосфери – різні за складом і щільністю оболонки, в яких складається Земля. Внутрішні: літосфера, мантія та центр. ядро. Зовнішні: атмосфера, гідросфера, біосфера, що охоплює частину літосфери, гідросфери та атмосфери.

Геотектоніка (грец. – будова Землі) – наука, що вивчає будову і рухи земної кори, форми залягання г.п., закономірності їх розташування і розвитку.

Геотермія (геотерміка) – наука, що вивчає теплові умови Землі: до глибини близько 7 км безпосередньо за допомогою свердловин і шахт, а на більших глибинах – сейсмологічними, радіологічними та іншими геофізичними методами.

Геофізика – наука, що вивчає фіз. властивості Землі та геосфер, а також фіз. явища і процеси, що в них відбуваються.

Геофізичні методи розшуків – методи дослідження будови земної кори і розшуків корисних копалин, що ґрунтуються на вивченні фіз. властивостей г.п.

Геохімія – наука, що вивчає хім. склад елементів та закони їх перерозподілу в земній корі.

Гібридизм (лат. – помісь) – у петрології процес утворення гібридних г.п. змішаного походження їх матеріальної основи внаслідок, напр., асиміляції раніше застиглих магм. п., осад. п. чи змішання двох магм.

Гігроскопічна вода – вода, що знаходиться в речовині внаслідок її гігроскопічності.

Гігроскопічність – властивість речовини вбирати з повітря водяну пару.

Гігроскопічність ґрунту — здатність г., у силу властивої йому поверхневої енергії, сорбціювати на поверхні своїх часток пари води, що утримуються в навколишнім повітрі.

Гігроскопічність ґрунту максимальна — найбільша кількість пароподібної вологи, що г. може поглинути з повітря, майже (на 96-98%) насиченого вологою. Виражається в % від ваги сухого г.

Гігроскопічність ґрунту повітряна — не цілком точне вираження, що означає вміст у г., доведеної до повітряно-сухого стану, гігроскопічної вологи, виражене в % від ваги сухого г. Змінюється залежно від вологості навколишньому повітрі повітря.

Гідратація — утворення оболонки з орієнтованих молекул води навколо іонів, молекул і колоїдних часток, що перебувають у розчині, а також навколо твердих часток г. при зіткненні їх з вологою.

Гідратація – хім. реакція приєднання частин речовини, що розчиняється у воді, до молекул води. Один з основних факторів, що зумовлюють процеси вивітрювання земної кори.

Гідрогеологія – наука про походження, умови залягання, рух, режим, фіз. і хім. властивості підземних вод, їх взаємозв¢язок з твердими м-лами, умови виходу на земну поверхню, народногосподарське значення.

Гідродинамічний напір – напір, який утворюють підземні води під час руху по похилій поверхні водонепроникних п.

Гідроізоплет — див. Ізоплет вологості.

Гідрологія ґрунтова — вчення про ґрунтову вологу: про її властивості, про водні властивості ґрунтів, про водний режим ґрунтів і його елементів і факторів, про участь ґрунтової вологи в процесах ґрунтоутворення й у житті рослин.

Гідроль — неасоційована молекула води Н₂О. Гідролі можуть зв'язуватися один з одним.

Гідросфера – переривчаста водна оболонка Землі, що складається з океанів, морів, континентальних водойм та льодовикових покривів і вкриває 71% земної поверхні.

Гіпотеза — наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза є складовою теорії, як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає економити час, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Гіпотеза (як і ідея) має ймовірний характер і проходить у своєму розвитку три стадії: накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень; формування гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії; перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

Гіпотеза — це науково обґрунтована система припущення, через яку на основі низки чинників формуються висновки про існування об'єкта, зв'язків або причини явища. Гіпотези є формою переходу від фактів до законів. Створення теорії це найбільш висока форма узагальнення і систематизація знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об'єднаних в одну достовірну систему знань про об'єкт теорії. Необхідними елементами теорії є експериментальні факти, гіпотези, закони. Завдання і роль наукової теорії в найбільшій мірі проявляються в поясненні механізму і суті відомих явищ і особливо в прогнозуванні нових, які раніше не спостерігались.

Гіпотеза — це припущення про причину, яка викликає такий наслідок. Якщо гіпотеза співвідноситься з фактами, які спостерігаються, то в науці її називають теорією або законом. У процесі пізнання кожна гіпотеза перевіряється практикою, в результаті чого встановлюється, що наслідки, які випливають з гіпотези, дійсно співпадають з явищами, за якими ведуться спостереження, і ця гіпотеза не заперечує інші гіпотези, які вже є доведеними. За накопиченням нових фактів одна гіпотеза може бути замінена іншою тільки в тому випадку, коли ці факти не можна пояснити старою гіпотезою або вони їй суперечать. При цьому стару гіпотезу цілком не відкидають, а тільки виправляють і уточнюють. У міру виправлення і уточнення гіпотеза стає законом.

Гіпотези — це наукові припущення, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явищ, процесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Вони як відправні пункти емпіричного дослідження, подальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підказують вибір методів збирання інформації у випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та узагальнення зводяться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези, наукового передбачення, які мають елементи новизни і оригінальності на базі всіх основних методів. У прикладних науках цей метод є основним. Його методологія включає наступне: вивчення фізичної, економічної і інших сторін суті явища, яке досліджується за допомогою методів моделювання, аналізу, синтезу тощо.

Гіпсометрія – розділ геодезії, що займається визначенням і нанесенням на карти, плани та профілі абс. і відносних висот місцевості.

Гістерезис (від грець. запізнювання, відставання) — розходження в стані тіла при тому самому кількісному вираженні зовнішніх умов залежно від того, чи виміряється стан тіла в процесі збільшення або зменшення кількісних параметрів, що характеризують зовнішні умови. Тому що стан тіла при гістерезисі відстає від зміни зовнішніх умов, графік, що зображує зв'язок стану тіла з кількісним вираженням зовнішніх умов при повному циклі змін останніх, приймає форму петлі гістерезису, тим більше широкої, чим сильніше запізнювання (гістерезис) стану тіла.

Гістерезис гідросорбційний — проявляється відносно ґрунтової вологи в тому, що при тому самому усмоктувальному тиску г. містить різні кількості вологи залежно від того, чи є воно залишковим і утворилося в процесі відсмоктування вологи (тобто в процесі висихання г.) або воно створилося в процесі її зволоження (обводнювання). У другому випадку зміст вологи в г. завжди буде менше, ніж у першому. Відповідно гідросорбційний гістерезис проявляється й у тім, що при тому самому вмісті вологи в г. тиск її (натягнення) чисельно буде більшим в процесі відсмоктування вологи (тобто висихання г.), ніж у процесі її зволоження (обводнювання). Графік, що зображує зміну вологості г. при зміні її тиску (натягнення), при замкнутому циклі цих змін являє собою петлю гістерезису, тим більше широку, чим сильніше проявляється гістерезис (запізнювання).

Гістерезис змочування — явище, що полягає в тому, що крайовий кут у точці дотику поверхні рідини із сухою поверхнею твердого тіла має величину більшу, ніж при зіткненні з поверхнею того ж тіла, попередньо змоченого.

Гістерезис капілярний — явище, яке полягає у тому, що капілярне підіймання води в сухий г. навіть при повному зволоженні поверхні ґрунтових часток зупиняється на висоті меншій, ніж та, на якій зупиняється завдяки капілярним силам опускання води в тому ж. після повного його зволоження.

Глина — 1. Назва г. за гранулометричним складом (див. Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом). У ґрунтознавстві й інженерній геології - ґрунти (породи), що містять більше 30% часток дрібніше 0,005 мм (іноді дрібніше 0,001 мм). У геології - осадова гірська порода з перевагою часток розміром менше 0,01 мм, здатна утворювати з водою пластичну масу, що зберігає форму, що надає їй, а після сушіння й випалу стає твердою й міцною.

Глина фізична — сукупність елементарних ґрунтових часток з діаметром менше 0,01 мм.

Глини – дуже поширені пухкі осад. п., в яких переважають глинисті м-ли. До складу Г. входять також кварц, слюди, польові шпати, кальцит, доломіт, гіпс, рутил, глауконіт та ін.

Глинисті мінерали – різноманітні мінерали класу силікатів. Утворюються внаслідок вивітрювання магм. г.п.

Глинисті сланці – слабометаморфізовані сланцюваті глинисті п., що легко розколюються на пластинки і не розмокають у воді.

Глинозем – оксид алюмінію, Al₂O₃. При нагріванні до 500-900⁰ переходять у корунд.

Глобальна мережа Internet — це всесвітнє об'єднання регіональних і корпоративних мереж, що створюють єдиний інформаційний простір завдяки використанню стандартних протоколів передачі інформації.

Горизонт висушення мертвий — див. Горизонт імпермацидний.

Горизонт водоносний — шар г. що містить у собі вільну гравітаційну вологу, здатну випливати зі штучного або природного розрізу цього шару. Обмежується знизу поверхнею водотривкого горизонту, а зверху - поверхнею з нульовим гідростатичним тиском, що у шпарах маркірується дзеркалом вільної води.

Горизонт водотривкий — син.: Водоопір. Шар ґрунту , що володіє дуже низькою водопроникністю («відносний Водоопір») або повністю водонепроникний («абсолютний водоопір»).

Горизонт диспульсивний - див. Горизонт імпермацидний.

Горизонт імпермацидний — син.: горизонт висушення мертвий, горизонт диспульсивний. Термін, запропонований Г. Н. Висоцьким. Шар г. з постійною низькою вологістю, близькою до вологості стійкого в`янення, промочується не вологою атмосферних опадів. Зустрічається в г. лісостепової, степової і більш сухих зон, що володіють водним режимом непромивного типу.

Гравій - див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Градієнт температури ґрунту - різниця, позитивних або негативних, температур у двох точках г., віднесена до одиниці відстані між ними. Найбільших величин у г. звичайно досягають градієнти, вимірювані у вертикальному напрямку. При наявності нерівностей поверхні г. або тріщин у ній можуть виникати й горизонтальні градієнти.

Границі (межі) пластичності ґрунту - див. Константи пластичності г.

Гранулометрична фракція - син.: Фракція гранулометричних елементів, фракція елементарних ґрунтових часток. Сукупність елементарних ґрунтових часток, розмір яких лежить у певних межах. Див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Гранулометричний аналіз ґрунтів - син.: Механічний аналіз ґрунтів. Система прийомів, що дозволяє досягти по можливості повного поділу всіх ґрунтових агрегатів на елементарні ґрунтові частки й визначити зміст у г. елементарних ґрунтових часток різного розміру.

Гранулометричний ґрунтовий елемент — див. Елементарна ґрунтова частка.

Гранулометричний склад ґрунтів — син. Механічний склад ґрунтів. Процентний ваговий зміст у г. часток різного розміру, поєднуваних у гранулометричні фракції.

Графік гранулометричного складу ґрунту — графік, у якому на осі ординат відкладена глибина , а на осі абсцис — процентний вміст різних гранулометричних фракцій, послідовно додаючи, починаючи з більших фракцій.

Ґрунт – верхній шар земної кори, що утворився протягом тривалого часу внаслідок взаємодії г.п., клімату, рослинності й тваринних організмів. Характеризується родючістю. Великий вплив на формування або руйнування Г. має людина. Розрізняють такі типи Г.: тундрові, підзолисті, чорноземні, сіроземні, каштанові, червоноземні.

Ґрунт — самостійне природне тіло, що володіє родючістю й утворилася з поверхневих шарів різноманітних гірських порід, природно змінюваних сукупною дією води, повітря, живих організмів і їхніх мертвих залишків.

Ґрунт — шар гірської породи, що лежить безпосередньо під ґрунтовою товщею, того ж геологічного походження, що й материнська порода г., або іншого. Між ґрунтом і землею відбувається обмін газами, розчинами й тепловою енергією.

Ґрунт ідеальний — модель ґрунту, що складає з кулястих часток однакового розміру з різним упакуванням, що використовується для вивчення форм і обсягу пор в г. і інших пористих тілах.

Ґрунтова товща — син.: Ґрунтова товща , що складається із шару ґрунту та шару землі під ним . Нижньою границею Г. Т. доцільно вважати глибину залягання водоупору під першим (верхнім) шаром ґрунтових вод.

Ґрунтової вологи (читається пи-эф) - десятковий логарифм величини сисної сили г.

Грязі природні – мули, що утворюються в лиманах, озерах, морях та річках. Деякі Г. мають лікувальне значення.

Гумінові кислоти – суміш аморфних осадів бурого кольору. Утворюються внаслідок розкладу орг. речовин.

Гумінові речовини – солі гумінових кислот, що містяться в торфі, ґрунтовому гумусі або у викопному вугіллі.

Гумус (перегній) – темнозабарвлені продукти переважно біохімічного розкладу органічних решток. У Г. містяться основні елементи живлення рослин: азот, фосфор, сірка та інші, які під впливом мікроорганізмів робляться доступними для рослин.

Дані дистанційного зондування Землі (ДДЗЗ) – дані, отримані методами реєстрації випромінювання від поверхні Землі (відбитого чи випромінюваного) за допомогою електронно-оптичних систем, установлених на космічних супутниках або літаках.

Дарсі закон — закон, якому підкоряється ламінарний рух ґрунтових вод, установлених Дарсі. Математично закон Д. виражається так:

де Q — кількість води, що протікає в одиницю часу;

q — площа поперечного перерізу породи;

h — напір;

l - довжина шляху фільтраційного потоку,

k — коефіцієнт фільтрації

Дебіт (лат. – витрачання) – кількість води, яку дає джерело або гірнича виробка за одиницю часу. Вимірюється в л/сек (хв, год) або в м³/сек.

Дегідратація – процес виділення води з м-лів і г.п. Внаслідок Д. в орг. речовині зменшується вміст кисню, що призводить до збільшення в ній вуглецю і водню.

Деградація грунтів – поступове погіршення властивостей грунтів (зменшення вмісту гумусу, порушення структури, зниження родючості та ін.), викликане головним чином антропогенними факторами (ерозія, вторинне засолення, забруднення пестицидами, неправильна агротехніка та ін.).

Дедоломітизація – ендотермічний процес, що відбувається в умовах високотемпературного метаморфізму і зумовлює виділення з доломітів магнезіальних карбонатів.

Дедукція — метод дослідження, що полягає в тому, що конкретні положення виводяться із загальних.

Дезагрегація — руйнування ґрунтових агрегатів під впливом механічних впливів, тривалого перезволоження, набрякання ґрунтових колоїдів, збідніння гумусом, входження в ґрунтовий поглинаючий комплекс обмінного натрію й під дією інших причин.

Дезактивація (від фр. des – префікс, що означає знищення, усунення і лат. activus – діяльний) – усунення радіоактивного забруднення з поверхні Землі, заражених об¢єктів або середовищ з метою відвернути радіоактивне ураження. Для Д. Застосовують механічні, фізико-хімічні і біологічні методи.

Делювій (лат. – змив) – відклади уламкового матеріалу, що утворилися біля підніжжя та на схилах підвищень у результаті руйнування п. і перенесення продуктів руйнування тимчасовими потоками або сповзання уламків під дією сили тяжіння.

Дендрарій – частина ботанічного саду, де культивуються на відкритому грунті дерева і кущі,або спеціально закладений сад, де вирощують дерева і кущі з науковою і навчальною метою.

Денудація ( –лат. – відслонення) – сукупність процесів руйнування г.п. та перенесення продуктів руйнування у зниженні ділянки під дією вітру, текучих вод, морського прибою та ін.

Депресійна Поверхня іноді параболічного виду, утворена дзеркалом ґрунтових або ґрунтових вод, що знижується до місця їхнього природного виходу на схилі або виходу в колодязь, шпару або в дрену, звідки вода відкачується або випливає самопливом.

Десквамація (лат. – злущування) – розтріскування та злущування г.п. внаслідок різких змін температури.

Десукція—1. Процес поглинання вологи із ґрунту коріннями рослин. 2. У рівнянні водного баланс-кількість води₍ відсмоктує рослинами із ґрунту за той проміжок часу, для якого складається баланс.

Детермінізм – вчення про всезагальний об’єктивний закономірний взаємозв’язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища.

Детермінованість — сувора послідовність використання методу. Іншими словами — максимальна його алгоритмізація.

Дефіцит вологи в ґрунті — різниця між фактичним вмістом вологи в г. і тим її вмістом, що відповідає найменшій вологоємності. Виражається в % від ваги або обсягу г. або в мм водного шару.

Дефляція (лат. – видування) – руйнівна дія вітру на поверхні Землі, що полягає у видуванні та розвіюванні пухких п.

Дзеркало вільної води — уявлювана поверхня в обводненій ґрунтово-земній товщі, на якій гідравлічний тиск ґрунтової вологи дорівнює нулю. У природі виявляється у вигляді «дзеркала», тобто поверхні ґрунтових, ґрунтово-земних або ґрунтових вод у різних розрізах (шпарах, колодязях), що проникають у водоносний горизонт.

Дзеркало ґрунтових вод — див. Дзеркало вільної води.

Динамометричний лом — див. Твердомер ґрунтовий.

Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою в певній галузі науки, яка має внутрішню єдність, актуальність наукових результатів, наукових положень, що висувається автором для публічного захисту. Дисертації не опубліковуються, але ведеться їх сувора бібліографічна реєстрація.

Дискусія — це корисна форма колективного мислення. Різні точки зору, висловлювані в дискусії, сприяють активному мисленню, змушують ретельно продумувати й обґрунтовувати власну точку зору. Більше того, між різними думками і чинниками встановлюється низка зв'язків, що без дискусії могли б виявитися упущеними.

Диспергування ґрунту — процеси подрібнювання г. із застосуванням всіх можливих прийомів, що охоплюють руйнування не тільки ґрунтових агрегатів, але й елементарних ґрунтових часток.

Дисперсія (лат. – розсіяння) – розсіювання однієї речовини в іншій або пасивне розповсюдження організмів та їх зародків вітром, течією та ін.

Дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) – різного роду зйомки з літальних апаратів – атмосферних і космічних, - у результаті яких отримують зображення земної поверхні в якомусь діапазоні (діапазонах) електромагнітного спектра – дані дистанційного зондування Землі; одне із оснвних інформаційних джерел для ГІС.

Дистен (кіаніт) – м-л класу силікатів. Голубий або синій; бл. скляний; сп. досконала; густ. 3,5. Утворюється гол. ч. в процесі метаморфізму багатих на глинозем п. в умовах великого тиску і значних температур.

Диференціальна пористість ґрунту—1. По А. Г. Дояренко (1941) (він називав цю величину «Диференціальною шпаруватістю ґрунтів»), характеристика пористості ґрунту по наявності в ній пор різного розміру. Виходить у процесі вивчення пористості ґрунтових зразків за допомогою капіляриметра й інших аналогічних приладів. 2. За Н. А. Качинським (1947) - характеристика ґрунтової пористості з поділом її на пористість агрегатів, сумарну агрегатну й міжагрегатну; пористість, заповнену міцно зв`язаною водою, рихло зв`язаною водою, капілярною водою й повітрям.

