- •Навчальний посібник
- •Розділ 1 методологія
- •1.1. Парадигми сучасної екологічної методології.
- •1.2. Методики аналізу стану компонентів навколишнього середовища
- •1.2.1. Характеристика методик аналізу
- •1.2.2. Метрологічне забезпечення контролю якості води
- •1.2.3. Метрологічне забезпечення контролю якості ґрунту
- •1.2.4. Методики та прилади контролю вмісту важких металів
- •1.2.5. Методи досліджень в агрометеорології
- •Розділ 2 Методика польового досліду (за б. О. Доспєховим)
- •2.1. Планування методики досліду
- •2.2. Планування спостережень і обліків
- •2.3. Техніка закладки та проведення польових дослідів
- •2.3.1. Розбивка дослідної ділянки
- •2.3.2. Польові роботи на дослідній ділянці
- •2.3.3. Внесення добрив
- •2.3.4. Обробіток ґрунту
- •2.3.6. Догляд за рослинами та дослідом
- •2.3.7. Облік урожаю
- •2.3.7.1. Методи поправок на зрідженість посіву
- •2.4. Первинна обробка даних
- •2.5. Документація та звітність по польовому досліду
- •Техніка визначення
- •3.2. Визначення мікроагрегатного складу ґрунту за методом Качинського Принцип методу
- •Техніка визначення
- •3.3. Визначення структурно-агрегатного складу ґрунту методом Саввінова в модифікації Ревута Принцип методу
- •3.4. Визначення здатності ґрунту до кришення під дією обробних знарядь за ост 70.4.1-74
- •3.5. Визначення об’ємної ваги ґрунту за методом Качинського
- •3.6. Визначення питомої ваги ґрунту пікнометричним методом
- •3.7. Визначення пористості та повітрозабезпеченості ґрунту розрахунковими методами
- •3.10. Визначення газообміну ґрунту з атмосферою за допомогою газоаналізатора
- •3.11. Визначення біологічної активності ґрунту за методом Макарова
- •3.12. Визначення температури грунту за методом Саввінова
- •3.13. Облік кореневих систем за методом Станкова
- •3.14. Визначення твердості ґрунту за методом Рев’якіна
- •3.15. Визначення гігроскопічної вологості ґрунту гравіметричним методом
- •3.16. Визначення максимальної гігроскопічності ґрунту за методом Ніколаєва
- •3.17. Визначення вологості зав’ядання методом вегетаційних мініатюр
- •3.18. Визначення вологості розриву капілярного зв’язку за методом Долгова-Виноградової
- •3.19. Визначення найменшої (польової) вологоємності ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.20. Визначення природної вологості ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.21. Визначення водопроникності ґрунту за методами Нестерова та Качинського
- •Техніка визначення за допомогою приладу пвн
- •Техніка визначення методом трубок
- •3.22. Визначення випаровування води з ґрунту методами Іванова, трубок, Ревута
- •Техніка визначення методом трубок
- •Техніка визначення методом Ревута
- •3.23. Способи інтерпретації результатів агрофізичних досліджень ґрунту
- •(Частинок менше 0,01 мм), %
- •(За Качинським)
- •За повітропроникністю (мл/хв) через 60 хв після зволоження
- •Розділ 4.
- •4.1. Відбір і підготовка зразків для аналізу
- •4.1.1. Відбір зразків ґрунту
- •4.1.2. Відбір проб рослин
- •4.2. Аналіз ґрунту
- •4.2.1. Визначення польової вологості ґрунту гравіметричним методом
- •4.2.2. Визначення вмісту гумусу (за методом Тюріна в модифікації цінао) Принцип методу
- •Хід аналізу
- •4.2.3. Визначення вмісту гідролізованого азоту (за методом Корнфільда)
- •Хід аналізу
- •4.2.4. Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію (за методом Кірсанова)
- •4.2.5. Визначення вмісту обмінного кальцію
- •4.2.6. Визначення вмісту обмінного магнію
- •4.2.7. Визначення вмісту рухомого алюмінію
- •4.2.8. Визначення суми ввібраних основ
- •4.2.9. Визначення гідролітичної кислотності ґрунту
- •4.2.10. Визначення рН та обмінної кислотності ґрунту
- •4.3. Аналіз рослин
- •4.3.1. Визначення вмісту абсолютно сухої речовини в свіжому рослинному матеріалі
- •4.3.2. Визначення вмісту гігроскопічної води та сухої речовини
- •4.3.3. Визначення масової частки "сирої" золи
- •4.3.4. Прискорене визначення азоту, фосфору та калію в одній наважці (за методом Гінзбурга та ін)
- •4.3.5. Визначення вмісту білкового азоту (за методом Барнштейна)
- •4.3.6. Визначення вмісту кальцію
- •4.3.7. Визначення вмісту натрію
- •4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах
- •Проба з йодом
- •Аргентометричний метод (метод Лібіха)
- •4.3.9. Визначення алкалоїдів у зеленій масі люпину
- •4.3.10. Визначення алкалоїдів у насінні люпину (за Махом і Ледерлеєм)
- •Розділ 5.