Дифузія ( лат. – розтікання, поширення) – рівномірне переміщення частинок речовини в напрямі зменшення концентрації, зумовлене тепловим рухом цих частинок.

Дифузія газів ґрунтового повітря — переміщення молекул газів, що входять до складу повітря, викликане тепловим рухом цих молекул під впливом градієнтів концентрації або температури. Процес дифузії є одним з основних факторів газообміну між г. і атмосферою.

Дихання ґрунту — ритмічний газообмін між ґрунтом і атмосферою, що відбувається в результаті розширення й стискання ґрунтового повітря при коливаннях температури г. або змінах атмосферного тиску. Термін іноді вживається неправильно для позначення процесу виділення вуглекислоти з г.

Діагенез ( грец. – переродження) – процес перетворення осадків у г. п., що відбувається внаслідок взаємодії складових частин осадків поміж собою та з навколишнім середовищем.

Діаграми алгоритмів використовуються для наочного представлення аналітичного рішення задачі, поділу процесу на самостійні і легко перетворювані частини для забезпечення роботи з алгоритмами. Операція, що виконується на кожному кроці алгоритму, відображається діаграмним символом, у середині якого дається словесний чи символічний запис.

Діапазон активної вологи — різниця між утримуванням вологи в певному шарі г., що відповідає найменшої вологоємності, і вмістом, що відповідає вологості стійкого в`янення, тобто найбільший можливий вміст у г. продуктивної вологи за умови глибокого залягання ґрунтових вод. Виражається в % від ваги або обсягу ґрунту, або в мм водного шару, або м³/га.

Діелектрична проникність ґрунту — здатність г. зменшувати силу взаємодії між двома електричними зарядами або зарядженими тілами в порівнянні з порожнечею. Величина Д. П. Г. залежить від діелектричних постійних мінералів, з яких складається г., води й повітря. Діелектрична постійна мінералів варіює в межах 2-9, а для води дорівнює 81,5. Переважний вплив води на Д. П. Г. Використовується в деяких методах визначення вологості.

Довідник — це літературна робота виробничо-довідкового характеру з певних проблем, де визначаються найбільш важливі поняття, нормативи, моделі, форми інструкції тощо.

Додавання ґрунту — під додаванням г. розуміють характер взаємного розташування в просторі елементарних ґрунтових часток і ґрунтових агрегатів і властивому цьому розташуванню величину, роздробленість і конфігурацію порового простору г. Найпростішими, але не вичерпними кількісними характеристиками додавання г. можуть бути величини об'ємної ваги г. або її загальної пористості. Більше повне додавання г. може бути охарактеризоване величиною загальної пористості з підрозділом, по величині найменшої вологоємності, на пористість капілярну й пористість некапілярну, або пористість стійкої аерації.

Догматизм – думка, філософське вчення чи спосіб мислення, за яким певне вчення або положення вважають істиною, не враховуючи конкретних умов життя.

Дослідження — це вивчення за допомогою певних методів суті явищ, процесів з метою раціональної оптимізації цілеспрямованої діяльності людей у матеріальному виробництві. Дослідження — це процес пізнання суті явищ

Дренаж – природне або штучне осушування водоносних г. п. – відведення води в природні зниження ( річки, озера); штучні споруди – канали, колодязі.

Дренажні води – поверхневі чи підземні води, що відводяться дренажними спорудами в інші місця.

Дрібнозем — елементарні ґрунтові частки розміром дрібніше 1 мм.

Евакотранспірація — син.: Випар сумарний.

Евапотранспірація потенційна — за визначенням Пенмана, кількість води, що транспірується й парке з поверхні г. і рослин із площі, покритої низькорослою зеленою культурою, вирівняною за висотою й повністю забезпеченої вологою.

Еквівалент вологості — умовна водна константа, запропонована американськими дослідниками яка являє собою залишковий вміст у г. вологи після центрифугування зразка ґрунту до постійної ваги при прискоренні, у тисячу разів перевищує силу ваги.

Екологічна ніша – фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму; місце виду в природі, яке включає не лише положення його в просторі, ай функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування.

Екологія людини – комплексна наука, що вивчає закономірності взаємодії людини із навколишнім середовищем, питання розвитку народонаселення, збереження і розвитку здоров¢я, вдосконалення фізичних і психологічних можливостей людини.

Економіко-математичний метод широко використовують економічні науки. Математичне програмування дозволяє знайти оптимальні варіанти організації виробництва, використання ресурсів. Сукупність всіх цих методів і додержання вимог може забезпечити високу якість економічних досліджень.

Економічна інформація — це відомості про економічний розвиток суспільства і його ефективність.

Економічність — здатність методу добиватися певних результатів із найменшими витратами засобів і часу.

Екосистема – біологічна система ,що являє собою функціональну єдність угруповання організмів і навколишнього середовища.

Експеримент - це система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт при дослідницьких випробуваннях, які можуть проводитись в природних і штучних умовах при зміні характеру проходження процесу. Експеримент — це спосіб дослідження явищ, процесів шляхом організації спеціальних дослідів, які забезпечують вивчення впливу окремих чинників за умови постійності інших умов або моделювання явищ і процесів на практиці. Експеримент має бути проведений за можливістю в короткі терміни з мінімальними затратами і з високою якістю отриманих результатів.

Експериментальний метод включає: організацію наукового експерименту відповідно до поставленої мети, кількісний і якісний облік його результатів, статистичну й математичну обробку отриманих матеріалів, теоретичне обґрунтування і їх додаткову перевірку, розробку заходів для впровадження у виробництво отриманих результатів.

Експериментальний метод забезпечує високу якість досліджень при вивченні організації і управління виробництвом, організації і діяльності вільних економічних зон, застосуванні безтарифних форм оплати та ін.

Електромікротермометр - прилад для виміру контактним методом температури поверхні різних дрібних об'єктів: ґрунтових агрегатів, окремих частин рослин і т.п.; чутливим елементом служить напівпровідниковий термоопір малих розмірів.

Електропровідність ґрунтів — здатність г. проводити електричний струм. Е. Г. залежить від її вологості, фазового стану, вмісту в ній солей, її температури, щільності, гранулометричного складу й т.д. Кількісно характеризується величиною коефіцієнта електропровідності.

Електротермометр багатоточковий -прилад, що дозволяє за допомогою електричних датчиків температури (термопар або термометрів опору) робити з одного пункту вимір температури г. у ряді точок.

Електротермометр орний — переносний термометр — щуп, призначений для виміру температури в орному шарі г. Датчиком приладу є напівпровідниковий термоопір.

Елемент гранулометричний — син. Елементарна ґрунтова частка.

Елементарна ґрунтова частка — син.: Гранулометричний елемент г. Уламки порід і мінералів, піщані, пилуваті, мулисті або колоїдні частки г. (кристалічної або аморфної будови), всі елементи яких перебувають у хімічному зв'язку й не піддаються загальноприйнятим методам пептизації, застосовуваним при підготовці г. до гранулометричного аналізу (різні способи насичення натрієм, кип'ятіння, розтирання гумовою маточкою і т.д.). Частки складних гірських порід (граніт, гнейс і ін.) також ставляться до ЕГЧ.

Елементи водного режиму ґрунтів — див. Водний режим г.

Елювій – продукти вивітрювання г.п., різноманітні за механічним складом, які залягають на місці свого утворення.

Енвайронменталізм (від англ. еnvironment – оточення, середовище) – філософська концепція, що підкреслює значення впливу середовища на життя і діяльність людини.

Епюра вологості ґрунту - див. Крива розподілу вологи в г.

Ерозія ( лат. – розмивання ) – процес руйнування г.п. поверхневими текучими водами. Відбувається завдяки механічному розмиву п., шліфуванню твердим матеріалом, що переноситься водою.

Ерозія ґрунту – руйнування ґрунтового покриву внаслідок денудаційних процесів, що призводить до повного або часткового знищення ґрунту.

Етап польового дослідження — збирання первинної інформації про досліджуваний об'єкт; під останньою розуміють неузагальнені відомості (наприклад, відповіді на питання анкети, інтерв'ю, дані документів і спостереження тощо), які потребують подальшої обробки й аналітичного аналізу.

Етика ділових відносин – це система універсальних і специфічних моральних вимог і норм поведінки, що реалізуються в процесі суспільного життя. Будь-які відносини між людьми починають складатися в процесі контактів і спостережень, при яких люди нагромаджують інформацію один про одного, які і є основою взаємної заінтересованості, симпатії або антипатії.

Ефективність розумової праці залежить від таких чинників: інтелектуальних здібностей, особливостей сили волі, стану здоров'я науковця; стану зовнішнього середовища, організації робочого місця, режиму роботи й відпочинку;розумового навантаження.

Життя – вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення, еволюція, нагромадження і передача інформації.

Забруднення радіоактивне біосфери – перевищення природного рівня радіоактивних речовин у навколишньому середовищі. Воно може бути викликане як природними, так і антропогенними факторами. Особливо різко збільшується забруднення середовища радіонуклідами при аваріях на АЕС.

Завдання дослідження — це сукупність конкретних цільових установок, які спрямовані на аналіз і вирішення проблеми. Вони розкривають зміст предмета дослідження, визначають засоби досягнення поставленої мети і мають узгоджуватися з гіпотезами. Завдання дослідження можуть бути основними і неосновними. Основні зумовлені метою дослідження і визначають пошук відповіді на його центральне питання: які шляхи й засоби вирішення даної проблеми? Однак може виникнути ситуація, коли висування додаткових гіпотез вимагає вирішення й інших питань.

Загальнонаукові методи — це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження. Наприклад, сюди належить метод моделювання чи такі логічні засоби, як аналіз і синтез, індукція і дедукція.

Закон виражає певний внутрішній суттєвий зв'язок явиш, процесів і особливостей матеріальних об'єктів. Наукові закони відображають стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Як правило, закони виражаються в формі певного співвідношення понять і категорій.

Замерзання ґрунту — процес фазового переходу ґрунтової вологи в лід при температурі від нуля й нижче.

Замулювання ґрунту — син.: Кольматація. Вмивання в пори й тріщини г. дрібних її часток і їхнє нагромадження гамір, що знижує водопроникність г.

Запас вологи в ґрунті — абсолютна кількість вологи, що втримується в певному шарі г. Виражається в мм водного шару або в м³/га.

Запас вологи мертвий — запас вологи в г., що відповідає повній відсутності доступної вологи.

Земля – одна з планет Сонячної системи. Має складну форму геоїда. З. складається з оболонок: атмосфери, гідросфери, земної кори (літосфери), мантії, ядра та особливої оболонки – біосфери.

Земна кора (літосфера) ( грец. – кам’яна сфера, куля ) – тверда зовнішня оболонка земної кулі. З.к. складається з кори вивітрювання, осад. зони з включенням метам. п., гранітної та базальтової зон.

Земноводні – клас хребетних. У зародковому стані живуть у воді й дихають зябрами, дорослі дихають легенями, але потребують зволоження.

Злипання ґрунтових часток — виникнення зв'язку між первинними частками г. і їхніми агрегатами під впливом поверхневих сил притягання різної природи. Окремими випадками С. є адгезія і когезія.

Змістовно-генетична сторона методу передбачає необхідність теоретичних узагальнень на основі системи законів, категорій і принципів діалектики відповідної науки. В економічній науці останнім часом називається до 100 методів дослідження. Це є результат змішування понять методу і прийомів дослідження. Прийом дослідження включає сукупність операцій, які виконує досліднику процесі вивчення. При вивченні суспільних явищ і процесів застосовуються такі методи:

Змочуваність ґрунту — характеристика взаємодії поверхні твердої фази г. з водою. Кількісно виміряється кутом змочування, утвореним дотичними до поверхні частки й дотичного з нею водного тіла, проведеними в напрямку, перпендикулярному границі трьох фаз.

Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини; знання - це ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності світу.

Зона аерації – верхня зона земної кори між денною поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод.

Зона аерації — гідрогеологічний термін, яким іменується товща породи, розташована над зоною насичення. В 3. А. вода може перебувати в різних формах і станах. Частина пор породи в 3. А., як правило, буває заповнена повітрям.

Зона вивітрювання – верхня частина земної кори, де відбуваються фіз. і хім. вивітрювання. Зона інтенсивного водообміну – зона інтенсивної циркуляції підґрунтових вод, яка належить до верхньої частини зони насичення і лежить вище від місцевого базису ерозії.

Зона насичення — гідрогеологічний термін, що позначає частину (нижню) водоносного горизонту, що завжди повністю насичена водою. Верхня поверхня 3. Н збігається з найбільш можливою для даних умов глибиною зниження рівня ґрунтових вод.

Зсув ґрунту — зсув однієї частини г. стосовно іншої в результаті бічного (тангенціального) тиску. Опір зрушенню підкоряється закону Кулона:

де Н — зусилля, що зрушує;

N- нормальний тиск;

f - коефіцієнт тертя; С - сила зчеплення г.

Ідеалізація — це уявне створення об'єктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об'єктам уявно надати гіпотетичних нереальних ознак, що дозволяє вирішити завдання в закінченому виді. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної рідини. Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням і правомірна тільки в певних межах.

Ідеалізація є пізнавальним прийомом, у процесі якого дослідник в думках конструює так званий ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності. При створенні ідеального об'єкта спираються на реально існуючий прообраз. Разом з тим, ідеальному об'єкту надаються такі ознаки і властивості, які в принципі не можуть належати його реальному прообразу. З ідеалізацією тісно пов'язана абстракція.

Ідея – форма відображення зовнішнього світу, що охоплює цілі й перспективи його пізнання і практичного перетворення.

Ізоморфізм – здатність хім. елементів заміняти один одного в к-лах і м-лах.

Ізоплети вологості ґрунту— лінії на малюнку, що з'єднують точки з однаковою вологістю. Застосовуються, за пропозицією Г. Н. Висоцького, при графічному зображенні зміни вологості ґрунту в просторі («топоізоплети вологості») або в часі («хроноізоплети вологості»)

Ізотерма - син.: Ізотера. Лінія, що з'єднує крапки з однаковою температурою повітря, води або г. І. наносяться на кліматичні карти, де вони зображують просторове поширення однакових температур.

Ізотерма сорбції водяного пару — крива, що виражає на графіку залежність між вмістом вологи в г. і концентрацією водяного пару в навколишньому середовищі при постійній температурі.

Індертермінізм – вчення й методологічна позиція, які заперечують загальну закономірність і причинно-наслідковий звязок явищ у природі й суспільстві.

Індукція - це метод, при якому за конкретними фактами і явищами встановлюються загальні принципи і закони. При теоретичних дослідженнях використовують обидва методи. Обґрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встановлюється її відповідність загальним законам діалектики і формується на основі конкретних фактів. Важливу роль у теоретичних дослідженнях посідають способи аналізу і синтезу.

Інтенсивність випару - Швидкість випару, вимірювана товщиною шару вологи, що випаровується за одиницю часу (звичайно мм/доба).

Інтенсивність транспірації — див. Транспірація.

Інтервал вологості в’янення. — 1. Інтервал величин вологості Г., у межах якого спостерігається повне в`янення рослин внаслідок недостачі вологи в г. Верхньою межею І.В.В. є «вологість ґрунтова стійкого в`янення» (див.). Нижня межа І.В.В. лежить нижче максимальної гігроскопічності. 2. За Фарру й Діву (1945), інтервал між двома вологостями г., перша з яких характеризує стійке в`янення нижньої пари дійсних листів молодої рослини соняшника (при наявності трьох пар дійсних листів), а друга - стійке в`янення всіх листів рослини.

Інтерв'ю, як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, спеціалістів, які глибоко розуміються в тому чи іншому питанні. Проведення інтерв'ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв'юером.

Інтерполяція – обчислення проміжних значень будь-якої змінної за деяких відомих її значень.

Інтерпретація даних - процедура якої має відповідати певним вимогам: • характер оцінки та інтерпретації мають визначатися в загальних рисах уже на стадії розробки програми та концепції дослідження, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об'єкта; • слід максимально повно визначити цей об'єкт та відповідний предмет дослідження; • слід пам'ятати про багатозначність отриманих даних і потребу їх інтерпретації з різних позицій.

Інфільтрація — процес надходження (просочування) поверхневої вологи (дощової, талої, зрошувальної і т.д.) у товщу ґрунту. Процес інфільтрації складається із двох етапів: процесу всмоктування (див.) і процесу просочування (див.). Межею між ними є настання моменту встановлення постійної витрати води на просочування. При інфільтрації волога просочується в г. суцільним фронтом (на відміну від інфлюкції - див.).

Інфлюкція - просочування поверхневої вологи в г., що відбувається переважно по тріщинах і великих порах, на відміну від інфільтрації (див.), при якій просочування йде суцільним фронтом.

Іригація (лат. irrigatio – зрошення) – штучне зрошення земель, технологічний прийом у сільському господарстві для поліпшення водного режиму рослин. Площа зрошувальних земель у світі – 270 млн.га.

Історичний метод дослідження, який включає періодизацію явищ і процесів, аналіз внутрішньої структури і джерел розвитку, активної дії.

Каїніт – м-л класу сульфатів. Жовтувато - або сірувато-білий; іноді червоний; тв. 2,5-3; густ. 2; розчиняється у воді; на смак гірко-солоний. Капілярний рух води – рух води по капілярних пустотах г. п.

Калориметр ґрунтовий - лабораторний прилад для визначення теплоємності г. і вимірювання кількість тепла, що виділяється або поглинається при різних процесах, що відбуваються в г., наприклад теплоти змочування.

Камені — див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Капіляри ґрунтові — система зв'язаних один з одним ґрунтових пор волога, що утримується в них, при частковому їхньому заповненні утворить меніски, завдяки чому виникають капілярні явища.

Капіляриметр — лабораторний прилад для виміру тиску ґрунтової вологи і його залежності від вологості г. в інтервалі значень цього тиску від нуля до величини, близької до однієї атмосфери.

Капілярна конденсація — конденсація вологи на поверхні ввігнутих менісків, обумовлена тим, що тиск водяного пару, що насичує простір, над увігнутою поверхнею рідини нижче, ніж над плоскою або опуклою поверхнею.

Капілярна крива — крива, що зображує зміну із глибиною вмісту вологи в межах капілярної облямівки. Глибина відкладається на осі ординат, а вміст вологи (в % від ваги або обсягу г.) — на осі абсцис.

Капілярна теорія поводження ґрунтової вологи — теорія, за допомогою якої раніше намагалися пояснити все поводження ґрунтової вологи винятково капілярними явищами, ігноруючи дію сорбційних і інших сил. У цей час поводження ґрунтової вологи пояснюється спільною дією сили ваги, капілярних, сорбційних, осмотичних і інших сил.

Капілярне скидання — термін, введений А. Ф. Лебедєвим для позначення прискореного стікання води через капілярну облямівку, що спостерігається при змиканні вологи, що просочується, з вологою капілярної облямівки. К - С. обумовлений передачею гідростатичного тиску по воді, що заповнює капілярні проміжки ґрунту.

Капілярні пори – пустоти і тріщини в г. п., по яких вода рухається під дією капілярних сил.

Картографічний метод - це складання картографічних моделей (окремих карт, їх серій, атласів) і отримання нового знання шляхом їх аналізу і перетворення. Це один із найважливіших міждисциплінарних методів, що широко використовується в економічній географії, регіональній економіці, у розміщенні продуктивних сил. Початковим етапом методу є складання картографічних моделей — карт. Карта — це передусім носій просторової інформації (вона має інформаційну місткість), її зберігач і передавач (канал).

Картометричні операції – вимірювання по картах і за іншими геозображеннями з використанням програмних засобів.

Категорії і стани ґрунтової вологи - син., за Долговим: Форми ґрунтової вологи. Частини ґрунтової вологи з однаковими внутрішніми фізичними (термодинамічними) властивостями (теплоємністю, щільністю, питомим обсягом, рухливістю молекул і т.д.), обумовленими характером взаємного розташування й взаємодії молекул води між собою й з іншими складовими частинами п. Розрізняються наступні категорії води в г.: тверда волога – лід кристалізаційна волога, що входить у вигляді кристалізаційної вологи до складу солей; зв'язана або сорбована волога - сорбована на поверхні ґрунтових часток; волога вільна або несорбована - заповнююча ґрунтові пори, здатна переміщатися в них у всьому своєму обсязі, незалежно від відстань, від поверхні ґрунтових часток; волога у формі пару, що утримується в ґрунтовому повітрі.

Кіл – зеленувато-жовта або сірувато-зелена глина, що залягає пластами серед мергелів крейдового віку.

Кінцева морена – дугоподібні вали, що нагромаджуються поблизу кінця г. або вздовж краю материкового льодовика.

Кірка ґрунтова — поверхневий твердий шар г., що утворюється в результаті запливання г. під впливом дощів або поливів і наступного висихання.

Кістякова частина ґрунту — сукупність елементарних ґрунтових часток, що залишаються при просіванні г. на ситі з отворами в 1 мм.

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом — підрозділ г. і на групи за вмістом в них різних гранулометричних фракцій. У СРСР у цей час найбільш широко поширена класифікація Н. А. Качинського, у якій основний підрозділ здійснюється за співвідношенням вмісту фізичного піску й фізичної глини (частки крупніше 0,01 мм і дрібніше 0,01 мм), більше дробове - по співвідношенню вмісту пилу (частки 0,05-0,001 мм) і мулу (частки<0,001 мм).

Класифікація документів відбувається на основі багатьох критеріїв. За способом фіксації інформації документи поділяються: • письмові (матеріали архівів, преси, довідники, художня література, особисті документи — тобто ті, в яких інформація викладена у формі буквеного тексту); • статистичні (маються на увазі ті документи, в яких форма подачі інформації в основному цифрова); • іконографічні (всі образотворчі документи, як статичні — скульптури, будинки, орнаменти, картини, фотографії, так і динамічні — кіно-, теле-, відеоматеріали); • фонетичні (мовні матеріали, розмови, пісні, казки тощо в їх озвученому вигляді — платівки, магнітофонні записи); • документи, які передають інформацію у закодованому вигляді за допомогою електронної техніки. Форма документа значною мірою визначає спосіб його аналізу. Залежно від статусу джерела розрізняють документи: офіційні та неофіційні. Крім цього, документи поділяються на: первинні — в яких містяться результати наукових досліджень і розробок, нові наукові дані, ідеї, факти. На основі цих документів формується первинна інформація; вторинні — де містяться аналітико-синтетичні і логічні матеріали, які вже оброблені на основі первинних документів.

Класифікація механічних елементів - див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Клімат ґрунту - багаторічний режим температури, вологості й повітромісткості г., що має циклічний хід (добовий, річний, багаторічний і віковий) і залежний від властивостей г., загального клімату, рослинності, що підстилає гірської породи й виробничої діяльності людини.

Книга — це досить об'ємне неперіодичне видання, в якому сконцентровані нагромаджені людством знання і досвід з певної галузі науки.

Когезія - 1. дія, що притягає, надаване однорідними, але хімічній природі молекулами один на одного. 2. Злипання однорідних по своїй хімічній природі часток (зокрема, ґрунтових часток) за рахунок їхньої безпосередньої взаємодії або за допомогою проміжних речовин (клеїв, цементів і т.д.)

Коефіцієнт в’янення рослин - див .Вологість ґрунтова стійкого в`янення рослин.

Коефіцієнт весняного стоку — відношення кількості вологи, яка стекла з поверхні г. з якої-небудь площі за період сніготанення, до суми запасу вологи в снігу перед сніготаненням і кількості опадів, що випали за час сніготанення. Величина безрозмірна.

Коефіцієнт витрати вологи — див. Коефіцієнт транспіраційний польовий, коефіцієнт водоспоживання. Відношення величини сумарної витрати вологи (із ґрунтового запасу плюс атмосферні опади) за час вегетації даної культури до сухої маси її врожаю (валовий ДО - Р.) або до маси зерна (К. Р. по зерну). Витрата вологи й урожай повинні бути виражені в однакових вагових одиницях, наприклад, ц/га або т/га.

Коефіцієнт водовіддачі — безрозмірна величина, що характеризує відношення водовіддачі, вираженої в об'ємних відсотках, до загального обсягу г., прийнятому за 100%. Максимальне значення водовіддачі визначається як різниця між повною й найменшою (або граничною польовий) вологоємностями шару г. певної потужності.

Коефіцієнт водоспоживання - див. Коефіцієнт витрати вологи.

Коефіцієнт гігроскопічний (термін Гильгарда) — кількість гігроскопічної вологи, що поглинає повітряно-сухий г. з повітря, насиченого водяним паром, протягом 24 годин.

Коефіцієнт дисперсності ґрунту (термін Н. А. Качинського) — процентне відношення вмісту мулу певного при мікроагрегатному аналізі, до мулу, певному при аналізі гранулометричному. Виражає ступінь пептизації мулистих часток г. при впливі на нього води.

Коефіцієнт льодистості — відношення змісту в г. льоду до загального вмісту в л. вологи.

Коефіцієнт питомої електропровідності ґрунту - характеристика здатності г. проводити електричний струм. Являє собою коефіцієнт пропорційності між щільністю електричного струму (тобто кількістю струму, що протік за одиницю часу через одиничну площу поперечного перерізу г.) і градієнтом напруги електричного струму. Розмірність: 1/ом (зворотний ом), К. П.Е. перебуває в прямій залежності від вологості г., вмісту розчинних солей, температури й ряду інших факторів.

Коефіцієнт поверхневого стоку — відношення кількості вологи, яка стекла з поверхні ґрунту з певної площі, до загальної кількості опадів, що випали на ті е площі за той же проміжок часу. Величина безрозмірна. Див. Коефіцієнт весняного стоку

Коефіцієнт пористості — син.: Пористість наведена. Відношення загального обсягу пор у ґрунті до обсягу всіх твердих часток.

Коефіцієнт структурності - відношення кількості агрегатів агрономічно коштовних (1—10 мм) до кількості пилуватих і глибистих.

Коефіцієнт транспіраційний - відношення кількості вологи, випаруваної рослиною за час її вегетації, до врожаю сухої маси (валовий К. Т.) або до врожаю зерна (К. Т. по зерну)

Коефіцієнт транспіраційний польовий-див. Коефіцієнт витрати вологи.

Коефіцієнт температуропровідності (ґрунту) — частка від розподілу величини теплопровідності г на її об'ємну теплоємність. К. Т. представляє собою зміну температури 1 м³ г., викликану надходженням у нього деякої кількості тепла, що протікає за 1 сек через 1 см² поперечного переріза, при градієнті температури, рівному 1/1° см. Виражається в см²/сек або м²/сек Математичне вираження:

де k — коефіцієнт температуропроводності;

λ— коефіцієнт теплопровідності г.;

С — об'ємна теплоємність.

Коефіцієнт теплопровідності (ДО) - відповідає кількості тепла (AQ), що проходить за одиницю часу через дві протилежні грані одиниці об'єму, перпендикулярні до напрямку теплового потоку. Математичне вираження:

де DT — різниця температури між двома гранями одиниці об'єму;

Dl- відстань між двома гранями одиниці об'єму;

Dt — час.

Знак мінус означає перенос тепла убік убування температури. Розмірність коефіцієнта теплопровідності кал/см· сек·град або ккал/м·година·град.

Коефіцієнт ущільнення — характеристика стискальності г. у компресорному приладі (без можливості бічного розширення). Дорівнює відношенню зміни коефіцієнта пористості до збільшення навантаження, що викликало цю зміну.

Коефіцієнт фільтрації - див. Водопроникність г., Дарсі закон.

Колективність праці обумовлена спеціалізацією, масштабами, складністю дослідження та розвитком матеріально-технічної бази. Колективна праця застосовується в більшості наукових досліджень, коли окремі функції закріплюються за різними працівниками, але безпосередній творчий процес носить індивідуальний характер, що сприяє розвитку творчості.

Колеометр - див Твердомер ґрунтовий.

Колоквіум - форма колективних зустрічей, де, як правило, обмінюються думками вчені різних напрямів. Усі присутні є учасниками невимушеної дискусії. На колоквіумах офіційні доповідачі не призначаються.

Кольматація - див. Замулювання г..

Комок - ґрунтовий агрегат з діаметром 3-S0 мм. Характеризується відсутністю граней і гострих ребер.

Комплексні методики використовуються для збирання інформації в процесі дослідження які взаємодоповнюють одна одну, тому важлива роль у такому дослідженні належить процедурі інтерпретації інформаційного масиву.

Композиція — це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубрикацію наукового документа.

Конвекція – переміщення мас рідини або газу внаслідок різниці температур в окремих місцях середовища і, відповідно, різниці густ.

Конвекція — перенос тепла, викликаний переміщенням мас рідини або газу під впливом градієнта температури. Теплообмін у г. лише в невеликому ступені обумовлений конвекцією ґрунтового повітря.

Конвергенція – утворення речовин, подібних за внутрішніми і зовнішніми ознаками, з різноманітних джерел.

Конгломерат (лат. – зібраний, нагромаджений) – осад. г. п. – зцементований галечник. К. утворюються в зоні інтенсивного розмиву в узбережній смузі.

Конденсація вологи — перехід вологи з пароподібного стану в рідкий. У ґрунтознавстві під цим терміном розуміють також надходження водяного пару з атмосфери й із ґрунтових вод у п. і перехід його в рідкий стан.

Конкретно-екологічне дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, спрямованих на вивчення, аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв'язків і залежностей між соціально-економічними явищами та процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробки заходів щодо управління досліджуваним об'єктом, його розвитком.

Конкретно-наукові методи (КНМ) — ті, що застосовуються в окремих науках або у кількох близьких між собою наукових дисциплінах. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні.

Конкретно-наукові методи, які використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослідження групах. Для прикладу наведемо метод калькуляції. Він належить до конкретно-наукових, бо використовується лише в економіці. Тоді як метод балансів може застосовуватися у декількох близьких за певною ознакою дисциплінах (наприклад, у регіональній економіці та економічній географії). Він теж належить до конкретно-наукових, але не спеціальних, а міждисциплінарних.

Консистенція ґрунту — ступінь рухливості часток, що складають ґрунт, під впливом зовнішніх механічних впливів, при різній вологості г. Розрізняють наступні форми консистенції: а) рідко текуча, коли г. розтікається тонким шаром; б) в’язко текуча, коли г. розтікається товстим шаром; в) липко пластична, коли г. має пластичність і прилипає до сторонніх тіл; г) в’язко пластична, коли г. має пластичність, але не прилипає до інших тіл; д) напівтверда, коли г. втрачає пластичність і робиться напівтвердим; е) тверда, коли г. має властивості твердого тіла.

Конспект – короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.

Константи аттерберга — див. Константи пластичності г.

Константи водні ґрунти — переломні величини вологості г., що мало змінюються в часі, при яких відбуваються різкі зміни у властивостях ґрунтової вологи: повна, найменша й максимальна адсорбційна вологоємність г., вологість розриву капілярного зв'язку, вологість в`янення, максимальна гігроскопічність. Усе К. В. Г. більш-менш умовно і являють собою скоріше невеликі інтервали вологості, чим строго певні її значення.

Константи пластичності ґрунту — син.: Константи Аттерберга. Умовні характеристики консистенції г.: а) верхня межа пластичності або границя текучості — вагова вологість г., при якій стандартний конус під дією власної ваги (76 г) поринає в ґрунтовий зразок на глибину 10 див; б) нижня межа пластичності, або межа розкочування, — вагарня вологість, при якій зразок г. можна розкотити в джгут діаметром 3 мм без утворення в ньому розривів; в) число пластичності - різниця між числовим вираженням верхньої й нижньої меж пластичності. Залежно від величини числа пластичності г. по класифікації Аттерберга розділяють на супіски, суглинки й глини.

Контамінація (лат. – забруднення) – змішування магми з повністю асимільованими нею вміщуючими або іншими виверженими г.п.

Конференція — найпоширеніша форма обміну інформацією. Одна частина учасників - доповідачі - повідомляє про нові наукові ідеї, результати теоретичних і експериментальних робіт, про виробничий досвід, відповідає на запитання. Інша, більша частина — слухачі, що сприймають інформацію. Слухачі можуть задавати запитання і брати участь в обговореннях.

Концепція (від лат. сonceptio – розумію) – основоположна ідея теорії, загальний її задум, викладений в конструктивній, прийнятній для практики формі. Теорія, переведена в алгоритм вирішення конкретної проблеми.

Кооперування — це процес об'єднання зусиль спеціалізованих відділів, для вирішення комплексних досліджень.

Кореляція – співвідношення, відповідність, взаємозв'язок предметів або понять; у математичній статистиці – залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціонального характеру.

Крива водопроникності — крива, що зображує витрату води, що надходить у г., як функцію тривалості усмоктування й фільтрації. На осі ординат відкладається витрата води в мм водного шару або м³/га, а на осі абсцис - тривалість всмоктування й фільтрації у хвилинах чи годинах, або добі.

Крива депресійна — вертикальний переріз депресійної поверхні (див.) ґрунтових вод.

Крива розподілу вологи в ґрунті - син: Профіль вологості г.; епюра вологості г. Крива, що зображує зміну вологості в профілі г., тобто вологість як функцію глибини. По осі ординат наносяться глибини від поверхні, а по осі абсцис — вологість в % від ваги або обсягу г.

Крива розподілу пор ґрунту — графічне зображення розподілу ґрунтових пар по їхніх розмірах. Розповсюджено метод поділу пор г. за розмірами на основі застосування капіляриметрів. Цей метод дозволяє визначити залежність між діаметром пор і обсягом їхньої вологи, що заповнює.

Крива фільтрації — крива, що зображує сумарну витрату води при фільтрації її через г. як функцію тривалості фільтрації. На осі ординат відкладається величина сумарної витрати води, а на осі абсцис - тривалість фільтрації.

Криві гранулометричного складу ґрунтів — 1. Крива розподілу По осі абсцис відкладаються в логарифмічній шкалі діаметри гранулометричних елементів Г, а по осі ординат проти середнього з величин значень логарифмів граничних розмірів окремих фракцій гранулометричних елементів - процентний вміст цих фракцій у г. 2. Кумулятивна крива. При її побудові по осі ординат відкладається сумарна кількість часток менше певного розміру, а по осі абсцис - їхні розміри в логарифмічній шкалі.

Кригінг (інколи – крайгінг) – загальна назва локально-стохастичних методів просторової інтерполяції (на честь Південно-Африканського гірничого інженера Д.Дж. Кріге – D.G. Krige).

Крилиум - див Структори.

Культура мови — один із найважливіших показників культури науковця. Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, наявність обґрунтувань, доведень істини і основних висновків. Науковий текст має бути цілеспрямованим і практичним, емоційні мовні елементи майже виключаються.

Кумулятивна крива гранулометричного складу ґрунту - див. Криві гранулометричного складу г.

Курсова робота – робота студента, виконана як підсумок навчання на певному курсі. Сприяє розвитку ініціативи і самостійності, передбачає систематизацію, закріплення та розширення теоретичних знань студента, оволодіння навичками самостійної, теоретичної, експериментальної роботи, роботи з комп’ютерною технікою, користування літературними джерелами тощо.

Кут природного укосу ґрунту або ґрунту - найбільша можлива величина кута, що утворить із горизонтальною поверхнею стійкий укіс насипу сухого г. (або вологого - під водою).

Ленто-капілярна точка— термін і поняття, запропоновані Уідтсо й Маклафлином (Widtsoe and Maclaughlin) для позначення вологості г., при якій капілярне пересування вологи майже припиняється й при якій доступність вологи для рослин значно зменшується. Новітні дослідження показують, що така переломна вологість, що лежить між найменшою вологоємністю в`янення, ближче до першого, дійсно існує. Однак розрахунковий метод визначення Л. К. Т.. запропонований Уідтсо й Маклафлином, не обґрунтований, є штучним і не дає правильних результатів.

Лес (нім. – пухкий) – поширена осад. тонкозерниста пухка порода; сірувато-жовта або палево-жовта. Складається з дуже дрібних частинок (від 0,1 до 0,01 мм) з домішками ще дрібніших частинок кварцу, глинистих м-лів, кальциту та ін.

Лессовидна фракція — елементарні ґрунтові частки розміром від 0,05 до 0,01 мм.

Липкість ґрунту — Властивість вологого г п. прилипати до інших тіл з різною силою. Липкість г. кількісно характеризується навантаженням у г/см², що вимагається для відриву металевої пластинки від вологого ґрунту. Величина Л.Г. залежить від вологості г.

Лізиметр — прилад або стаціонарне спорудження для збирання вологи (ґрунтового розчину), що профільтрувалася через ґрунт.

Літологія – наука, яка вивчає осад. г.п. та їх походження.

Ліценціат – у середньовічних університетах – бакалавр, який отримав дозвіл на читання лекцій. Даний ступінь дає право займати посаду помічника викладача в ліцеї або продовжувати освіту в університеті.

Локалізація (лат. localis – місцевий) – віднесення будь-якого географічного об’єкту до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами певної території або акваторії.

Люмінесценція – (лат. – світний) – властивість деяких речовин світитися під дією ультрафіолетового випромінення.

Льодистість ґрунту — кількість льоду, що втримується в мерзлому ґрунті.

Магістр – у Стародавньому Римі титул деяких службовців, в Західній Європі голова середньовічного духовно-лицарського ордену а також викладач гуманітарних наук, в дореволюційній Росії, Англії і США вчений ступень яку отримала особа, яка по закінченні університетського курсу складала усний іспит у відповідній галузі знань та публічно захищала ухвалену факультетом дисертацію. В особливих випадках факультет міг допустити до іспиту на ступінь магістра особу, яка подала докторський диплом іноземного університету. Особа, яка витримала магістерський іспит, але не захистила дисертацію, називалась магістрантом. За особливі здобутки магістерської дисертації факультет міг клопотати про присвоєння звання доктора, а також назначались екстраординарними професорами університетів, яким вручали такі ж академічні знаки як і докторам, тільки не золоті, а срібні.