- •5.1. Завдання математичної статистики. Сукупність і вибірка
- •5.2. Статистична обробка варіаційного ряду
- •5.4. Дисперсійний аналіз даних багатофакторних польових дослідів
- •5.4.1. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.4.2. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом розщеплених ділянок
- •5.4.3. Дисперсійний аналіз даних трифакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.7. Дисперсійний аналіз даних спостережень і обліків у польовому досліді
- •5.8. Кореляція, регресія та коваріація
- •5.8.1. Прямолінійні кореляція та регресія
- •5.8.2. Криволінійні кореляція та регресія
- •5.9. Кореляція якісних ознак
- •Розділ 6 Радіологічний моніторинг
- •6.1. Методика відбору проб ґрунту для спектрального аналізу (за розробкою Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології)
- •6.2. Відбір проб рослин
- •6.3. Відбір проб кормових культур
- •6.5. Відбір проб в особистих підсобних господарствах
- •6.6. Відбір проб продукції тваринництва
- •6.4. Відбір проб плодоовочевої продукції
- •6.4.1. Висушування томатів, буряків та інших овочів, які містять в собі велику кількість води
- •6.7. Відбір проб води
- •6.8. Підготовка проб до вимірювання (визначення) радіоактивності
- •Розділ 7 короткий термінологічний словник
- •Додатки
- •Список використаних та рекомендованих літературних джерел
- •Словник – довідник методологія наукових досліджень
- •Для нотаток
3.2. Визначення мікроагрегатного складу ґрунту за методом Качинського Принцип методу
Ґрунтові грудочки діаметром менше 0,25 мм називають мікроагрегатами. Для агрономічної оцінки ґрунту важливо знати не лише загальну кількість у ньому мікроагрегатів, а й їх фракційний склад.
Метод ґрунтується на руйнуванні грудочок дистильованою водою з подальшим відбором суспензії піпеткою.
Техніка визначення
Наважку ґрунту (10-15 г) поміщають в колбу місткістю 500 мл, потім наливають 250 мл дистильованої води та витримують 24 години для розмокання грудочок. Після цього збовтують протягом двох годин, вмістиме колби переносять у літровий циліндр через сито з діаметром отворів 0,25 мм і доливають дистильованою водою до мітки.
Подальший хід аналізу й обчислення результатів такий, як і при визначенні механічного складу ґрунту. Відбирають проби (шість фракцій) через інтервали часу, рекомендовані Астаповим.
3.3. Визначення структурно-агрегатного складу ґрунту методом Саввінова в модифікації Ревута Принцип методу
Під структурністю ґрунту розуміють його здатність розпадатися під впливом механічної дії на грудки (агрегати) різних форми та величини. Агрономічно цінними вважаються грантові агрегати розміром 0,25-10 мм.
Строки визначення: перед закладкою досліду, перед посівом і після збирання культур, в рік внесення високих доз добрив, через два, чотири роки та в кінці ротації сівозміни. Визначення проводять в орному та підорному шарах ґрунту. Зразок відбирають з п’яти місць ділянки.
Метод ґрунтується на “сухому” розділенні (просіюванні) проби ґрунту на 9 фракцій (> 10 мм; 10-7; 7-5; 5-3; 3-2; 2-1; 1-0,5; 0,5-0,25; < 0,25 мм) при двократній повторності та на “мокрому” – на 7 фракцій (> 5 мм; 5-3; 3-2; 2-1; 1-0,5; 0,5-0,25; < 0.25 мм) при чотирикратній повторності.
Техніка визначення
Зразок ґрунту висушують до повітряно-сухого стану, відбирають середню пробу 500 г і просіюють через набір сит. Фракції ґрунту зважують на техно-хімічних терезах і обчислюють їх вміст у відсотках до повітряно-сухого ґрунту. Одержані фракції використовують для визначення водотривкості ґрунту. Кожну фракцію беруть у кількості, яка відповідає половині числа відсотків їх вмісту.
Наважку ґрунту переносять на колонку сит, повільно занурюють у посудину з водою та залишають на 1 годину. Потім 10 разів опускають і піднімають колонку сит у воді, знімають 2 верхні сита та знову повторюють цю “операцію” ще 5 разів. Потім фракції агрегатів переносять змиванням у чашки, після відстоювання зливають надлишок води, фракції переносять у зважені бюкси, висушують при 40 0С до повітряно-сухого стану, зважують і обчислюють відносний вміст (у %) кожної фракції. Різниця між 100 і сумою відсотків одержаних фракцій дорівнює вмісту (в %) агрегатів, менших 0,25 мм.
3.4. Визначення здатності ґрунту до кришення під дією обробних знарядь за ост 70.4.1-74
Принцип методу
Кришення ґрунту є одним з важливих показників якості обробітку ґрунту.
Метод ґрунтується на розділенні проби ґрунту на 3 фракції (понад 15 см, 5-15 і менше 5 см) і обчисленні відносного вмісту їх.
Техніка визначення
Кришення визначають по двох протилежно спрямованих проходах ґрунтообробного знаряддя в 4-6-кратній повторності (2-3 в одному напрямку та 2-3 у протилежному). Число повторносте й вибирають залежно від рівномірності розробки ґрунту. Після проходу плуга вздовж піднятої скиби на глибину оранки окопують площадку довжиною 50 см і шириною, рівною захвату двох корпусів. Відбір проби свіжовиораного ґрунту полегшується з допомогою короба відповідного розміру.
Після цього на ситах з діаметром отворів 5 і 15 см ґрунт розділяють на 3 фракції, зважують з точністю до 10 г і визначають відносний (у %) вміст кожної з них.
Відношення (в %) ваги фракції ґрунту діаметром менше 5 см до загальної ваги проби є показником кришення ґрунту.