Магістерська дипломна робота - затверджена ректором самостійне дослідження, виконане студентом на завершальному етапі навчання в університеті. Є кваліфікаційним документом, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія визначає рівень теоретичної підготовки випускника, його готовність до самостійної роботи за фахом, приймає рішення про присвоєння кваліфікації.

Макроагрегати ґрунту — агрегати крупніше 0,25 мм (див. Агрегати ґрунтові).

Макроструктура — сукупність макроагрегатів, на які природно розпадається г.

Максимальна гігроскопічна вологоємність – максимальна кількість води, яку може увібрати г.п. з повітря, насиченого водяною парою.

Максимальна гігроскопічність – кількість води, яку вбирає г.п. з повітря, насиченого водяною парою.

Манжета стикова — див. Волога стикова.

Мантія – оболонка Землі, що залягає під земною корою (літосферою) до глибини 2900 км, тобто до межі з ядром.

Маржиналізм – напрям економічної науки та її методологічний принцип, основою якого є теорія граничної корисності.

Математичне моделювання — це створення математичної моделі і експериментування з нею. Класичним прикладом в економіці є відома формула (модель) попиту на товар: Q = f(P), де: Q — обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, що його готові придбати покупці за певну ціну, Р — ціна цього товару. Якщо у цій моделі змінювати значення ціни товару (це і буде експеримент), то і вихідне значення (обсяг попиту) теж буде змінюватися. Отже, отримуватимемо різні обсяги продукції, що зможуть придбати покупці за певною ціною.

Межа пластичності — див. Константи пластичності.

Межа пластичності верхня - див. Константи пластичності.

Межа пластичності нижня — див. Константи пластичності.

Межа усадки — див. Усадка г.

Межень – період у річному циклі, коли в річці буває стійкий низький рівень води і вона живиться тільки підземними водами.

Мезозона – середня зона метаморфізму, що характеризується високою температурою, гідростатичним тиском та інтенсивним однобічним тиском.

Меліорація (лат. melioratio – поліпшення) – цілеспрямована зміна властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання природного потенціалу земель, вод, клімату, рельєфу та рослинності.

Меніск — скривлена поверхня розтягнула рідина — газ, що утвориться в трубці або порі малого діаметра, увігнута при змочуванні рідиною стінок трубки або пори й опукла при відсутності зволоження.

Мерзлота багаторічна — син. Мерзлота вічна.

Мерзлота вічна — син.: Мерзлота багаторічна. Наявність у ґрунті мерзлого шару, що зберігається протягом багатьох років, з температурою нижче 0 і утримуючого в собі лід.

Мерзлота ґрунту — стан г., при якому частина ґрунтової вологи утримується у вигляді льоду.

Мерзлота ґрунту сезонна — мерзлота г., що існує протягом холодної частини року.

Мерзлотний тип водного режиму ґрунту Див. Типи водного режиму ґрунтів.

Мерзлотомер ґрунтовий - прилад для визначення глибини промерзання г.

Мережний аналіз – сукупність процедур аналізу географічних мереж, що базується на теорії графів. До складу мережного аналізу входять: пошук найкоротшого шляху; оптимізація маршрутів за заданим набором критеріїв або а інтерактивному режимі; модифікація мереж і сценарний аналіз; визначення “радіуса” доступності фіксованого вузла; визначення “хінтерланду” елементів мережі. Стосовно інженерних комунікацій поширені розрахунки напрямку потоку (наприклад, води); розрахунки втрат при транспортуванні; пошук найкоротших або оптимальних маршрутів; визначення списку пройдених пунктів тощо.

Мета наукового дослідження — визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у виробництво корисних результатів.

Металометричне знімання – метод геологорозвідувального знімання, що ґрунтується на виявленні підвищених концентрацій елементів через опробування корінних порід і пухких відкладів з наступним визначенням вмісту мікроелементів за допомогою хімічного, спектрального та інших аналізів.

Метанарація – поняття філософії Постмодернізму, яке передбачає існування концепцій, що претендують на універсальність, домінування в культурі та «легітимацію» знання.

Метафізика – метод пізнання у філософії, який розглядає явища як статичні, поза їх внутрішнім зв'язком.

Метод — це спосіб досягнення мети в теорії, практичного освоєння дійсності що розробляється. Метод є об'єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв'язки, одночасно метод є суб'єктивним, тому що використовується певною людиною з її суб'єктивними властивостями.

Метод абстрагування, тобто відмова від другорядних фактів з метою зосередження на важливих особливостях явища, яке вивчається.

Метод аналізу аналогових об'єктів — це вивчення подібних об'єктів шляхом їх порівняння, коли знання про один із них є достовірним. В основі цього міждисциплінарного методу лежить інший метод (логічний) — метод порівняння.

Метод генералізації в науці часто виступає як логічне абстрагування. Останній, як і абстрагування загалом, передбачає усунення під час дослідження об'єктів, явищ і процесів несуттєвих, другорядних властивостей і відносин і виділення головного, визначального. Граничний випадок абстрагування маємо лише тоді, коли залишається лише одна, але суттєва риса і властивість.

Метод дослідження — це система прийомів вивчення суті явищ і процесів. Метод має дві нерозривні сторони: формально-логічну і змістовно-генетичну.

Метод експерименту поряд із ним успішно застосовується метод порівняння. Як зазначав Гегель, порівняти - це показати спільне у відмінному і відмінне у спільному. Отже, можна допустити, що різні об'єкти того самого явища (наприклад, бюджетні системи низових адміністративних районів є варіантами станів певної (обласної) системи в умовах експерименту. Так само можна вважати «експериментом», коли одну і ту ж економічну систему певної країни розглядатимемо у різні історичні періоди її функціонування. Тоді такий метод називається порівняльно-історичним.

Метод ідеалізації передбачає створення ідеальних моделей і порівняння ситуації, яку вивчають, з ідеальним варіантом. Отже, це складний метод, при застосуванні якого використовують специфічні особливості деяких інших методів — моделювання, аналогії, абстрагування тощо. У багатьох науках поширені ідеальні моделі. У фізиці, наприклад, це ідеальна рідина (така рідина, яка не стискається), ідеально чорне тіло (таке тіло, що не випускає у зовнішній світ жодних променів) тощо.

Метод індукції – метод електророзвідки, при якому струм індуктивно збуджується в об'єкті дослідження.

Метод наукового дослідження — це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання дослідження зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки.

Метод наукового пізнання або аналогія є одним із важливих, за якої одержують нові знання про об'єкти чи явища на основі того, що вони є подібні до інших. Міра достовірності за аналогією залежить від кількості подібних ознаку порівняльних явищах (чим їх більше, тим більшу ймовірність має заключення). Аналогія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експериментом.

Метод обернено-квадратичної дистанції – окремий випадок методу просторової інтерполяції обернено пропорційно до відстані (зворотної дистанції) – різновид методу (ковзного) середнього зваженого, при якому значення показника ступеня при відстані у ваговій функції дорівнює “2”.

Метод польових досліджень (МПД) використовується для безпосереднього вивчення об'єкта в натурі (вивчення в терені) шляхом спостереження за ним, інструментальним вимірюванням параметрів, дослідження функціонування, структури чи розвитку. В економіці це найчастіше буває при маркетинговому дослідженні сільськогосподарських, промислових, транспортних підприємств, закладів сфери послуг або первинних форм територіального зосередження суспільства - населених пунктів, промислових комплексів чи вузлів, агропромислових елементарних комплексів, елементарних систем розселення тощо.

Метод порошку – один з методів рентгеноструктурного вивчення м-лів у порошках.

Метод регулярних мереж – ручний спосіб оцифрування просторових даних шляхом осереднення або генералізації значення елемента, що цифрується, у кожному квадраті сітки.

Метод формалізації — це вивчення об'єктів шляхом відображення їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов (знакових систем). В останньому аспекті він близький до методу моделювання. Бо одним із видів методу формалізації є математичне моделювання (воно з успіхом включається у формально-знакове моделювання). Крім математичної формалізації, існує логіко-математична, особливо при вивченні структури понять і у логічному численні, а також знакова формалізація — за допомогою штучної мови хімічних символів (значків) і операцій з ними.

Методи — це впорядкована система, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичним і практичним матеріалом у визначеній послідовності.

Методика — це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів. Методика є системною сукупністю прийомів дослідження, це система правил використання методів, прийомів і техніки дослідження. Якщо ця сукупність суворо послідовна від початку дослідження і до отримання результатів, то це називається алгоритмом.

Методична функція дослідження (дає можливість розробити загальний логічний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу первинної інформації; виробити процедуру дослідження; провести порівняльний аналіз отриманих результатів щодо аналогічних досліджень);

Методичні матеріали (вказівки, рекомендації) мають на меті пошук шляхів значного і цілеспрямованого вдосконалення організації економічних процесів на виробництві. У цьому випадку пропонується набір заходів, що мають методичний характер і які дають змогу підвищувати трудову активність, пізнавальну активність, поліпшувати їх інформування, стабілізувати склад соціальних груп тощо.

Методичні розробки - це праця інструктивно-виробничого характеру, в якій викладені рекомендації з питань проведення певних видів робіт, спрямованих на удосконалення організації, управління виробництвом, персоналом тощо.

Методологічна функція дослідження (дає змогу визначити проблему наукову і практичну, задля якої здійснюється дослідження; сформулювати його мету і завдання; зафіксувати вихідні уявлення про досліджуваний об'єкт; зіставити дане дослідження з тими, що проводились раніше або проводяться паралельно щодо аналогічних проблем);

Методологія — це вчення про систему наукових принципів і способів дослідницької діяльності. Вона включає фундаментальні, загальнонаукові принципи, що є її основою, конкретно наукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань. Головна мета методології науки — вивчення і аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці як на емпіричному, так і теоретичному рівнях пізнання. Методологія — це наука про структуру, логічну організацію, засоби і методи діяльності взагалі. Зазвичай під методологією розуміють перш за все методологію наукового пізнання, яка являє собою сукупність теоретичних положень про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологію можна розглядати і як певну систему основоположних ідей. Методологія — це сукупність правил визначення понять, виведення одних знань з інших, методів, прийомів, операцій наукового дослідження у всіх галузях науки і на всіх етапах дослідження. Нині методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз етапів досліджень і низку інших проблем. Методологія - це схема, план вирішення поставлених завдань наукового дослідження. Методологія походить від грецького слова methoges - пізнання і logos - вчення. Отже, це вчення про методи дослідження, про правила мислення при створенні теорії науки. Поняття методології є складним і в різних літературних джерелах пояснюється по-різному.

Механічна міцність структури ґрунту — опір структурних фракцій г. роздавлюванню.

Механічний аналіз ґрунтів - див Гранулометричний аналіз ґрунтів.

Механічний склад ґрунтів — див Склад ґрунтів гранулометричний.

Мислення — це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних і закономірних зв'язків між об'єктами і явищами.

Міграція геохімічна – сукупність явищ, що зумовлюють переміщення хім. елементів у земній корі або на її поверхні з одних її частин або геол. тіл в інші.

Міждисциплінарні методи - це методи, які можуть використовуватись у кількох пов'язаних генетично чи об'єднаних спільністю об'єкта дослідження науках. Наприклад, в економічній науці і економічній географії — балансовий метод, у географії, економіці, геології і біології таким є метод польових досліджень чи картографічний. Розглянемо деякі з них.

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ) – міжнародна урядова організація, що входить в ООН як автономне об¢єднання. Існує з 1957 р. Членами є 122 держави. Мета – збільшити внесок атомної енергетики у справи миру, здоров¢я і процвітання в усьому світі. Функції: пильнувати, щоб устаткування і ядерні матеріали, призначені для мирного використання, не використовувалися для воєнних цілей; встановлювати норми ядерної безпеки та захисту довкілля; надавати матеріали і послуги країнам, що розвиваються.

Мікроагрегати ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25 мм.

Мікроструктурність ґрунту (термін запропонований В. Н. Дімо) - показник ступеня мікроструктурності, що виражається різницею між сумами фракцій великого пилу й дрібного піску в мікроагрегатному складі й гранулометричному складі, в %.

Мікрофауна – сукупність найменших тваринних організмів, головним чином найпростіших (напр., радіолярії, форамініфери).

Мікрофлора – сукупність мікроорганізмів (водоростей, грибів, бактерій), що розвиваються в певному середовищі.

Мінераграфія – метод мікроскопічного дослідження складу і структури руд на основі вивчення їх аншліфів із застосуванням мікрохімічних реакцій.

Мінерали – природні хімічні сполуки або самородні елементи, які утворюються під впливом фізико-хімічних та біологічних процесів, що відбуваються в земній корі та на її поверхні.

Мінералогія – наука, що вивчає мінерали, їх фізичні властивості, хімічний склад, походження, закономірності поширення в земній корі та розробляє їх класифікацію.

Міцність структури — див. Механічна міцність структури й водостійкість агрегатів.

Модель даних – фіксована система понять і правил для подання структури, стану і динаміки проблемної області в базі даних. У різний час послідовне застосування одержували ієрархічна, мережна і реляційна моделі даних. У наш час найбільш поширеною є реляційна модель, але все більшого поширення набуває об’єктивно-орієнтований підхід до організації баз даних ГІС.

Моделювання - це дослідження об'єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а з допомогою їх замінників — моделей. У процесі моделювання експерименту натурі замінюється експериментом на моделі. Моделюванням називають метод дослідження об'єкта, процесу, явищ на моделях.

Модель у широкому розумінні — це матеріальне або розумове уявлення об'єкта дослідження в образі більш доступному і сприятливому для вивчення, ніж сам оригінал. Між моделлю і оригіналом має бути певна відповідність, яка може бути подібною за фізичними характеристиками моделі і оригіналом або в подібності функцій, які виконують модель і оригінал, або в математичному описі «поведінки» моделі і оригіналу.

Модель у економіці — це образ, зображення, копія, план, карта, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) тощо. Філософи визначають модель як мислено представлену чи матеріально реалізовану систему, яка відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт. Отже, модель заміщає об'єкт, вона є його аналогом у певному відношенні — за властивостями, структурою, зв'язками чи функціями. Говорять, що модель є ізоморфною чи гомоморфною до об'єкта вивчення. Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це терміни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (зменшена копія автомобіля), фізичні (макети) та електронні. Для економіки важливі передовсім знакові моделі.

Модуль стоку — середня величина стоку з поверхні річкового басейну за який-небудь проміжок часу. Виражається звичайно в л/сек/км²

Моніторинг (від лат. monitor – той, що контролює, попереджує) – це комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших заходів, що забезпечують систематичний контроль за станом і тенденціями розвитку природних і техногенних процесів. Включає реєстрацію метеорологічних та інших природних явищ, видів забруднень і їх джерел, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, підготовку і здійснення короткострокових і довгострокових технічних, екологічних та інших заходів.

Монографічний метод використовують при вивченні окремих типових суспільних явищ і досвіду передових вітчизняних та зарубіжних підприємств. Підвищення рівня наукових досліджень вимагає застосування в економічних науках експериментального методу.

Монографія - це надрукована наукова робота теоретичного характеру, в якій всебічно висвітлена певна проблема або окреме вузлове питання. У монографії використовуються оригінальні результати власних досліджень і літературних джерел. Монографія, як правило, висвітлює обширні наукові знання з даного питання. Робота розрахована на наукових працівників, керівників, спеціалістів, які працюють над даною проблемою. Тип викладу тексту пояснювальний з використанням дедуктивних (рух думки від загального положення до конкретних фактів), індуктивних (рух думки від конкретних фактів до загального висновку) або змішаних способів. Монографія до друку оформлюється за проспектом, затвердженим видавництвом.

Мул — див. Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Мультиверсум – світостворення в цілому як сукупність світів з різними фізичними законами і кількістю вимірів, де складовою є той всесвіт, в якому живе людство.

Мульча ґрунтова - див. Мульчування.

Мульчування— покриття поверхні г. різними матеріалами (мульчею) з метою збереження в г. вологи, регулювання температури г., запобігання ґрунтової структури від руйнування, боротьби з появою сходів бур'янів і т.д. Для М. застосовуються мульчпапір, толь, кар тон, торф'яна крихта, дрібний гній, солома й ін.

Набухання ґрунту — збільшення обсягу г у цілому або окремих структурних елементах при зволоженні. Викликається поглинанням вологи мінеральними й органічними колоїдами.

Надійність — здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату.

Найпростіші – тип тварин, до якого належать одноклітинні організми. Н. поділяються на 4 класи: саркодові, джгутикові, інфузорії та спорові.

Наноси – пухкі та розсипчасті відклади, що залягають на поверхні Землі і вкривають корінні породи. Н. можуть бути глини, суглинки, гравій, галечник та ін

Напір гідравлічний - різниця гідравлічних тисків у двох крапках шаруючи, що містить вільну гравітаційну вологу.

Напір гідродинамічний — напір, створюваний підземними водами, що перебувають у стані руху. Залежить від швидкості руху.

Напруга ґрунтової вологи — гідравлічний тиск, рівний сумі величин натягу ґрунтової вологи (див.) і осмотичного тиску ґрунтового розчину. Термін широко розповсюджений в англійській і американській літературі(«soil-moisture stress»)

Наступність - це взаємозв'язок між минулими і сучасними результатами. Наука не може розвиватися починаючи кожний раз з «нуля», тому основним завданням колективу є вивчення наукової спадщини попередників.

Натяг ґрунтової вологи - негативний гідравлічний тиск, еквівалентний сумі сорбційних і капілярних сил, з якого волога втримується в.г. при даній його вологості. Н. Г. В. перебуває у зворотній залежності від вологості г.; дорівнює нулю при вологості, що відповідає повній вологоємності, і наближається до 10 000 атм. у сухому г. Термін широко розповсюджений в англійській і американській літературі («soil-moisture tension» або «matric potential»).

Натяг поверхневий рідини - «натяг» поверхневого найтоншого шару рідини, пояснюваний звичайно односторонньою спрямованістю усередину притяганням молекул рідини, що складають цей шар. Чисельно дорівнює поверхневій енергії рідини, вираженій в ерг/см².

Наука - це сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація об'єктивних законів про об'єктивну дійсність з метою їх практичного застосування. Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нових знань, так і результат цієї діяльності — суму здобутих знань, що є основою наукового розуміння світу. Термін «наука» застосовується для назви окремих галузей наукового знання. Наука — це динамічний розвиток системи знань про об'єктивні закони природи, суспільства і мислення, отриманих і перетворених у безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Наукова доповідь — літературно оформлена робота, яка ґрунтується на оригінальному матеріалі. Як правило, доповідь робиться в усній формі в такій послідовності: коротка оглядова частина та визначення завдання дослідження; метод вирішення або нове положення, яке пропонує доповідач, основні результати їх пояснення і висновки. Обсяг доповіді до 0,75 друкованого аркуша.

Наукова ідея — інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робляться висновки. Вона ґрунтується на вже існуючих знаннях, але виявляє непомічені закономірності. Наука виділяє два види ідей: конструктивні і деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Наукова концепція — система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною ідеєю.

Наукова проблема — це стан «знання про незнання» якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу, за допомогою якого можна здобути відсутні знання.

Наукове дослідження — не довільна процедура, а серія логічно послідовних операцій органічно пов'язаних між собою єдиною метою, необхідністю отримання максимально вірогідних і надійних даних про досліджуване явище чи процес.

Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результатом якого виступають система понять, законів і теорій.

Наукове пізнання — це дослідження, яке характерне своїми особливими цілями, завданнями, методами отримання і перевірки нових знань з метою оволодіти силами природи, пізнати закони розвитку суспільства і поставити їх на службу, впливати на хід історичних подій.

Науковий звіт є підсумковим документом, в якому викладено фактично виконані дослідження. Він починається із анотації, включає мету дослідження, опис методичних особливостей, результати їх обговорення і висновки. У звіті приводиться список публікацій, перелік наукових доповідей з теми звіту.

Науковий колектив — це група талановитих, висококваліфікованих людей, організаційно об'єднаних єдиною метою і діями. Важливими умовами ефективної роботи наукового колективу є: згуртованість; сумісність співробітників, які в нього входять; психологічний клімат; колективна думка й колективізм у роботі; традиції і творчий потенціал.

Науковий напрям – сфера наукових досліджень наукового колективу, спрямований на вирішення значних завдань у певній галузі науки.

Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації. Кожне наукове дослідження має об'єкт і предмет.

Науковий факт – складова наукового знання, що відображає об’єктивні властивості речей та процесів, на основі яких визначають закономірності явища, вибудовують теорію, формують закони.

Науково-дослідна робота — це чітко організований комплекс дій, спрямований на отримання нових знань, що розкривають суть процесів, явищ у природі, суспільстві з метою їх використання в практиці. Наукова діяльність, як будь-яка інша, вимагає певної організації праці, і ефективність її залежить як від моральних та інтелектуальних якостей працівників, так і від умов праці, матеріально-технічного забезпечення й обслуговування.

Науково-технічна інформація — це сукупність повних, точних відомостей про розвиток природи, суспільства і людини, зафіксованих у науковому документі.

Націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню певних конкретних завдань.

Нелінійна система – реакція системи на зовнішній подразник не адекватної силі впливу.

Непромивний тип водного режиму ґрунту див. Типи водного режиму ґрунтів.

Нерозчинюючий обсяг - обсяг тієї ґрунтової вологи, що утворює оболонку ґрунтових часток і при зіткненні з концентрованими розчинами різних речовин залишається практично вільним від останніх. Уважається відповідному максимальному вмісту міцно зв`язаної вологи (див. волога зв'язана).

Низинні болота – болота, що утворюються в зниженнях рельєфу земної поверхні. Залежно від типу рослинності Н. б. бувають гіпсові, трав’янисті, лісові.

Нітрати – мінерали солі азотної кислоти HNO₃. Добре розчиняється у воді. Поширені в основному в сучасних відкладах в умовах жаркого клімату. До Н. належать натрієва і калієва селітри та ін.

Номенклатура (лат. – найменування) – система загальноприйнятих найменувань об'єктів, явищ і процесів.

Нонтроніт – глинистий мінерал класу силікатів. Хімічний склад змінний. Зеленуватий, з різними відтінками; бл. матовий, восковий; твердість близько 2,5, крихкий, жирний на дотик; густ. 2. Утворюється під впливом екзогенних процесів.

Ноосфера – “мисляча” оболонка, сфера розуму, вища стадія розвитку біосфери, пов'язана з виникненням у ній цивілізованої людини. Вернадський В.І. писав - “це середовище суспільного розвитку, це перетворена розумною людською діяльністю біосфера”.

Норми — це неписані вимоги, правила, які регламентують як себе вести, виконувати ту чи іншу роботу, що потрібно суспільству від науки. Норми наукової етики сформовані на основі загальнолюдських моральних вимог і заборон. Так неетичним є невизнання праці попередників, можна не погоджуватись з певними положеннями, але не помічати їх роботи не можна. Неетичним є і плагіат, тобто присвоєння авторства на чужу роботу.

Ноумен – поняття неоплатонізму на позначення світу сутностей, які можна осягти розумом, де його функції полягають в обмеженні можливостей застосування наукового розуму і збереженні простору свободи для релігії і моралі.

Нутація (лат. – коливання) – невеликі коливання осі Землі, що відбуваються під впливом притягання Місяця і Сонця.

Обдимання ґрунту — збільшення в обсязі г. при зміні різних факторів: інтенсивності навантаження на ділянках, суміжних з даним, вологості, температури й ін. Найбільш істотним є обдимання глинистих ґрунтів при їхньому замерзанні в умовах високої вологості на близькому до поверхні рівні ґрунтової верховодки.

Об'єкт дослідження — це будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціально-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання, характеризується кількісно, структурно, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

Облямівка капілярна — шар г. розташований безпосередньо над водоносним горизонтом, що містить у собі вологу капілярну підперту гідравлічно зв'язану з вологою водоносного горизонту. Потужність. О.К. при рівноважному стані до неї вологи характеризує собою водопідйомну здатність г.

Оболонка гідратна - оболонка, що складається з молекул води, що утвориться навколо колоїдних часток або іонів під впливом сил притягання між ними і дипольними молекулами води.

Оверлейний аналіз – операції накладення один на одного двох або більше шарів, у результаті чкого утворюється або графічна композиція (графічний оверлей) вихідних шарів, або один г похідний шар, топологічний і семантичні атрибути якого є похідними від значень атрибутів вихідних шарів.

Оглеєння – хімічний процес перетворення ґрунтів, г.п. в умовах сильного постійного зволоження (заплави, болота). Відбувається під впливом життєдіяльності бактерій без доступу повітря.

Озокерит (гірський віск) – твердий природний бітум світлого кольору. Утворюється при випаровуванні летких компонентів.

Озонова діра – значний простір в озоносфері планети із зниженим вмістом озону. Основна причина виникнення таких явищ – антропогенний фактор, зокрема використання фреонів. Вони широко використовуються у виробництві, побуті як холодореагенти, піноутворювачі, розчинники.

Окремість структурна ґрунту - див Агрегати ґрунтові.

Онтологія – вчення про буття, яке досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірності.

Ооліти – сферичні мінеральні агрегати з концентрично-версвуватою або шкаралупчастою будовою. Утворюються у водному середовищі навколо уламків черепашок, піщинок і пухирців газу.

Опал – мінерал класу оксидів, аморфний, вміст води 1-3%. Безбарвний. Бл. скляний; твердість 5, крихкий; густ. 2-2,5. Трапляється в щільних склоподібних масах у вигляді напливів, у панцирі та скелетах деяких організмів.

Описове дослідження (або інформаційне) є більш складним видом конкретно-економічного вивчення явища чи предмета. Метою цього дослідження є отримання емпіричної інформації, здатної дати відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні компоненти, за допомогою яких можна було б перевірити висунуту гіпотезу, а в разі її підтвердження — зробити повний кількісний і якісний опис об'єкта. Інформацію збирають за описовим планом на підставі вибіркового чи монографічного обстеження, анкетування, групування, кореляційного аналізу.

Опитування — це метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей - респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і який передбачає реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію. За формами та умовами спілкування і отримання інформації від респондентів розрізняють два типи опитування - анкетування та інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у багатьох різновидах.

Опір питомий ґрунту - Питомий опір г. при оранці, що доводиться на одиницю поперечного переріза шару. Виражається в т/м² або кг/см².

Опір питомий електричний ґрунту — величина, зворотна електропровідності г.

Організаційна функція дослідження (забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; налагодження контролю за ходом і процесом дослідження, публікацію за необхідністю результатів).

Організація праці науково-дослідної роботи - це система заходів, спрямованих на удосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників на основі досягнень науки і техніки.

Органогенні вапняки – осад. гірські породи, що утворюються з решток тваринних і рослинних організмів. Розрізняють зоогенні вапняки (з тваринних організмів) і фітогенні (з рослинних організмів).

Осадочні породи – поширені гірські породи, що утворюються з осадків морського і континентального походження. Розрізняють О. п. уламкові, серед яких виділяють розсипчасті (брили, валуни, галька, щебінь, гравій, пісок, лес, глина та ін.) і зцементовані (конгломерати, пісковики, алевроліти, аргіліти та ін.), а також органогенні – карбонатні (вапняки черепашкові, крейда та ін.), кременисті та каустобіоліти (торф, вугілля, нафта та ін.).

Осідання — зниження поверхні г. в результаті зменшення його пористості й розчинення солей, що втримуються в них, при замочуванні. Ступінь просідання чисельно характеризується відношенням величини осідання зразка після замочування до первісної його висоти.

Осушення – комплекс гідротехнічних та інших заходів для видалення залишків води з ґрунтів і гірських порід. Здійснюється з метою підвищення родючості ґрунтів, оздоровлення місцевості, влаштування доріг, аеродромів та ін. Площа осушуваних земель у світі – 100 млн. га.

П’єзометр - прилад для виміру гідростатичного i тиску вологи в ґрунтовій товщі.

П’єзометричний рівень ґрунтових вод - рівень води, що встановлюється в шпарі (колодязі), що заглиблюється у водоносний шар.

Палеонтологія – наука, яка за викопними рештками і слідами життєдіяльності організмів вивчає історію розвитку рослинності і тваринного світу протягом минулих геол. епох.

Папоротеподібні – велика група спорових рослин, які трапляються у викопному стані і входять також до складу сучасної флори. Найбільші сучасні представники П. – деревовидні папороті. До П. належать також величезні викопні плаунові, хвощові та ін.

Парадигма (від грец. paradeigma – приклад, зразок) – модель постановки проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань; панівний спосіб наукового мислення, який проявляється в деякій закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі, що належать до компетенції якого-небудь підрозділу науки.

Парадокс у вузькому розумінні — це два протилежні твердження суджень, кожне з яких є переконливим доказом.

Паралельності, яка забезпечує одночасне паралельне виконання дослідницьких процедур, не пов'язаних між собою причинно-наслідковими зв'язками, що значно скорочує час виконання роботи.

Патентна документація, тобто сукупність документів про відкриття, винаходи, а також відомості про охорону прав винахідників. Патентна документація характеризується високим рівнем достовірності, оскільки ця документація підлягає експертизі на предмет новизни і корисності. Така кількість наукових документів пояснюється характером знань і різноплановою діяльністю людей.

Пенетрометр - див. Твердомір ґрунтовий.

Пептизація ґрунту - розпад ґрунтових агрегатів на елементарні ґрунтові частки, що не супроводжується руйнуванням останніх, тобто диспергування ґрунту. П може викликатися як природними причинами (наприклад, пептизація г. у солонцевих горизонтах), так і штучно - насиченням г. одновалентними катіонами, м'яким механічним розтиранням без руйнування часток, кип'ятінням і іншими прийомами

Первинна інформація - це вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду. Вторинна інформація — це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації.

Пестициди (лат. pestis – зараза і cuedo – вбиваю) – хімічні препарати для захисту рослин і сільськогосподарської продукції, для знищення паразитів у тварин та ін. Пестициди поширюються на значні території, значно віддалені від місць їх використання. Багато з них досить довго можуть зберігатися в ґрунтах.

Пил великий, середній, дрібний - див. Класифікація елементарних ґрунтових часток по їх величині.

Пил лессовидний - див. Лессовидна фракція.

Пилимість ґрунту - здатність дрібних часток підніматися в повітря під дією вітру й механічних впливів машин і знарядь, що обробляють ґрунт.

Питома теплоємність – кількість тепла, потрібного для нагрівання 1 г (1 кг) речовини на 1⁰.

Підведення підсумків дослідження, формулювання висновків і наукового обґрунтування рекомендацій, розробка прогнозів і проектів змін.

Підготовчий етап включає дослідження: вивчення проблеми, розробка та затвердження програми дослідження, складання робочого плану, який має оперативний характер. У плані намічаються основні етапи дослідження, методи збору інформації, види звітності, розраховуються очікувані результати, терміни виконання цих робіт, підготовку інструментарію, розробка макетів, таблиць, бланків, анкет, інструкцій.

Підземні води – води, що містяться в гірських породах нижче від поверхні Землі до 15 км. За фізичним станом виділяють П. в.: пароподібні гігроскопічні, капілярні, гравітаційні, в твердому стані, кристалізаційні та хімічно зв’язані

Підйом капілярний ґрунтової вологи — висхідне пересування вологи в капілярній оболонці або в шарі підперто-підвішеної вологи, що компенсує витрату вологи на випаровування або десукцію або викликане напором ґрунтових вод, що притікають із боку.

Підошва плужна — ущільнений прошарок під орним шаром г. Утвориться в результаті тиску опорних площин плужних корпусів при систематичній оранці на ту саму глибину.

Пісні глини – малопластичні глини із значним вмістом піску, або дуже ущільнені, або зцементовані глиноземом, кремнеземом та ін.

Пісок – осад. дрібноуламкова пухка г.п., що складається з уламків мінер. зерен, рідше – уламків порід.

Пісок фізичний - елементарні поважні частки розміром від i,00 до 0,01 мм

Пісок, пісок великий, середній, дрібний - див Класифікація елементарних ґрунтових часток за їх фракціями.

Плазуни – клас наземних хребетних тварин. Розмножуються яйцями, але деякі форми живородні. Дихання легеневе, проте кровообіг ще змішаний і температура тіла нестала.

План – система взаємопов’язаних завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій; порядок, послідовність викладу матеріалу.

Пластичність ґрунту - здатність вологої г. безповоротно міняти форму без утворення тріщин безпосередньо після додатка навантаження певної інтенсивності.

Плинність ґрунту - здатність перезволоженого г. текти під впливом власної ваги, змінюючи форму без утворення розривів.

Плівки водні - шари зв'язаної води на поверхні твердих ґрунтових часток.

Плотномір ґрунтовий, див. Твердомір ґрунтовий.

Площинна ерозія – діяльність дощових текучих вод, що полягає у руйнуванні верхнього шару грунту і материнської породи на поверхні вододілу або на його похилому схилі.

Плутон (грец. – бог підземного царства) – назва, яку геологи дають великим інтрузивним масивам у земній корі.

Поверхня діяльна - син Поверхня, що підстилає. У широкому розумінні діяльною поверхнею починається будь-яка поверхня суші, на якій відбувається трансформація значної частини сонячної енергії в інші види енергії.

Поверхня питома ґрунту — сумарна поверхня всіх часток г., віднесена до 1 м останнього. Найчастіше виражається в м²/м.

Поверхня що підстилає див. Поверхня діяльна.

Повітроємність ґрунту — обсяг ґрунтових пор, що містять у собі повітря при вологості г., що відповідає граничній польовій вологоємності. Виражається в % від обсягу г.

Повітрообмін — обмін повітря між г. і атмосферою. Відбувається П. у результаті змін температури г., атмосферного тиску, переміщень води, змін вологості г., під впливом вітру й шляхом дифузії.

Повітропроникність ґрунту - властивість г. пропускати через себе повітря.

Повітря ґрунтове — гази, що перебувають у г. Сюди входить повітря вільне, затиснене, адсорбоване і розчинене у ґрунтовій волозі.

Повітря ґрунтове адсорбоване — гази, поглинені ґрунтовими частками й утримувані на їхній поверхні в ущільненому стані сорбційними силами.

Повітря ґрунтове вільне — гази, що перебувають у порах г. аерації, що вільно переміщаються в них і сполучені з атмосферним повітрям.

Повітря ґрунтове затиснене — повітря, що перебуває в порах г., з усіх боків ізольоване водними пробками.

Повітря ґрунтове розчинене — гази, розчинені в ґрунтовій волозі.

Повітряні властивості ґрунту — сукупність властивостей г., що визначають собою поводження ґрунтового повітря. Сюди відносять повітропроникність, повітроємність (див.), здатність поглинати гази й обмінюватися газами

Повітряно-сухий ґрунт — г., що містить гігроскопічну вологу, що перебуває в рівновазі з водяним паром у навколишньому повітрі.

Поглинаюча здатність ґрунту — здатність г. поглинати (трансформувати) наявну на її поверхні сумарну радіацію. Виражається різницею між одиницею або 100% і величиною альбедо (див.) у частках одиниці або в %.

Показник пластичності ґрунту — відношення різниці числових значень вологості зразка г. і розкочування до числа пластичності. Якщо показник пластичності менше нуля, то г. по консистенції йменується твердим, якщо більше одиниці - текучим, а при значенні показника в межах від нуля до одиниці - пластичним.

Поняття — це думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів — термінів. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом науки. Сукупність всіх елементів науки знаходиться в тісному паралельному й (або) ієрархічному взаємозв'язку і створює чітко виражену систему об'єктивних знань про реальний світ - науку.

Прівняння – метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об’єктами.

Пори ґрунтові — різноманітні за розмірами і формою проміжки між первинними ґрунтовими частками й агрегатами, зайняті повітрям або водою.

Пори ґрунтові аерації — пори ґрунтові, зайняті повітрям, що з`єднається з повітрям атмосфери.

Пористість агрегатна ґрунту — Сумарний обсяг пор в агрегатах г., виражений в % від загального обсягу г.

Пористість агрегату — обсяг пор в окремому агрегаті г., виражений в % від обсягу агрегату.

Пористість аерації — частина порового простору г., зайнята повітрям Виражається в % від обсягу г.

Пористість ґрунту — син. Шпаруватість г. Сумарний обсяг всіх пор, виражений в % від загального обсягу г.

Пористість ґрунту некапілярна — за колишніми відомостями — частина ґрунтових пор, не заповнювана водою при капілярному насиченні знизу насипного стовпчика г. висотою 10 см.

Пористість міжагрегатна ґрунту — сумарний обсяг всіх пор між агрегатами, виражений в % від обсягу всієї г.

Пористість наведена — див. Коефіцієнт пористості.

Потенціал ґрунтової вологи — 1. Повний потенціал ґрунтової вологи — робота, що повинна бути витрачена (розраховуючи на 1 м чистої води) для того, щоб зворотно й ізотермічно перенести в задану точку г.. нескінченно малу кількість води з обсягу чистої води, що перебуває при атмосферному тиску й на умовному висотному рівні порівняння. 2. Приватні потенціали: А. Осмотичний потенціал — робота, що повинна бути витрачена (розраховуючи на 1 м чистої води) для того, щоб зворотно й ізотермічно перенести нескінченно малу кількість води, що перебуває при атмосферному тиску на умовному висотному рівні порівняння, в обсяг, що містить розчин, тотожний по складу із ґрунтовим розчином (у заданій точці), але у всіх інших відносинах тотожний з обсягом, узятим для порівняння. Б. Гравітаційний потенціал — робота, що повинна бути витрачена (розраховуючи на 1 м чистої води) для того, щоб зворотно й ізотермічно перенести нескінченно малу кількість води з обсягу, що містить розчин, тотожний за складом із ґрунтовим розчином, і знаходиться на умовному висотному рівні при атмосферному тиску, у подібний же обсяг, що перебуває на висотному рівні заданої крапки в п. В. Каркасний (капілярний, або метрик-потенціал) — робота, що повинна бути витрачена (розраховуючи на 1 л чистої води) для того, щоб зворотно й ізотермічно перенести нескінченно мала кількість води з обсягу, що містить розчин, тотожний по складу із ґрунтовим розчином, і знаходиться на тому ж висотному рівні і при тім же зовнішньому газовому тиску, що й у заданій точці в г., у ґрунтову вологу в цій точці. Потенціал зовнішнього газового тиску (або пневматичний потенціал). Цей потенціал доводиться брати до уваги тільки в тих випадках, коли тиск зовнішнього газу відрізняється від атмосферного, як, наприклад, у мембранному пресі. Ці визначення були розроблені в 1963 р. спеціальною комісією Міжнародного товариства ґрунтознавців. Див.«Бюлетень МОП», 1963, № 23.

Потускул (термін Висоцького)- у зонах недостатнього зволоження, де наскрізного промочування ґрунтової товщі, як правило, не відбувається, потускулами називаються окремі ділянки, де таке промочування періодично спостерігається. Потускулами є або депресії рельєфу (блюдця, западини, потяжини), або місця нагромадження снігу (лісосмуги, лісові узлісся й т.д.).

Пояснення – з'ясування особливостей ситуації, розкриття мотивів,причин певних процесів, явищ, подій.

Практичні пропозиції розробляються з метою усунення окремих проблемних ситуацій у розвитку соціально-економічних процесів, усунення негативних чинників і впровадження позитивних, коригуючих.

Предметом дослідження є ті властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому протиріччя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характеристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукупності підприємств. У предметі відображається взаємозв'язок проблеми і об'єкта дослідження.

Прес мембранний (запропонований Річардсом)- прилад для вимірювання залежності між вологістю г. і потенціалом (тиском) ґрунтової вологи. Представляє собою сталеву камеру, де створюється й підтримується підвищений тиск якого-небудь газу. Одна зі стінок камери є тонкопористою мембраною, у вологому стані проникну воду, але не проникний газ. Зразок г. перебуває усередині камери на мембрані. При підвищенні тиску в камері вода із зразка випливає через мембрану за межі камери доти, поки тиск (потенціал) ґрунтової вологи не стане рівним за абсолютною величиною тиску газу. Максимальний тиск може досягати 100 атм.

Прес пластинчастий - прилад, аналогічний пресу мембранному, але розрахований на більше вузький інтервал тиску газу (0—3 атм). У зв'язку із цим використається мембрана з більшими порами, чим у мембранному пресі, звичайно пластинка з пористої порцеляни.

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття та використання знань для практичних цілей. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

Принцип – вихідний пункт теорії; те,що становить основу певної сукупності знань.

Проблемна ситуація — це реально існуючі у екологічній та соціально-економічній дійсності протиріччя, способи, алгоритми розв'язання яких у даний момент невідомі, незрозумілі. Це завжди суперечність між потребами людей у якихось результативних теоретичних або практичних діях і незнанням шляхів та засобів їх досягнення, реалізації. Вирішити проблему — значить отримати нові знання чи створити теоретичну модель, що пояснює те чи інше явище, виявити чинники, які дозволяють впливати на розвиток процесів у бажаному напрямі.

Прогнозування – сукупність засобів і прийомів мислення ,що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об’єкта.

Програма дослідження — це документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення конкретного дослідження. Вона виконує роль стрижневого кореня дослідження, зумовлюючи тим самим його змістовно-смислову цінність, якість та надійність отриманої інформації.

Продуктивність транспірації — величина, зворотна коефіцієнту транспірації і рівна відношенню маси сухої речовини рослини до кількості транспіровано нею вологи.

Промочування наскрізне — зволоження всієї ґрунтової товщі в результаті просочування вологи від денної поверхні до дзеркала ґрунтових вод.

Пропорційності - дотримання певного співвідношення інформаційного забезпечення науковців, що дозволяє забезпечити всебічне і якісне дослідження об'єктів у встановлені терміни згідно із графіком і програмою роботи.

Просівання мокре — просівання ґрунтового зразка на ситах у воді при агрегатному аналізі (див.).

Просочування — син.: Фільтрація. Не східне пересування вологи в (в ґрунті).

Простір поровий ґрунту — сукупність всіх ґрунтових пор різних розмірів і форми при природному додаванні в г.

Просторовий аналіз – сукупність методів аналізу просторових даних, до складу яких у ГІС звичайно вводять побудову буферів, аналіз географічного збігуі включення, зонування території з використанням полігонів Тиссена – Вороного і аналіз близькості.

Профіль вологості ґрунту див. Крива розподілу вологи в г.

Процедура інтерпретації - це насамперед перетворення певних числових величин у логічну форму — показники (індикатори) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії інтерпретації. Характер поведінки гіпотез залежить від типу дослідження.

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології.

Прямоспрямованості — це дає можливість раціонально організувати інформаційні потоки між учасниками науково-дослідного процесу, не допускає дублювання процедур різними виконавцями. Безперервності - передбачає необхідність організації дослідницького процесу в часі і просторі.

Психрометр ґрунтовий (запропонований Річардсом) — прилад для виміру тиску (сумарного потенціалу, напруги) ґрунтової вологи в інтервалі тисків від —1 атм і нижче, практично до (—100) — (—200) атм. Зразки г. поміщаються в ультратермостат і після вирівнювання температури визначається відносна пружність пару в повітрі, що перебуває в рівновазі з г. Тиск вологи в г. розраховується далі на підставі відомої залежності між тиском вологи й відносною пружністю пару в повітрі.

Радіоактивні методи – 1. Методи визначення абс. віку гірських порід за постійним розпадом радіоактивних елементів, які містяться в гірських породах (уран, торій, радій, калій та ін.). 2. Методи розвідки корисних копалин, що ґрунтуються на вимірюванні радіоактивності гірських порід на поверхні Землі і в гірничих виробках.

Радіоактивність – властивість деяких хімічних елементів довільно розпадатися у супроводі випромінювання особливих променів, які складаються із заряджених найдрібніших частинок або з короткохвильового електромагнітного випромінювання.

Радіоактивність природна ґрунту - здатність г. природно випромінювати -частини, обумовлена присутністю в ньому радіоактивних елементів, що потрапили в г. з материнських порід, ґрунтових вод або з атмосфери. Визначається як основа при вивченні різних властивостей у г. за допомогою радіоактивних ізотопів і для контролю зараження г. радіоактивними елементами.

Радіографія – метод визначення радіоактивності гірських порід або мінералів за їх впливом на фотоплівку.

Радіолярієвий мул жовтий або червоний мул, що нагромаджується на дні океанів на значних глибинах (більше 4 тис. м). Поширений головним чином на дні Тихого та Індійського океанів.

Радіолярії – мікроскопічні планктонні морські організми класу корененіжок. Деякі Р. не мають твердого скелета, а деякі мають скелети з водного кремнезему (опалу) з домішкою орг. речовини.

Радіометр – прилад для визначення радіоактивності гірських порід.

Радон – радіоактивний хімічний елемент. Добувають із солей радію. Використовується при пошуках родовищ урану, в медицині, техніці та ін.

Расклинюючий тиск (термін Б. В. Дерягіна) - перепад тиску на міжфазній межі між тонкою плівкою рідини й поверхнею твердого тіла, що залежить від товщини плівки. Коли плівка розділяє тверді частки, де позитивний розклинюючий тиск викликає розсовування часток, якщо до них не прикладене додаткове зовнішнє навантаження, що врівноважує цей ефект. У ґрунтах, при неповнім їхньому зволоженні, наявність позитивного розклинюючого тиску забезпечує рівновагу між плівковою й стиковою вологою й пересування плівкової вологи у бік меншої товщини плівки. Причинами виникнення Р. Т. є: а) наявність поля молекулярних сил, що виходять від поверхні твердого тіла, на міжфазній границі б) стиск дифузійних іонних оболонок у тонкому шарі рідкої фази при тоншанні цього шару.

Регресія – ймовірнісна залежність середнього значення певної величини від інших величин.

Режим водний ґрунту - сукупність всіх явищ надходження вологи в г., її пересування в г., зміни її фізичного стану в г. і її витрати з г. До числа цих явищ — елементів водного режиму г. відносяться: інфільтрація, конденсація, просочування, стікання, капілярний підйом, замерзання, розмерзання, різні види стоку, випар, десукція. Залежно від кількісного співвідношення цих явищ, що визначає переважний напрямок у пересуванні ґрунтової вологи й межі коливань вологості г., створюються різні типи (див.) водного режиму г.

Режим вологості ґрунту - сукупність всіх кількісних і якісних змін вологості г. у часі.

Режим гідротермічний ґрунту - сукупність всіх явищ надходження, витрати й переносу тепла й вологи в г., що перебувають у постійному взаємозв'язку.

Режим повітряний ґрунту - сукупність всіх явищ надходження повітря в г., його пересування в г., його витрати з г., обміну газами між г. і повітрям і твердою й рідкою фазами г., споживання й виділення живими організмами г.

Режим температурний ґрунту - зміни температури г. у часі.

Режим тепловий ґрунту - сукупність явищ теплообміну в системі: приземний шар повітря – рослина – ґрунт - гірська порода й процесів теплопереносу й теплоакумуляції в самому г.

Результативність — здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу).

Рекомендації науковця, якщо вони ґрунтуються на результатах ретельно опрацьованої інформації, можуть виконувати пояснювальну і прогностичну (частково) функції, залишаючи сферу практичних соціально-економічних рішень практикам (політикам, управлінцям, адміністраторам та ін.), що, власне, і є їхньою професійною діяльністю.

Рекультивація земель (лат. re – префікс, що означає відновлення, зворотну дію, і пізнає лат. cultivo – оброблення) – штучне відновлення родючості ґрунтів і рослинного покриву після техногенного порушення природи (відкритими гірськими виробками та ін.). Розрізняють два етапи Р.з.: технічну (формування укосів, знімання і нанесення родючого шару та ін.) і біологічну (відновлення родючості ґрунтів, створення лісових насаджень та ін.).

Релікт (лат. – залишок) – рослини або тварини – представники минулих геол. періодів, що живуть у сучасну геол. епоху.

Рельєф (фр. – опуклість) – сукупність різноманітних за формою і походженням нерівностей земної поверхні, що утворюються під впливом ендогенних і екзогенних процесів.

Релятивізм – визначення відносності, умовності й суб'єктивності пізнання, заперечення абсолютних етичних норм і правил.

Реляційна модель даних – найбільш поширена модель бази даних; дані організовані у вигляді таблиць, що складаються з рядків (записів) і стовпців (полів). Зв’язок між різними таблицями здійснюється за допомогою ключових полів.

Рентгеноспектральний аналіз – встановлення у досліджуваній речовині кількісного співвідношення хім. елементів, які містяться в ній у дуже малих кількостях.

Рентгеноструктурний аналіз – вивчення за допомогою рентгенівського проміння крист. структури к-лу.

Реферат – доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних, літературних та інших джерел; виклад змісту наукової роботи, книжки, статті його основні вимоги на друковану продукцію і ненадруковані документи - це відповідність стилю, реферат має включати заголовок (як правило, що збігається з заголовком первинного документа) і текст реферату. Текст реферату включає тему, предмет (об'єкт), характер і мету роботи, методи проведення роботи (для нових методів дається опис, а широковідомі тільки називаються), конкретні результати роботи (теоретичні, експериментальні, описові), при цьому перевагу віддають новим і перевіреним фактам, результатам довготермінового значення, відкриттям, важливим для рішення практичних питань, висновки (оцінки, пропозиції), прийняті і відкинуті гіпотези, описані в первинному документі, характеристику сфери застосування результатів. Середній обсяг реферату залежно від первинних документів повинен мати друкованих знаків: 500—для заміток і коротких повідомлень; 1000—для більшості статей, патентів; 2500—для документів великого обсягу. Реферат - це коротка форма викладу змісту першоджерел з теми, яка вивчалася. Він має, як правило, науково-інформаційне призначення.

Рецензія — стаття, яка містить розбір і критичну оцінку опублікованої статті або монографії.

Ритмічності науково-дослідної роботи - забезпечення рівномірного проведення дослідів, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців.

Риторика – наука красномовства.

Рівняння водного балансу ґрунту — рівняння, яким характеризується сукупність всіх змін запасу вологи в певному шарі г. за певний проміжок часу. Запас вологи виражається або в мм вод. шару, або в м³/га. Повне рівняння водного балансу г. у цілому має такий вигляд:

Bi = B₀+ (Ос+ПП + БП + K+J + ПГВ + ПГП) — (ИСП+Д+ПС + БС + ОГВ + ОГП), де Bi - запас вологи в г. наприкінці періоду;

Воб - запас вологи в г. на початку періоду;

Ос - надходження опадів на поверхню ґрунту;

ПП - поверхневий приплив вологи;

Б П – внутрішньо-ґрунтовий бічний приплив вологи;

К - надходження в п. пароподібної вологи з атмосфери й конденсація її в п.;

ПГВ - надходження в п. рідкої вологи із ґрунту;

ПГП - надходження пароподібної вологи в п. із ґрунту й конденсація її в п.;

ИСП - випар вологи з п. в атмосферу;

Д - десукція вологи з п. рослинами (приблизно дорівнює величині транспірації);

ПС - поверхневий стік;

БС - бічний внутрішньо-ґрунтовий стік;

ОГВ - відтік рідкої вологи з п. у ґрунт;

ОГП - відтік пароподібної вологи з п. у ґрунт. Це рівняння може спрощуватися залежно від умов спостережень. Так, наприклад, величина К у більшості випадків дуже мала й може бути виключена. Якщо спостережлива площадка лежить на горизонтальній поверхні або на середині плоского схилу, то величини ПП і ПС, БП і БС можуть виключатися, як близькі до 0 або майже компенсують один одного.

Рівняння теплового балансу ґрунту -

а) рівняння теплового балансу г. у загальному вигляді:

А = В + F,

де А - теплообмін г. з діяльною поверхнею по вертикалі;

В - теплообмін з навколишнім простором по горизонталі;

F - алгебраїчна сума зміни тепломісткості за даний період часу й витрат тепла на фазові переходи (див.);

б) для середнього багаторічного періоду А - В, тому що величиною F можна зневажити, а величини приходу й витрати тепла рівні між собою.

Рівняння теплового балансу діяльної поверхні — рівняння теплового балансу діяльної поверхні в загальному виді має вираз:

R=LE+P+A

де R - радіаційний баланс;

LE- витрати тепла на випар або виділення тепла на конденсацію (L - схована теплота випару; Е - величина випару або конденсації); Р - витрати тепла на турбулентний обмін; А - теплообмін між діяльною поверхнею і шарами, які лежать нижче.

При цьому величина R вважається позитивної, якщо вона характеризує прихід тепла до діяльної поверхні, а всі інші величини - позитивними, якщо вони характеризують витрату тепла.

Розвідувальне дослідження (інколи його ще називають пілотажним або зондажним) - це дослідження-проба методичного характеру, яке проводиться з метою отримання додаткової інформації про предмет та об'єкт дослідження, уточнення і коригування гіпотез, завдань та інструментарію. Крім того, за його допомогою визначається обсяг сукупності обстеження і з'ясовуються можливі труднощі, яких слід очікувати в ході дослідження. Різновидом пілотажного дослідження є експрес-опитування, яке використовується для з'ясування ставлення людей до актуальних подій і фактів суспільно-політичного життя, для визначення ефективності вжитих заходів, оцінки їх громадською думкою, складання прогнозів щодо розвитку вільних економічних зон.

Розмерзання ґрунту — син.: Відтаювання ґрунту. Зміна фізичного стану г., викликувана перетворенням льоду із г.в рідку вологу.

Розпилення ґрунту - див. Дезагрегація.

Розрахунково-конструктивного методу - пов'язаний з перспективами розвитку галузі, підприємства. Складними елементами методу є: вивчення об'єктивної реальності нових даних науки і практики з виявленням встановлених закономірностей; складання найбільш доцільних варіантів вирішення поставленого завдання з урахуванням досліджень науки і практики; технічна, технологічна і економічна оцінка результатів вирішення даної проблеми, розробка заходів з освоєння проекту.

Розрізняють відносну льодистість- відношення ваги льоду до ваги всієї води, що втримується в мерзлому г. (див. коефіцієнт льодистості), вагарню льодистості або — відношення ваги льоду до ваги всього мерзлого ґрунту і об'ємну льодистість — відношення обсягу льоду до обсягу мерзлого г.

Рубрикацією розуміють поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, параграфи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослідження. Кожна частина наукового документа має короткий, але інформативний заголовок, який відображає її зміст. За наявності математичної і цифрової інформації слід дотримуватись певних правил.

Рух вихровий — див. Рух турбулентний.

Рух ламінарний — Паралельно-струменевий рух поверхневих і підземних (у тому числі ґрунтових) вод, при якому вода рухається у вигляді паралельних, що не перемішуються між собою струменів або шарів, без розривів, із плавною зміною швидкості. Підкоряється закону Дарсі.

Рух турбулентний — син.: Рух вихровий. Поступальний рух надземних і підземних (у тому числі ґрунтових ) вод, що супроводжується безладним вихровим рухом окремих струменів води. Спостерігається у великих тріщинах і порожнечах при швидкостях, що перевищують критерій Рейнольдса.

Самосадка – сіль, що випадає з ропи у вигляді твердого осаду.

Самостійна робота – навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосереднього участі викладача.

Сапропеліт – різновид викопного вугілля, що утворюється головним чином з решток найпростіших рослинних і тваринних організмів, які нагромаджуються у водоймах.

Сапропель – мул, що утворюється на дні континентальних водойм з решток водяних організмів, тонкозернистих мінер. домішок, спор і пилку рослин.

Світовий океан – суцільна водна оболонка, що вкриває 361 млн. км² земної поверхні. С.о. поділяється на 4 океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Пн. Льодовитий.

Седиментаційний аналіз ґрунту — найбільший широко розповсюджений вид гранулометричного аналізу г., заснований на тім, що в спокійній воді залежність між розмірами часток, їх середньою питомою вагою й швидкістю падіння описується формулою Стокса Піпеточний, декантаційний, ареометричний і деякі інші методи є різновидами С. А. Г.

Секреція – поширений тип мін. агрегату, що утворюється внаслідок заповнення приблизно округлих порожнин у г.п. крист. або колоїдальною речовиною.

Селітра калійна (нітрокаліт) – мінерал класу нітратів. Безбарвний, білий; твердість 2; густ. близько 2. Поширений здебільшого в р-нах, де зустрічається натрієва селітра у вигляді крихких білих пластинок.

Селітра натрієва (нітронатрит) – мінерал класу нітратів. Білий, бурий, жовтий; твердість 1,5-2, крихкий; густ. 2. Звичайно трапляється у вигляді зернистих мас або шкуринок. Утворюється в посушливих жарких обл. внаслідок біохімічного розкладу орг. речовин, які містять азот. Іноді утворюється в озерах внаслідок розкладу мікроводоростей.

Силеві (селеві) відклади – несортовані, іноді схожі на морену осадки з глинистого, піщаного і уламкового матеріалу, винесеного бурхливими г. потоками під час злив і відкладеного в підніжжі схилів.

Сильвін – мінерал класу хлоридів – бромідів – йодидів. Чистий С. – водяно-прозорий і безбарвний, з домішками – рожевий, червоний; твердість 1,5-2; крихкий; густ. близько 2; на смак гірко-солоний; легкорозчинний у воді. Утворюється у висихаючих соляних озерах. Використовується як добриво.

Символи й розмірність різних величин, за допомогою яких

Симпатія — це неусвідомлене, ірраціональне ставлення до іншої людини. Люди, які симпатизують один одному, працюють більш ефективно, тому в багатьох організаціях західних країн створюють наукові колективи, на основі добровільного вибору партнерів із людей, з якими уже склалися певні стосунки. Взаємовідносини в наукових колективах підпорядковуються певній системі етичних норм, які визначають, що допустимо, а, що є недопустимим для науковця в різних ситуаціях.

Симпозіум є напівофіційною бесідою з заздалегідь підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Учасники симпозіуму можуть відвідувати не всі доповіді, зустрічатися в кулуарах.

Синергетика – один з провідних напрямів сучасної науки, природничо-науковий аспект розвитку теорії нелінійних динамік у сучасній культурі.

Синтез — дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії.

Сисна сила ґрунту - див Усмоктувальна сила г.

Система керування базою даних (СКБД) – програмне середовище для створення і підтримки бази даних. Містить для компонентів, що виконують різні функції. Програмні модулі СКБД підтримують різні операції з даними, включаючи введення, збереження, маніпулювання, обробку запитів, пошуку, вибірку, сортування, відновлення, збереження цілісності і захист даних від несанкціонованого доступу або перебоїв програмного і апаратного забезпечення.

Системний аналіз передбачає декомпозицію досліджуваної системи спочатку на підсистеми першого, далі другого і т.д. рівнів і так аж до отримання елементів системи. При системному аналізі ми йдемо «зверху вниз», при синтезі — «знизу вверх».

Системний підхід (системний аналіз і синтез) — це вивчення економічних об'єктів, які трактуються як складні і (або) великі системи. Найпростіше робоче поняття системи: це взаємопов'язана множина елементів, яка утворює певну цілісність.

Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.

Структури “дуга-вузул” (Ars-Node Strukture, син. – лінійно-вузлові структури) – топологічні векторні структур, для яких об’єкт у базі даних структурований ієрархічно, а базовими елементарними графічними об’єктами, крім точки, лінії і полігону, є дуга (або сегмент).

Склад ґрунту агрегатний — вміст фракцій агрегатів різних розмірів. Розрізняють агрегатний склад при сухому й мокрому просіванні. Виражається в % від ваги сухого г..

Склад ґрунту гранулометричний — син.: Механічний склад г. Зміст у г. елементарних ґрунтових часток різного розміру. Виражається в % від ваги г.

Склад ґрунту мікроагрегатний — зміст у г. водостійких мікроагрегатів (діаметром менш 0,25 мм) різного розміру. Виражається в % від ваги сухого г.

Склеювання ґрунтових часток — виникнення зв'язку між ґрунтовими частками за допомогою природно присутніх у г. або речовин , що клеять, що вводять штучно в нього . С. відіграє основну роль в утворенні ґрунтової макроструктури

Соціальна інформація - відомості про людину, колектив і суспільство в цілому, як об'єкт дослідження.

Соціальні проекти — соціально підготовлені, ретельно обґрунтовані конкретні пропозиції щодо впровадження в трудових колективах якісно нових форм організації праці і виробництва. І, нарешті, одним з найперспективніших видів рекомендацій є наукові технології, які можна розробляти і у вигляді методичних матеріалів, і у вигляді соціально-економічних проектів.

Соціально-економічна проблема — це соціальне, економічне, життєве протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій для його усунення, пошуку нових шляхів і засобів розв'язання.

Соціологія (від лат. Societas – суспільство і грец. logos – слово, поняття, вчення) – наука про закони становлення, функціонування, розвитку суспільства в цілому, соціальних відносин і соціальних спільностей.

Соціосфера (від лат. socio – ділю, розділяю і грец. sphaira – куля) – термін, який часто використовується як синонім ноосфери.

Спектральний аналіз – фізичний метод визначення якісного і кількісного стану чи специфіки хім. складу речовин на основі вивчення їх спектра. Розрізняють оптичний і рентгенівський С.а.

Спектрограф – прилад, що розкладає потік випромінювання чи поглинання в спектр за довжинами хвиль і фіксує його у вигляді спектрограми.

Спеціалізації — суть полягає в розподілі праці, створенні секторів, відділів, груп і окремих виконавців. Спеціалізація може поглиблюватись за об'єктами дослідження.

Спілість фізична ґрунту стан г., при якому він легко піддається механічній обробці, а якість ріллі при цьому — її рихлість і комкуватість — виходить найкраще.

Сподумен – мінерал класу силікатів, підгрупи піроксенів. Сірувато-білий, жовтуватий, зеленуватий; твердість близько 7; густ. 3-3,2. Трапляється в гранітних пегматитах.

Ссавці – вищий клас хребетних, що характеризується досить розвинутим головним мозком, чотирикамерним серцем, більш-менш сталою температурою тіла та ін.

Стан ґрунтової вологи - див. Категорії стану ґрунтової вологи.

Стандарти — нормативно-технічні документи, в яких встановлено комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентними органами.

Статистико-економічний метод використовують при вивченні масових явищ і процесів суспільного життя. Для їх пізнання слід вивчати всю сукупність фактів, які формують явище або процес. Цей метод включає: спостереження, економічні групування з використанням узагальнених і аналітичних показників (відносних величин, середніх, показники варіації тощо); статистико-економічний аналіз зв'язків між показниками з використанням графіків, паралельних рядів, індексів, кореляційного аналізу тощо; теоретичних узагальнень.

Стаття — є основною формою письмової інформації між спеціалістами, які працюють в одній або суміжній галузях науки. Статті є наукові, науково-технічні, науково-методичні і дискусійні з конкретних досліджень, а також оглядові. Як правило, в перших трьох видах статей публікуються результати закінчених розділів дослідження, проводиться їх обговорення та робляться основні висновки. В дискусійних статтях містяться спірні наукові положення. Вони публікуються з метою обговорення спірних питань у пресі. Оглядова стаття (аналітична, реферативна, тематична) містить систематизовані наукові відомості з будь-якого питання (теми, проблеми), отримані на основі аналізу першоджерел.

Стік внутрішньоґрунтовий див Стік ґрунтовий

Стік ґрунтовий - стік ґрунтових вод

Стік ґрунтовий стік верховодки ґрунтової.

Стік пересування вільної гравітаційної вологи під впливом гідравлічного напору по поверхні г. або усередині ґрунтової товщі

Стік підземний- стік всіх видів вологи нижче денної поверхні

Стік поверхневий- стік вологи з поверхні г.

Стік твердий перенос поверхневим стоком твердих часток г. Виміряється в т або кг/га

Стокса формула (Stokes G), що зв'язує швидкість падіння (V) у рідині твердої сферичної частки з її розмірами (радіус — r), її щільністю (D_T ), щільністю (D_Ж) і в'язкістю (η) рідини

Незважаючи на ряд невідповідностей з умовами проведення гранулометричного аналізу г. (основним з яких є несферичність ґрунтових часток), широко використовується для визначення розмірів ґрунтових часток за швидкістю їхнього падіння в спокійній воді.

Стратосфера – шар атмосфери, розташований вище від тропосфери. Маса С. становить 20% маси всієї атмосфери. Важливою особливістю С. є шар озону, майже повна відсутність водяної пари і хмар.

Стрічкові глини – відклади прильодовикових озер у вигляді тонких проверстків тонкозернистого піску, відкладеного влітку в період танення льодовиків, і глини – продукту осідання льодовикової муті взимку. Так утворюються річні верстви, які називаються стрічками.

Структори — син. Структуроутворювачі. Штучні хімічні препарати, що застосовуються для структурування г: вугільний клей, торф'яний клей, віскоза, криліуми (похідні кислот акрилової, метакрилової, малеїнової, здатні до полімеризації) і ін.

Структура ґрунту — форма й розмір структурних фракцій, на які природно розпадається г. (див Макроструктура)

Структура ґрунту водостійка див Водостійкість агрегатів.

Структура ґрунту, агрономічно коштовна - водостійкі агрегати з пористістю не нижче 40%, сприятливі для мікробіологічної діяльності, розміром від 1 до 10 мм

Структурна окремість - див Агрегати ґрунтові.

Структурний аналіз ґрунту див Агрегатний аналіз г.

Структурний дефіцит - термін, запропонований Тюліним для характеристики ступеня розораності. Мірилом С. Д. є різниця у вмісті агрономічна коштовних агрегатів у підорному й орному шарах, за умови, що обидва вони розташовані в тому самому горизонті. Виораний орний шар характеризується позитивною величиною С. Д., а культурний – негативною.

Структурність ґрунту — здатність г. розпадатися на агрегати, розмір і форма яких характерні для кожного типу г.

Структуроутворювачі— син Структори

Ступінь дисперсності див Коефіцієнт дисперсності ґрунту

Суббореальна фаза – кліматична фаза, що змінила атлантичну і відрізнялась від неї більш сухим і теплим кліматом.

Суб'єктом наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, організації, вищі навчальні заклади, громадські організації.

Сублімація – перетворення твердої речовини в газоподібну (без фази рідини).

Суглинки – осад. уламкова гірська порода, яка складається з 25-50% глинистих частинок, решта – піщані частинки.

Суглинок - див Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом

Сукупність методів, які застосовуються при проведенні наукових досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її методологію. Це поняття має два значення: по-перше, методологія — це сукупність засобів, методів, прийомів, які застосовують у певній науці, по-друге, це галузь знань, яка вивчає засоби, принципи організації пізнавальної і практично-перетворюючої діяльності людини.

Сульфати – мінерали, солі сірчаної кислоти. Забарвлення різноманітне; твердість 2-3,5; густ. 1,5-6,4.

Сульфіди – сірчисті сполуки, поширені в природі у твердому стані. Загальна вагова кількість сірчистих сполук 0,15% маси земної кори. Для С. характерна порівняно висока густ. (4-10), невисока тв. (2-6).

Супесь - див Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом

Суспензія — син.. Дисперсні системи, у яких дисперсною фазою є тонко подрібнене тверде тіло (від десятих часток до 0,0001 мм), а дисперсійним середовищем — рідина. При проведенні гранулометричного аналізу ґрунтів готується суспензія г. у воді.

Сухий ґрунт — син.: Абсолютно сухий ґрунт. Г., висушений до постійної ваги при температурі 100—105°С.

Сутність – головне, основне, визначальне у предметі.

Сцієнтизм – абсулютизація ролі науки, зокрема домінування природничих наук у культурі, духовному життісуспільства.

Тальк – мінерал класу силікатів. Блідо-зелений, білий, довгуватий; тонкі листочки прозорі; твердість близько 1; густ. близько 3. Т. широко використовується в промисловості як вогнетривкий, луго - і кислотривкий матеріал.

Тверда фаза ґрунту - сукупність твердих часток г. мінерального й органічного походження. Вміст Т. Ф. Г. звичайно виражається в % до загального обсягу г.

Тверді витрати річки – кількість твердих речовин, що переносяться річкою через даний живий переріз за одиницю часу.

Твердість ґрунту - властивість г. у природному заляганні пручатися стисканню й розклиненню. Вимірюється за допомогою твердомірів і виражається в кг/см². Т. Г. помилково іноді називають щільністю г.

Твердість мінералу – ступінь опору даного матеріалу певній зовнішній механічній дії. Т.м. вимірюється за допомогою спеціальних приладів – склерометра і мікротвердометра.

Твердомір ґрунтовий — син.: Плотномір ґрунтовий, динамометричний лом, пенетрометр, колеометр. Прилад для виміру твердості г. у природному заляганні.

Тези - це стислі, коротко сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних положень усієї наукової праці від початку до кінця, а не тільки власне дослідницької частини. Тези — це розгорнуті висновки із вступною частиною, що пояснює й обґрунтовує дану наукову працю. У тезах у короткій формі (одна-дві фрази) даються обґрунтування теми, характеристика історії питання, виклад методики дослідження і результати дослідження. Тези можуть бути короткими чи розгорнутими, вони завжди відрізняються від повного тексту доповіді тим, що в них відсутні деталі, пояснення, ілюстрації. Окремі тези мають бути пов'язані між собою логічно, як ланки одного ланцюга. Обсяг тез - 60... 125 машинописних рядків.

Текстура ґрунту — в іноземній літературі застосовується в значенні «гранулометричний склад г.».

Тектогенез – сукупність тект. рухів і процесів, внаслідок яких формуються різноманітні тект. форми земної кори.

Тектоніка (грец. – будівництво) – розділ геології, що вивчає структуру, рухи, деформації та розвиток земної кори.

Телеологія – ідеалістичне вчення, яке визнає наявність мети в процесах і явищах природи.

Телуричні струми – природні електричні струми, що циркулюють у земній корі. Основна причина їх виникнення – зміна земного магнетизму.

Тема – наукове завдання, що належить до конкретної галузі наукового дослідження.

Температура замерзання ґрунтової вологи — температура, при якій утримувана в г.. волога починає перетворюватися в лід. Завжди трохи нижче 0°. Подальше зниження температури г. викликає перетворення в лід нових кількостей ґрунтової вологи.

Температуропровідність ґрунту - див. Коефіцієнт температуропровідності.

Тензіометр — прилад для вимірювання натягу (негативного тиску) ґрунтової вологи в інтервалі 0— 0,9 атм. Застосовуються різні модифікації залежно від цілей досліджень. Основні деталі: датчик — керамічна посудина з тонкопористими (отвори не ширше 1 мк) стінками, заповнений водою й перебуває в контакті з г., з'єднаний з ним манометр (ртутний, мембранний та ін.). Визначивши залежність між вологістю даного г. і натягом вологи, можна за показниками тензіометра судити про вологість цього г.

Теорія — система узагальнених знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Теорія є духовним, розумовим відображенням і відтворенням об'єктивної реальної дійсності. Вона виникла в результаті узагальнення пізнавальної діяльності і практики.

Тепловий потік у ґрунті — кількість тепла, що проходить через одиницю поперечного переріза г. за одиницю часу. Залежить від величини коефіцієнта теплопровідності й градієнта температури. Визначає теплообмін у г. Виражається в кал/см²сек або ккал/м²година.

Теплові властивості ґрунту - сукупність властивостей, що визначають процеси поглинання, передачі й віддачі тепла. Основними тепловими властивостями ґрунту є: теплоємність, теплопровідність, температуропровідність, теплозасвоюваність.

Теплоємність ґрунту (с) — властивість г. поглинати тепло. Виражається через збільшення кількості тепла (Q) у г. при зміні його температури (Т):

Теплоємність ґрунту об'ємна — кількість тепла, необхідна для нагрівання або охолодження одиниці об'єму сухого г. на 1°С. Дорівнює добутку питомої теплоємності (с) на об'ємну вагу г. (ρ). Виражається в кал/см³град або ккал/м³град.

Теплоємність ґрунту питома масса (с) - кількість тепла, необхідна для нагрівання або охолодження одиниці маси абсолютно сухого г. на 1°С у інтервалі температур від 14,5° до 15,5°. Виражається в кал/г град або ккал/г град.

Теплоємність ефективна ґрунту — теплоємність г., що включає тепло фазових переходів води.

Тепломір ґрунтовий — прилад для вимірювання теплового потоку в г. Принцип дії Т. Г. заснований на вимірюванні перепадів температур між двома сторонами розміщеного в г.. плоского датчика, виготовленого з електроізоляційного й водонепроникного матеріалу, у який вмонтовані термопари.

Теплообмін у ґрунті — процес переносу тепла в ґрунтовому профілі, викликаний градієнтом температури. Має добовий і річний ритм.

Теплопровідність ґрунту — властивості г. передавати усередині себе тепло шляхом теплової взаємодії дотичних між собою твердих, рідких і газоподібних часток. Кількісно характеризується коефіцієнтом теплопровідності.

Теплота згоряння – кількість тепла, що виділяється при повному згорянні 1 кг палива.

Теплота змочування ґрунту — теплота, що виділяється при взаємодії г., висушеної при 105°С, з водою. Дорівнює зменшенню енергії молекул води, що переходять в адсорбований стан.

Тера-роса (італ. – червона земля) – червоні грунти, сформовані на чистих вапняках в умовах субтропічного клімату із сухим сезоном.

Тераси – форми рельєфу, що мають вигляд горизонтальних або трохи нахилених площадок, обмежених уступами.

Територія (лат. territorium,від terra – земля, суша) – частина поверхні земної суші з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами.

Термальні води – підземні води і джерела з підвищеною температурою.

Термічний аналіз – фіз. метод дослідження перетворень речовини при її нагріванні або охолодженні.

Термодифузія - переніс компонентів газової суміші або розчину під впливом різниці температур.

Термодифузія ґрунтової вологи - пересування води в г. у пароподібному стані під впливом градієнта температури.

Термоізоплети - лінії, що з'єднують точки з рівною температурою на графіках, що зображують зміну температури ґрунтової товщі в часі (термохроноізоплети) або в просторі (термотопоізоплети).

Термокапілярність — сукупність явищ, у тому числі явищ пересування вологи, викликаних зміною величини поверхневого натягу води під впливом зміни температури.

Термометри ґрунтові - термометри, які застосовуються для виміру температури ґрунту на його поверхні на різних глибинах. Використовуються Т. рідинні (ртутний і спиртовий), Т. опору (металевої й напівпровідникові) і термопари.

Термометри ґрунтові електричні дистанційні — прилади для вимірювання температури г., засновані на використанні чутливих елементів термопар дротових або напівпровідникових термоопорів, що дають можливість реєструвати темпера туру на деякій відстані від місця установки термометра.

Термометри ґрунтові напівпровідникові — син.: Термометри опору. Прилади для вимірювання температури г., чутливим елементом яких є напівпровідниковий термоопір (термістор).

Термопавук — прилад для середнього виміру температури поверхні г., основною частиною якого є батарея послідовно з'єднаних термопар . Робочі спаї термопар установлюються на поверхні г.

Тертя ґрунту внутрішнє - опір руху г. по г. У початковій стадії підкоряється рівнянню Кулона (див. Зрушення г.), а в другій стадії - рівнянню Амонтона.

Тертя ґрунту зовнішнє - син.: Тертя ковзання. Опір переміщенню або ковзанню яких-небудь тіл по поверхні г. Підкоряється рівнянню Амонтона, відповідно до якого опір тертю пропорційно тиску, нормальному до тертьових поверхонь.

Технічна інформація — характеризує фізичні процеси в різних об'єктах при створенні продукції із вихідних компонентів.

Технологія ґрунту — розділ землеробства й фізики г. про способи механічного впливу на г. при підготовці його під посів с. -г. культур (оранка, культивація, прикочування й т.д.).

Технопарк – форма територіальної інтеграції науки, освіти і виробництва з метою оперативного впровадження науково - технічних розробок.

Тиксотропність ґрунту — здатність деяких ґрунтів у перезволоженому стані розріджуватися (здобувати плинність) під впливом механічних впливів (струшування, перемішування) і знову переходити у твердий стан при перебуванні у спокої .

Тиліт – давня морена, що складається з дрібнозернистих нашарувань матеріалів, серед яких трапляються валуни з льодовиковими борознами.

Типи водного режиму ґрунтів — відповідно до класифікації, розробленої Г. Н. Висоцьким і трохи доповненої А. А. Роді, розрізняють наступні типи водного режиму г.: 1. Мерзлотний. Спостерігається в області вічної мерзлоти (див.). Характерним є поступове від танення г. зверху вниз, причому над відступаючою донизу границею мерзлого шару утвориться водоносний горизонт — мерзлотна ґрунтова верховодка. волога, що втримується в ній, витрачається на випар і десукцію. Восени г. зверху замерзає, причому мерзлота замикається з вічномерзлим шаром. 2) Промивний. Панує переважно в областях, де середня річна сума опадів перевищує середню річну випаровуваність. Характерним є щорічне (однократне або багаторазове) наскрізне промочування ґрунтової товщі до ґрунтових вод, переважно навесні, під час сніготанення. 3. Періодично промивний. Спостерігається в областях, де середня річна сума опадів приблизно дорівнює середній річній величині випаровуваності. Характерним є не щорічне наскрізне промочування ґрунтової товщі, звичайно однократне. 4. Непромивний. Панує в місцях, де середня річна сума опадів істотна, але менше середньої річної випаровуваності. Характерним є промочування ґрунтової товщі лише на деяку глибину (1—2, не понад 4 м), нижче якої перебуває не промочує шар, що з постійною низькою вологістю, близької до вологості в`янення (мертвий обрій висушування, або диспульсивний горизонт Г. Н. Висоцького). Горизонт, що промочує, до осені звичайно висушується до вологості в’янення. 5. Випітний тип. Створюється в області, де річна випаровуваність значно перевищує річну суму опадів, але де близько до денної поверхні підходять аллохтонні (див.) ґрунтові води. Їхня капілярна облямівка хоча б періодично виходить на поверхню, і ґрунтові води випаровуються фізично («випотівають»). 6. Десуктивно-випітний. Близький до попереднього, але ґрунтові води і їхня капілярна облямівка залягають глибше й витрата води з них іде шляхом відсмоктування вологи з капілярної облямівки коріннями рослин. Типи водного режиму діляться на підтипи по ознаці походження вологи (опади, поверхневі води, ґрунтові води й т.д.) і на класи по величині середньої вологості.

Типи температурного режиму ґрунтів — за В. Н. Дімо, температурний режим г. може бути охарактеризований наступними типами: 1. Мерзлотний. Середньорічна температура профілю п. має негативний знак. Переважає процес охолодження, що супроводжується промерзанням ґрунтової вологи до верхньої межі багаторічно мерзлих порід. 2. Переважає позитивна середньорічна температура профілю г. Глибина проникнення негативних температур не менш 1 м. Тривалість процесу промерзання не менш 5 місяців. Сезонне промерзання не замикається із багаторічно мерзлими породами. Не виключена відсутність багаторічно мерзлих порід. 3. Середньорічна температура профілю г. позитивна. Сезонне промерзання може бути короткочасним (від декількох днів) і тривалим (не більше 5 місяців). Породи, що підстилають, не мерзлі. 4. Що не промерзає. Середньорічна температура по профілі г. і температура самого холодного місяця позитивні. Промерзання й морозність не спостерігаються породи, що підстилають, не мерзлі.

Тиск гідравлічний — син.: Тиск гідростатичний. Тиск, створюваний масою стовпа води й пропорційний висоті останнього. У ґрунтах він створюється вільною гравітаційною вологою, що утримується у водоносному горизонті.

Тиск гідродинамічний — тиск, створюваний рідиною, що рухається.

Тиск гідростатичний - див. Тиск гідравлічний.

Тиск ґрунтової вологи — у повному і точному значенні терміну — тиск, під яким перебуває ґрунтова волога в даній точці ґрунтового профілю. Виміряється в атмосферах, вод ст., барах, мм рт. ст. Т.Г. В. у водоносному горизонті дорівнює атмосферному тиску плюс гідравлічний тиск водного стовпа, висота якого дорівнює перевищенню рівня водоносного горизонту над даною точкою Т,.Г. В. на рівні водоносного горизонту дорівнює атмосферному Т.Г. В. над рівнем водоносного горизонту нижче атмосферного — у межах капілярної облямівки на величину перевищення даної точки над рівнем водоносного горизонту. Часто під Т.Г.. В. розуміють лише різницю між повним тиском ґрунтової вологи й атмосферним. У цьому випадку Т.Г.. В. у водоносному горизонті позитивний, а над його рівнем - негативний й називається «усмоктувальним» (термін С. І. Долгова). Причиною негативного тиску є так називана «усмоктувальна» або «сисна» сила г. Ця сила створюється сукупністю капілярних і сорбційних сил, властивих г., не насиченою водою. Вона має розмірність тиску й у даній точці ґрунтового профілю дорівнює по абсолютній величині усмоктувальному тиску, але має позитивний знак.

Тиск осмотичний ґрунтового розчину — осмотичний тиск ґрунтового розчину, обумовлений сукупністю всіх розчинених речовин, що утримуються в ньому.

Тиск поверхневий — син. Тиск рідини внутрішній. Тиск, що створюється в рідині поверхневими шарами молекул, внаслідок однобічного, спрямованого усередину притягання їхньою іншою масою рідини. Величина Т. П. залежить від природи рідини й форми її поверхні й зменшується при переході від опуклої поверхні до ввігнутої.

Тиск рідини внутрішній — див. Тиск поверхневий.

Топографія – наукова дисципліна, що розробляє методи знімання земної поверхні для створення загально-географ. карт великих масштабів.

Топоізоплети вологості ґрунту — див. Ізоплети вологості г.

Торф – горюча органогенна осад. г.п., що складається з решток рослин, які значною мірою змінені процесами розкладу.

Точка достатнього зволоження — син.: Критична вологість. Найменша вологість г., при якій рослини ще не відчувають нестачі вологи, оскільки в Т. Д. З. фактична транспірація дорівнює потенційній. Вологість г. у Т. Д. З. тим більше, чим вище абсолютний рівень потенційної транспірації (див.). Термін запропонований Литвиновим, по методу якого Т. Д. З. визначається як вологість г., при якій плач рослини припиняється.

Традиційно загальнонауковими методами (ТЗМ) є: спостереження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння і аналогія, узагальнення і абстрагування, метод експерименту. Разом з тим, часто сама природа чи суспільство змінюються впродовж короткого часу, ніби експериментують.

Трансгресія (лат. – наступ) – наступ моря на сушу, внаслідок якого великі простори суші вкриваються водою.

Транспірація - виділення рослинами в атмосферу пароподібної вологи в процесі їхньої життєдіяльності. Кількісно характеризується величиною інтенсивності транспірації, тобто кількістю вологи, що виділяється 1 м сирих листів за 1 годину.

Транспірація потенційна (термін Тейлоpa) - кількість води, що транспірується за одиницю часу низькорослою зеленою культурою, що повністю затінює ґрунт, вирівняної по висоті й повністю забезпеченої вологою.

Трепел – легка, дуже пориста пухка осад. п. біохемогенного походження. Колір білий, сірий, рожевий, чорний. Поклади трапляються серед морських відкладів крейдової та інших систем. Використовується як звуко- і теплоізоляційний матеріал, адсорбент, каталізатор.

Трикутна нерегулярна мережа – векторна полігональна структура просторових даних, яка звичайно використовується для побудови цифрових моделей рельєфу.

Тропосфера – нижній шар атмосфери, що безпосередньо прилягає до поверхні Землі. Маса Т. становить 79% усієї маси атмосфери. Т. має великий вплив на поверхню Землі, оскільки в Т. відбуваються інтенсивні горизонтальні і вертикальні переміщення повітряних мас, утворюються хмари, які спричинюють опади.

Ультрагранулометричний аналіз ґрунтів - різновид гранулометричний аналізу г. (див.), що дозволяє визначати в мулистій фракції п. зміст фракцій елементарних ґрунтових часток розміром менш 0,001 мм.

Універсальна десятична класифікація (УДК), яка використовується більш ніж в 50-ти країнах світу і юридично є власністю Міжнародної федерації документації (МФД), яка відповідає за розробку таблиць УДК, їх стан і видання. УДК — це міжнародна універсальна система, яка дозволяє детально представити зміст документальних фондів, забезпечити оперативний пошук інформації, має можливість свого розвитку і самовдосконалення. Вона складається із основної і допоміжної таблиць. Основна таблиця містить поняття і відповідні їм індекси, за допомогою яких систематизують знання людства. Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна, так і вторинна інформація.

Універсум – поняття на позначення світу як цілісності.

Упакування ґрунтових часток - Система розташування первинних ґрунтових часток і їхніх агрегатів відносно один одного. 1. Упакування гексагональне - система найбільш щільного упакування однакових за розмірами кулястих часток, у якій кожна частка стикається із дванадцятьома іншими. Пористість такої системи дорівнює 25,95%. 2. Упакування багатоступеневе гексагональне - первинні ґрунтові частки і їхні агрегати послідовно впаковуються в гексагональній системі. 3. Упакування кубічне - система пухкого упакування кулястих часток, у якій кожна частка стикається із шістьма сусідніми частками. Пористість системи становить 47,6%. Можливі проміжні системи упакування між гексагональною й кубічною системами.

Уранові слюдки – група мінералів, що являють собою водні основні фосфати, арсенати і ванадати. У. с. – продукти зон окислення уранових родовищ.

Урбанізація (від лат. urbanus – міський, urbs – місто) – процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства.

Усадка ґрунту - стискання г. або ґрунту при зміні вологості і дії інших факторів. Характеризується об'ємними й лінійними деформаціями. Якщо деформації, що відбулися, повністю не відновлюються, то необоротна їхня частина характеризує залишкову величину усадки.

Успіх роботи колективу визначається дотриманням таких принципів: принцип інформованості про суть проблеми і завдання дослідження; принцип ініціативи знизу - інформація про завдання дослідження має стати органічною частинкою свідомості виконавців, як справа корисна працівникам і суспільству; принцип тотальності — це значить, що всі, хто працює над проблемою, повинні бути заздалегідь поінформовані про можливі проблеми і залучення до їх вирішення; принцип перманентної інформації — це значить, що керівник має систематично інформувати колектив про стан виконання завдання, про досягнуті успіхи чи невдачі у вирішенні завдань, про складності і зриви; принцип безперервної діяльності, закінчення однієї розробки має співпадати з визначенням нової проблеми, іншого завдання; принцип індивідуальної компенсації — урахування особистісних ціннісних орієнтацій працівників, їх потреб і інтересів; принцип урахування типологічних особливостей сприйняття інновацій різними співробітниками.

Участь в дискусії — кращий метод розвитку навичок критичного судження й міркування, де перевіряється якість накопичених людиною знань. Це гарне тренування в публічних виступах. Формою участі в дискусії є і постановка запитань з метою уточнення незрозумілих моментів чи отримання додаткової інформації. Сама активна форма участі в дискусії - це висловлення своєї думки, що повинна бути досить обґрунтованою. Етика поведінки під час дискусії може бути коротко визначена так: пошук істини, а не перемога над супротивником, тому що останній може виявитися правим.

Фазові переходи в ґрунті - зміни фізичного стану ґрунтової вологи - випар, конденсація, кристалізація (замерзання) вологи й танення льоду, які супроводжуються виділенням або поглинанням тепла.

Фауна – сукупність усіх тварин певної місцевості.

Федоровський метод – метод визначення оптичних і кристалографічних особливостей речовин, знання яких дає змогу визначити склад цієї речовини.

Фенологія – система знань про сезонні явища в живій природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки. Щорічні дані спостереження оформляються в вигляді фенологічних спектрів.

Фізика ґрунту - розділ ґрунтознавства, що вивчає фізичні властивості г. і всі фізичні процеси (механічні, теплові, гідрологічні, електричні й ін.), що протікають у г.

Фізико-механічні властивості ґрунту — сукупність властивостей г, що визначають його відношення до зовнішніх і внутрішніх механічних впливів: твердість, пластичність, в'язкість, липкість г., плинність, усадка, опір розриву, стисканню, крутінню, тертю г. об г., тертя г. об метал і інші матеріали, питомий опір г. при обробці, опір г. рухові машин і знарядь.

Фізичні властивості ґрунту — сукупність властивостей, що характеризують фізичний стан г. і його відношення до різних фізичних впливів: гранулометричний і агрегатний склад, структурність, питома і об'ємна вага, пористість, повітряні, водні, теплові, електричні й радіоактивні властивості. У широкому розумінні сюди ж ставляться й фізико-механічні властивості г.

Філософські методи — це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи. Наприклад, діалектики як теорії пізнання. Можна користуватися положеннями філософії позитивізму, неопозитивізму, постмодернізму тощо.

Фільтрація - див. Просочування.

Фільтрація – рух рідини через порожнини різноманітних тіл під дією сили тяжіння і капілярних сил. Розрізняють Ф. природну і штучну.

Флексура (лат. – вигин) – плікативна (складчаста) тект. структура, що являє собою вигин пластів у вигляді різко асиметричного підняття, обмежованого з одного боку дуже похилим крилом, а з другого – крутим крилом з падінням верств від 20⁰ до 90⁰.

Флуктації – випадкові відхилення фізичних величин від їх середніх значень; характерні для будьяких тимчасових процесів.

Флюоресценція – свічення деяких речовин від нагрівання, дії видимого і катодного проміння.

Формалізація - це метод вивчення різних об'єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, встановлювати закономірності між фактами, що вивчаються. Символіка штучної мови (хімія, математика, економіка) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлумачення, що неможливо при користуванні звичайною мовою.

Формально-логічна — це способи і прийоми організації та проведення досліджень, збору і обробки матеріалів, що характеризують діяльність, яка вивчається.

Формація (лат. – утворення) – г.п., що утворюються в певних структурно-фаціальних зонах.

Форми ґрунтової вологи - див. Категорії й стани ґрунтової вологи.

Формула винаходу — це складена за встановленими правилами коротка словесна характеристика, що виражає технічну сутність, ознаки об'єкта винаходу. Під ознаками об'єкта винаходу розуміються, наприклад, вузол, деталь у пристрої, операція, параметри режиму в способі тощо. Істотними ознаками називаються такі, кожен з яких є необхідною, а всі разом узяті достатні для того, щоб відрізнити даний об'єкт винаходу від усіх інших і характеризувати його в тій якості, що виявляється в позитивному ефекті.

Фосфати – клас мінералів, солі фосфорних кислот. До складу фосфатів належать безводні та водні сполуки, в звязку з чим розрізняють безводні Ф., арсенати, ванадати і водні Ф., арсенати, ванадати. Ф. широко використовуються в народному господарстві.

Фосфорити – осад. п. органогенно-хемогенного походження, що є скупченням фосфатних оолітів та конкрецій; пісковики, глини, мергелі та зцементовані вапняки – пластові Ф. Ф. мають сіре, буре або чорне забарвлення. До складу Ф. входить у середньому до 35% фосфорної кислоти. Ф. – цінна сировина для виробництва добрива.

Фракція гранулометричних елементів - див. Гранулометрична фракція.

Фракція елементарних ґрунтових часток - див. Гранулометрична фракція.

Фумароли (лат. – дим) – поствулканічні процеси виділення на земну поверхню гарячих газів і водяної пари.

Фундаментальний закон – виражає зв’язки між вихідними, основними поняттями.

Фундаментальні дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і закономірності розвитку, формування і функціонування об'єктів, які досліджуються.

Хіоносфера – сфера, що знаходиться між нижньою і верхньою сніговими межами.

Холізм – напрям сучасної наук, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності поля цілісності.

Хроноізоплети вологості ґрунту - див. Ізоплети вологості г.

Хрящ- кутасті (необкатані ) уламки або зерна гірських порід розміром від 2 до 10 мм.

Цеоліти – велика група мінералів класу силікатів, до складу якої входить шабазит, натроліт, гейландит та ін. Білі, жовтуваті або рожеві; тв. 3-5; густ. 2-2,5.

Цивілізація (від лат. civilis – громадський, державний) – в широкому розумінні – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом.

Цитата – відтворені фрагменти чужої промови чи статті для підтвердження власного погляду,полеміки з цитованим автором.

Цифрова карта – цифрова модель просторових об’єктів або явищ, створена шляхом цифрування паперових картографічних джерел, фотограметричної обробки ДДЗЗ, цифрової реєстрації даних польових зйомок або просторового моделювання; сформована з урахуванням законів картографічної генералізації в прийнятих для карт проекціях, системах координат і висот.

Цифрова модель рельєфу (ЦМП, Digital Elevation Model, DEM, інколи Digital Terrain Model, DTM) – цифрове подання топографічної поверхні у вигляді регулярної мережі комірок заданого розміру (grid DEM) , або нерегулярної трикутної мережі (TIN DEM).

Частка (ґрунтова) ЕЛЕМЕНТАРНА — син. Елементарна ґрунтова частка.

Червоні глини – глибоководні відклади, що вкривають майже 80 млн. км² океанічного дна. Ч.г. утворюються з еолового і вулк. пилу, космічних частинок.

Червоноземи – ґрунти, що утворюються в умовах значної вологості і високої температури внаслідок інтенсивного розкладу орг. речовин і материнських п.

Четочні капіляри — капіляри зі змінним діаметром, тобто, що складаються із звужень, що чергуються, і розширень.

Число пластичності - див. Константи пластичності п.

Членистоногі – один з найбільших типів тварин, до складу якого входить багато сучасних форм (раки, павуки, комахи та ін.).

Шар водоносний — див. Горизонт водоносний.

Шкала гранулометричного складу ґрунтів - див. Класифікація г. за гранулометричним складом.

Шпаруватість агрегатна - див. Пористість агрегатна.

Шпаруватість ґрунту — див. Пористість г.

Щебені - кутасті (необкатані) уламки гірських порід розміром від 1 до 10 см.

Щільність ґрунту - див. Вага об'ємна ґрунту.

Щільність потоку - кількість речовини або енергії, що протікає через одиницю поперечного переріза потоку перпендикулярно до перетину в одиницю часу.

Щільність потоку - кількість речовини або енергії, що протікає через одиницю поперечного переріза потоку перпендикулярно до перетину в одиницю часу.

Ядро Землі – центр. обл. Землі, обмежена сферичною поверхнею, середній радіус якої 3470 км. Маса Я.З. становить 31,5% маси Землі.

Яри – видовжені заглиблення з крутими, часто прямовисними стінками. Виникають на схилах внаслідок ерозійної діяльності тимчасових потоків переважно в лесових та суглинистих ґрунтах.

Ярусність – горизонтальне розташування рослинного угруповання на яруси, шари.

Ясність, тобто загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого. Неясність у використанні методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) призводить до плутанини щодо його використання і підміни ним методу міжгалузевих комплексів там, де вивчення компонентної структури локальних комплексів доцільніше було б здійснювати цим способом;